Чому Шовковський – ідеальне динамівське серце
5 історій про нового головного тренера «Динамо».
Після вдалого матчу проти «Оболоні» (2:0) у 17 турі УПЛ Олександр Шовковський позбувся статусу виконувача обов’язків і став повноправним головним тренером «Динамо».
«За результат завжди відповідають головний тренер та його тренерський штаб, ви ж відповідаєте за якість своєї гри», – такі були перші слова Шовковського до футболістів, коли він очолив киян після відставки Мірчі Луческу. Командою знову керуватиме людина з динамівським серцем. Тут ніякої іронії чи сарказму, а констатація очевидного факту. Олександр – справжній динамівець:
💙 Киянин;
💙 Вихованець «Динамо»;
💙 Вся кар'єра в Києві;
💙 Був капітаном та лідером команди;
💙 Улюбленець фанатів.
«Пишаюся тим, що я киянин»
Часто можна зустріти тезу про те, що Олександр – корінний киянин. Це не зовсім так. Шовковський справді народився в Києві, але його батьки приїхали до столиці України з інших регіонів. Мама Ольга – з Чернігівщини, а батько Володимир з Житомирщини.
«До педінституту – на фізмат – вступав у Житомирі, але не впорався з англійською та швидко перекинув документи до Дрогобича. Там трохи запустив навчання й залишився без стипендії. Ну, і не захотів навчатися за рахунок батьків. Перевівся на заочний та працював у Трускавці – звідти мене забрали до армії. Й уже після демобілізації опинився в Києві. Напевно, для того, щоб зустріти там Олю…» – розповідав Володимир в інтерв’ю 2011 року.
До речі, Шовковський-старший з самого дитинства грав у футбол – стояв у воротах в школі, інституті і в армії. Після роботи він брав м'яча і йшов з сином пограти у футбол.
«Я завжди любила київське «Динамо» й у молоді роки, ще до знайомства зі своїм Шовковським. Часто ходила на стадіон та захоплювалася грою наших великих футболістів. Як зараз пам'ятаю молодих Бібу, Бишовця, Сабо, Мунтяна, Рудакова... Тож, коли Саша визначився з футболом, я намагалася йому допомагати. По собі знала, як важко знайти правильну дорогу в житті», – це вже спогади мами Олександра.
Сім’я мешкала на Оболоні – біля 170-ї школи.
«Тоді на Оболоні була жахлива криміногенна ситуація, і я дякую долі, що пов'язала нас із футболом, за те, що нас це не зачепило. Навіть у нашому футбольному класі один хлопчик після того, як померли його батьки, не втримався та пішов «по кривій доріжці», – розповідала Ольга Шовковська.
А ось як душевно Олександр вітав з Днем Києва.
«Я пишаюся тим, що народився, виріс і живу у цьому фантастичному місті. Тут познайомилися мої батьки. Ти дав мені можливість виявити себе, і я тобі вдячний за це. Я пишаюся тим, що я киянин! Ти був, є і завжди будеш центром державності та свободи. Ти є прикладом стійкості та мужності.
Твоя краса в парках і скверах... Твоя чарівність у пагорбах та озерах... А твоя сила в людях, що живуть на твоїх вулицях... Жодна сила не в змозі підкорити тебе, бо ти виховав справжніх синів та дочок, передавши їм свої найкращі мужні та мудрі якості! З Днем народження, мій Київ!», – написав Шовковський у Facebook.
У третьому класі пройшов перегляд в школу «Динамо»
Шовковський почав займатися футболом у семирічному віці в оболонській команді «Чайка». Батьки згадували, що син сам прийняв таке рішення.
«Ми з дитинства поважали Сашину думку, тож, коли він сказав, що записався на футбол, то я єдине, про що попросила, щоб він добре навчався. Це було в першому класі», – розповіла мама Ольга.
У третьому класі Олександра та ще трьох здібних хлопчиків взяли в «Динамо» на перегляд. Шовковський відбір пройшов і почав займатися в групі Олександра Чубарова. Паралельно він також грав у баскетбол.
«Приехали к гробу Иисуса Христа, а Несмачный кричит: «Палыч, не идите туда!» Он знает о «Динамо» все
«До нас додому навіть приходив тренер із баскетболу, який вмовляв мене залишити сина в баскетболі, тому що Саша ні в чому не поступався хлопчикам, старшим за нього на рік. Але я відчувала, що футбол сину подобається більше.
У третьому класі вчителька задала дітям твір на вільну тему про улюблену іграшку. Саша написав про свій м'яч. Коли він сидить за журнальним столиком, м'яч у нього в ногах, і от він написав, як він його зустрічає, як розмовляє з ним, як його поважає та цінує. Він з м'ячем навіть спав», – згадувала мама майбутньої легенди киян.
Цікаво, що спочатку Шовковський був польовим гравцем – грав у нападі та був майстром із виконання штрафних та кутових. На ворота його поставив Анатолій Крощенко.
«Якось ми грали в якомусь турнірі. Батьки сиділи неподалік від тренера, й тут він повертається до мене та каже: «Сьогодні або народжується новий воротар, або вмирає!». А біля наших воріт – величезна калюжа. В один з моментів Саша стрибнув за м’ячем та зловив його. Піднімається, а на ньому немає сухого місця. «Ось і народився великий воротар!» – сказав Крощенко», – згадувала пані Ольга.
Олександр навіть взяв без відома мами її лайкові рукавички на футбол. Вона не карала сина, коли дізналася про це, а пішла і купила воротарські.
«Форму дітям давали, а от воротарську я йому шила сама – навіть літеру «Д» вишивала», – зізнається мама Шовковського.
У 1994 році молодий воротар поїхав на зимові збори з першою командою «Динамо». Основними в киян тоді були досвідчені Ковтун та Кутєпов. Але тренер воротарів Михайлов сказав тоді Олександру: «Все залежить від тебе».
«Завжди був щасливий на своєму місці»
Прийнято вважати, що всю кар’єру Шовковський провів у «Динамо». Загалом, все так і є. Але влітку 1993-го Олександр встиг пограти за другу команду ЦСКА. Зіграв там два матчі і повернувся до «Динамо», в якому незабаром завоював місце в основному складі і на довгі роки став першим номером киян.
За кар’єру писали про інтерес до Шовковського з боку різних клубів. Наприклад, у 2010-му агент Олександра Шандор Варга говорив про цікавість «Арсенала».
«Пропозиції були на рівні пліток. Було багато розмов («Парма», «Валенсія», «Баварія», «Арсенал»), але я завжди був щасливий на своєму місці», – написав нещодавно Шовковський у своєму інстаграмі.
Воротар виступав за «Динамо» з 1993 до 2016 року. За свою клубну кар’єру Олександр зіграв 635 матчів, 14 разів став чемпіоном України, 10 разів виграв Кубок України і здобув 5 Суперкубків України.
«Я сам дуже переживаю наші невдачі. Чи ви думаєте, що можна віддати «Динамо» 24 роки життя і ставитись до команди по-іншому? Я не знаю, як надалі складеться моя доля, але де б я не був, я назавжди залишусь киянином та динамівцем! Бо інакше й бути вже не може! Тому що емблема «Динамо» вже надовго вибита у моєму серці!» – говорив Шовковський в інтерв’ю ще у 2006 році.
Провести всю кар'єру в одному клубі – це унікальна історія, особливо для сучасного футболу. Олександру це вдалося.
Втрачав капітанську пов’язку, але зробив правильні висновки
У 2006 році президент «Динамо» Ігор Суркіс позбавив Шовковського капітанської пов’язки. Перед початком сезону команда вибрала воротаря своїм капітаном, але в якийсь момент динамівців на поле почав виводити Сергій Ребров.
«Суркіс прийняв рішення, що я не гідний бути капітаном команди. Причина – коли я отримав дискваліфікацію, то не пішов на домашній матч з «Ліоном» на стадіон, а дивився його в розважальному центрі «Арена». Приїхали друзі та вмовили мене дивитися матч там, а я піддався на вмовляння. Це було не найкраще рішення, але воно вже сталося», – зізнався Шовковський офіційному сайту «Динамо».
Згодом в інтерв’ю Олександр детальніше розповів, як пережив цей період і що він його навчив.
«Я мав кілька варіантів поведінки. Перший – я міг серйозно образитися на керівництво, тренерський штаб клубу, партнерів, які не підтримали мене, махнути на все рукою, відсидіти ще рік контракту і поїхати. Другий – сприйняти все як належне, зробити відповідні висновки та продовжити роботу. Я вирішив піти другим шляхом.
Я не бешкетував, не нагнітав пристрасті, а виніс із ситуації свою користь: зосередився на футболі – самоорганізації, дисципліні, поліпшення якості власної гри».
Згодом воротар повернув собі капітанську пов’язку і вже на правах капітана міг вказувати молоді на їхні помилки та факапи. Іноді, як у випадку з Євгеном Хачеріді, доходило до радикальних методів.
У 2011 році кияни грали проти «Маккабі» в Лізі Європи. Команді потрібна була перемога у домашньому матчі, щоб вийти у плей-оф. «Динамо» виграло перший тайм з рахунком 2:0, однак на початку другої половини залишилися вдев'ятьох після вилучень Леандро Алмейди і Хачеріді. Динамівці втратили перемогу, закінчивши внічию – 3:3.
Женя отримав тоді червону картку, коли побіг поговорити з арбітром, захищаючи Алієва. Олександр обізвав тоді Хачеріді «дятлом», Суркіс просто у роздягальні сказав шукати нову команду, а Шовковський дав лящів.
«Вічно перший Саша Шовковський»
У 2007 році після домашньої нічиєї з «Ворсклою» гравці «Динамо» пішли дякувати фанатам за підтримку, а вони повернулися спинами до футболістів. У другому таймі також скандували: «Клоуни».
«Уболівальники? У нас немає вболівальників. Є люди, які разом з нами радіють перемогам команди...», – сказав тоді Шовковський.
Пізніше пояснив, що його не так зрозуміли і він не хотів образити вболівальників: «Потрібно бути або глухим, або сліпим, щоб таке сказати».
За свою гру та відданість клубу воротар заслужив у вболівальників любов та визнання. Тільки подивіться це відео, де весь фан-сектор скандує: «Вічно перший Саша Шовковський». А капітан аплодує вболівальникам і показує свою повагу низьким укліном.
Шовковський підтримав Євромайдан, і не стримав сліз, коли говорив про події в Україні. Згодом особисто був присутній на товариській грі між ультрас «Динамо» та донецького «Шахтаря».
«Найважливіше те, що цей матч відбувається. Ще кілька місяців тому це вважалося неможливим. Наші вболівальники футболу роблять все можливе для того, щоб Україна була єдиною», – зазначив Шовковський у коментарі для каналу «Футбол 1».
А у 2017 році сказав на зустрічі з вболівальниками: «Ми всі маємо переходити на українську мову!»
Завершити цей текст хочу одним відео, яке вдалося зняти 7 років тому. На стадіоні «Динамо» гравці зустрічалися з постраждалими від наслідків трагедії на Чорнобильській АЕС. До Шовковського підійшла дуже мила бабуся-вболівальниця.
«Нехай вас Бог береже. Я за вас дуже сильно вболіваю. Бажаю довгих років життя, і нехай твій ангел-охоронець тебе оберігає скільки ти будеш грати. Будь як Лобановський», – побажала бабуся голкіперу киян.
Зараз це побажання виглядає, як ніколи актуальним, а може і пророчим.
Фото: «Динамо»
