Що потрібно знати про Англію: Саутґейт вперто не йде на зміни, дивний вибір складу, Кейн – найбільша загроза
Ґарета могло вже й не бути на посаді тренера.
Можливо для когось це буде несподіванкою, але актуальна ситуація у збірній Англії дуже сильно нагадує нашу українську футбольну осінь. Йдеться про ставлення усіх небайдужих людей до того, що ж там відбувається у головній команді країни.
У чинного фіналіста Євро не все у порядку. Проблем насправді вистачає на усіх рівнях, однак кадровий потенціал просто не допускає серйозних факапів. Хоча місцевим вболівальникам від того не легше.
Фанати вимагали відставку Саутґейта після ЧС-2022 – це був його третій великий турнір
Один з прикладів цієї схожості – історія з головним тренером. Як і в ситуації з Олександром Петраковим восени, ставлення до Ґарета Саутґейта в Англії було дуже неоднозначним. Головна теза – більшість вболівальників просто втомилися від нього. Ніхто не забуває, що під його керівництвом національна команда видала найкращий відрізок в історії (срібло Євро, півфінал ЧС), але всі тепер пам’ятають ще відсутність реакції на критику, зайвий прагматизм та останні невдалі результати.
Апогеєм в стосунках місцевої асоціації та Саутґейта міг стати розіграш Ліги націй. Команда вилетіла в дивізіон В без перемог, а вдома програла 0:4 Угорщині. Саме після цього матчу у Ґарета розпочався найважчий період на посаді – на наступній домашній грі з Німеччиною (3:3) тренера, Гаррі Маґвайра та взагалі усю збірну освистали на «Вемблі».
У ФА натомість навіть не думали про звільнення – було б нелогічно перед стартом ЧС прибирати людину, яка готувала команду впродовж усього циклу. У Катарі ж знову нічого не вийшло у плані результату – виліт в 1/4-й від Франції та пенальті Гаррі Кейна у стратосферу. І це чергова втома вболівальників – вони втомилися бути лише «близькими до другого серйозного трофея у своїй історії».
Парадокс у тому, що виступи з Ґаретом на великих турнірах не назвеш провальними. Інша річ, що кожного разу перешкодою ставали одні й ті ж помилки, одні й ті ж неправильні плани на гру та вибір виконавців. І тому серед вболівальників є чітке переконання, що з іншим тренером, іншим складом та іншою стратегією Англія могла розраховувати на якийсь з титулів з, мабуть, найкращим поколінням гравців у XXI столітті. Тому не дивуйтесь, якщо зараз за пошуковим запитом у твіттері зустрічатимете велику кількість сумних мемів про «Southgate-ball».
Ґарет сам роздумував над відставкою через критику, але на його захист стали гравці та ФА
Невдоволення фанів дійшло до такої стадії, що сам Саутґейт серйозно розглядав варіант зі своєю відставкою. Слід зазначити, що контракт у нього чинний до кінця 2024 року, а розмови велися саме про дострокове припинення співпраці за ініціативи коуча. Ось як це пояснював сам Ґарет:
🗣 «Попри все хороше, що було в останні тижні, я все ще пам’ятаю про більшу частину з останніх 18 місяців, які були важкими. Те, що було сказано та написано. У моїй голові є багато речей, які зараз конфліктують між собою. Я хочу переконатися, чи буде правильним залишитися та чи є у мене енергія для цього. Я не хочу потім 4-5 місяців поспіль думати, що зробив неправильний вибір»
Велику роль у рішенні Саутґейта відіграла колосальна публічна підтримка футболістів команди та чітка позиція керівництва ФА, яке не хотіло змінювати тренера.
Щоправда, від негативної реакції фанів це не вберегло. Здається, тепер на Ґарета створюється ще більше тиску, ніж раніше. І якщо невдоволення публіки – це звична справа, то відвертий песимізм провідних ЗМІ наштовхує на певні висновки. Їхня реакція на продовження роботи тренера є доволі показовою.
The Guardian: «Ось ми тут: останній танець. Ґарете, у найкращому випадку тебе зараз підтримує 50% Англії»
The Athletic: «Є різниця між тим, щоб добре грати у великих матчах, та тим, щоб перемагати у них. Вигравати «лише трохи» – так не працює. Потрібно вигравати повністю»
BBC: «Саутґейту тепер потрібно довести, що він може бути тим переможцем, якого прагне Англія вже вчетверте поспіль – краще, щоб йому це вдалося, ніж знову розповідати історії про складне невезіння на трьох минулих турнірах»
The Telegraph: «Англія все ще недостатньо міцна та загартована, щоб досягати результату тоді, коли це важливо»
І тут підходимо до головного. Попри вищенаведену хронологію подій Саутґейт продовжує вважати свій підхід правильним – у збірній Англії немає змін.
Саутґейт не пішов на зміни – викликає все тих же гравців та тепер скаржиться на кадрову ситуацію
До березня шум навкруги Саутґейта трохи стих. Вболівальники спокійно чекали на новий цикл відбору та сподівалися, що їхній тиск таки матиме якийсь результат. Бульбашка вкотре лопнула після оголошення списку викликаних футболістів на зустрічі з Італією та Україною.
Різниця із заявкою на ЧС-2022 – мінімальна, а зміни у своїй більшості викликані травмами.
Що найцікавіше, Саутґейт почав скаржитися на кадрову ситуацію: «У нас менша глибина складу для вибору, ніж у деяких інших збірних, але я щасливий».
Проте не поспішайте сміятись над Ґаретом – він підхопив хвилю, яка останнім часом накрила усю Англію. Йдеться про ситуацію з великою кількістю легіонерів в АПЛ. Мовляв, за відсутності ліміту місцеві гравці мають все менше шансів потрапити в основу своїх клубів та в майбутньому стати цінним активом для збірної.
Сам Саутґейт для прикладу наводив зимове трансферне вікно, коли 80% усіх переходів – це іноземці. Також тренер наголосив, що зараз лише 28% усіх представників клубів АПЛ можуть бути викликані у збірну, коли раніше цей показник становив 35% та 38% на початку його роботи.
Вибір складу Англії – дивний. Поза списком залишились гравці у топовій формі, а виклик отримали резервісти своїх клубів
Здавалося б, у поясненнях Саутґейта можна знайти логіку. Однак Ґарет сам подарував противникам його слів контраргумент, коли проігнорував футболістів зі стабільним ігровим часом в АПЛ заради тих, для кого вихід на заміну у поточному сезоні – це вже радість.
Найбільш суперечливе рішення – відсутність Бена Вайта, який розквів в «Арсеналі». До ситуації Трента можна поставитись з розумінням – тренери давно зазначали, що він банально не підходить під модель гри.
А от робити вибір на користь резервістів Коннора Галлахера, Келвіна Філліпса або ж Джордана Гендерсона, у якого складний період у «Ліверпулі», коли є Джеймс Ворд-Проуз (капітан та лідер «Саутгемптона») та Джо Віллок (основний хавбек «Ньюкасла») – як мінімум дивно.
Також дивно, що не довикликали когось після травм Маркуса Решфорда та Мейсона Маунта, хоча в командах АПЛ вдосталь стабільних гравців атаки – наприклад, Оллі Воткінс в «Астон Віллі», Джеррод Боуен у «Вест Гемі» та інші.
До слова, про травми – втрата Решфорда, який знаходиться у найкращій формі свого життя (27+9 за «гол+пас»), для цієї збірної є дуже серйозною. Україні це точно на руку, адже страшно уявити, що робила б лінія атаки Решфорд – Кейн – Сака на «Вемблі» у неділю.
Втім, у стартовому складі відверто проблемних позицій загалом немає. Можна згадати хіба що історію з голкіперами, яка тягнеться вже декілька років. Саутґейт продовжує довіряти Джордану Пікфорду, який в АПЛ регулярно бореться за виживання, та вперто відмовляється давати шанс іншим воротарям. Навіть Аарону Рамсдейлу, який разом з «Арсеналом» йде до чемпіонства.
Усе це ледь не відгукнулося Англії у другому таймі протистояння з Італією – і прагматизм, і гравці без тонусу, і стратегічні ходи Саутґейта по ходу гри.
Англія продовжує вставляти собі палиці у колеса – ледь не втратили «зроблену» гру проти Італії
Аналізувати матч 1-го туру кваліфікації – неблагородна справа. На полі було три команди – Італія, Англія у першому таймі та Англія у другому таймі. Так, кидайтесь помідорами, але не італійці задавили суперника, а підопічні Саутґейта свідомо почали грати обережно, дозволивши опоненту робити те, що так ефективно забороняли до перерви.
Розбираємо по пунктах, що можна чекати від англійців у неділю на тлі зустрічі в Неаполі.
1. У складі можливі лише точкові зміни
На радикальні кроки Саутґейт не піде. По-перше, точно доведеться компенсувати втрату Люка Шоу, який через дурну червону картку пропускатиме матч. У момент вилучення на декілька секунд з’явилась думка, що для нас це ще й хороші новини в плані стандартів, адже саме фулбек «МЮ» виконує їх з лівого флангу. Проте майже миттєво про це забулося, бо Ґарет випустив наліво Тріпп’єра, який нічим не гірший у цьому компоненті. З великою долею ймовірності Кіран гратиме там і в неділю.
Друга можлива зміна – Філліпс. Саутґейт не просто викликав хавбека без ігрової практики, а одразу кинув його у бій. Якщо в першому таймі він каші не псував, то у другому явно не встигав за темпом. Це тільки одна з причин, інша – статус суперника. Цілком ймовірно, що на Україну вийде більш атакувальний трикутник у центрі поля. Ризикнемо обрати Філа Фодена – можливо, тренерський штаб таким чином проситиме вибачення за зворотну заміну після 12 хвилин.
2. Кейн – найбільша загроза, він діятиме по усьому периметру
Як би ефектно Англія не виглядала у перехідних фазах (про що йтиметься пізніше), але фактор Кейна – ключовий. Гаррі робить на полі буквально все – відкривається у білд-апі під довгі передачі та ставить спину, відпрацьовує у захисті, виконує роль плеймейкера, рухається по усій лінії атаки, опиняється у потрібних місцях на стандартах. Теплова карта – яскравий доказ:
Це зовсім не типовий форвард, якого слід боятися лише у фінальній третині. Тому тут дилема – якщо делегувати комусь з наших гравців завдання персонально переслідувати Кейна, то це навряд чи повинен бути хтось із захисників, бо тоді доведеться висмикуватись аж надто далеко за лінію оборони. Італійці схожих помилок допускали вдосталь:
3. Райс – головний у білд-апі, на нього потрібно створювати тиск. Як і на слабке місце – Маґвайра
Перехід з оборони в атаку у збірній Саутґейта виглядає унікальним. Англійці свідомо уникають моментів, коли виконувати передачу з просуванням доводиться Маґвайру – це не його найкраща якість, що довів забитий гол Італії.
Стоунз нехай і частіше бере на себе ініціативу, але більшість випадків все ж закінчуються пасом на Райса, який чудово розкидує м’яч на вільні фланги. Якщо на нього не тиснуть, як от італійці у перші 45 хвилин. Своїми пасивними діями підопічні Роберто Манчіні на якусь мить змушували промовляти «Окей, Деклан дійсно коштує цих 100 мільйонів», коли залишали його самотнім у подібних ситуаціях:
У другому ж таймі все було навпаки – Райс не порався зі своїми обов’язками, бо тепер у нього за спиною постійно знаходилося 1-2 гравці. Не допомагали навіть регулярні повернення назад Джуда Беллінґема, який в атаці розташовувався в одній лінії з Джеком Ґрілішем та Букайо Сака.
4. Стандарти – криптоніт для суперників Англії
Стандарти Саутґейта – це не міф, не мем, не гіперболізація. Англійці дійсно дуже успішно виконують кутові та штрафні удари, маючи як виконавців для топових подач, так і високих футболістів, які завершують ці моменти.
Та що там казати, обидва голи у ворота Італії прийшли після кутового з правого флангу.
Україна від цього теж страждала півтора року тому, про що ми детально згадували в рекапі того матчу:
5. У Саутгейта незвичний пресинг – проти Італії вони намагались задушити центральну ланку суперника
Англійці не давали вільно дихати Марко Верратті, Жоржиньйо та Ніколо Бареллі. Проблеми Англії після перерви розпочалися саме тоді, коли Саутґейт відмовився використовувати будь-який пресинг та грати виключно на втримання рахунку.
Якщо нам вдасться перехопити цю ініціативу у центрі поля та виходити з-під шаленого пресингу, то вечір на «Вемблі» стане куди простішим. Зінченко, для тебе є завдання.
6. В Англії не йдуть контратаки
Це вже просто як факт, не підлаштовуючи його під контекст майбутньої зустрічі з Україною. Чому? Бо ми навряд чи створимо такі умови з контролем м’яча, щоб пересвідчитися, що одного Сака для швидких атак мало.
Це наслідок відсутності Решфорда та надто захисного центру поля, який був у грі з Італією. Ґріліш – гравець під іншу модель, а Беллінґем та Кейн – не настільки швидкі. Тому й передбачаємо появу у старті Фодена, адже це додасть варіативності – мусив же Саутґейт помітити, що у другій половині зустрічі з Італією не вдався жоден контрвипад?
***
Такою є збірна Англії Саутґейта – попри всі свої проблеми команда видає хороші серії та далеко заходить на великих турнірах, але завжди покладається на те, що зійдуться всі фактори. Вони сходяться до певної пори, але вічно це продовжуватися не може. Деколи лінія везіння переривається у фіналі, деколи у півфіналі, деколи у чвертьфіналі.
У цьому і криється головна претензія до тренера – ніколи немає плану Б, щоб реагувати на труднощі. Однак чи здатна їх створити збірна України та скористатися зайвим прагматизмом Англії так, як це зробила Італія? Знаєте, спаринг з «Брентфордом» відповіді на ці питання аж ніяк не може дати. Добре, що хоч авторів голів дізналися.
Фото: інфографіка Tribuna.com, ФА Англії, скриншоти трансляції MEGOGO, Chris Brunskill/Fantasista/Getty Images, Matteo Ciambelli/DeFodi Images via Getty Images, Alessandro Garofalo/Global Look Press
