Три тіньових фаворити ЧС-2022: зіркові невдахи, найрозкутіша команда Європи та тренер з досвідом у МЛС і Мексиці
У Катарі матимуть місце несподіванки.
Жоден великий турнір не проходить без сюрпризів. З великою долею ймовірності, тенденція продовжиться й на ЧС-2022 у Катарі. Збірні опиняться в умовах, які є унікальними для сучасного футбольного світу – міжнародна першість посеред сезону, специфічний побут країни-господарки та пристосування до погоди. У такій ситуації можуть як провалитися фаворити, так і вистрілити не зовсім очевидні претенденти на титул.
На перший погляд, є одразу три таких команди.
3. Данія
«Ми не хочемо бути поміченими під час турніру, який коштував життя тисячам людей», – з цього презентацію своєї ігрової форми на ЧС-2022 розпочала збірна Данії на знак протесту проти ситуації з дотриманням прав людини в Катарі та його ставлення до трудових мігрантів. Сильний крок з моральної точки зору, але є всі передумови, що в ігровому плані данці все ж будуть ледь не найпомітнішою та найяскравішою командою першості.
Як мінімум, немає сумнівів щодо потрапляння у плей-оф, де навіть є шанс уникнути протистояння з Аргентиною. Австралія, Туніс та Франція – не найстрашніша група, враховуючи статистику останніх очних зустрічей з чинними чемпіонами світу. З 2018 року Данія жодного разу не програла французам – 2 перемоги та нічия, що робить підопічних Каспера Юлманда незручним суперником на тлі кадрових втрат Дідьє Дешама.
Склад та стиль гри
Данці можуть створити проблеми будь-кому завдяки своєму розкутому футболу. Юлманд ще у момент свого призначення пояснив наступне:
«Ми не бразильці, тому не повинні грати як вони. Але гра Данії має бути прекрасною, бо у нас є смак. Не потрібно вважати, що перемоги – найважливіше у футболі. Звичайно, результати радують, але надихати здатна і сама гра. Можна перемагати та вигравати трофеї, а можна завойовувати серця».
І Каспер одразу почав втілювати у реальність план: «Бачиш вільну зону, вривайся у неї». Данія – не та команда, яка надто турбується про контроль м’яча. Юлманд не повторює помилки багатьох збірних, які намагаються прищепити складний футбол в умовах відсутності постійної та системної підготовки. Все, що робить тренерський штаб – знаходить тимчасові та ефективні вирішення наявних проблем.
Так основною формацією данців стала 3-4-2-1, адже тріо центрбеків компенсовують велику кількість втрат після спроб загострення на чужій половині поля. Коли Данія діє за схемою 4-3-3, то саме контратаки суперників стають загрозою з огляду на наявність не надто швидких захисників. Додатковий гравець (у цьому випадку – Андерсен з «Крістал Пелес») дозволяє не лише мінімізувати провали в обороні, а й не втрачати потенціал в атаці завдяки більш активним підключенням вінгбеків.
За це потрібно дякувати й бокс-ту-боксам, які виконують великий обсяг роботи – Ділейні та Гейб’єрґу. Хавбек «Тоттенгема» – взагалі лідер та ключова фігура на рівні з Еріксеном. Крістіан натомість у схемі з трьома центральними захисниками отримує роль вільного художника – розташовується на фланзі, але часто змінює вектор атак після зміщень у центр.
У 4-3-3 хавбек «МЮ» опускається нижче, а зліва з’являється зірка тогорічного Євро Дамсгор, який схожий за стилістикою на іншого вінгера данців – Скова Ольсена з «Брюгге».
Єдина спірна позиція – правий захисник. У схемі 3-4-2-1 там частіше грав Васс, але, враховуючи форму представника місцевого «Брондбю» (так, перейшов туди після провалу в «Атлетіко»), місце у старті може відвоювати Крістенсен з «Лідса», якому довіряють у формації 4-3-3. На протилежному ж фланзі безальтернативним є Меле, а у нападі Юлманд робить ставку на Дольберга. Каспер – унікальний форвард, який чомусь за збірну завжди виступає краще, ніж у клубі.
Переваги
Юлманду за короткий проміжок часу вдалося домогтися балансу, чого не було раніше. Це стосується не лише ігрових аспектів, але й підбору виконавці з урахуванням їхнього досвіду. Наприклад, в останньому надважливому матчі – півфіналі Євро-2020 – у старті данців вийшли чотири гравці віком 30+, чотири віком до 25 років та троє – від 25 до 30 років. Рай для перфекціоністів.
Механізм Юлманда при цьому не залежить від окремо взятих лідерів. Так, на тлі інших трохи виділяються Еріксен та Гейб’єрґ, але тренерський штаб завжди має якісні запасні варіанти. Данію вже зараз можна вважати «новою Бельгією» – їхні гравці виступають у топових чемпіонатах та претендують на звання золотого покоління.
Яскравий приклад – статистика. 9 перемог у 10 матчах із загальним рахунком 30:3 – так «данський динаміт» пройшов кваліфікацію до ЧС-2022.
Недоліки
Проти Данії може зіграти її принциповість. На команду через позицію щодо ситуації у Катарі створюватиметься більший тиск, ніж на інші збірні. Навіть не в плані підтримки на стадіонах, куди вболівальники червоно-білих не горять бажанням їхати, а в плані постійної уваги до позафутбольних акцій.
Невизначеності
Сумніви все ж викликає не надто швидкісна лінія оборони. К’єр бере досвідом, але умовного Мбаппе він точно не наздожене, що можна сказати й про Андерсена з Крістенсеном. Баланс у середині поля хоч і вирівнює становище, але стримувати умовну Францію та Аргентину подалі від своїх воріт впродовж 90 хвилин навряд чи вдасться.
І останнє – досвід. З одного боку, за спиною цих гравців вже є успішний Євро, з іншого – це поки що єдиний випадок.
2. Португалія
У це важко повірити, але для Португалії ЧС у Катарі стане лише восьмим в історії. Ще складніше усвідомити, що чемпіон Європи 2016 року не входить в основний список фаворитів. Хоча насправді це доволі логічно, бо португальці невдало провели 5 з 6 турнірів після свого тріумфу (окрім Ліги націй 2019-го) – вильоти на перших стадіях плей-оф Євро та ЧС, поразка від України у відборі, два невиходи у фінал чотирьох наступних розіграшів Ліги націй, ледь не залишились без Катару у стиках (спасибі македонцям). Це й може зіграти підопічним Фернанду Сантуша на користь, адже в успіх дещо розібраної команди мало хто вірить.
Склад та стиль гри
Португалія не пропагує той футбол, який зараз стає трендовим у світі. Команда не вирізняється шаленим пресингом, контролем м’яча та незвичною формацією. Попри наявність висококласних виконавців, Сантуш діє «від простого», що, за словами легендарного Кройфа, є найскладнішим у цьому виді спорту.
Тренерський штаб робить ставку на флангову гру, звідки виконується безліч передач у карний майданчик – на вістрі у португальців грає Роналду, який у свої 37 років остаточно перетворився з універсального форварда на таргетмена.
За іменами Португалія виглядає досить солідно, що є ледь не ключовим фактором потенційного успіху.
Переваги
Саме склад є головним козирем «селесао», рівень зірковості просто зашкалює. У захисті собі гарантували місце Канселу, Мендеш та Діаш, у якого почергово змінюються більш досвідчені партнери (Данілу, Пепе, Фонте). Конкурентів на флангах ще більше – Далот, Семеду, Геррейру, Седрік, Руй, Тавареш.
Хоч Сантуш не надто полюбляє ризикувати, але декілька нових імен все ж з’явилося у порівнянні з минулими турнірами. Цієї весни статус основного несподівано отримав голкіпер «Порту» Кошта, який витіснив досвідченого Патрісіу. У центрі поля новою опцією став Невеш, а на лівому фланзі все частіше залучають Леау.
В атаці беззмінними лідерами залишаються Бруну та Бернарду, в опорній зоні балансує команду Карвалью.
У цих ланках тренер має просто неймовірний вибір для підсилення по ходу матчів, тільки погляньте на ці прізвища – Саншеш, Нунеш, Гуедеш, Вітінья, Отавіу, Фелікс, Андре Сілва, Гонсалу Рамуш.
Недоліки
Біда лиш в тому, що Сантуш – португальський Фоменко. Маючи такий підбір класних виконавців, фахівець вже який рік поспіль грає з двома опорними хавбеками. Місцеві фанати навіть тішаться, що через пошкодження під сумнівом зараз участь на ЧС Пепе (так, 39-річний центрбек ще нікуди не дівся), адже тоді Данілу опускається в пару до Діаша, що спонукає використовувати у середині поля більш мобільного та націленого на атаку Невеша.
Ще одна проблема з травмами дозволила тренерам нарешті розгледіти талант динамічного Мендеша, а не продовжувати покладатися на Геррейру, який корисний в атаці, але не настільки надійний в обороні. Спереду ж є кому створювати й без Рафаела, але вони сидять у запасі під Карвалью та до недавнього часу Данілу.
Невизначеності
З іншого боку, ці двоє опорників дають баланс. ЧС-2022 є останнім шансом для Сантуша довести ефективність своєї філософії, яка на зло гейтерам почала працювати – в останніх 8 матчах команда пропустила лише 4 голи. Прагматизм позаду + креатив в атаці = успіх?
Багато хто ще вважає проблемою відсутність Жоти, але його травма може мати інший бік медалі – шанс проявити себе на великому турнірі отримає Леау, який давно цього заслуговував, але навіть теоретично не міг витіснити зі старту більш статусних конкурентів.
Ну і, звісно, як окремо не згадати про Роналду, настрій, поведінка та гра якого задаватиме ритм португальцям? Кріштіану підходить до ЧС у найгіршій своїй формі. Спади у кар’єрі володаря 5 «Золотих м’ячів» були вже неодноразово – після них він постійно повертався ще сильнішим і за підсумками сезону забирав трофеї та індивідуальні нагороди, але зараз у такий розвиток подій майже не віриться.
Однак в цьому і є суть феномену Кріштіану – за останні 15 років він довів, що вміє вмикатись у потрібний момент. Це – його остання можливість виграти найголовніший трофей у житті, тож мотивація точно буде захмарною. А якщо дійсно доля приберегла вдачу саме на ЧС?
Не вперше можливий тріумф Португалії залежатиме від Роналду. Але вперше йдеться про те, чи не завадить він збірній досягти результату.
1. Уругвай
Перша у рейтингу тіньових фаворитів – збірна-кривдник Португалії на минулому ЧС та майбутній суперник у групі цьогорічного розіграшу. Уругвай у ролі андердога опиняється постійно – від команди не чекають звершень, але їй завжди є чим дивувати.
У Катар збірну повезе вже не Оскар Табарес, який понад десятиліття працював з уругвайцями – його звільнили минулої осені за 4 тури до кінця кваліфікації, коли небесно-блакитні були на грані провалу.
На його місце прийшов ексфорвард збірної Дієго Алонсо, який впорався зі своїм завданням – освіжив команду та відмовився від застарілої структури гри.
Склад та стиль гри
47-річний тренер дуже багато експериментує, тому передбачити його ідеї до моменту старту ЧС практично неможливо. Загалом фахівець використовує одну схему 4-4-2, але дві різні її варіації.
Вибір залежить від феномену Вальверде та дефіциту якісних правих захисників. Алонсо перейняв винахід Анчелотті у «Реалі» та почав використовувати Федеріко на фланзі, щоб той допомагав при оборонній роботі. Задля збереження симетрії, на протилежному краю атаки у такій ситуації теж з’являється футболіст з вмінням відбирати м’ячі, як, наприклад, Весіно.
В атаці тренерський штаб покладається на пошук вільних зон та загострення за будь-якої можливості, щоб частіше залучати до комбінацій дует зіркових форвардів.
Є й інший варіант, більш атакувальний, адже хороших номінальних вінгерів у розпорядженні Алонсо вистачає – Россі з «Фенербахче», нерозкритий місцевий талант де Арраскаета та де ла Круз з «Рівер Плейт». На правому фланзі оборони тренери при цьому використовують центрбека «Барселони» Араухо.
На інших позиціях Уругвай виглядає дуже потужно – досвідчена пара Хіменес-Годін, а ще Бентанкур, зв’язка якого з Вальверде не поступатиметься топовим збірним Європи. Те ж стосується й нападу – коментарі про Нуньєса, Суареса та Кавані зайві. Єдине, що може здивувати – це відсутність Муслери, але його найкращі часи вже давно позаду, а номером один зараз є голкіпер місцевого «Насьйоналя» Рочет.
Переваги
Нове дихання, про яке згадано вище, повинно подарувати ефект несподіванки. Ніхто не розуміє, що очікувати від цього Уругваю. Ніхто не розуміє, за якою саме стратегією діятиме Алонсо. Зрозуміло лише одне – Дієго свою роботу виконує якісно, адже він досить швидко розв’язав головні проблеми команди у захисті, які були за Табареса. В останніх 9 матчах уругвайці пропустили 2 голи, хоча у стартових 14 турах південноамериканського відбору було 20.
Також ключовим може стати сплав досвіду та молодості в усіх лініях. Дідусь Годін та перспективний Араухо у захисті, 31-річний Весіно та відкриття цього сезону Вальверде у півзахисті, місцеві ікони Суарес і Кавані та 100-мільйонний Нуньєс у нападі.
Недоліки
От тільки мінус у тому, що збірна залежна від цих молодих та не зовсім лідерів. В Алонсо немає ким змінювати ключових виконавців у своїх тактичних схемах. Це – одна з причин, чому гравці основи навіть у поганій формі є безальтернативними. Суарес та Кавані можуть як і у черговий раз вистрілити, так і повністю провалитися, адже перебувають далеко не в оптимальних кондиціях. Форма та зовнішній вигляд Луїса взагалі викликають величезні питання, як і конкурентоспроможність місцевого чемпіонату, де він провів останні пів року.
Невизначеності
Ще одна проблема – про усі компліменти захисній лінії можна буде забути, якщо до кінця від травми не встигне відновитися Араухо. Правий фланг тоді стане ахіллесовою п‘ятою, а у центрі не знайдеться рівноцінної підміни для 36-річного Годіна.
Як поратиметься Алонсо в екстремальних умовах після невдач – загадка. До цього він працював у Мексиці та з «Інтером» Маямі в МЛС, тому зі схожою відповідальністю не стикався, попри всю повагу до турнірів та трофеїв цих футбольних країн.
Дієго, як і Юлманд у Данії, пропонує не трендовий футбол, а нестандартний. Уругвайці взагалі здаються покращеною та більш атакувальною версією «Атлетіко» Сімеоне, яка не так біситиме нейтральних вболівальників.
***
Англія, Італія, Франція та Португалія на попередніх великих змаганнях покладалися на академічність та прагматизм, а португальці, здається, робитимуть це й у Катарі. Однак буде дуже романтично, якщо Данія та Уругвай продемонструють, що чемпіонати світу можна вигравати й за допомогою нових футбольних ідей. Так, як це свого часу зробила Іспанія.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Getty Images, Pablo Porciuncula/POOL/ AFP, Bildbyran, Sorin Furcoi/Al Jazeera
