Пост-подяка благородним маленьким клубам, суддям та УПЛ за особливу увагу до боротьби за титул
Які ж молодці!
Український футбольний сезон цього місяця виходить на фінішну пряму, але вже кількість цікавих новин та неочікуваних рішень настільки велика, що неможливо стримуватися.
Аж так, що хочеться всім подякувати.
Хочеться подякувати маленьким клубам
Які розуміють, як зараз важко топовим командам і що треба їм допомагати.
На окремі слова подяки заслуговує «Інгулець», який не захотів користуватися перевагою над «Шахтарем» і прийняти лідера чемпіонату на власному полі у важких умовах для технічних гравців гірників.
Ні, очевидно, що Олександр Поворознюк зрозумів, що так безсовісно не розуміти ситуацію «Шахтаря», якому було б дуже важко на автобусі їхати у Петрове – це абсолютно неправильно. Бо він вже бачив, як у цьому році донецькому клубу допомагали «Металіст 1925» та «Львів». Так, вони програли після того, як теж змінили стадіони на прохання «Шахтаря». Ну то й що?
А як би Поворознюк далі дивився в очі власникам цих клубів, якби не погодився на пропозицію «Шахтаря»? Ні, краще хай власна команда посидить у львівських готелях майже тиждень, проте совість буде чистою.
А «Металіст»? Ми навіть не уявляємо, наскільки складно було незалежному керівництву харківського клубу дозволити «Дніпру-1» заграти всіх орендованих у них гравців у очній зустрічі.
Дозволили випустити на поле воротаря Владислава Рибака, щоб не з’явився бразилець Макс Валеф – негідно команді УПЛ з першої хвилини грати 10 на 11, треба все ж мати гідність. А попереду у «Дніпра-1» ще будуть надскладні матчі, тому дозвіл грати В’ячеславу Танковському та Євгену Підлепенцю допоміг перепочити лідерам дніпрян у центрі поля.
Та й пресингувати не дуже обов’язково у таких матчах, розуміємо. Ну то й що, що «Металіст» наніс за весь матч один удар і розгромно програв? Хіба це важливіше за взаємодопомогу? Євген Красніков душу віддав харківському футболу, як же йому не віддячити?
Хочеться подякувати суддям
Які прекрасно розуміють важливість боротьби за чемпіонство та великі гроші Ліги чемпіонів.
Кожного туру ми бачимо великодушні рішення на користь «Шахтаря» та «Дніпра-1». Якщо у їхньому матчі виникає момент 50 на 50 – то суддя не лише використовує знання правил футболу, а ще й піклується про інтригу в турнірній таблиці. Така далекоглядність дійсно вражає.
4 пенальті в 6 матчах для «Дніпра-1» – класно. Просвистіти на перерву у момент, коли м’яч у штрафному майданчику «Шахтаря», і не зарахувати гол суперника – а що тут такого?
Кому б було краще, якби гол зарахували і «Шахтар» втратив очки? Взагалі нікому.
І ще місяць футболу в чемпіонаті – і вже не терпиться побачити на роботу суддів у наступних турах.
А як же хочеться подякувати УПЛ
Яка прийняла найсправедливіший регламент у футбольному світі.
Матчі двох лідерів чемпіонату о 13 годині у будній день? Зате ніхто з них не буде знати результати одне одного і буде віддаватися на повну всі 90 хвилин. УПЛ розуміє, що транслятори знають краще, щоб кожен глядач в Україні міг подивитися матчі улюбленої команди.
А правило, що місце проведення матчу визначається не УПЛ, а за домовленістю двох клубів – взагалі геніальне! Організація таким чином виховує в учасників принципи братерства, відчуття ліктя, уміння знаходити спільну мову. «Шахтар» так за сезон може зіграти 20 матчів у Львові – справжній чемпіонат взаємодопомоги. І можливий титул було б справедливо розподілити на всіх учасників.
Навіть хочеться записатися на семінари УПЛ на тему «Як керувати конфліктними ситуаціями у футболі». Чур, я перший купую квитки.
***
Щось серйозне про ці історії писати не хочеться. Бо замість слів пригадується відео від стендапера Антона Тимошенка.
Замість «підсумки 2022 року» підставте «новини УПЛ» – і це все, що можна сказати:
