«Фіорентина» увірвалася до топ-4 Серії А. Як Вінченцо Італьяно побудував найінтенсивнішу команду Італії?
Пів року тому «Фіорентина» перед закінченням сезону мала два основних шляхи до єврокубкової осені – фінал кубка Італії проти «Інтеру» та фінал Ліги Конференцій проти «Вест Гему». Перший було прикро випущено з рук, хоча вже на третій хвилині флорентійці забили першими, а перед початком другого головний тренер «фіалок» Вінценцо Італьяно казав: «Два фінали за рік - це неймовірне досягнення. Перший пройшов погано, але наші голови високо підняті. Потрібно показати характер і не допускати помилок. Можливість битися за цей трофей – це велика гордість». На 90 хвилині «Вест Гем» вирвав перемогу. Та виявилось, що завдяки фінансовим махінаціям сім’ї Ан’єллі «Фіорентині» відкрився і третій шлях, адже місце відстороненого «Ювентуса» перейшло як раз до «фіалок».
На початок 2024 року команда Вінценцо Італьяно непогано так апгрейднулась у таблиці, займаючи вже проміжкове 4 місце, що відкриває простір для розмов про можливе включення до боротьби за лігочемпіонське місце. Посудіть самі – в конкурентах кризові «Наполі» та «Лаціо», вічно проблемна «Рома» з Жозе Моурінью, нестабільна «Аталанта» та «Болонья», якій може банально не вистачити класу на дистанцію всього чемпіонату. Команду з Флоренції чекає вкрай напружена частина сезону, та прогрес колективу, який Італьяно підхопив на 15 місці (ще й заплативши «Спеції» 1 млн євро за розірвання контракту) неможливо замовчувати. І це проявляється не тільки і не стільки у результатах.
Якщо у вас буде півтори години вільного часу та бажання витратити його на перегляд італійського футболу – вмикайте будь-яку гру «Фіорентини». Ви не пожалкуєте.
Тактична сторона медалі. Що привертає увагу?
Коротко систему Італьяно можна схарактеризувати так – схема 4-2-3-1, дуже високий та інтенсивний пресинг з піднятою лінією оборони та постійна зміна флангів при контролі м’яча. Все це звучить ніби читерська тактика у Football manager, та, здається, Італьяно розмив собі кордони між життям та грою, і зробив це дійсно якісно. За кількістю активних дій в фінальній треті поля «Фіорентина» (35%) значно випереджає всіх інших, у найближчого переслідувача «Наполі» цей відсоток складає 32%, а середній відсоток серед усіх команд ліги – 28.2%. Хлопці Італьяно вмикаються одразу після втрат, частіше за все ще на половині поля суперника.
За показником інтенсивності пресингу (PPDA), який відображає скільки передач команда дозволяє зробити супернику, перед тим як спробує відібрати м’яч, «Фіорентина» з числом 10.76 займає перше місце у Серії А, випереджаючи вже згаданий «Наполі» на 0.23 пункти. Домінантний стиль позиційної гри фіалок гарно підкреслює показник DC, що означає кількість передач в зону, яка знаходиться в радіусі 18 метрів від чужих воріт. Тут у флорентійців також все досить непогано – 152, а більше тільки в «Інтера» (177) та звичного для цих метрик «Наполі» (181). За словами самого Італьяно: «Система найкраще допомагає знаходити партнерів на чужій половині поля. У фазі володіння фулбеки підіймаються вище, вінгери зміщуються всередину, а вісімки стають нападниками. У штрафній потрібно якнайбільше людей. Все у русі…».
За метрикою BDP, яка означає величину, на яку команда здатна знизити точність передач своїх суперників відносно їх середнього значення (фактично – ефективність пресингу), «Фіорентина» також займає друге місце у лізі з показником 3.92. При цьому всьому, «фіалки» ще й володіють м'ячем у середньому 57 відсотків часу, і це також не взялося з повітря. Як зазначав сам головний тренер: «Якісний футбол – це увага до обох фаз, це постійна атака, пропозиція чогось нового. Граючи від суперника, рідко виграєш. Але коли у вас є ідеї, ви зімнете кого завгодно».
Кадрові проблеми не змогли спинити ігровий прогрес. Італьяно доводиться змінювати форму, але не суть
Та розкішна статистика навіть не головна заслуга сьогоднішньої «Фіорентини». Італьяно, як колись Гасперіні, став справжнім новатором та продовжує змінювати деколи заточений під оборону італійський футбол в умовах обмежених ресурсів. Два роки тому у нього в центрі поля запалював орендований Лукас Торейра, допомагаючи гіператакувальній команді тримати баланс при невдалих спробах контрпресингу. Викупати Торейру чомусь не стали, та Італьяно не розчарувався, і перетворив Амрабата в одного з найкращих півзахисників Європи, розширивши йому функціонал ще й до обов’язків уругвайця. Марокканець пішов до «МЮ», а Вінченцо (можливо сам того не бажаючи) забрав до себе Артура, і нагадав тому, що той, взагалі-то, футболіст, сформувавши його дует опорних півзахисників разом з Альфредом Дунканом (на щастя, поки що без травм).
Після втрати Влаховіча конче необхідно було змінюватись, оскільки Йовіч та Кабрал несподівано виявились форвардами кардинально іншого рівня, а без забитих м’ячів уся авантюрність симпатичної команди перетворювалася на безглуздість, підтвердженням чого було місце у нижній частині таблиці в кінці минулої зими. Тоді Італьяно, на відміну від класичних італійських прагматиків, підняв ставки ще вище, перелаштував команду під сильні якості вінгерів, зробивши їх додатковими завершувачами атак, та дав Джакомо Бонавентурі можливість вигадувати. Спрацювало.
Зухвалість тактичних задумів Вінценцо дійшла до того, що в одному з матчів на початку цього сезону «Фіорентина» грала з двома центральними оборонцями, що підіймалися до опорних півзахисників, формуючи з ними щось схоже на прямокутник, а крайні захисники виконували роль страхування. Ба більше, саме використовуючи таку формацію, центральний захисник команди Лукас Мартінес забив «Удінезе», опинившись на позиції… Форварда. Ви колись бачили щось подібне?
Така вірність своїм ідеям не може не викликати поваги. Навіть перебуваючи у стані клінічної коми команда імпозантного італійця буде намагатися перетворити гру у шоу для вболівальників, перетягуючи ковдру на себе в плані домінації та сміливості, не зупиняючись ні перед ким, коли мова йде про постійний пресинг та придушливі атаки на чужі ворота.
Головні персоналії флорентійців на тактичній дошці Італьяно
Та звісно ж, окрім диригента є ще й виконавці, без яких втілення навіть найбільш вдалої тренерської ідеї виявляється неможливим. Своєрідна кадрова політика босів клубу дещо призупиняє прогрес команди, оскільки за останні 2.5 роки Італьяно доводиться постійно вбудовувати в гру нових гравців на заміну колишнім лідерам. Але навіть за такої ситуації у заявці «Фіорентини» на сезон можна знайти декілька цікавих персоналій, деякі з яких вже були згадані у цій статті. То хто вони, основні дійові особи цього оригінального колективу?
Ніколас Гонсалес є лідером команди майже за всіма атакувальними показниками – в нього на рахунку вже 6 голів та 1 асист, найбільший показник ударів зі штрафного майданчику у команді та третій у лізі (3.3), та він більше за інших іде у дриблінг (4.1 разів за матч). Загалом, зміна схеми пішла на користь саме цьому хлопцю. Коли Італьяно підняв вінгерів ближче до воріт суперника і змусив допомагати форварду у штрафній суперника, аргентинець розкрився з нового боку, а його дивовижна гра головою (2.1 виграних єдиноборств за матч) як для нападника, що антропометрично не є Пітером Краучем, відкриває для «Фіорентини» нові горизонти варіативності в атаці.
Молодий правий захисник Міхаель Кайоде витіснив знайомого нам Додо зі стартового складу та одразу став одним з ключових елементів тактичного білд-апу флорентійців. 2.2 відбори в середньому за матч, 2.1 виносів, 0.6 блоків – майже за усіма оборонними показниками 19-річний італієць знаходиться у командному топі, ставши при цьому другим в колективі за середньою оцінкою від Whoscored (7.1). Проблеми Додо при позиційній обороні та перебудова схеми змусили Італьяно довіритись хлопцю – та той не підвів, а бразилець, який у минулому сезоні був залізним гравцем основи, твердо присів на лаву для запасних.
Лукас Мартінез проводить чудовий сезон та цементує для «Фіорентини» центр захисту, час від часу влаштовуючи перфоманси як у матчі проти «Удінезе», про який було згадано вище. 27-річний аргентинець є другим у Серії А за кількістю відборів за матч (2.8), і це не дивно, бо на своїй половині поля хлопці Італьяно починають оборонятися персонально та в агресивній манері, і без якостей Мартінеза тут не обійтись. Саме завдяки його формі флорентійці потроху стають спокійнішими біля своїх воріт, бо раніше про постійні провали «Фіорентини» в Італії не казав тільки лінивий.
Джакомо Бонавентура переживає другу молодість та є мозком «фіалок». За 16 матчів цієї Серії А він заробив вже 8 результативних балів(6+2), в той час, як за останні 5 років було максимум 9 (4+5) у сезоні 21/22. Джакомо у схемі 4-2-3-1 грає звичну для себе позицію під нападником та віддає в середньому 1.6 ключову передачу за матч (1 місце у команді та 18 у лізі). Так званих десяток у сучасному футболі стає все менше, а Бонавентура у свої 34 роки прекрасно себе почуває у виснажливій контрпресингувальній моделі в ролі диригента атак.
Голкіпер Пьетро Террачано вже третій рік поспіль є основним, та тільки зараз його можна назвати по справжньому надійним. 33-річний італієць займає друге місце серед голкіперів ліги за середньою оцінкою(6.94), виконуючи в середньому 2.9 сейвів за гру, та виконує важливий функціонал при подоланні пресингу супротивника та виході команди з оборони.
Вже згаданий Артур сформував у опорній зоні зв’язку з Альфредом Дунканом, який в 30 років несподівано вирішив провести кращий сезон у житті. Обидва не є класичними опорними півзахисниками, та допомагають кількісно насичувати центр поля при позиційних атаках і керують грою команди з глибини. Також вони знаходяться у командному топ-3 за кількістю ключових передач, а Артур взагалі є лідером за кількістю точних пасів на коротку дистанцію.
У команді є і інші гравці, що кожного матчу роблять свій внесок у результати – Крістіано Біраги, Фабіано Парізі, Нікола Міленковіч, Мбала Нзола, Люка Ран’єрі й т.д. Та головною зіркою все ж є Італьяно. Він і сам зізнавався: «Наявність концепції - це найважливіше. Потім йде вивчення виконавців, щоб зрозуміти, які якості можна використовувати». Буде цікаво подивитися на Вінценцо в топовій команді Серії А чи АПЛ – чутки про це ходять постійно, зокрема, щодо «Наполі». А поки насолоджуйтесь грою «Фіорентини», тим паче що самі гравці «фіалок» нею теж, здається, насолоджуються.
