Як «Шахтар» змінився на зборах: контрольований хаос, Кевін в ізоляції, Конопля – мегауніверсал
Пушич виявився прихильником ризикового стилю гри.
Вже у четвер повертається український футбол – «Шахтар» зіграє перший офіційний матч року в 1/16 фіналу Ліги Європи проти «Марселя».
Гірники стали тією командою, за якою було найцікавіше стежити на зимових зборах. Є декілька причин:
– раніше за інших стартують;
– залишились єдиними представниками на євроарені;
– мали незакриті питання щодо складу та здійснювали точкові трансфери (хоча Марлона Гомеса поки немає).
Тож розбираємось, як пройшла підготовка «Шахтаря» та у якому стані він підходить до протистоянь з французами.
«Шахтар» награвав основний склад на «Марсель» – без Степаненка, Судаков знову високо
Заключний етап спарингів став доволі показовим в плані вибору складу. «Шахтар» проводив по два матчі на день, чітко відділявши основу від так званого «резерву». З впевненістю можна прогнозувати таку 11-ку на «Марсель»:
Єдине, що впадає у вічі та за що взагалі можна зачепитись – відсутність Тараса Степаненка. Капітан пропускав збори через пошкодження та навряд зіграє з перших хвилин з огляду на втрату тонусу. Ба більше, Марино Пушич напрацьовував чіткий варіант для вирішення цієї проблеми. Ні, не випробовував інших опорників, а просто утворив у центрі трійку Бондаренко-Криськів-Судаков:
➡️ Дмитро Криськів став найбільш багатофункціональним та якраз закриває позицію позаду;
➡️ Георгія Судакова знову підійняли вище на роль, схожу до «десятки».
Судаков за такого сценарію рідше залучений до розіграшів – нижче опускаються два інших центрхави. Це стосується як стадії білд-апу:
Так і розвитку атак ближче до середньої лінії:
Ідентична ситуація у пресингу:
Втім, іноді «Шахтар» намагається бути агресивнішим та підіймає вверх одразу двох центрхавів. Судаков – постійний учасник цього процесу, а от його партнери ротуються. У випадку Криськіва це дещо неочікувано, бо він у підсумку стає єдиним, кому треба опинятися як у «найнижчій» для півзахисту точці, так і у «найвищій».
Що стосується залучення, то знову повертаємося до теми, яка була актуальною з Патріком ван Леувеном – а чи не шкодить висока позиція потенціалу Судакова? Період з нідерландцем довів, що за таких умов дещо ховаються сильні якості Георгія. У Пушича, звісно, вимоги гнучкіші – володар 150-мільйонної клаусули епізодично опускається та взагалі вільно рухається по полю.
Поглянемо на цифри – впродовж останніх трьох спарингів вималювався ідеальний баланс: кожен з хавбеків по одному разу був найкращим за кількістю пасів, ще по одному – найгіршим, і ще по одному – «посередині»:
З іншого боку, помітна різниця у точності. Відсоток Судакова значно менший – це говорить про зміну функцій, бо тепер Георгій відповідальний за загострення та ризиковані рішення. Чи в плюс це йому – покаже практика. На зборах ця «практика» викликала сумніви – наприклад, він рідко зустрічався з м‘ячем у першому таймі матчу з «Лехією», тож після перерви одразу вийшов грати глибше.
У Пушича «контрольований хаос» при русі гравців – це виглядає дуже заплутано
Друге, на чому варто акцентувати увагу – оновлений стиль гри Пушича. Як суб‘єктивно здається, «Шахтар» намагається будувати щось складне, але на цьому етапі поки не надто ефективне. Йдеться перш за все про фішку з постійним рухом гравців у неочевидні зони та їхнє незвичне розміщення при позиційних атаках. Ознайомимося з прикладами.
Ремарка: аналізувались два останніх повноцінних спаринги основою проти «Лехії» та «Градець-Кралове», але скріни взяті лише з матчу з поляками, бо низьке положення камери на грі з чехами максимально незручне для сприйняття.
Приклад 1. Зубков та Сікан міняються місцями, Судаков опиняється справа на фланзі, Конопля – майже форвард:
Приклад 2. Зубков – у центрі поля та не підтримує атаку, Кевін зайшов у центр до Сікана, Конопля вривається з зони правого вінгера:
Приклад 3. Усі центрхави змістилися в одну зону при штрафному біля кутового прапорця. Чим закінчився розіграш – не скажемо, бо у той момент у «Шахтаря» завис ефір:
Приклад 4. Зубков – форвард, біля нього у зоні інсайда Азаров:
Приклад 5. Трійка центрбеків сформована з Криськіва та Судакова, Матвієнко підійнявся вище:
Приклад 6. Уся трійка атаки компактно розташовується у центрі, Зубков знову глибоко:
Усе це – не наслідок неочікуваних подій на полі, а саме довготривалих розіграшів м‘яча. Рух футболістів нагадує контрольований хаос, але все одно не до кінця зрозуміло, що є кінцевою метою. Це перше застереження. Можливо, метою є заплутати суперника. Звідси випливає друге застереження – а чи не заплутуються самі гравці «Шахтаря»? І третє застереження – а чи є цей підбір виконавців настільки якісним, щоб вдало використовувати цю стратегію?
Якщо спробувати намалювати графіку, у які сторони гірники регулярно залишають рідні позиції, то вийде щось подібне:
Наступним пунктом буде не застереження, а швидше негативний висновок за підсумком зборів. «Хороводи» та намагання грати у короткий пас дають результат у першій та другій третинах – коли потрібно вийти з-під пресингу, відіграти опонентів у центрі поля, створити ситуацію для передачі між лініями для подальшої швидкої атаки на просторі. Однак коли доходить до фінальної третини, то переваги нової моделі «Шахтаря» не так помітні.
Позитивні винятки, звісно, є. Перший – це коли м‘яч все ж доходить у зону завершення, про це поговоримо пізніше. Другий – коли суперник купується на затяжне виманювання. Таким чином навіть був забитий красивий гол, яким клуб похизувався у соцмережах:
Чи купуватимуться колективи УПЛ та чи не помилятиметься «Шахтар» під тиском сильніших команд в єврокубках – інше питання. Але задум сміливий та цікавий, очевидно з перспективою здобути впізнавану ідентичність на міжнародній арені.
Найбільш багатофункціональна роль у Коноплі. Зліва на фланзі простіше, але Кевіна рідко залучають
Спробуємо по блоках вистежити логіку механізму нового «Шахтаря». З центром поля розібрались – там надання свободи Судакову у високій позиції, Криськів з роботою в обидва напрями та Артем Бондаренко, чиї функції, схоже, серйозних змін не зазнали.
На флангах ситуація наступна: лівий більш академічний, а от справа – справжній вихор. Різницю можна помітити й на карті рухів у попередньому пункті.
В Олександра Зубкова доволі широкий обсяг роботи – зміщуватися у центр, мінятися місцями з фулбеком, йти на замикання у карний, відкриватися біля лінії поля (і виконання кутових). Але це ніщо у порівнянні з Юхимом Коноплею, який буквально носиться по усьому периметру.
Ця 25-секунда атака – яскрава ілюстрація ролі правого фулбека. За цей час він встиг запропонувати себе у зоні інсайда, потім підійнявся вище та бігав перед очима спантеличених захисників, а у підсумку єдиний пішов замикати флангову передачу:
Конопля загалом є частим гостем у чужому карному:
При цьому встигає допомагати у білд-апі:
Або грати зі ширини та замикати дальню штангу. Увага, з передачі іншого фулбека Азарова (цей швидкий випад з гравців атаки/півзахисту підтримав тільки Сікан):
У пари Іраклі Азаров-Кевін простіші обов‘язки. У грузина – або широко підтримувати атаку при утворенні простору на фланзі, або заходити у середину при затяжних розіграшах. Бразилець більш універсальний – бігає як у центр, так і на протилежний фланг.
Також варто відзначити аспект, про який після трансферу вінгера згадував Пушич. Тоді тренер позитивно відзначав реакцію Кевіна на втрати та роботу у захисті – і це дійсно так, бо він не цурається додаткової роботи та рідко вимикається з гри. Проте є негатив – мала залученість бразильця.
У порівнянні з Зубковим, Кевін отримує у 1,5-2 раза менше передач від партнерів:
Ризикнемо припустити, що дисбаланс та зміщення акценту направо – це спроба повторити «кейс Михайла Мудрика». Тобто будувати гру так, щоб складними механізмами якось звільнювати простір на лівому фланзі (створювати ізоляції), аби Кевін міг демонструвати свої найкращі якості на ривках у вільні зони.
«Шахтар» намагається атакувати дуже великими силами. Наслідки – вільні зони у позаду
Гірники намагаються відродити «тотальну домінацію» – атакують великими силами. На підході до чужого карного це може бути 7-9 гравців з високою лінією захисту:
Безпосередньо на підступах до карного – 6-7:
Зворотний бік медалі – контратаки суперників та гектари простору у правому напівфланзі, де Валерію Бондарю доводиться страхувати вояжі Коноплі вперед. У цьому епізоді Юхим взагалі опинився зліва:
Відверто кажучи, на швидких випадах «Шахтар» ловила навіть «Лехія» з другого дивізіону Польщі. Втім, немає сумнівів, що Пушич та його штаб все усвідомлюють – це, ймовірно, передбачені та необхідні ризики. Щось схоже на «Жирону», яка також жертвує надійністю у захисті та страждає від закидань у глибину, але компенсує це класним атакувальним футболом попереду.
Головне з резерву: вразив 18-річний Цуканов, непогано виглядав Педрінью, Егіналдо пробували на вістрі
Також наведемо декілька спостережень поза стартовим складом:
➡️ на зборах засяяв 18-річний центрхав Віктор Цуканов, який підписав з клубом контракт на покращених умовах. Про новий проєкт «Шахтаря» ми писали окремо:
➡️ після травми повернувся лівий фулбек Педрінью та непогано про себе заявив. Кому-кому, а Азарову стабільне місце у старті на другу половину сезону точно не гарантоване;
➡️ Егіналдо з кількох причин спробували на вістрі атаки – відсутність Лассіна Траоре через травму та Кевіна Келсі через від‘їзд у молодіжну збірну, а також перебір кадрів зліва на фланзі. Бразилець у новій ролі виглядав солідно – можливо, саме він стане бекапом для Данила Сікана у перших матчах;
➡️ черговий шанс отримав Мар’ян Швед, але нічим особливо не запам‘ятався;
➡️ хвилини мав й Став Лемкін, але поки не схоже, що він готовий до конкуренції з Бондарем;
➡️ навряд в Єгора Назарини тепер є перспективи закріпитись у старті гірників, якщо після травми Степаненка тренери довіряють трьом більш атакувальним центрхавам.
Фото: інфографіка Tribuna.com, «Шахтар»
