Як Срна дебютував в «Шахтарі»: оригінальний склад та майже тактика ван Леувена
Олександр Сажко – про перемогу над «ЛНЗ».
Даріо Срна провів свій перший матч у ролі виконуючого обов'язки головного тренера «Шахтаря». І цікаво розібратись, як хорват встиг вплинути на команду, а якій були серйозні внутрішні проблеми, за такий короткий час.
Суперник для дебюту достався Срні досить зручний – один з аутсайдерів УПЛ «ЛНЗ». Хоча результати клубу після приходу Олега Дулуба говорили, що легко з ним не буде: перемога, три нічиї та лише одна поразка від «Динамо».
Так і вийшло.
Срна прийняв декілька оригінальних рішень по складу
В інтерв'ю перед матчем Срна акцентував, що «Шахтар» часто невдало грає після паузи на збірні. І, схоже, це вплинуло на вибір стартового складу. Можна виділити п'ять цікавих рішень, що зробили склад на гру досить незвичним:
1. Топалов вийшов лівим захисником при наявності в клубі одразу трьох повноцінних гравців цієї позиції Азарова, Міроші та Педріньо. Дмитро починав сезон основним, але швидко зник зі складу, коли підписали новачків та почали давати їм грати.
Але проти «ЛНЗ» Срна повернув саме Топалова – він зіграв вперше з 20 серпня. Міроші та Азаров опинились в запасі, а Педріньо взагалі не потрапив у заявку.
2. В парі з Топаловим вийшов маленький Невертон – це перша поява бразильця у стартовому складі. Він був єдиним легіонером на полі на початку матчу. В цьому матчі Невертон зіграв стільки ж, скільки у всьому сезоні до нього (57 проти 58 хвилин).
3. Валерій Бондар одразу повернувся до стартового складу після травми. Він вилетів ще в кінці липня через перелом ключиці – це було в першому турі УПЛ.
4. Георгій Судаков, який провів два складних матчі за збірну, залишився в запасі. Це дало можливість поставити до старту і повноцінного лівого вінгера Невертона, і Бондаренка, і Криськіва.
5. Також не потрапив в стартовий склад Микола Матвієнко, який провалив матч з Мальтою за збірну та був замінений в перерві. Можливо, повернулись проблеми зі здоров'ям, які непокоїли Миколу ще з минулої паузи на збірну – відтоді він взагалі не грав в УПЛ, хоч і виходив проти «Антверпена» в ЛЧ. Пару Бондару склав Ракицький.
По грі Срна небагато змінив після ван Леувена
Неправильно було б очікувати кардинальних змін, враховуючи що Срна очолив «Шахтар» лише в понеділок. До того ж сам хорват чітко говорив гравцям, що акцент в його тимчасовій роботі буде зовсім не на тактику:
«З сьогоднішнього дня я хочу сказати, що я не Гвардіола. Я знаю, що я вам хочу та можу дати, і я дам. Це вірність, гарна атмосфера і свобода. І гратиме лише той, який любить, поважає та готовий битися за цю футболку. Я вас запевняю. 3 хвилини хто не бігатиме - я міняю відразу».
Це була спроба емоційно підштовхнути команду, а от в плані гри «Шахтар» не сильно відрізнявся від періоду ван Леувена:
1. «Шахтар» фактично грав 4-2-3-1 зі Степаненком та Бондаренком в опорній зоні. Артем відповідав за просування м'яча через центр та загалом був найкреативнішим гравцем в складі. Його пропуск м'яча в першому голі – краса.
Тарас при цьому або залишався в опорній зоні поряд з Бондаренком, або взагалі підіймався вище, щоб не заважати, а також контролювати підбір, якщо не вдасться вийти через короткий пас та буде діагональ вперед від захисників.
2. «Шахтар» намагався не зациклюватись тільки на грі в короткий пас та комбінував його з чіткими діагоналями за спини захисників під забігання Невертона, Зубкова, Сікана та навіть Топалова й Коноплі. В залежності від ситуації на полі.
Гірникам періодично вдавалось повертати агресію суперника проти нього. «ЛНЗ» намагався пресингувати досить високо та не сідати в свій карний, а значить простір був – або за спинами захисників, або між лініями, якщо пресингували недостатньо компактно.
Можливо, ключова відмінність від ван Леувена, який хотів грати так саме, була в тому, що було достатньо діагоналей, в який вдавалось синхронізувати ривок гравця та передачу, щоб він отримував м'яч не в ноги, а в простір та змушував захисників суперника повертатись до своїх воріт.
Так і забили перший гол: Степаненко діагоналлю знайшов Зубкова в русі та з простором перед собою – той пробіг та скинув чітко в ногу Сікана на 11 метрів.
3. «Шахтар» непогано впорався в пресингом «ЛНЗ». Не те щоб команді Дулуба взагалі не вдавалося змушувати гірників втратити м“яч. Але коли ці втрати були, «ЛНЗ» нічого не міг з них витиснути.
Бо якщо «Шахтар» намагався вийти коротко, то навіть крайні захисники часто залишалися поряд з центральними – було достатньо людей, щоб не дати провести швидку атаку. А якщо грали середнім або довгим, а фулбеки були високо, то в «ЛНЗ» все одно не було кадрових ресурсів, щоб доставити м'яч в останню третину швидше, ніж вони повернуться.
4. Як і з ван Леувеном, «Шахтар» використовував високий пресинг, коли суперник намагався розігрувати низом, та контрпресинг при власній втраті м'яча. Як і раніше, це було дещо хаотично та побудовано більше на бажанні відібрати м'яч, ніж на чіткій взаємодії та розумінні, хто куди рухається та яку лінію для передач перекриває.
Але доки «Шахтар» тримав темп та агресію, він змушував «ЛНЗ» легко віддавати м'яч.
5. Ще одна схожість з періодом ван Леувена – «Шахтар» ледь не відпустив матч, який повністю контролював. Перші 20-25 хвилин були абсолютним контролем, до кінця тайму «ЛНЗ» також створив небагато, хоча вирівняв гру, а от на початку другого тайму все могло повернутись по різному – моменти в суперника були, не було майстерності, щоб довести дуже небезпечні ситуації до якісного удару.
Звичайно, «Шахтар» міг набагато раніше, ніж на 84-й хвилині вигравати і 2:0, і 3:0. Але так само замість цього міг і пропустити. Певні качелі довгий час були, хоч і з перевагою гірників, великий період в середині матчу вони не контролювали повністю навіть проти «ЛНЗ», хоч і очевидно були гостріше.
6. Велику різницю зробила глибина складу. «Шахтар» зміг дожати за рахунок того, що зміг підтримати гру рівнем замін: Азаров та Судаков освіжили матч, а Келсі – добив суперника дублем.
Як оцінювати дебют Срни?
Рахунок 3:0 дещо оманливий, по ньому може здаватись, що «Шахтар» дуже легко забрав цей матч. Хоча це зовсім не так. Водночас, всі 90 хвилин майже не було сумніву, що гірники виграють, навіть якщо пропустять.
Це чисто візуальні враження, але на початку здалося, що Срні вдалося емоційно розбурхати «Шахтар». Але потім так само все повернулося до нервовості ван Леувена. Качелі нікуди не ділись. Покращення в відношенні до гри, здається є: кращий рух, активніша зміна позицій. Але не вдалося його підтримувати весь матч.
Та і рівень суперника не може ніяк свідчити, що «Шахтар» вже одужав. Зрештою, «ЛНЗ» – один з аутсайдерів ліги.
З іншого боку, Срна заслуговує і на похвалу – він нічого не доламав та взяв розгромну перемогу. І загалом, що перед матчем, що під час нього, діяв максимально раціонально. В цій ситуації «Шахтар» навряд міг хотіти чогось більшого.
Фото: «Шахтар».
