«Футбол – командна гра, а не теніс». Мудрика критикують за ігровий інтелект – що саме мається на увазі
Розрізняємо поняття та демонструємо приклади.
Михайло Мудрик майже не з'являється в стартовому складі «Челсі». І, напевно, це той момент, коли слід потроху наближатись до критичних висновків – оскільки контраргументи, які використовувалися раніше, стають неактуальними: адаптація, турбулентність у клубі, схема команди. Пройшов рік з моменту переїзду українця в Англію, з колективом пів року працює один тренер, Маурісіо Почеттіно, а «Челсі» ось уже пару місяців поспіль переважно діє за стандартними формаціями з вдома вінгерами.
Єдине, чим можна парирувати – відсутність прогресу усієї команди. Однак нещодавні висловлювання аргентинського коуча натякнули на те, що він бачить у Мудрикe більше проблем, ніж у його конкурентів.
Мудрика критикують за ігровий інтелект, а Почеттіно заявив, що футбол – це «командна гра, а не теніс»
Йдеться перш за все про цитату Маурісіо, коли його запитали, чому Михайло перестав потрапляти до основи:
💬 «Так, зараз він на лаві запасних. Дивіться, справа в формі гравця протягом сезону – чи ти тримаєш гарну форму, і чи ти показуєш найкращі результати кожного тренування. Як тренерський штаб, ми обираємо за об‘єктивними показниками – ми будемо залучати до гри тих футболістів, які будуть показувати максимум на полі.
Я думаю, що він молодий хлопець, який приїхав сюди рік тому. Ми знаємо обставини трансферу. Звісно, йому потрібно вдосконалюватись. У нього дивовижні якості та потенціал, проте це командна гра, а не теніс.
У нас є гравці, яким потрібно покращувати командну взаємодію. Якщо ти бачиш гру Мудрика – вона вражає, але потім потрібно адаптовуватись і грати на команду. Йому потрібно адаптуватись, і на все це потрібен час».
Цими словами Почеттіно фактично підтримав усіх критиків, які ставили під сумнів розуміння гри Михайла та його здатність інтегруватися у певну ігрову модель. Таких закидів останнім часом було немало: Френк Лемпард з переказу Гаррі Реднаппа, Джеймі О‘Хара та «він зараз не коштує і 7 фунтів», Габі Агбонлахор та «несхоже, що в нього є якийсь футбольний інтелект», Крейг Берлі та «він приймає занадто багато поганих рішень», значна частина вболівальників у соцмережах (як британських, так і українських).
Вершиною став аналітичний матеріал від авторитетного The Athletic, де:
➡️ надали статистику, що у Мудрика у середньому 39 втрат м’яча на 100 дотиків – це найгірший показник серед вінгерів АПЛ;
➡️ надали статистику, що у 50 випадках за 807 хвилин в чемпіонаті він втрачав м’яч впродовж 5 секунд після отримання пасу;
➡️ зазначили, що Мудрик часто опиняється «на іншій хвилі» стосовно багатьох своїх одноклубників;
➡️ розповіли, що недоліки Михайла «були явними та викликали частий і видимий гнів його одноклубників та головного тренера»;
➡️ дали ключову тезу: «Він реагує на події, а не передбачає їх».
Треба розрізняти поняття – Мудрика критикують не за відсутність гостроти, а за труднощі у виконанні базових речей
Часто доводиться зустрічати думку, мовляв, «як можна критикувати Мудрика за футбольний інтелект, якщо він вміє загострювати та віддавати класні нестандартні передачі?». Він це дійсно вміє – доводив як у «Челсі», так і у збірній України.
Насправді ж мається на увазі зовсім інше. Тут дві ключових точки для відштовхування. Перша – слова Почеттіно про «командну гру, а не теніс», друга – від The Athletic про «реакцію на події, а не їхнє передбачення». Тобто про більш базові речі, які негативно впливають на залучення Михайла (ті ж втрати чи мала кількість отриманих передач).
Раніше ми детально розбирали проблеми вінгера та частково зачіпали цю тему:
Зараз же детальніше акцентуємо на ній – за допомогою вибірки ігрових моментів Михайла за останні півтора місяця.
Не добігає на дальню штангу та не підтримує швидкі атаки
Маючи шалену швидкість, Мудрик не завжди використовує її там, де потрібно – наприклад, при подачах на дальню штангу чи при підтримці контратак, які розвивають на протилежному фланзі.
Це якраз історія про «реагування на подію», а не «передбачення», бо він вмикається лише тоді, коли втрачається шанс зустрітися з м‘ячем у необхідній точці.
Епізод 1
Палмер закидає на Стерлінга, але Мудрик:
а) не чекає цього та перебуває у статичному положенні, тож не готовий до ривка;
б) навіть у момент пасу не активізовується на повну та залишається далеко позаду – дальня штанга пустує.
Епізод 2
Здійснюється перехоплення, але Енцо, який перебуває майже на одній лінії з Михайлом, швидше підтримує атаку, ніж українець (який у завершальній стадії аж випадає з кадру).
Епізоди 3
Те саме стосується подач у карний – Мудрик майже ніколи вчасно немає на дальній штанзі:
Епізод 4
90+3-тя хвилина, рахунок 2:4, знайдіть у позиційній атаці лівого вінгера на скріні:
Епізод 5
90+5-та хвилина, Мудрик у центрі поля за рахунку 1:4:
Важлива ремарка: навряд це вказівка тренерського штабу, про це свідчить розташуванням інших гравців – позаду є лівий фулбек та центрбеки, тож у вказаних ситуаціях нікого страхувати не потрібно.
Інертність при відкриваннях
Заведено помилково сприймати це за «ігнорування партнерами». Так, інколи Михайлу дійсно не дають м‘яч в очевидних ситуаціях, але у переважній більшості він сам поводиться пасивно.
Опустимо банальні приклади з розташуванням «за суперниками», натомість покажемо два з найбільш незрозумілими діями.
Епізод 1
Палмер встиг отримати пас, впасти при спробі удару, підійнятися та побігти далі – а Мудрик весь час стояв в одній точці поблизу опонента, який готовий атакувати його в прийом. А потім примудрився завадити Коулу, перекривши шлях:
Епізод 2
Іншого роду момент, бо тут Мудрику навпаки дали м’яч – але він, знаходячись у вигідній позиції, чомусь його не очікував та пальцем вказував на інший розвиток атаки. Хоча «мова тіла» партнера передбачала пас українцю:
Тепер навіть простежуються помилки при вбіганні у простір
Те, що за Михайлом зазвичай не помічалося – вчасно та вдало вбігати під закидання він вмів та використовував це як свій козир.
Однак тепер зустрічаються подібні епізоди, коли вінгер замість того, аби створити дві лінії для передач у контратаці, звужується до партнера:
Нелогічні спроби дриблінгу
При розборах матчів збірної України неодноразово згадувалося, що нахабність Мудрика лізти на кількох суперників – це швидше плюс, ніж мінус. Проте у складі «Челсі» він нерідко робить це тоді, коли шанси на успіх дорівнюють 1% та не виправдовують ризик.
Епізод 1
Можна або віддати пас у фланг, або увійти у зону, де виключно футболісти у червоній формі – обирає другий варіант:
Епізод 2
Ідентичний випадок, який закінчується невдачею:
Епізод 3
У Мудрик є фірмовий трюк – у центрі поля в один дотик розвертатися обличчям до чужих воріт та розвивати атаку. Іноді проходить, іноді – ні, бо немає належної оцінки простору та розташування партнерів/суперників:
Взаєморозуміння з партнерами
Ймовірно, найбільша проблема, але вона пов‘язана з усіма вище перерахованими пунктами.
Незрозуміло, як у такій ситуації та при такому рухові партнера Мудрик міг очікувати його відкривання у зону, куди він у дотик віддав пас:
***
Становище Мудрика справді стає критичним – попереду важкий календар, а у «Челсі» потроху зменшується кількість травмованих, що тільки додасть конкуренції.
Фото: Mark Cosgrove/News Images/Sipa USA, Gary Oakley/Sportimage, скриншоти трансляцій Setanta
