У Херсоні форму «Кристала» таємно винесли зі стадіону та сховали від окупантів. Тепер її продають на аукціоні для ЗСУ
Адміністратор не хотів, щоб росіяни грали у футболках клубу.
Добра і смілива історія з Херсона. Адміністратор «Кристала» Микола Комаренко переховував форму команди від окупантів, а після звільнення міста футболки виставили на благодійний аукціон. Кошти адресно йдуть на допомогу ЗСУ.
Микола розповів Tribuna.com про життя в окупації, ситуацію з «Кристалом» і чому він вирішив заховати форму команди.
«Радий, що вдалося вберегти честь клубу від можливої ганьби»
«Нову Каховку окупували ще 24 лютого до обіду. Через кілька днів з’явилися світлини, що окупанти вже почали проводити там футбольні турніри. Фото були не дуже якісні, але наче як одна з команд була у жовто-чорній формі «Енергії». У мене відразу виникла думка, що таке може повторитися і в нас. Знайдуться якісь красені, які захочуть провести змагання. Зрозуміло, що «Кристал» не брав би в цьому участі, але в нашу форму могли б когось одягнути і видати за нашу команду.
Форма знаходилася на нашій базі на стадіоні в центральній частині міста. Так вийшло, що москалі зайняли всі будівлі навколо нашої арени. З одного боку було захоплене СБУ, з іншого – міське СІЗО, ще з іншого – кіноконцертний зал «Ювілейний», де вони організували гуманітарний штаб «Єдиної Росії». А з четвертого боку знаходиться офісна будівля, власником якої був Володимир Сальдо. Це головний колаборант Херсонщини, якого зробили типу губернатором.
Вийшло так, що нас з усіх боків затиснули, але стадіон ніхто не чіпав».
В Комаренка залишався доступ до стадіону – він скористався цим, щоб винести форму.
«Було трохи стрьомно – йдеш з цими пакетами футболок, а навколо окуповані будівлі. Біля СБУ взагалі був постійний рух. Але я потихеньку цю форму виносив. Не хотілося, щоб її спаплюжили. Заховав нашу екіпіровку в різних точках Херсона. А коли поїхав з міста, то вони якраз почали щось організовувати, – якийсь свій «Фрегат», хоча в Херсоні ніколи не було команд з такою назвою.
В нас клуб небагатий завжди був. Два сезони ми грали в одному комплекті, а два сезони – в іншому. Футболки, в яких ми виходили до першої ліги, зараз в нас на аукціоні.
Коли Херсон звільнили, то форму вдалося забрати. Я зараз на Тернопільщині – футболки мені надіслали сюди. Ми вирішили виставити їх на аукціон, а всі кошти направляємо на потреби наших хлопців-херсонців, які зараз на фронті.
Радий, що вдалося не тільки вберегти честь клубу від можливої ганьби, але й зараз ці футболки приносять користь для ЗСУ».
Футболку гравця Микити Карася викупили друзі відомого військового блогера Євгена Карася
Аукціон теж вже встиг обрости своїми локальними історіями.
«Першим лотом стала футболка Андрія Барладима, який кілька разів ставав кращим бомбардиром другої ліги. Її купив наш колишній титульний спонсор – власник компанії, яка нам допомагала. Його бізнес доволі серйозно постраждав під час окупації, але він про нас не забув і купив цю футболку.
У нас був футболіст Микита Карась. І його футболку викупили друзі відомого військового блогера Євгена Карася. Зі слів його друзів, він був безпосередньо на херсонському напрямку і звільняв Херсон. Тому вони вирішили зробити йому такий символічний подарунок.
Футболку Михайла Лаптєва на аукціоні виграв його брат, заплатив, але відмовився від неї на користь другого місця. Завдяки цьому нам вдалося зібрати майже подвійну суму. Ці кошти були для нашого начальника команди, який зараз на фронті. Лаптєв – херсонець, багато сезонів відіграв за «Кристал».
Футболіст Віктор Мартян зараз в ЗСУ. Його футболку на аукціоні виграла його дружина, яка зараз медик на війні».
На аукціоні також розіграють футболку гравця збірної України та уродженця Херсона Олександра Караваєва. В цій історії багато символізму. Її надав херсонський спортивний журналіст Микита Черняк. Футболка теж пережила всю окупацію Херсону та обшук у квартирі Микити окупантами.
«Кошти від цієї футболки хочемо передати на гуманітарну допомогу. Бачив інтерв’ю Караваєва, де він говорив, що батьки з Херсона не виїхали після окупації та допомагали сусідам. Тому ми теж підемо в цей напрям».
ПФЛ зберігає за «Кристалом» місце у другій лізі на наступний сезон
Фізично зараз «Кристала» немає, тому Микола навіть каже, що правильно його буде представити як колишнього адміністратора команди. Але юридично клуб продовжує існувати.
«Кристал» був бюджетним клубом – останнім часом він на 100% фінансувався з міського бюджету Херсона. Зрозуміло, що навіть в наступному році про ніякий комунальний футбол мови йти не може. І зараз грати в місті нереально. Думаю, відновити «Кристал» у короткі терміни зможе тільки приватний інвестор.
Клуб, як юридична особа, зберігається, але з 31 грудня там офіційно немає працівників. Команда не грає в чемпіонаті, але ПФЛ зберігає за «Кристалом» місце у другій лізі на наступний сезон. Це дуже важливо, адже якщо ми вирішимо поновити участь, то не потрібно буде проходити весь шлях, починаючи з аматорів».
Комаренко зміг виїхати з окупації на початку серпня 2022 року.
«Найогидніше відчуття, коли живеш в окупації, – це безсилля. Багато людей, які там не опинялися, – теоретичні патріоти, які мають романтичне уявлення про це. На практиці все набагато страшніше і складніше. Перші дні теж була якась ейфорія – дивишся в новинах на приклади народного героїзму і сам намагаєшся таке зробити. Ми з другом робили коктейлі Молотова і їжачки, щоб під колеса авто кидати. А потім почалася окупація.
Можливо, ви чули про трагедію в Бузковому парку. Тероборона намагалася боротися з окупантами, які заходили в місто, а ті їх розстріляли з крупнокаліберного кулемета. Він дерева зносить, що вже говорити про людей. В перші дні там загинуло дуже багато наших хлопців. З коктейлями Молотова нереально навіть наблизитися до броньованої техніки.
В окупації роботи не було, місто потихеньку вмирало, кожен день над головою щось бабахкало, почали завозити російські харчі з Криму, а це рідкісне лайно. Намагалися дуже довго нічого їхнього не купувати, але все українське закінчилося. Якось купив банку шпротів, але ми їх навіть не пробували – по одному запаху було зрозуміло, що там жах. І воно все таке».
«Друзі кажуть, що таких глибоких емоцій, як після звільнення Херсона, мабуть, в житті вже більше не відчують»
Звільнення Херсона Микола застав на Тернопільщині. Через окупацію області українці цього року залишилися не тільки без херсонських кавунів, але й без помідорів, цибулі та інших продуктів.
«Ніколи не думав, що Херсонщина має такий вплив на український ринок і на продовольчі ціни. Але частина області з аграрними магнатами і досі окупована, – каже Микола. – Після звільнення Херсона в мене була радість, але відчувалася не ейфорія, а швидше тривога. Всім було зрозуміло, що одне страшне закінчується, а інше починається. Вони постійно обстрілюють місто і дістають навіть з мінометів.
Спілкувався з друзями, які були в Херсоні під час звільнення. Коли вони зрозуміли, що місто деокупували та на адміністрації підняли наш прапор, то там були сльози. В момент, коли мешканець Херсона почав зривати плакат на бігборді зі словами «Россия здесь навсегда» моя подруга остаточно повірила, що це дійсно правда.
Друзі кажуть, що таких глибоких емоцій, мабуть, в житті вже більше не відчують».
