Кілмен був би топом для збірної: він стабільніший, ніж усі центрбеки України – «Наполі» не дарма пропонує 35 млн євро
Детально розібрали гравця, чия історія з викликом навряд матиме хепі-енд.
Неждано-негадано в українському інфопросторі вкотре виплила тема можливого отримання футбольного громадянства 26-річним Максом Кілменом – центральним захисником «Вулвергемптона».
Начебто комітет збірних УАФ повернувся до цієї ідеї та подаватиме нові запити. У пресі навіть Сергія Реброва спровокували висловитися:
«Кілмена я почну розглядати не раніше, ніж він отримає українське футбольне громадянство. Можливо, в УАФ знають, як це питання рухається».
Даних зараз надто мало, щоб оперувати оновленими фактами та прогнозувати, чи зміниться позиція інстанцій, які минулого разу чітко заявили: «Макса у збірній України бути не може».
Проте пригадати усю сагу та розібратись, що ж це за гравець такий та чи вартує він шуму навколо нього – чому б і ні?
Спойлер: так, ще і як вартує.
У Макса є українське коріння, але серйозною перешкодою є залученість за збірну Англії з футзалу
Для тих, хто якимось чином пропустив увесь таймлайн. Андрій Шевченко свого часу ініціював надання футбольного громадянства Кілмену, який тоді тільки починав регулярно отримувати шанси у «Вулвергемптоні». У нього є як російське, так і українське коріння від батьків. Родичі ж по маминій лінії принаймні до війни мешкали у Києві.
Подейкують, він вже приїжджав в Україну та навіть у табір збірної, звідки повернувся додому ні з чим. Причина – унікальна історія з правилами ФІФА.
Річ у тому, що на юнацькому рівні пріоритетом Кілмена був футзал – ще у 18 він дебютував за англійську збірну, а потім паралельно грав у футбол за аматорський «Мейденхед Юнайтед» з п’ятої ліги.
Кар‘єра у футзалі фактично закінчилася у 2016-му. Макса помітив скаут «Вулвергемптона» та запросив у структуру клубу.
На ту мить він встиг вдосталь пограти за збірну Англії в іншому виді спорту, який ФІФА натомість вважає однією сім‘єю разом з футболом та пляжним футболом.
Це – перша перешкода. Вона тягне за собою наступні:
– виступи були на дорослому, а не на молодіжному рівні;
– велика кількість матчів (25);
– відсутність українського громадянства під час цих виступів;
– нові правила з’явилися раніше кейсу Кілмена.
То ж Максу довелося змиритися:
«Це божевілля. Шевченко говорив зі мною і сказав, що хоче бачити мене в національній команді України. Я погодився і почав готувати документи.
В мене були виступи за англійську футзальну збірну в офіційних матчах кваліфікації, тому нічого не вдалося. Якби я був пляжним футболістом, я б також не міг грати в міжнародний футбол за іншу країну. Звучить дуже дивно. Це зовсім інший вид спорту, як теніс і настільний теніс.
Я думав, що поїду на Євро – це було б чудове завершення сезону. Але цього не трапилося. То ж тепер мій єдиний варіант – збірна Англії».
Ми пропустили момент, коли позиція центрбека у збірній стала проблемною
Ймовірно, мотиви підняття цієї теми доволі прості, хоч і не одразу очевидні – у нас взагалі-то є проблеми у центрі захисту збірної.
Основна пара з Іллею Забарним та Миколою Матвієнком не підводила, все наче було добре, турбуватися марно.
Проте цього року поширюються певні песимістичні настрої:
❌ Матвієнко відверто здав наприкінці минулого сезону та викликає суттєві претензії у вболівальників грою як за клуб, так і за збірну.
❌Забарний поїхав в Англію – вау, круто, якщо оцінювати суто перспективи Іллі в плані індивідуального прогресу та подальшого кар‘єрного росту.
Тепер з точки зору збірної – як би нам того не хотілося, стабільна ігрова практика українцю в «Борнмуті» не гарантована:
– продовжується процес адаптації (попри старт у декількох поспіль матчах наприкінці весни);
– команда змінила тренера у міжсезоння (футбол Андоні Іраоли – та ще морока, запитайте у гравців «Райо»);
– клуб у серпні сходу робитиме ставку на результат, а Ілля до моменту збереження прописки в АПЛ при старому коучі майже не грав.
❌ У Забарного та Матвієнка банально немає рівноцінної заміни:
– Сергій Кривцов не молодіє;
– Чемпіонів світу 2019 року, Дениса Попова та Валерія Бондаря, красива історія оминула – вони не дотягують до старту збірної;
– Максиму Таловєрову з молодіжки поки зарано, а також він досі не визначився зі своїм майбутнім на наступний сезон (від чого залежатиме кількість ігрового часу та подальший розвиток).
Ну і «фінішер» – нагадаємо, що на «Вемблі» проти Англії довелося грати Олександру Сватку. Хороший гравець для УПЛ, безсумнівно, але все ж говоримо про рівноцінну заміну основним центрбекам.
Кілмен став би топовим доповненням – це гравець, за якого готовий віддати 35 млн євро чемпіон Італії
Просто декілька фактів:
✅ Кілмен цього сезону провів в АПЛ 37 матчів
Спочатку 36 повних по 90 хвилин, потім відпочинок аж у 37-му турі, а тоді в 38-му заміна 68-й хвилині. Для порівняння, у кампанії 2021/22 було 30 ігор, а за рік до того – 18;
✅ Макс – один з капітанів команди, пов’язку весною одягав двічі
Колишній головний тренер Бруну Лаже влітку минулого року прогнозував такий розвиток подій:
«Це було б правильне рішення, щоб підштовхнути його. Він трохи сором’язливий, але ми можемо провести роботу, щоб він проявив більше лідерських якостей. Я бачу його капітаном у майбутньому»;
✅ Центрбеку довіряє 4-й тренер поспіль
Нуну Ешпіріту Санту, той же Лаже, тимчасовий коуч Стів Девіс та тепер Хулен Лопетегі, а це дуже показова ситуація.
Кілмен сьоголні знаходиться у шортлисті декількох провідних клубів АПЛ та інших європейських чемпіонатів. Британська преса активно пов’язувала гравця з «Тоттенгемом» та «Ліверпулем», а конкретна трансферна сага розгорнулася у це літнє вікно.
Йдеться про інтерес від «Наполі», чемпіона Серії А та чвертьфіналіста Ліги чемпіонів. Спочатку чутки розганяла італійська преса, а потім надійшло підтвердження від авторитетного The Athletic – неаполітанці робили офіційну пропозицію у 35 мільйонів євро, однак отримали відмову, бо «Вулвз» хочуть мінімум 40.
Крапку у цій справі ще не поставлено, адже «Наполі» дотепер не підписав нікого на заміну Кім Мін Чже, який пішов у «Баварію», тож до варіанту з Максом цілком може повернутися.
Козирі Кілмена – надвпевнена гра під тиском, перший пас, вміння оцінювати ситуацію на полі
Перш ніж детально аналізувати ігрові якості Кілмена, потрібно врахувати ряд обставин. Найголовніше – як сезон провів увесь «Вулвергемптон».
Якщо коротко – провів відверто погано. Якщо розширено, то за багатьма показниками команда знаходиться серед аутсайдерів.
У «Вулвз» 31 забитий гол – найменше в лізі. І це не випадковість, а закономірність, бо за XG клуб передостанній, хоч і недорахувався приблизно 7 голів.
В захисті все навпаки: пропустили на 6 менше, ніж мали б, але 58 голів суперника – не окей. Тим паче, що позитивна різниця XG швидше є заслугою голкіпера, ніж захисту. А це сфера відповідальності зокрема Кілмена.
«Вулвергемптон» з Максом у п’ятірці найгірших за допущеними ударами, втратами на своїй половині поля та кількістю відборів і підборів.
Втім, шалений тиск на лінію оборони створювався внаслідок провалів у центральній ланці та неефективності попереду. Тому можете не дивуватись, що Кілмен так високо у рейтингу ліги за перехопленнями та заблокованими ударами – лідер там Джеймс Тарковскі, чий «Евертон» також розступався перед опонентами.
Тому тут логічніше звертати увагу на показники, які від гри команди мало залежать – відсоток виграних єдиноборств. 70% у захисті – більш ніж достойний показник.
58% верхових – теж, нехай гру головою аж ніяк не можна назвати чеснотою Кілмена попри зріст 1.94 метра. Такі цифри – наслідок грамотного вибору позиції, а не безпосередньо якісної боротьби.
«Вулвз» – четвертий колектив АПЛ за часткою довгих передач. Шукати партнерів попереду діагоналями – одне із пріоритетних завдань Кілмена (щоб зрозуміти це, буде достатньо переглянути всього один будь-який матч). Звідси не найкращий (хоч і хороший) відсоток точності передач (86%).
Тут зупинимось детальніше, бо пасову роботу потрібно відзначати як один із трьох козирів Макса.
Просування та довгі закидання
«Вулвергемптон» грає з двійкою центрбеків, де роль «креативщика» частіше припадає саме на Кілмена. У сезоні він видав 94 зі 115 точних передач на 40+ метрів (81.7%).
Причому ці середні та довги паси Кілмен виконує з різних зон та за різних ігрових обставин.
Зі своєї третини поля:
Приклад №1.
Приклад №2.
Після просування м‘яча до центральної лінії:
Приклад №1.
Приклад №2.
Приклад №3.
Гра під тиском
Найважливіший пункт – Кілмен переніс свої вміння з футзалу на велике поле.
Футзал – це гра в умовах, де дуже мало часу на прийняття рішень в обмеженому просторі. Подібний досвід дається взнаки у поведінці центрбека під тиском.
Макс особисто підтверджував, що це його сильна сторона:
«Я думаю, що футзал допоміг мені відчувати себе комфортніше з м’ячем під тиском. Він розвиває швидкість прийняття рішень, оскільки всі знаходяться поруч з вами – і свої, і чужі, а простору набагато менше, ніж у великому футболі. Вам потрібно точно знати, що ви будете робити з м’ячем далі. Будь-яка помилка може призвести до пропущеного голу».
Це стосується як таймінгів передач, наприклад, у цьому епізоді:
Так і відсутності страху йти в обіграші, коли Кілмен залишається найближче до своїх воріт. І взагалі немає різниці, хто пресингує – Конор Галлахер чи Кевін Де Брюйне:
Приклад №1.
Приклад №2 (з миттєвим закиданням вперед на фланг).
Приклад №3 (тричі розкрутив Ріяда Мареза):
У цю ж категорію потрапляють випадки, коли Кілмен замість банальних виносів шукає ефективніші варіанти для побудови атаки:
Вміння «читати» гру
Попередній епізод з передачею, яка відрізала усю передню лінію «Челсі», підкреслює ігровий інтелект Кілмена. Вище згадувалося, що він вдало обирає позиції для єдиноборств, тим самим компенсуючи не настільки круті скілли в «штовханині» – а третім компонентом у цій так званій системі є вміння передбачати дії суперників.
Наступний приклад цікавий, адже одразу перетинається з іншими перевагами Макса – як от сміливість, яка дозволяє просувати м‘яч навіть в неочевидних ситуаціях:
***
Скоріш за все, тези про високу індивідуальну майстерність Кілмена не є несподіванкою для затятих вболівальників АПЛ, які у суботній вечір віддають перевагу матчу «Вулвергемптон» - «Вест Гем», а не «Реал» - «Барселона».
Однак для ширшої аудиторії слід наголосити, що Макс – дійсно топовий гравець, а інтерес до нього з боку «Наполі» є закономірним.
Він став би солідним підсиленням для збірної України, але, на жаль, немає жодних апдейтів, які подарували б хоч якийсь шанс на зміну правил чи позиції ФІФА. Ну або УАФ приховує від нас не тільки завод з виготовлення штучної трави, а і якусь інформацію у цій справі англійця.
Рівень гри, статус ключового виконавця клубу АПЛ та попит на ринку – враховуючи ці фактори, ризикну підсумувати, що Кілмен зараз не поступається усім іншим центрбекам України. Стабільністю так взагалі переважає.
А ще у Макса немає проблем з особистісними якостями – у квітні минулого року в інстаграмі він обрав чітку позицію щодо найголовнішої теми:
«Я один з багатьох, хто разом з Україною. Підтримуємо та перебуваємо разом з Україною».
Фото: Marc Atkins/Getty Images, Jack Thomas/WWFC/Wolves via Getty Images, Robin Jones/AFC Bournemouth via Getty Images, інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляцій Setanta
