Яких експертів покликати, щоб покращити якість футбольних студій на телебаченні
Оригінальне бачення Миколи Кізілова.
В неділю всіх нас чекає історична подія. Збірна України зіграє перший матч у цьому році. Ще й проти Англії на славетному «Вемблі». Ще й з тимчасовим тренером, який одночасно працює з трьома колективами. Ще й після спарингу з другим складом «Брентфорда», який типу засекретили, але суперник злив хайлайти. Не кажучи вже за те, що спаринг організував колишній тренер збірної. Загалом цей сумбур ми запам'ятаємо надовго.
Гірше організації в УАФ можуть бути тільки студії, які організовують транслятори на важливі матчі. Нещодавно весь український твіттер бідкався на появу у студії Григорія Решетніка – телеведучого, який працює на різних крінжових шоу типу «Холостяка». Біда в тому, що Григорій – це не найгірший вибір на супровід футбольного матчу. І за всі ці роки ми так і не навчилися робити студії, які дійсно допомагають глядачеві зануритись у кльову атмосферу гри. Колишні футболісти чи тренери говорять банальності, спортивні журналісти звертають увагу на важливі нюанси, але роблять це максимально нудно, ну а дівчата просто посміхаються.
І проблема не у перших, других, чи третіх. Всі вони можуть бути великими молодцями у житті та професії, але в студії вони знаходяться не на своєму місці та не з тими людьми. І у цьому винні організатори.
Алгоритм дій гарних ейчарів:
– Визначити мету;
– Зібрати команду;
– Визначити цілі;
– Визначити очікування;
– Зібрати аналітику;
– Нагородити, вказати на помилки чи попрощатися.
Яка в нас мета?
Зробити з футбольного матчу шоу, на яке вболівальнику не шкода буде витратити весь вечір. Паралельно має відбуватися активна комунікація в соцмережах, до якої кожному цікаво буде долучитися.
Які в нас цілі?
Продати підписку на сервіс, або показати рекламу максимальній кількості залучених користувачів.
Які в нас очікування?
Максимальні. Хочемо багато продажів і щедрих клієнтів.
Що показує аналітика студій?
Я цих цифр не маю, але за 25 років постійного перегляду футбольних матчів дуже рідко бачив щось цікаве до, після матчу або в перерві.
Як поводимо себе з працівниками?
Кадрове наповнення студій постійно змінюється. Це свідчить, що жодне не працює. Інакше навіщо рубати курку, яка несе золоті яйця. Тому прощаємося з усіма і обговорюємо інші варіанти.
Формати
Можемо вибрати славетний формат суперпродуктивної команди від Джефа Безоса – «правило двох піц». Запрошуємо до студії Артема Франкова, він з'їдає дві піци, випиває літр горілки, згадує Бекенбауера, Бишовця і золоті роки «Динамо». Вам норм?
Також можна використати стандартну кінематографічну історію «хороший та поганий коп». В студії сидить Ігор Циганик, і він як Біллі Мілліган змінює свої вподобайки – в залежності від того, скільки динамівців і дніпрян в склад збірної. Виграємо 2:0 з голами Судакова і Матвієнка – лайно і фарт. Програли 2:4 з Буяльським і Довбиком – кайф, намагалися, намагалися, але не пощастило.
Оскільки УАФ за своїми внутрішніми фінансовими та організаційними процесами це ще та Індія, а головний махараджа то Андрій Павелко, то можна ще пограти у «Хто хоче стати мільйонером». Запрошуємо у студію двох безробітних – Арестовича та Фейгіна. До матчу, в перерві та після ставити їм питання за футбол, збірну України, Англію. А вони видумують відповіді та кажуть, що це їм сказав їхній знайомих футболіст, тренер, ППОшник, астролог. Могло б зайти.
Але ж треба тягнутись до кращого. Наприклад до CBS Sports. Роль Тьєррі Анрі грає Максим Шацьких, бо техніка оброблення м'яча плюс-мінус та сама, Джиммі Каррагера – В'ячеслав Чечер через рекорд автоголів в історії чемпіонату, ну а Майку Річардса – Владлен Юрченко за травматичність і дивне ім'я.
Хтось з вас ходив на «Підпільний стендап», який збирає більше грошей для ЗСУ, ніж Ротару, Тищенко й Монатік? Якщо не ходили, то зробіть це. То кльово. У футбольному аналогу можна використати Коноплянку, Алієва, Мілевського, Селезньова, Вороніна, ну і всіх майстрів сальних шутєєчок від футболу. Хотілося б взяти Андрія Щегеля, але він за кордоном, та й у студії міг би легко вихватить люлєй від Олександра Олександровича (ван лав!).
Також напевно хтось з вас хоча б раз чув за фонд «Повернись живим» та за їхній подкаст з Олегом Новіковим – «Фронтова Поплава». Схожу студію можна було б легко зробити у матчі проти другої команди «Брентфорда». Відео немає, тому слухаємо експертів. Руслан Ротань у ролі Тараса Чмута розповідає, що зробила збірна. Євген Гресь, як Пан Анонім, каже про технічно-тактичні дані, цифри та історію. Ну а Ігор Бурбас заміщає Пана Начальника Розвідки на посту знавця білорусів, гарячих точок, та інших інсайдів.
Спеціальна рубрика солодкі нульові
Тут обов‘язково треба викликати Савіка Шустера з Дубая і поставити в батл з Ігорем Мирошниченком. Хай поговорять за Крим, Тимощука, Італію й Хаві з Іньєстою.
Друга спеціальна рубрика «60 хвилин»
Віценєц, Бабир, Зубов, Гавриш і Ломаченко дивляться футбол за днр-івськими правилами – по 30 хвилин тайм. Хвалять Зінченка, що грав у «Уфі», згадують «Арсенал» через Фрімпонга, що грав у «Уфі», ностальгують за радянським союзом, що вони б цю Англію як у 66 році на танках Т-Тофік і радісно хляпають. Отець Онуфрій освічує студію. Завіса.
Отже, з форматами все ясно. Тепер персоналії:
Хто зможе
Руслан Ротань. Багато де встигає. І тут встигне.
Дмитро Гордон. Компліментарний до співбесідників, нещадний до тих, хто не хоче з ним спілкуватися. Те, що треба для студії.
Олександр Поворознюк. Якщо з бідоном горілки та сином без прав. Може зіграти з Гордоном гарного й поганого копа і не впасти в люк. Шикарно.
Юрій Бакалов. Завжди готовий.
В'ячеслав Грозний. Згадає про перемогу над спартаком, порівняння з Моурінью, і змінить всю студію у перерві матчу. За гроші організаторів.
Катерина Монзуль. Ця тітонька все зможе. На відміну від багатьох чоловіків, у тому числі в Афінах.
Гегедош. А він взагалі існує, чи він як Житомир?
Хто не зможе
Андрій Павелко. Коробок ще багато, а в добі лише 24 години.
Олександр Алієв. Треба другу Батьківщину захищати від першої.
Олександр Усик. Є ризик побачити на «Вемблі» Ф‘юрі з бідоном пива. Це ризиковано для навколишніх.
Ігор Бурбас. Допомагає баті з коробками.
Олександр Ярославський. Немає графіті, немає людини. Харківський Бенксі.
Мирон Маркевич. Чекає, поки звільнять Ротаня, Реброва, Степаненка, Сидорчука і купу інших тренерів та запросять його.
***
А тепер абстрагуймось від всієї цієї наркоманії і уявимо себе власником бізнесу, який платить великі гроші за права на трансляцію і хоче отримати зиск з цієї інвестиції. Для цього він намагається утримати увагу глядача з 1 до 200 хвилини. Що треба зробити?
Як мінімум запросити популярних спортивних блогерів, незалежно від суб'єктивних смаків чи слабостей до клубів та агентів. Аудиторії подобається Співаковський? Ок, беремо Михайла. Кайфують від Сеньківа? Добре, тільки не матюкайся. Колеснік не тільки дуже популярний блогер, а ще й у «Металісті»? Ок, кличемо його, тільки державною. Так само з купою інших людей, яких дивляться люди, що можуть платити за підписки чи товари з реклами.
Генрі Форд одного разу сказав, що на роботу треба брати людину, а не її минуле. Хоча у випадку з футболом хочеться, щоб серед експертів були також люди, які пройшли цей шлях. Але не говорили, як пили пиво з Вороніним чи парились в бані з Блохіним, а яких крутих речей їх вчив тренер у тій чи іншій ситуації. Наприклад, Роман Яремчук якось нам доступно і пристрасно розповість, що тренер «Гента» зробив, щоб він почав бити повз кіпера і точно у ворота. Або хто вчив Віктора Циганкова так тонко розуміти гру. І може він його порадить Владиславу Кабаєву?
Ідеальний рецепт будь-якої справи – це почуття її автора. Тому, панове транслятори, робіть студії з любов'ю. Так, щоб за 10 років потому зазирнути до ютубу і показати друзям: оцей відос зібрав мільйон, як нерозслідування Толі. І це буде найкращий стимул.
Слава Україні! У будь-якому випадку головна перемога буде не на «Вемблі».
