Ребров все ближче до збірної України. Розбираємось, що він може дати команді
Проблеми в «Аль-Айні» – швидше випадковість.
З поля зору пересічного вболівальника Сергій Станіславович випав досить давно – навряд чи велика кількість людей детально стежила за становленням українського фахівця в саудівському «Аль-Ахлі», угорському «Ференцвароші» та у лізі ОАЕ. Тренер з’являвся в інфопросторі рідко, але ефектно: Ребров виграв те, Ребров став найкращим там, Ребров побив черговий рекорд тут.
І це дійсно були топові результати, а подекуди навіть історичні. Той же «Ференцварош» тричі поспіль став чемпіоном та зіграв на груповій стадії ЛЧ та ЛЄ.
Здавалося, що після цього періоду Ребров повинен був піти на підвищення у Європу, але несподівано підписав контракт з «Аль-Айном» за 2 місяці до того, як вакантним виявилося місце Андрія Шевченка. У першому сезоні українець сходу взяв золоті медалі місцевої першості, але і другому стикнувся з серйозними проблемами – команда виступила гірше очікуваного, а вболівальники навіть вимагали його відставки.
Але чи пов’язано це з тренерськими вміннями та чи повинно це хвилювати нас, вболівальників збірної?
Ребров – не просто тренер, а футбольний менеджер
Ребров – такий собі перфекціоніст у світі футболу, який допоміг «Ференцварошу» вибудувати структуру функціонування клубу. В «Аль-Айні» повністю реалізувати себе в ролі людини, яка відповідає за велику кількість процесів, не вдалося.
Завдання в ОАЕ в українця відрізняються – його, як можна помітити, запросили здобути результат тут та зараз, підтримавши інвестиціями. Здається, й сам Ребров розглядав цей проєкт виключно як тимчасовий варіант для пошуку місця роботи, де його думка щодо важливих стратегічних питань знову матиме вагу.
Що стосується виключно тренерської діяльності, то ніякими сюрпризами Ребров не потішив. Це все той же фахівець, який має чітке бачення гри та намагається постійно вдосконалювати його. Давним-давно Сергій заявив, що основними принципами завжди будуть контроль м’яча та інтенсивність. Від цього в ОАЕ коуч не відмовився.
Ребров – це не про експерименти. Він вже давно віднайшов ключові для себе аспекти гри
Глобально у стилі Реброва нічого не змінилося у порівнянні з періодами в Угорщині та Україні. Однак в «Аль-Айні» його ідеї реалізовані за дещо іншою схемою, яку довелося змінювати через наявний підбір виконавців – 4-2-3-1.
Як і раніше, найважливішими залишаються 2 зони.
1. Опорна зона – тут Ребров використовує не руйнівників, а розумних гравців з хорошим пасом
Нехай за середніми позиціями та обов’язками двох центрхавів важко назвати опорниками, але при атаках суперників вони опускаються доволі глибоко, щоб потім розпочинати вже власні випади. Зараз у розпорядженні українця є три футболісти такого типу: Ахмед Барман, Ях’я Надер, який травмувався, та 21-річний Ель Мехді Мубарік, який тимчасово підміняє свого досвідченого напарника в основному складі.
Відбір не є сильною стороною жодного з них. Навпаки, вони виділяються культурою пасу – понад 89% точності за гру. Також усі входять в топ-20 ліги за передачами з просуванням, а Мубарік навіть йде серед лідерів за ривками та роботі у контрпресингу.
Пам’ятаєте Сергія Рибалку та Мігеля Велозу в «Динамо» 2015-2016 років? Так от, це їхні аналоги. Головні функції – диктувати темп, доставляти м’яч атакувальним гравцям, відкриватися під зворотні передачі, а вже аж потім за можливості думати про захист та перекриття вільного простору.
Тут також варто зазначити, що при позиційних атаках ці показники здобуваються саме на чужій половині поля, тобто в умовах створення тиску з боку опонента.
Теплова карта Бармана:
Мубаріка:
Надера:
А ще у «Аль-Айна» 77% передач спрямовані в атаку. Найбільше таких пасів виконують центральні півзахисники та плеймейкер, який постійно знаходиться у напівпозиції – не опускається глибоко, але й не йде допомагати нападнику на останньому рубежі.
2. Ставка на фланги та індивідуальний клас вінгерів
Після перегляду матчів «Аль Айна» так і не з’явилося розуміння того, які завдання постають перед вінгерами. Ледь не у кожному матчі вони діють по-різному, а віднайти хоча б якусь закономірність досить складно. Висновок у такому випадку формується лише один – Ребров повністю довіряє технічним та креативним гравцям, даючи їм цілковиту свободу на полі.
Особливо це стосується марокканця Раїмі, у якого неймовірні 6+8 у 12 матчах чемпіонату. У Андрія Ярмоленка справи трохи гірші – він начебто класно діє у підіграші, іноді забиває та асистує, але настільки солідного впливу на результати не має.
Хавбеки, яких ми згадували у попередньому пункті, передачами шукають саме вільних партнерів на флангах атаки. Довгі перепасовки у центрі поля – не те, що від них вимагає Ребров. Інтенсивність, швидкість у роботі з м’ячем та просування вперед – це натомість більше схоже на правду.
Окрім цього, Ребров, як і будь-який прогресивний тренер, полюбляє сучасних атакувальних фулбеків. А це вже створює на флангах справжнє пекло, що перетворилося у тенденцію, яка водночас тішить та злить вболівальників клубу.
В «Аль-Айна» аномальна кількість навісів – більшість голів приходить після флангових передач
Яблуко розбрату – ставка Реброва на навіси. Попри те, що команда старається володіти м’ячем та швидко доводити його до чужих воріт, входити з ним у карний майданчик «Аль-Айн» не поспішає. Часто комбінації розігруються таким чином, щоб відвернути увагу захисників і залишити вінгерів 1 в 1 або 1 в 2 для потенційних небезпечних флангових передач.
Справа, наприклад, напарником Ярмоленка є Бандар Мохаммед – людина, яка сама ще донедавна була крайнім півзахисником.
У чемпіонаті Бандар 5-й на своїй позиції за дуелями в атаці, 2-й за «глибокими» навісами та 2-й за ривками з просуванням. На паралельному фланзі грає молодий Ерік, який все ж більше відпрацьовує у захисті, компенсуючи пасивність Раїмі, яку команда толерує заради його голів та асистів. Але навіть за таких умов Еріку вдається бути 4-м за дуелями в атаці, 2-м за дриблінгом та 6-м за просуванням м’яча серед усіх крайніх оборонців.
В «Аль-Айні» взагалі виходить так, що середні позиції фулбеків вищі, ніж у вищезгаданих опорників.
Проте тут важливо уточнити, що у Реброва є форвард, який конвертує ці флангові паси в забиті голи – 30-річний тоголезець Лаба. Він швидкий, технічний, настирний та повороткий, а також досить потужний, щоб вигравати боротьбу після навісів та прострілів. Без допомоги він теж не залишається – біля чужих воріт на м’яч постійно очікують по 3-4 людини.
З одного боку, це однотипність, яка в окремих випадках дозволяє опонентам передбачати наступні кроки. З іншого, велика кількість спроб рано чи пізно дає результат, адже на суперника створюється постійний тиск (фішка Реброва ще з часів першого вояжу на Близький Схід).
Так чому ж «Аль-Айн» так штормить цього сезону?
Якщо в атаці від провалу надто агресивної та ризикової тактики рятує клас гравців, то у захисті цього явно не вистачає. І «Аль-Айну» відверто не щастить – їх з якоюсь неймовірною ефективністю карають за найменші помилки.
Ось показники, за якими команда знаходиться серед лідерів.
Якщо закрити пальцем речення про поточне місце в таблиці, то можна спрогнозувати, що це статистика умовного «Манчестер Сіті» в АПЛ.
До втрат очок приводять банальні, як вважають фани, речі. За думкою місцевих журналістів та експертів, Ребров ніяк не може навчити команду діяти у перехідній фазі після втрати м’яча. Якщо це трапляється на своїй половині поля, то оборона перетворюється на справжній хаос. Наприклад, у цьому епізоді:
«Найбільшим досягненням Реброва є те, що його команди під час атак вже знають, як оборонятися. Швидкий перехід з оборони в атаку – це завжди важливо. Але цього не достатньо. Сьогодні потрібен швидкий перехід з атаки в оборону, а у Реброва, який майже половину матчів у тренерській кар'єрі провів на нуль, це поставлено на високому рівні. До воріт його команд не так просто дійти», – слова українського аналітика Євгена Греся у час роботи Сергія в «Ференцвароші», які зараз в ОАЕ були б розцінені як жарт або спроба зачепити за живе.
Це питання Ребров не може вирішити впродовж останніх декількох місяців. Тільки от дати чітку відповідь, чи є це тривожним фактором – непросто.
По-перше, ми не знаємо, що відбувається всередині колективу на фоні чуток та бажання самого Сергія очолити збірну. По-друге, немає інформації, чи зміг коуч влітку отримати на ринку тих футболістів, які повинні були б забезпечити цю надійність позаду. Нагадаємо, що минулого сезону жодних труднощів в «Аль-Айна» не виникало – перемога в чемпіонаті з 10-очковим відривом та 17 пропущеними голами у 26 матчах.
Чи підходить такий футбол Реброва збірній?
На тлі майбутніх зустрічей з Італією та Англією може насторожити, що не найсильніші команди в Лізі ОАЕ так легко карають захист «Аль-Айна». Навіть зустрічалася думка, що, мовляв, збірній потрібно приберегти прагматика Олександра Петракова на Англію, а потім вже розв’язати руки максималісту Реброву, коли у нього з’явиться час на повноцінні збори.
Можливо, з Сергієм Станіславовичем на перших етапах дійсно буде боляче, але потрібно розуміти наступні речі:
– Ребров не стане заручником власного бачення гри – не треба сумніватись, що завжди триватиме пошук рішень, які у попередніх командах він рано чи пізно знаходив;
– Реброву точно потрібен час, як це було з Шевченком;
– На Реброва не потрібно тиснути після перших же невдач, тому що збірна вчитиметься грати по-іншому. Можливо, настільки амбітних внутрішньоігрових завдань до цього не було навіть при італійських асистентах.
Підбір футболістів збірної дозволяє інтегрувати навіть ту ж систему, за якою сьогодні грає «Аль-Айн». З Ребровим можуть остаточно розкритися нові обличчя.
Потрібні два імітованих опорники з пасом та баченням поля? Ось вам Шапаренко та Зінченко. Потрібні індивідуально сильні вінгери? Ось вам Мудрик та Циганков. Потрібні двожильні фулбеки? Ось вам Миколенко та Караваєв. Потрібен форвард рівня Лаби? Відпустіть Довбика в Європу, де його навчать правильно та інтенсивно рухатись у чужому карному майданчику.
Тільки тепер у Реброва будуть ще швидкі та досвідчені центральні захисники, а також голкіпер, який не пропускає 5 дальніх ударів у 12 турах ліги ОАЕ (найгірший показник серед усіх воротарів).
***
Вибір Реброва виглядає більш ніж логічним, і не лише тому, що інших кандидатів насправді особливо то й немає. Для самого тренера збірна – це перша дійсно серйозна робота та довгоочікувана можливість проявити себе на топовому рівні.
Дані: Wyscout
Фото: інфографіка Tribuna.com, «Аль-Айн»
