«Полісся» – аномалія УПЛ: вдало використовує Макуана, як колись «Шахтар» Мудрика
Один з лідерів чемпіонату – зовсім непримітний за грою.
У понеділок відбудеться очний матч двох несподіваних лідерів УПЛ – «Кривбаса» та «Полісся». І якщо з криворізьким клубом все зрозуміло, то команда з Житомира залишається загадкою сезону.
Принципи гри «Кривбаса» давно відомі – організованість зі ставкою на швидкість у перехідних фазах та атакувальний прямолінійний футбол з боротьбою. Натомість під час перегляду «Полісся» постійно складається неоднозначне враження – здається, що наче й нічого такого особливого та яскравого, але при цьому 8 перемог у 12 турах та 25 набраних очок.
Щоб пересвідчитись, чи не є ці візуальні враження оманливими, ми розібрали феномен колективу Юрія Калитвинцева.
«Полісся» – абсолютно непримітне за командною грою. Останні перемоги швидше алогічні
Думки про те, що «Полісся» не демонструє нічого надзвичайного, є доволі поширеними. Вони зокрема будуються на основі емоцій вболівальників після фінального свистка – і навіть попри те, що було вже пару солідних перемог (3:2 з «Динамо», 3:0 з «Ворсклою»), виникають питання, у який футбол команда намагається грати.
Важко визначити якісь тенденції, все немов пливе за течією у стилі «як буде, так буде». Підтвердження цьому знаходимо й у статистиці. «Полісся» – абсолютно посередній клуб УПЛ за багатьма показниками.
Парадокс у тому, що сюди не підходить опис якогось з ігрових стилів.
Можливо, «Полісся» – це команда із затяжним білд-апом та виходами з оборони через короткий пас? Та ні, у середньому мають 48% контролю та багато втрат у першій третині, а за кількістю довгих володінь (45+ секунд) йдуть серед аутсайдерів.
Можливо, «Полісся» – це команда зі швидкими перехідними фазами та контратаками, як «Кривбас» чи тогорічна «Зоря»? Та ні, 11-те місце за пасами у фінальну третину, 13-те місце за кількістю пасів вперед та 14-те за передачами з просуванням.
Можливо, «Полісся» – це команда з крутим креативом попереду та комбінаційним футболом біля чужих воріт? Та ні, 9-та позиція за глибокими передачами, 11-та – за пасами у карний.
Можливо, «Полісся» – це команда з акцентом на прямолінійний футбол з навісами на Будківського та ударами з будь-яких позицій? Та ні, друга половина таблиці за обома показниками.
Можливо, «Полісся» – це команда з класним пресингом? Як бачите на інфографіці, також ні.
Унікальності цій ситуації додають метрики xG та xPoints, тобто очікуваних голів та очок. Там просідань немає – лише на 4.3 пункти більше очікуваного та 3-тя позиція у лізі.
Тільки це все одно не перекриває враження, що як мінімум останні перемоги були дещо алогічними:
1:0 із «Зорею»: 10:23 за ударами, 23:36 за позиційними атаками, 5:20 за навісами, 18:40 за дуелями в атаці.
3:0 з «Ворсклою»: 37% володіння, у середньому 2.56 паси на одне володіння, 8:10 за ударами, 22:30 за атаками, 8:25 за навісами, 19:30 за дуелями в атаці.
3:2 з «Динамо»: два голи у меншості, 40% володіння, у середньому 2.72 паси на одне володіння 27:36 за атаками, 6:21 за навісами.
Що ж тоді дозволяє підопічним Калитвинцева регулярно набирати очки? Ймовірно, дійсно високий на тлі УПЛ рівень гравців, які виконують базові (і правильні) вказівки тренерів.
Сильні сторони: центр поля оборонного плану, стандарти, фізика, надійність захисту
«Полісся» у сезоні діє за двома різними формаціями. В обороні все стабільно – голкіпер Денис Бойко з четвіркою захисників, яку переважно складають Микита Кравченко (тепер прийшов ще Лукас Тейлор), Сергій Чоботенко, Артем Шабанов та Артем Смоляков.
У центрі поля – ротація у залежності від суперника та плану на гру. Іноді це 4-2-3-1 з «десяткою» (наприклад, Мустафаєв чи Грицук), а іноді навіть щось ближче до 4-4-2 з відтягнутим форвардом Аріелсоном, коли був здоровий Пилип Будківський.
Або ж 4-3-3 з оборонного плану футболістами. І це – одна з переваг «Полісся», бо у центральній зоні зібралися збалансовані виконавці.
В‘ячеслав Танковський – «ватажок», який відповідає за креатив (третій ЦП ліги за пасами з просуваннями). Однак при цьому він також 2-й серед центрхавів УПЛ за кількістю дуелей у захисті (63% успішних) та, увага, лідер за вдалими діями в обороні.
За пасами з просуванням його випереджає Борис Крушинський, а за вдалими діями в атаці – це лідер серед усіх гравців його позиції. Нагадаємо, що у «Львові» він взагалі грав центрбека. Тому й не дивно, що це водночас 2-й півзахисник ліги за % виграних дуелей у захисті. Такий баланс – вражає.
Богдан Кушніренко хоч і не в топах рейтингів, але не псує організованість у центрі. Як і капітан Владислав Огіря. Цікаво, що Калитвинцев деколи йде на радикальні кроки, випускаючи на поле одразу трьох чистих опорників.
Це перша передумова до хорошої гри «Полісся» у захисті – разом з «Колосом» команда має найкращу оборону в чемпіонаті (0.66 гола за гру) та другий найкращий показник за виграними єдиноборствами у захисті (після «Кривбаса»). Друга передумова – якісні виступи четвірки позаду, а особливо Чоботенка та Бойка.
35-річний Денис досі у формі – найкращий воротар за індексом WyScout та 5-й за попередженими xG. Чоботенко натомість виділяється єдиноборствами – у нього 23% усіх дуелей команди в обороні та найбільше перехоплень з великим відривом від Шабанова.
З інших переваг – стандарти та фізична готовність. Ніхто у сезоні не забив більше зі стандартів (5) та ніхто не забив більше у проміжок з 76-ї до 90-ї хвилини (9).
Головний козир – Макуана. Йому успішно створюють ізоляції, як колись «Шахтар» Мудрику
Із захистом розібралися, проте що там з побудовою атак? Адже «Полісся» – 4-та найрезультативніша команда УПЛ разом з «Рухом».
І тут бачимо справді ефективне напрацювання тренерського штабу. Калитвинцев правильно використовує сильні сторони зіркового легіонера Бені Макуана. Для нього фактично створені усі умови: звільняють від великого обсягу роботи (хоча сам конголезець цього не цурається), шукають пасами на полі, а найголовніше – вінгеру створюють ізоляції.
Пам‘ятаєте, як Ігор Йовичевич у «Шахтарі» розігрував карту Михайла Мудрика у Лізі чемпіонів? Тоді гірники зміщували акцент направо та насичувала там зони, щоб в один момент перевести м‘яч на лівий фланг – де вінгер таким чином отримував простір.
Тактика «Полісся» з Макуана дуже схожа. Маємо пару наочних прикладів.
1. Тут Бені забіг в офсайд, але загалом помітно, як стягують «Динамо» в інші зони:
2. Завдяки Макуана, до речі, у ворота киян був забитий третій переможний гол – він опинився у ситуації 1 в 1, втік від опікуна та віддав пас у карний (передасист):
3. Хороший епізод, щоб показати, як «будується» цей прийом – центрхави не поспішаючи біжать направо, де розігрується м‘яч, а Макуана шукає ширину. У підсумку – йде діагональ у зону, де мало гравців «Ворскли».
Те, що Бені вміє робити найкраще, він робить – завдяки своїй вибуховій швидкості втікає від усіх (без винятків).
«Полісся» цим користується всюди, де тільки може, бо вінгер спокійно відіграє дистанцію у 3-4 метри.
У фінальній третині. Гол «Зорі»:
У контратаках. Познущався над Дячуком:
При виносах. Обігнав одразу двох:
При закиданнях у боротьбу. Знову бідний захист «Динамо»:
Ставка на індивідуальні дії Макуана очевидна – 36% атак проходять через його фланг. Окрім цього, йому дають повну свободу в плані дриблінгу. Бені є лідером УПЛ за цим показником.
Показово, наскільки менше інші гравці «Полісся» залучені до завершення атак та наскільки рідше йдуть в обіграші. На прикладі останніх 5 матчів:
➡️ Спроби дриблінгу (23) – найближчий переслідувач Козак (14);
➡️ Успішні спроби дриблінгу (14) – найближчий переслідувач Козак (6);
➡️ Дотики у карному (11) – найближчий переслідувач Будківський (8);
➡️ Дуелі в атаці (53) – найближчий переслідувач Танковський (23);
➡️ Виграні дуелі в атаці (21) – найближчий переслідувач Козак (12);
Тіньовий герой – капітан Козак. Роботою на правому фланзі компенсує «вільну» гру Макуана
Система з акцентом на одного гравця не може працювати без балансу. Його в атаці «Полісся» забезпечує капітан Артем Козак.
25-річний правий вінгер у клубі знаходиться з 2021-го, коли перейшов з «Чорноморця». До цього сезону у нього було 11 матчів на рівні УПЛ, у яких він відзначився одним голом. У 12 іграх поточної кампанії – вже 2+4.
Однак далеко не результативні дії є ключовими в оцінці його важливості. Козак заслуговує на таку ж увагу, як і Макуана, бо саме Артем обсягом роботи та креативом нівелює «відрізаність» конголезця від команди.
Капітан відпрацьовує у захисті та створює багато моментів попереду. Невеличка ремарка щодо показника передач під удар, яких у Козака 12 в останніх 5 матчах. У цих іграх Калитвинцев залучив загалом 21 футболіста – і усі 20 інших разом виконали всього 19 таких пасів.
***
«Полісся» з кожним туром підтверджує аномальність своїх перформансів – виграє, забиває, мало пропускає, але не виділяється тенденціями командної гри. Водночас «провокує» компліменти за дисципліну у центрі поля, ефективну ізоляцію Макуана та створення балансу.
Чи спрацює щось з цього проти потужного «Кривбаса» – дізнаємося у понеділок, коли Житомир матиме змогу очолити турнірну таблицю.
Фото: «Полісся», скриншоти MEGOGO та FootballHub, «Дніпро-1», «Динамо»
