«До вибуху двигуна літака залишалося 5-7 секунд». Збірна України ледь уникла жахливої авіакатастрофи у 1999-му
Поверталися в Київ після матчу з Вірменією.
Ця історія трапилася зі збірною України 25 років назад. Команда Йожефа Сабо грала на виїзді проти Вірменії у відборі на Євро-2000. На стадіоні «Раздан» в Єревані господарі втримали нульову нічию з українцями, які були лідерами турнірної таблиці і боролися за вихід на чемпіонат Європи.
Після гри команда відправилася в аеропорт «Звартноц», щоб повернутися в Київ. Але чартерний літак Ту-154 з головною командою країни на борту так і не зміг злетіти. «Український футбол у хвилині від загибелі», – з такою обкладинкою вийшов журнал «Футбол» Артема Франкова.
«За лічені секунди до зльоту у літака загорівся двигун. Дякувати Богу, все закінчилось добре», – згадував Едуард Цихмейструк в одному з інтерв'ю.
Ірина Козюпа поговорила з учасниками тих подій про неприємну ситуацію зі щасливим кінцем.
«Було відчуття, наче по борту хтось лупнув величезним молотом»
З Єревана летіла численна делегація – національна та молодіжна збірні України, керівництво ФФУ та журналісти, які працювали на грі. Юрій Малишев працював тоді кореспондентом газети «Команда».
«Після гри все було як завжди – пресконференція, тоді всі сідали в автобус і їхали в аеропорт. Вночі мали вилітати назад в Україну.
Вся делегація сіла в літак, починаючи від президента Федерації футболу України Григорія Суркіса і закінчуючи журналістами. Літак пішов на зліт і почав набирати розгін. Особисто в мене було таке відчуття, наче по борту хтось лупнув величезним молотом. Після цього літак зупинився, а двигуни вимкнули.
Не пригадую, скільки ми сиділи в літаку – не більше, як пів години. Потім підігнали автобуси і всі почали виходити. Нас повезли назад в аеропорт. Оскільки паспортний контроль всі пройшли, то повернутися назад в основне відділення ми не могли. Зібралися в залі очікування біля виходу на посадку.
У великих аеропортах є де розміститися. У «Звартноці» місця було дуже мало, а наша делегація складалася близько зі 150 людей. Зазвичай зі збірною їздило орієнтовно 30 журналістів. Національна збірна – це десь до 40 людей. В цю групу входили гравці, тренерський штаб та обслуговуючий персонал. Футбольні функціонери та керівники ФФУ – теж біля 30.
Всі почали тусити в залі очікування. Так як він був невеличкий, то фактично сиділи один в одного на головах. Не було навіть місця, щоб лягти на підлогу. Ніхто нічого не знав, всі задавалися питанням: «А що сталося?»
Та інформація, яка дійшла до мене – сказали, що до вибуху двигуна, а разом з ним і літака, залишалося 5-7 секунд. Пілоти вчасно зреагували і вимкнули мотор», – розповів Малишев Tribuna.com.
Летіли на Ту-154 – це був один з найвідоміших і найбільш затребуваних радянських літаків. Його фішка – всі три двигуни розташовувалися у хвості літака, тому крила були абсолютно чистими. Ці літаки перестали випускати у 2013 році.
У 2010 році на Ту-154 при заході на посадку біля Смоленська розбився президент Польщі Лех Качинський та інші високопосадові особи країни.
«Викликали новий літак в Єреван, щоб він нас забрав»
Колекційна модель Ту-154 Air Ukraine
В делегації збірної України був Олег Базилевич. Коротко про його історію. У 1979 році колишній учасник легендарного тренерського тандему з Валерієм Лобановським очолив «Пахтакор» з Ташкента. Команда летіла на виїзну гру з мінським «Динамо» і розбилась у небі біля Кам'янського (тоді Дніпродзержинська – прим. Tribuna.com) через зіткнення з іншим літаком. Це найбільша авіакатастрофа в історії Ту-134.
Базилевича на борту не було. Тренер довго не бачився з родиною, тому напередодні вилетів в Сочі, де відпочивала дружина з сином. Тренер прожив 80 років.
«Тоді його попросили згадати історію з «Пахтакором», – продовжує Юрій Малишев. – Говорили, що він вдруге народився в сорочці. Жартували, що нічого не сталося, тому що з нами був Базилевич.
Якщо не помиляюся, то політ здійснювала компанія Міжнародні авіалінії України. В той час МАУ була партнером ФФУ. Через два-три дні вони скликали пресконференцію, але вона була, щоб відвести від себе вину. Вийшла ні про що. Сказали, що все нормально, просто були невеличкі технічні неполадки.
Особисто в мене виникає думка, що якщо все було так просто, то для чого викликали новий літак в Єреван, щоб він нас забрав. Якби все було просто, то його можна було полагодити на місці і полетіти. А так замовили інший літак, і його потрібно було чекати, поки він прилетить.
Цей літак прилетів вже зранку – о 9-10 годині. В Єревані у нас була екскурсія на вірменський коньячний завод. Думаю, футболісти теж затарилися. Більшість брали сувенірні варіанти – пляшки у формі шаблі чи інші колекційні речі. Як казав мій знайомий – там ємність коштує дорожче, ніж сам коньяк. Журналісти були простіше – брали просто коньяк.
Тоді всі почали діставати, що в кого було, і організували імпровізовані столики. Журналісти були з журналістами, функціонери з функціонерами. Що робили футболісти, я не знаю. Підозрюю, що те саме, що і ми.
Я особисто ніколи не боявся літати. Завжди дивувало, коли після посадки на весь салон звучали гучні аплодисменти. Думаю, а чому пасажири не аплодують після зльоту. В тих, з ким я спілкувався, особливого переляку ні в кого не було. Можливо, причина в тому, що конкретної інформації в нас не було. Мабуть, лише вище керівництво знало реальну ситуацію.
Навіть не знаю, наскільки б це відкинуло наш футбол назад, якби щось трапилося. Там був весь цвіт футболу того часу.
До Києва з Єревану летіти десь дві години. В літаку всі швидко позасинали після безсонної ночі. Я тільки в першій-другій годині дня дістався до офісу редакції. В мене залишалося дуже мало часу, щоб здати звіт з матчу в друк. Згадав в тексті про цю ситуацію з літаком, але в такій офіційній формі без емоцій».
«В салоні випали маски. Всі злякалися і почали кричати: «Стоп!»
На тому борту летіли теперішні президент УАФ Андрій Шевченко та тренер збірної України Сергій Ребров. Ось як виглядав склад нашої команди на матч.
Вірменія – Україна 0:0
Україна: Воробйов, Лужний, Микитин, Головко, Ващук, Дмитрулін, Цихмейструк, Попов (Коновалов, 37), Гусін, Шевченко (Кардаш, 82), Ребров (Скаченко, 71)
У «Футбольному огляді» офіційну делегацію, національну та молодіжну збірні України привітали зі щасливим вирішенням ситуації з літаком в єреванському аеропорту.
«Ситуації, яка могла стати трагічнішою за всі поразки разом узяті», – сказав диктор.
«Ми зіграли з Вірменією і поїхали в аеропорт, – розповідає Юрій Дмитрулін в коментарі Tribuna.com. – Здали багаж і зайшли в літак. Він вже вирулив на злітну смугу і почав набирати швидкість. І тут пролунав звук, схожий на вибух. Як нам пояснили, це був помпаж двигуна. Це коли гаряче повітря потрапило у повітрозабірник і вибухнуло.
В салоні випали маски. Всі злякалися і почали кричати: «Стоп!» Кожен по-різному в команді зреагував на ситуацію – ви ж розумієте, що в кожного свій поріг страху. Один зажався, другий впав на підлогу, третій почав кричати, а четвертий сидів спокійно. Скажімо так, злякалися. Загалом дуже неприємна ситуація.
Двигуни заглушили і всіх вивели з літака. Сказали, що зараз відремонтують його і полетимо. А у всіх був такий стрес, що яке «відремонтуємо». Зателефонували в Київ – і за нами вислали другий літак. А делегація пішла знімати стрес в бар.
Це трапилося десь о 12-й чи першій годині ночі. До ранку сиділи в аеропорту, хто де – на сходах, підлозі, стільцях. Чекали, поки по нас прилетить літак з Києва.
Це одиничний випадок, а так всі інші польоти були без ексцесів. Ви ж розумієте, що в автокатастрофах більше людей гине, ніж в авіа. Це виняткові випадки. Ніяких страхів чи боязні польотів після цього не було. Як літали, так і продовжили літати».
«Якби ми злетіли і це трапилося на 30 секунд пізніше, то літак розірвало б у повітрі»
Міжнародний аеропорт «Звартноц» – стара будівля термінала ліворуч (більше не використовується) і новий зал прильоту праворуч відкритий у 2007 році
Трішки детальніше про помпаж, згаданий Дмитруліним. Спеціалізовані сайти про авіацію дають таке визначення: «Це зривний аварійний режим роботи реактивного двигуна». Він призводить до ударів, різкого падіння тяги, потужної вібрації та потенційного руйнування двигуна.
Помпаж провокується в таких умовах:
✈️ Потрапляння предмета у двигун (птах, сміття, фрагменти шини);
✈️ Руйнування двигуна;
✈️ Експлуатація літака за межами його проєктних можливостей;
✈️ Сильний зсув вітру.
Помпаж авіаційного двигуна може створювати серйозні ризики для безпеки польотів. Сучасні двигуни мають систему протипожежної автоматики, яка автоматично виявляє помпаж і усуває його.
З цього польоту пройшло вже чверть століття. Історія встигла обрости легендами та різними версіями того, що тоді трапилося з літаком. Наприклад, одна з поширених теорій – це помилка технічного персоналу аеропорту.
За іншою, конспірологічною, версією, аварію могли спланувати російські спецслужби. Мотив – усунути конкурента в боротьбі за вихід на Євро-2000. Той пам'ятний матч з голом Шевченка у ворота Філімонова ще був попереду. Недавно про ці події Андрій Сеньків та Телебачення Торонто зняли документальний фільм.
Чому взагалі виникла така версія – у 1999 році в Росії пройшла серія кривавих терактів. У підривах житлових будинків, що стало приводом початку другої чеченської війни, підозрюють ФСБ.
Тодішній головний тренер збірної України Йожеф Сабо 29 лютого цього року відсвяткував свій 84 день народження.
«Командир літака в аеропорту сказав мені, що нам пощастило: «Йожефе Йожефовичу, подякуйте Боженці, що ми всі живі. Якби ми злетіли і це трапилося на 30 секунд пізніше, то літак розірвало б у повітрі». А так вибух відбувся на землі, коли літак тільки розганявся. Нас потім підтягнули на стоянку, і ми в аеропорту чекали поки по нас пришлють інше судно.
Недавно у мене опухла нога, а коли я пішов до лікаря, то в мене знайшли тромби. Сказали мені: «Йожефе Йожефовичу, скажіть Богові дякую, що ви народилися знову. Великий тромб застряг під коліном і там були ще малі. Сказали, що мені пощастило.
Як буде третій раз – не знаю», – сказав Сабо у коментарі Tribuna.com.
«Адміністратор взяв тільки один комплект форми, а суддя сказав, що треба грати в інших шортах»
Юрій Малишев пізніше два роки працював пресаташе збірної України, коли команду очолював Олексій Михайличенко. Юрій пригадує ще дві курйозні ситуації, які траплялися в дорозі з національною збірною.
«Поверталися після матчу проти Андорри і летіли з аеропорту в Барселоні. Журналісти їхали за збірною, а їх не випустили з Андорри в Іспанію. Представники телеканалів їхали зі своїми камерами. Можливо, причина в тому, що вони не внесли техніку в декларації. Андорра – територія безмитної торгівлі. Митники подумали, що журналісти купили всю техніку там, адже вона не була задекларована.
З Андорри можна було дістатися в аеропорт двома шляхами – через Іспанію та Францію. Вирішили їхати другим варіантом. Почали повертатися назад, а водій каже: «В мене робочий день закінчився. Вивантажуйтесь». Чекали на інший автобус і їхали через Францію.
В аеропорту ніхто нікуди не летить, бо чекають журналістів. Затримка рейсу вже йде на 3-4 години. Довелося вислухати за це від тренерського штабу та футболістів».
Нещодавно Андрій Шевченко розповів про можливу зміну технічного спонсора для збірної України. Тут якраз історія про екіпірування.
«Грали товариський матч на виїзді у Швеції. Адміністратор взяв тільки один комплект форми, а суддя сказав, що нам треба грати в інших шортах. Зрозуміло, що їх нема. В нас технічним спонсором тоді був Lotto, у збірної Швеції - Umbro.
Шведи сказали, що можуть дати нам свої труси. Жартували, що будемо рекламувати їхнього спонсора. Тоді був великий штраф, якщо граєш у формі іншого виробника. Тому заклеювали назву компанії.
Тоді адміністратору та менеджеру збірної влетіло конкретно».
Фото: УАФ
