«Шахтар» облажався з ван Леувеном. Призначення Срни – емоція на рівні Суркіса в «Динамо»
Олександр Сажко – про поспішні рішення донецького клубу.
«Шахтар» звільнив Патріка ван Леувена лише через 105 днів після призначення. Точно не сенсаційне, враховуючи події останніх місяців, але дуже незвичне рішення донецького клубу, яке саме по собі багато про що говорить.
Фактично такою поспішною черговою зміною курсу «Шахтар» сам констатував, що з призначенням ван Леувена клуб повністю облажався. І має звинувачувати в першу чергу лише себе.
Досі здається, що сама ідея пошуку заміни для Йовичевича не була поганою, а от вибір його наступника – непродуманий та нелогічний. Результат нічого не говорить про рівень ван Леувена, який за інших обставин цілком міг би стати успішним.
Таке враження, що вдалий початок перебудови донецького клубу дещо закрутив голови і власнику, і менеджерам – та переконав у власній геніальності: вдало втягнули з-під носа в конкурента Йовичевича, українізували склад, виграли УПЛ, взяли хороший результат в єврокубках, ще й Мудрика продали за 70+30 мільйонів. Як тут не впасти в ейфорію, що все вдається і далі кожне ризиковане рішення буде таким само успішним, навіть якщо воно не є логічним.
Але все виявилось не так просто.
Якщо берете тренера, який взагалі-то має зовсім інші ідеї, ніж наявні гравці в складі, то маєте враховувати, що одразу все не буде гладко – і закладати певний час на чергову перебудову. Плюс команда любила Йовичевича – і «Айсберга» ван Леувена, темперамент та стиль роботи якого кардинально відрізняються, фактично кинули в полум'я. Ніхто не думав, що команда не сприйме зміну тренера, найсильніша якість якого якраз атмосфера та спілкування, на тренера, який поводиться як робот?
Що вийшло: Ахметов давно знав ван Леувена, Палкін роками працював з ван Леувеном, навіть Срна роками був в клубі разом з ван Леувеном – і ніхто не задумався, яка він людина та як веде справи. І ніхто не зміг прорахувати наслідки такої кардинальної зміни темпераменту головного тренера.
Ще гірше – це призначення Дарійо Срни виконувачем обов'язків головного тренера. Не тому, що хорват поганий кандидат у вакуумі. Навпаки завжди було цікаво подивитись на Срну в якості головного. В нього є правильний бекграунд, хоч і неможливо зараз оцінити, якого рівня він тренер.
Погано, що призначення пожежне. При всіх проблемах ван Леувена, які тягнуться тижнями, клуб не був готовий до зміни, не мав напрацьований надійний варіант – та призначив того, хто просто був поряд, але весь час говорив, що не дуже й хоче працювати головним тренером. І тепер буде чекати, чи зростеться щось в Срни, чи треба буде шукати ще когось.
Чим це само по собі не повне визнання помилок?
Ігор Бурбас стверджує, що рішення про звільнення ван Леувена приймав особисто Ахметов, як і рішення про його призначення. Начебто менеджмент клубу лише виконував задачу підписання тренера, якого хотів власник. Також раніше була інформація, що саме Ахметов вирішив звільнити Йовичевича – і тут начебто також не було впливу Палкіна або Срни.
Якщо це правда, тоді є два прості питання:
1. Навіщо «Шахтарю» Срна та Палкін, якщо вони не впливають на ключові рішення в клубі та не здатні оцінити ситуацію й переконати свого боса не робити нелогічні вчинки?
2. Чим ці рішення, хто б не мав на них ключовий вплив, відрізняються від дій Ігоря Суркіса, якого постійно звинувачують в хаотичному та емоційному керуванні «Динамо»? Хіба це не те ж саме?
Це дуже дивна поведінка для зазвичай спокійного в рішеннях «Шахтаря» – так поспішно шарахатись від однієї крайності до іншої.
Хотілось би щоб хтось вийшов і сказав це вголос: так, це була моя ідея – я був неправий, облажався, беру відповідальність на себе. Але, звичайно, цього не станеться.
«Шахтар» просто удасть, що нічого не трапилось, то нічия вина, просто розійшлися по-дружньому, збіг обставин, не фарт, ван Леувен великий професіонал та вони його люблять – і обере нового тренера.
Фото: «Шахтар»
