«Щоб бути кращим за Павелка, не потрібно бути Джобсом». Журналісти та блогери – про Шевченка в УАФ
Пейчев, Сеньків, Співаковський та навіть Циганик. 😱
Після призначення Андрія Шевченка президентом УАФ Дарина Калінчук опитала відомих українських спортивних журналістів, блогерів та просто працівників медіаіндустрії, що вони думають про нового очільника асоціації.
Ставили наступні три запитання:
1. Чого очікуєте від Шевченка на посаді?
2. Які перші кроки від нього бачите?
3. Чи задоволені його командою?
Віталій Волочай, коментатор «Суспільного», MEGOGO, Setanta
🗣 1. Напевно, буду банальним, але я очікую виконання тієї програми, яку він презентував на конгресі. Починаючи з пункту, який у нього записаний, як прозорість. Тому що Українська асоціація футболу останні багато років робила щось, а що саме, ми не знаємо. Ніхто не знає, що робили віцепрезиденти, чим займався президент, які рухи робилися, які речі відбувались. Це для мене завжди було великою загадкою, як і для всіх.
Я б тут за приклад взяв Міністерство цифрової трансформації України, яке робить якісь продукти, і ми чітко знаємо, що це за продукти, хто над ними працює, який має бути підсумковий результат. Цього я хотів би від Шевченка та його команди.
Наприклад, презентувати, що будемо розвивати жіночий футбол – це чудово. Але я б хотів побачити, як ви будете розвивати жіночий футбол, що саме мається на увазі під розвитком жіночого футболу. Чи будуть клуби обов'язково заводити жіночі команди, чи буде розвиток якогось дитячо-юнацького жіночого футболу? Ось це я хотів би побачити дуже-дуже детально – перше.
Друге – вичистити авгієві стайні, вичистити асоціацію футболу від людей, які паразитували на футболі, отримуючи величезну зарплату останні багато років. Вся оця купа сердець українського футболу, надій українського футболу і людей типу Дем'яненка, які на запитання: «А що ви робите в українській асоціації?», говорили: «Ну занімаюсь футболом». Ось тих людей я хотів би, щоб команда Шевченка зачистила, бо ми бачимо, хто чим «занімаєтся».
Третє – останнє і найважливіше для мене, як для спортивного коментатора, журналіста, людини, яка працює в студії на матчах національної, молодіжної збірних. Я хотів би, щоб українська асоціація футболу почала працювати з медіа і з публікою. Тому що робота медіаслужби УАФ в останні роки – це не робота медіаслужби, це особиста піар-служба Андрія Павелка.
Ми не бачили роботи з пресою. Ми не бачили якісної роботи з молодіжними юнацькими командами. Ми не знаємо, хто в нас грає в юнацьких командах. У нас не звертають увагу на жіночу збірну України. Дуже мало уваги звертаються на інші види футболу. Так, якщо до національної збірної ще якийсь відеоконтент ми бачимо, але все одно це робиться дуже-дуже слабо, це робиться дуже погано.
І робота з медіа, і донесення інформації до простого люду. Останні кілька років – це одна з найслабших федерацій спортивних в Україні за цим показником. Я багато з ким співпрацював. І українська футбольна асоціація – це був якийсь тотальний жах останніх років.
🗣 2. Він перші кроки вже зробив. Ми побачили, як буквально на наступний день після призначення, він був наживо в англійському Sky Sports. Своїм іменем він має притягнути увагу до України. Це, напевно, найважливіше з того, що він має робити, з того, що найпростіше йому.
Італійська преса, англійська преса, американська преса, телеканали – це речі, які для Андрія Шевченка не є складними, і його самого будуть кликати туди. Він буде так само, як і на Sky Sports, розповідати, що Чеферін та Інфантіно мають приїхати до України: «Давайте, я вас запрошую, будь ласка. Приїдьте, подивіться і подумайте, чи будете ви допускати молодіжні збірні і російські клуби». Зовнішньополітична робота – це те, що я хотів би в першу чергу від нього побачити.
Друге, вони самі про це сказали, і я тут повністю підтримую – це проведення повного незалежного аудиту того, що відбувалось в УАФ. Тому що зробити якісь зміни самому Андрію Шевченку допоки він не розбере все те, що там відбувалося, допоки не зрозуміє, куди йшли ці гроші, хто їх отримував, які гроші витрачались на італійських суддів, кураторів, які гроші витрачались на ці заводи, де, скільки, чого закопано, які там потоки крутились. Поки цього не розберуть, всі інші речі, напевно, не мають сенсу. Тому повний аудит діяльності асоціації футболу, бажано привселюдно оприлюднений – це те, що я хотів би бачити..
🗣 3. Я не розумію, яка роль в цій команді у Сергія Реброва. Я розумію, що є завдання Сергія Реброва, яке було поставлено, коли його наймали – вибудувати систему, повноцінну піраміду збірної. Я хотів би якоїсь деталізації, як будуть поєднуватися ці процеси з його роботою тренера національної збірної. Тому що робота віцепрезидента УАФ – це постійна робота, офісна, важка, яка під собою тягне дуже-дуже великий спектр занять.
Мені дуже подобається, що в нас тепер немає 45 віцепрезидентів чи скільки там було. Мені подобається, що штат зменшений. Мені подобається, що в штат одразу на вході приходять люди нефутбольні. Вважаю, що це абсолютно правильне рішення брати професійних юристів або професійних фінансистів, щоб вони працювали в асоціації футболу. А не брати футбольних людей і вчити їх праву та економіці.
Не буду нічого коментувати на рахунок всіх людей, невідомих футбольному загалу, але от щодо Сергія Реброва мені дуже цікаво. Тому що, якщо я не помиляюся, це ледь не перша в історії, взагалі футболу, ситуація, що тренер національної збірної ще і віцепрезидент футбольної асоціації.
Михайло Співаковський, «ТаТоТаке»
🗣 1. Насамперед я б хотів, щоб Андрій Миколайович забув, що він є легендою футболу. Те, у що він ввʼязався, – взагалі інший вид спорту. Він заступив на посаду без жодного досвіду функціонера, з бекграундом людини, яку обрали без вибору, через величезний адміністративний ресурс.
Жоден з нас не пробачить йому дилентантизму, байдужості, заангажованості тільки через те, що він колись робив на футбольному полі. Зараз перед нашими очима купа свіжих прикладів, коли жадібність та пристосуванство кумирів нашого дитинства повністю затьмарили все те, чим ми захоплювались, коли вони грали у футбол.
Деякі з пунктів, які входять в базову програму, анонсовану Шевченком, намагались імплементувати і його попередники. Нічого не вийшло. Через те, що вони не просто не змогли зламати існуючу систему, вони мімікрували під неї, стали її частиною, а потім і очолили її.
Президенту УАФ треба не просто догодити, а якісно працювати і з регіонами, і з клубами. При тому – вміти тримати дистанцію. Особливо, коли це стосується Шевченка – людини з «динамівським серцем», яка асоціювалася у період роботи в національній збірній більше з «Шахтарем», а зараз перебуває в дуже близьких стосунках з президентом одного з найамбітніших клубів УПЛ. Потрібна щира незалежність у вибудовуванні стосунків, а не здатність залишатися сухим, лавіруючи між краплями дощу.
🗣 2. За великим рахунком Шевченкові зараз треба зробити те, що він непогано зробив, перебуваючи тренером збірної – підібрати максимально фахову команду помічників. Хороший менеджер не той, який намагається власноруч займатися всім та вимивати плінтуси на кожному поверсі, а той, який підбирає дуже компетентних асистентів і правильно делегує повноваження. При тому – не втрачаючи контролю над всім, що відбувається.
Я очікую якісної кадрової оптимізації в Будинку футболу, де, на жаль, дуже багато абсолютно зайвих людей у доволі вʼяло працюючих органах. І так, я згодний миритися з тим, що якісь з цих інституцій очолюють люди з нефутбольним бекграундом. Головне, щоб вони були професіоналами у своїй вузько спеціалізованій справі. Насправді, чим більше буде нових людей, тим менша ймовірність, що працюватимуть корупційно-кумівські механізми, на яких побудований український футбол.
Я хотів би, щоб говорячи за прозорість та відкритість, Шевченко надавав приклади цього у своєму спілкуванні з пресою. Андрію Миколайовичу треба зрозуміти, що в Україні зростає генерація журналістів, які вміють працювати незаангажовано, які вже є лідерами думок.
🗣 3. Ми не можемо зараз змінити щось в команді Шевченка. Він ретельно її підбирав, розуміючи, що несе відповідальність за кожного віцепрезидента та члена виконкому. Я думаю, що це розуміє і його піар-служба. Я можу порадити не поспішати з призначенням очільників профільних комітетів, а зробити конкурс програм для претендентів, щоб це не виглядало так, як виглядало призначення самого Андрія Миколайовича.
Я бажаю Андрію Шевченку назавжди викреслити з нашого лексикону словосполучення «П'ятий поверх Будинку футболу» – як синонім безпорадної та непрохідної каламуті.
Сергій Пейчев, Pressing
🗣 1. Мабуть, особливо нічого не очікую. На конгресі говорили, що ми будемо займатися розвитком, але я не вірю в розвиток, поки в країні триває війна. Якщо втримаємо рівень, створимо креативні проєкти і хоча б зробимо аудит, то це вже буде супер. Я хотів би побачити чіткі кроки, а не як було раніше: «Ми за все хороше, проти всього поганого», як часто робив Андрій Васильович.
Шевченко правильно сказав, що потрібно повернути довіру до УАФ. Я хотів би побачити обіцяний аудит. Оскільки на конгресі було відчуття, що Павелко не сидить за ґратами, а просто не зміг прийти, що він зайнятий. Звичайно, це питання не до Шевченка, а всієї цієї прекрасної організації – УАФ.
Я ще хотів би, щоб Шевченко створив таке середовище, аби в принципі футбольні люди хотіли в майбутньому очолити асоціацію. Зараз і навіть в часи Павелка, УАФ – це фактично ідеально побудований комунізм. Тут немає ніякого вибору. Вибори нібито відбуваються, але там завжди один кандидат. Всі знають, за кого проголосують.
Я дуже поважаю Шевченка як футболіста, але є певні сумніви, оскільки нова посада не зовсім футбольна, вона більше політична. Андрій Шевченко одного разу вже йшов у політику – всі памʼятаємо, що вийшло не те, щоб погано, а дуже погано.
🗣 2. Не закривати очі, що, мовляв, Павелко десь зник. Показати правду, зробити систему прозорою, бо такі цілі звучали. Та у нас УАФ, та і загалом ФІФА, УЄФА – це такі структури, які часто не зрозуміло як вирішують процеси, кому дають преференції у виборі місць для проведення турнірів, часто є корупційні скандали. Хочеться, щоб в УАФ все було чітко – хто, що, за скільки, як, чому. Це, напевно, перший крок, оскільки зараз до УАФ справді довіри немає.
Павелка посадять-не посадять – це вже інше питання. Але навколо нього крутилося дуже багато людей, які все прекрасно знали, допомагали, і вони зараз теж в асоціації футболу – думаю, пальцем показувати не треба. Українські журналісти все прекрасно знають. Питали на конгресі про таких людей чи ні, я не чув. Наприклад, про Костюченка, який крутився з Павелком до останнього. Різний допоміжний персонал, який допомагав Павелку уникати відповідальності, також на місці.
Те саме стосується членів асоціації. Я бачив на конгресі багато людей, які, як казав Михайло Кополовець, дошками пахнуть, але вони все одно там крутяться. Я хотів би, щоб дуже уважно по всіх цих людях пройшлися, дали оцінку і вирішили, чи можуть вони далі в цій структурі працювати, чи, можливо, вони трошки забруднилися. Хтось і не дуже трошки.
Закривати очі, далі удавати, що у нас все добре, ми запросили Андрія Шевченка, зараз все понесеться – без змін на місцях нічого не понесеться. Величезна кількість людей в УАФ голосували і за Павелка, все їм подобалось, зараз проголосують за Шевченка, потім прийде хтось третій – і так само зроблять.
🗣 3. Я не вивчав мегадетально його команду. Пройшовся по тому, що є в ЗМІ. Команда – дуже важлива річ для нього. Я ж сподіваюсь, що Шевченко не збирається керувати українським футболом з Лондона. Якщо зі збірною це проходило, бо вона не так часто збирається, то тут важливо бути в контексті постійно.
Перевага Шевченка – це безумовно його впізнаваність. У збірній він зібрав дуже потужну команду, крутих спеціалістів, хоч і все це дорого коштувало. Але найближчі місяці покажуть наскільки УАФ – це нова самостійна організація. У мене багато скептицизму, бо я вже не раз бачив вибори в УАФ і приймав дози популізму, як казав Кучма: це ж вже було. Хочу помилятися.
Марина Машкіна, SportArena
🗣 1. Нещодавно в себе в інстаграмі я запостила фото Шевченка і запитала своїх підписників, що вони очікують від нього. Дуже багато людей мені написали ту думку, з якою я погоджуюся: «Запитайте мене це через два-три роки». Зараз робити якісь поспішні висновки або давати йому карт-бланш і казати, що після Павелка все буде супер і зміниться в кращу сторону, некоректно.
Один з найгірших моментів в роботі Павелка серед всього трешу, що був, – це робота зі ЗМІ. Знаю, що багато моїх колег і я особисто безліч разів робила запит. Причому не тільки через дуже впливових людей, які з ним спілкуються, не тільки через його пресслужбу, яка по факту мала цим займатися, я особисто запрошувала Павелка на інтерв'ю. Він казав: «Так, звичайно», посміхався, але я з цього сміялася, бо розуміла, що ніколи в житті він нічого не скаже.
Зустрічі зі ЗМІ – це теж було смішно. Я ж не кажу, що з журналістами обов'язково треба сидіти, шашлики десь в неформальній обстановці їсти. Ні, але просто влаштовувати нормальну бесіду. Не так, що прийшло купа ручних журналістів, а не угодних не пустили.
🗣 2. По-перше, хочеться вірити, що багато лівих людей з УАФ підуть. Тому що 300 людей, які там працюють, яким виплачують зарплати – це теж не ок. Маємо розуміти, що Шевченко буде проводити аудит і буде розуміти прекрасно, скільки там людей залишиться. Головне, щоб цих лівих подавак біля нього не було.
Друге – щоб кожного місяця була відкрита зустріч з журналістами, де Андрій Миколайович розповідав би, що він зробив за місяць. Щоб це не були заготовлені в Фейсбуці пости, як у Павелка, бо всі розуміли, що там кожне слово ідеально вилизано.
Також чула не від однієї людини, що Шевченко використовує такий термін, як діджиталізація. Він хоче осучаснювати наш футбол і це дуже круто.
🗣 3. Знаю від багатьох, юрист Бойчук – це чисто людина Андрія Миколайовича, якій він повністю довіряє. Думаю, багато людей вперше почули його прізвище.
Щодо Реброва, то вважаю, що він також себе дуже добре проявить. Ми ж розуміємо, що ні Андрій Миколайович, ні Сергій Станіславович не зацікавлені в тому, що робили попередники – наживатися на футболі. Таким людям, як Шевченко та Ребров, не треба красти щось собі. Ці люди горять іншими речами.
Андрій Сеньків, KDK
🗣 1. По-перше, очікую чогось нового, свіжого і такого, щоб сильно відрізняло його з роботою попередника, тому що там вже позитивних настроїв не залишилося жодних. Там була повна узурпація влади, повний неадекват, повна відсутність комунікації, відкритості, прозорості. Так були суцільні зашквари і суцільний треш. Враховуючи те, що наша країна зараз в стані війни, і потрібне для початку принаймні хороше представництво за кордоном, то це було дуже-дуже погано.
Так, ну і враховуючи той факт, що Павелко сидить досі в СІЗО, і щоби федерація працювала без свого керівника – ну це також не дуже. Інша справа, чому він там сидить, як це все робиться, то вже інше питання. В цілому потрібна була свіжа кров, і добре, що прийшов хтось новий. Це найголовніше, що зміна якась відбулася. Якщо ця зміна відбулася, то очікую просто чогось кращого, ніж було.
🗣 2. Найголовніше, напевно, я б зробив так, щоби його влада не була настільки північно-корейською, як це було при Павелку. Я про те, що його неможливо було фактично скинути ніяк. Там треба було робити щось неможливе, щоб потрапити в ту структуру і потрібна була підтримка державного апарату, щоб потрапити сюди.
Шевченко так і потрапив до асоціації фактично за відмашки з Офісу президента. Якби не ця відмашка і не дивні дії щодо Андрія Павелка, то його б там не було. Тому сам факт, сама процедура, як він туди потрапив, вона вже трошки наштовхує на неприємне.
Більшість людей, котрі йшли голосувати за Шевченка, навіть не бачили перед цим його програми, хто буде його в команді, не знали людей – не те що прізвища, а що ці прізвища означають. Так, як його перший віцепрезидент, наприклад. Те, як вони всі одноголосно проголосували, воно трошки лякає. Тому хочеться, щоб таке «трошки лякає» і відсутність прозорості, про яку так багато говорить Шевченко, щоб прозорість була. Щоб таких сумнівних історій не було.
Для початку треба зробити так, щоби будь-хто фактично міг потрапити туди, тому що це громадська організація, а не якийсь дуже складний структурний елемент, куди можуть потрапити тільки обрані.
Друге – це адекватне представлення нас на міжнародному майданчику. Це, напевно, головне, що від Шевченка очікую, враховуючи його зв'язки, його ім'я. Він навіть уже в перші дні виступав на міжнародному британському телебаченні. Його привітали важливі міжнародні партнери.
Третє, напевно, більш дрібне, порівняно з рештою – розуміння, скільки наших талантів виїхало зараз за кордон, систематизація цих даних і робота з ними. Тому що в таких ситуаціях, наприклад, як з Кревсуном та юнацькою збірною, коли Кузнєцов банально не знав про його існування, щоб такого не було.
🗣 3. Трошки був прикро шокований, коли дізнався про Межейка і про його відзнаку, враховуючи, що ця людина раніше взагалі розганяла майдани і була прихильником тої сторони важливого для України тоді процесу. Замість умовно кенселінгу, він навпаки став одним з тих, хто виборював владу та посаду для Шевченка. Отаких людей не хотілося б бачити навіть близько в його команді, щоб не було цих весільних генералів.
Слава богу, велика частка цих весільних генералів була відкинута, зменшена кількість віцепрезидентів і так далі. Але все одно велика частина команди Павелка залишається, і в тому числі є люди, котрі при ньому себе не дуже добре проявляли, є люди, до котрих менше питань, як, наприклад, до Ігоря Грищенка.
В цілому є питання до окремих людей, про яких ми нічогісінько не знаємо: його перший віцепрезидент – його юрист. Це не означає, що вони якісь не такі або вони погані, або вони нічого не зроблять доброго. Ні. Просто саме незнання лякає. І треба, щоб було знання, тому що це важлива посада на цей момент для України. Це важлива організація, котра опікується найбільш популярним видом спорту в Україні.
Тут швидше важко оцінити всю його команду, тому що, ще раз, є оця-от частка незнання, котра лякає. Нормальної комунікації забракло перед приходом Шевченка і коли вже його обрали також.
Ігор Циганик, 1+1 Media
🗣 1. Шевченко повинен повернути довіру до УАФ – своїм іменем, своїм авторитетом – це перше.
Друге – я вважаю, що він здатний за рахунок свого авторитету, свого футбольного бекграунду, а його люблять і поважають всі, бути людиною – головним регулятором всіх процесів, які відбуваються в українському футболі.
У нас такий складний час, що пора закінчувати всі ті чвари, крики, сварки. Якось сідати домовлятися, говорити на спільні теми. Компроміси в українському футболі я пов'язую якраз з Шевченком. Тому що проблем насправді дуже і дуже багато – і суддівські, і телевізійні війни, і всі, всі, всі процеси, які відбуваються, постійні претензії одне до одного – це робота Шевченка.
Третє – він може стати гарантом залучення приватних інвестицій, які мають прийти в український футбол. Авторитет Шевченка може дозволити людям забезпечувати певні зрозумілі правила при інвестуванні в українській футбол.
Четверте – міжнародна арена. Дуже важливо піднімати імідж українського футболу та українських футболістів на міжнародній арені. Шевченко може стати прекрасною рекламою. Він вже робив це, коли очолив збірну. Те, що ми маємо таку велику кількість футболістів в іноземних клубах – це велика заслуга Шевченка, як тренера. Віддаю належне клубам, але він так само до цього долучився. Всі ці футболісти, які зараз виступають за кордоном, вони починали свій шлях в національній збірній якраз при Шевченку.
Крім того, нам треба модернізувати систему дитячо-юнацького футболу. Я не схильний говорити, що в нас нічого нема, в нас все поламано. Ні, в нас є хороші футболісти і хороша система, яка працювала. Але вона вже десь трошки застаріла. У нас професія дитячого тренера не настільки популярна, якою мала бути, щоб виховувати футболістів, яких ми готові продавати за великі гроші.
Професію дитячого тренера треба суттєво піднімати та популяризувати. Плюс до того, в нас величезна кількість не врахованих дітей. Я маю на увазі не врахованих людей, які займаються футболом. Їх достатньо багато і ми робимо на якомусь певному рівні дуже перспективних футболістів, які з тих чи інших причин закінчують з футболом. Ми могли би, напевно, продукувати набагато більше яскравих персонажів. Оцю систему дитячо-юнацького футболу, я вважаю, що він повинен модернізувати.
🗣 2. Ми не можемо зараз сказати, що треба зробити там то, то, то, то і конкретно буде результат. Якщо порівняти з попередньою владою, то я можу вам сказати, що я б відмовився від іноземних кураторів, які приїжджають і чомусь вважають, що вони можуть чомусь нас навчити. Потрібно все-таки сконцентруватися безпосередньо на тому, щоб наші кадри намагалися працювати тут максимально ефективно, і виховувати правильних менеджерів, футбольних тренерів, функціонерів. Ми не можемо сподіватися, що приїде умовний Ріццолі чи Баранка, ще хтось і виправить ситуацію.
Плюс спробувати розібратися взагалі, які першопричинні моменти проблемного українського футболу. А кроки.. Ми бачимо перший крок – він створив асамблею регіонів, буде намагатися комунікувати більше з регіонами, щоб розуміти, які проблеми є там. Він бачить стратегію, розуміє, які перші кроки, які другі, які треті та четверті.
Дивлячись, як відбувається процес після конгресу, я зрозумів, що він вибрав політику децентралізації. Якщо в нас колись було все зафіксовано в одних руках – був президент і він за все відповідав, а інші люди переважно виконували вказівки. Бачимо від Шевченка підхід більше делегувати повноваження. Ми бачимо, що інститут збірних повністю відданий Реброву і він буде відповідати безпосередньо за це.
Зараз, я так розумію, що за регіони буде відповідати інший віцепрезидент. Це правильно. Ніколи не треба боятися делегувати повноваження тим людям, яким довіряєш.
🗣 3. Як кажуть, все побачимо. Зараз не можна говорити, що команда хороша чи погана. Ми ще не бачили якихось справ. Якщо так розібрати, то юрист, перший віцепрезидент, йому, напевно, найбільше довіряє Андрій Шевченко. Він буде контролювати всі процеси насамперед у фінансово-нормовому аспекті.
Олександр Шевченко – він єдиний з віцепрезидентів, який залишився з команди Павелка, інших прибрали. Я знаю, що свого часу він хотів бути президентом прем'єр-ліги, але певні моменти, втручання одного клубу, який вважає себе грандом східноєвропейського футболу, йому завадили це зробити. Зараз в нього буде другий шанс. Сатисфакція буде, можливо.
З приводу Сергія Станіславовича Реброва, то одна справа тренувати, інша – організовувати.
Все покаже час. Ми не повинні зараз чекати якогось дива, тому що всі розуміємо – війна. Наприклад, той самий інститут збірних. У нас багато футболістів повиїжджали за кордон. Хтось прийняв там громадянство. Зберегти цих талановитих футболістів буде дуже складно. Звичайно, що, можливо, ми десь втратимо в результатах. Я так собі уявляю, можливо, ні. Можливо, в Реброва якийсь інший підхід з приводу професійного футболу.
Роман Бебех, «БОМБАРДИР»
🗣 1. Мені здається, що в такий час потрібно розуміти обставини, в яких ми живемо. Все залежить від того, як, по-перше, розвиватимуться події на фронті – і все наше життя від цього побудовано. Тому говорити про якийсь там космічний розвиток футболу, як на мене, дуже важко.
Але водночас ми повинні зробити правильні кроки для, щоб надалі ця індустрія почала розвиватися після завершення війни. Цей фундамент потрібно закладати зараз. Але щоб його ставити, треба розібратися, на якому етапі ми знаходимося, що взагалі відбувається в асоціації. Дуже багато було різних розслідувань, багато інформації. Той аудит, про який сказав Шевченко, що його буде проведено упродовж двох місяців, особисто для мене буде першим дзвіночком.
Павелко, коли приходив, також обіцяв велику відкритість, казав, що розкриє аудит Конькова. Як на мене, аудит буде першим маркером, чи хоче Шевченко прозору асоціацію. Щоб бути кращим керівником за Павелка, не потрібно бути Стівом Джобсом. Потрібно просто зробити асоціацію прозорішою і показати бодай намір щось розвивати. Для мене все те, що відбувалось останні 6 років, абсолютно ніяк не пов’язано з футболом. Це все було великою, політично-корупційною грою, де окремі люди збагачувались, продавали свій статус. Тепер декому доводиться за це відповідати.
За кожну тему можна братись та розбиратись окремо. Умовно кажучи, суддівство – там повний бардак. У футбольних колах подейкують, що у ручному порядку Вадим Костюченко призначав арбітрів на потрібні матчі. Але є люди, які нібито несли за це відповідальність – це Лучано Лучі. Але, по суті, ні перед ким вони не відповідали. Просто своїми іменами, своїми італійськими паспортами прикривали цілі напрямки.
Ці 9 пунктів, які Шевченко озвучив – хтось може сказати, що замало, але можна розписати будь-яку суперпрограму. У Павелка насправді були дуже класні ідеї та хороші ініціативи, програми були розписані, але вони не були реалізовані. Це були просто слова. Потрібно просто відповідати за ті слова, які ви озвучуєте. І в найближчі два-три місяці я переконаний, що ми побачимо, що зробить Шевченко, і чи буде він дотримуватись того, що озвучив.
А озвучив він насправді не так багато. Те, що я зрозумів, коли особисто з ним спілкувався: він хоче дорожити кожним словом, яке сказав.
🗣 2. Перший крок для Шевченка – розібратися в структурі асоціації, скільки там людей працює, якого рівня ці люди, чи можуть вони продовжувати свою роботу. На це теж потрібен час, але, як зі старту почнеш, так все і піде. Якщо він буде якісь напівміри робити і продовжувати той хаос, який раніше був, то нічого з цього може не вийти.
У першу чергу я чекаю аудит, як і більшість моїх колег. Потім хочеться зміни в суддівському корпусі, бо за понад 10 років роботи італійців тут, бачимо, що вони не принесли жодних результатів. Потрібно шукати людей, які не будуть заангажованими і готові чесно працювати. Хотілося б, щоб Шевченко звернув велику увагу на соціальні проєкти. В такий час мова йде не лише про професійний футбол, але й футбол, який має допомагати людям з регіонів, на території яких активно йдуть бойові дії. От мені здається, що це теж важлива, велика робота – взаємодопомога в таких обставинах.
Всі завжди говорять про асоціацію в контексті професійного футболу, хоча насправді її задача набагато ширша. Збільшити кількість людей, які займаються футболом, зацікавити людей цією грою, залучити більше спонсорів, допомогти через футбол людям відновитись психологічно після війни – це, як на мене, перші ключові задачі.
🗣 3. Окремих людей ми знаємо. Знаємо, яку роботу проводив Ігор Грищенко, який багато років працював в асоціації футболу, тому розуміємо його рівень. Знаємо Олександра Яковича Шевченка по роботі у Львівській асоціації. Ми абсолютно не знаємо Павла Бойчука, оскільки це фігура нова для українського футболу. Це юрист, адвокат Шевченка, який багато років з ним, – головне, що він йому довіряє.
Як на мене, величезна відповідальність все одно лягає на Андрія Шевченка. Він ставить своє імʼя під удар. Якщо в асоціації щось буде відбуватися не так, все одно стріли летітимуть в Шевченка. І я завжди кажу, що персональна відповідальність має бути. Павелко в цьому питанні любив перекидати на когось. Якщо трапилось щось погане, то це питання до Баранки чи КДК, до суддів, а це до Лучано Луччі.
Але президент асоціації – це людина, яка переконує виконком проголосувати. Вона ставить ключових людей на посади і все одно за кожен напрямок, окрім професійного футболу, бо там ліга є, питання ставитимуться до Шевченка. Він прийняв рішення, що йому краще буде з цими людьми працювати. Ми це приймаємо і дивимось, що ці люди зроблять.
Я не сказав про Сергія Реброва – йому віддається цілий пласт роботи з національними збірними. Так само реформа підготовки нових тренерів – не видача ліцензій, а саме навчання, яке так само потребує серйозної реформи.
Я з оптимізмом дивлюсь на все це. І я думаю, що Шевченку це до снаги. Якщо він сильно захоче все зробити, то йому вдасться – я в цьому переконаний. Стартові позиції дуже сильні. Перед ним відкриті будь-які двері в нашій країні та багато можливостей по всьому світу. Головне його бажання.
Зараз там випливла історія з Межейком, що він один з тих людей, який причетний до розгону запорізького євромайдану – і Шевченку теж потрібно в цьому розбиратись. Думаю, з часом ми побачимо, як він зреагує, як буде себе поводити та подавати. Зараз якісь там висновки, як на мене, робити зарано.
Це такий лакмусовий папірець. Треба розуміти, що Межейка з асоціації повинен був прибрати ще Павелко, коли це було дуже гаряче. Але він чомусь його прикривав. І просто склалась така ситуація, що Межейко зберіг свою посаду в запорізькому футболі. Багато хто почав забувати, хто такий пан Межейко і чому до нього виникають запитання.
Ендрю Тодос, ZoryaLondonsk
🗣 1. Він так сильно про прозорість говорив, надіюся, що вона буде і в рішеннях УАФ – і з цим аудитом, і з тим, що у них там на виконкомі відбуватиметься. Знаю, що в перший цей тиждень не було багато інфи, але надіюся, що в майбутньому, протягом наступних місяців, коли буде щось вирішуватись, буде більше прозорості.
Шевченко дуже видатна особа в футболі. Може, це допоможе стати Україні більш впливовою в УЄФА. Я знаю, що це буде дуже важко зробити під керівництвом Чеферіна, після всього, що він там висловлює. Але все одно надіюся, що не тільки в УЄФА створяться якісь партнерства, які будуть позитивними для українського футболу, а й навіть з іншими членами організації. Можливо, з Британією – там Шевченко має багато стосунків, також в Італії. Це було два головних моменти.
Третє – надіюся, що буде якийсь розвиток. Звісно, зараз війна і, можливо, люди кажуть, що не до футболу, але все-таки потрібно рухатися вперед. Бо останні роки під Павелком взагалі нічого не робили.
🗣 2. Перш за все, провести цей аудит – дізнатися, що там коїться в УАФ. Після цього, можна конкретно розуміти, на що треба давати фокус, які речі потрібно вирішувати терміново. На презентації він показував, що в УАФ бюджет на рік десь 10 млн євро – і це заходить від УЄФА, ФІФА, спонсорства і так далі. У порівнянні з УАФ там інші країни мають 100 млн, навіть умовно Хорватія, про яку Шевченко говорив, що вони можуть бути прикладом для нас, вони мають 67 мільйонів.
Після аудиту зрозуміти можна, як якісь там нові партнерства долучити, як краще користуватись коштами, які УЄФА та ФІФА присилають. До Шевченка там скільки віцепрезидентів було, не зрозуміло, що вони робили. Надіюся, що після аудиту буде зрозуміло, що більше коштів звільнено, бо у Шевченка менша команда.
І сподіваюсь, що в найближчі тижні ми будемо знати більш конкретно, що виконком будете робити, кожна особа за що відповідатиме, в чому перший-другий віцепрезиденти орієнтуватимуться. Буде зрозуміла повна команда Шевченка, бо я думаю, що там буде ще декілька змін. Можливо, він якихось іноземців навіть запросить, які вже мають цей досвід відродження в їхніх країнах.
Наступного тижня вже конгрес УЄФА. Якраз буде дуже цікаво побачити, як УЄФА будуть сприймати Шевченка, як він буде до них звертатися. Там Шевченко запросив Чеферіна до Києва, але наразі ми ніякого публічного звернення від нього самого чи навіть вітання не бачили.
🗣 3. Наразі щось такого негативного не можу сказати. Цікаво дізнатися більше про першого віцепрезидента Бойчука через те, що він не мав ніякого досвіду в футбольному менеджменті. Як він буде сприйматися, за що буде відповідальний.
Читав десь в українських медіа, що, можливо, будуть ще додані один чи двоє людей, але не знаю, чи це правда.
Все наразі окей, просто потрібно побачити, що вони зроблять в цих ролях.
Ірина Козюпа, Tribuna.com
🗣 1. Поки мій внутрішній оптиміст щодо обрання Шевченка переважає песиміста. Бо, власне, а куди вже гірше. Мені здається, якщо пан Андрій щиро горітиме своєю роботою, буде швидко вчитися і зважиться на кардинальні зміни, то зможе реалізуватися у цій сфері і зробити щось корисне для українського футболу вже як менеджер, а не футболіст і тренер.
Насторожує той факт, що в нього немає досвіду управління великою структурою, навряд він постійно житиме в Україні, а без цього важко буде контролювати всі процеси. У збірній він зміг зібрати класний та продуктивний штаб. Тут точно варто повторити цей кейс.
Наведу такий приклад. На Паралімпійських іграх Україна завжди в топі серед медалістів, але тільки в останні роки наші міста та інфраструктура почали ставати інклюзивними, зручними та доступними. І роботи в цьому напрямку ще дуже багато. А зараз це питання ставатиме все більш актуальним через війну та її наслідки.
До чого я веду. Глобальні мрії і цілі, типу провести в Україні фінал єврокубка, фінальну частину великого турніру – це все добре. Але вже час почати з низів – справді зайнятися якісним навчанням кадрів, дитячим і масовим футболом та інфраструктурою. Щоб навіть у моєму селі чи Сидорові Сеньківа було, де пограти у футбол.
🗣 2. Аудит, оптимізація, фінансова прозорість, залучення коштів на розвиток інфраструктури, порядок в суддівстві і боротьба з руснею, щоб з ними навіть спаринги на зборах не хотіли грати. А ще хочеться простого журналістського щастя – відкритості до ЗМІ. Щоб в УАФ відповідали на запити, проводили пресконференції, давали інтерв’ю і дозволили це робити арбітрам. Хіба це так важко?
🗣 3. Більше так, ніж ні. Особливо мені подобається, що людей стало менше, а не продовжується фільм «Я і мої 11 друзів-віцепрезидентів». Є нові імена і нема відверто зашкварених персонажів. Це гуд. Але хочеться знати чітко, хто за що відповідає, щоб розуміти, з кого що питати. Трохи дивує багатофункціональність Сергія Реброва, але якщо йому вдасться успішно поєднувати дві дуже важливі посади, то чому ні.
