«Ліверпулю» краще продати всіх гравців, ніж звільняти Клоппа
Володимир Гарець не вірить в успіх швидкими методами.
Одразу варто пояснити – у заголовок винесена майже цитата. І цитата не когось зі звичайних вболівальників чи журналістів з редакції Tribuna.com. Це трохи перероблені слова Джеймі Каррагера. Сьогодні він успішний експерт на футбольному телебаченні Англії, але ця його думка важлива як думка колишнього гравця «Ліверпуля».
Кому, як не Джеймі знати, як швидко темрява може поглинути рідний клуб. І як важко знайти шлях до світла.
На початку 2010-х декілька років постійних незрозумілих тренерських рішень (Бенітес, Ходжсон) та дивних трансферів (Кір’якос в центрі захисту, Аквілані та Поульсен замість Алонсо у центрі поля) зробили «Ліверпуль» середняком АПЛ без зазіхань навіть на успіхи 2000-х.
Успіхи 2000-х – це також лише кілька перемог кубкових змаганнях (навіть таких знакових, як ЛЧ) майже без жодної реальної гонки за чемпіонство. Навіть у 2009-му було очевидно, що «МЮ» грається з командою Бенітеса і навіть попри красивий розгром на «Олд Траффорд» не було видно, як «червоні» можуть на дистанції і у матчах зі середняками та аутсайдерами бути сильнішими за команду Фергюсона.
А можна копнути ще глибше і згадати 1990-ті. Spice Boys – Фаулер, Макманаман, Коллімор, Макатір та інші, для яких показ самих себе був важливішим за здобутий результат. Дивні тренерські тандеми, ставка на Ульє під впливом досягнень Венгера і глибоке падіння порівняно з домінуючими 1980-ми.
Всі ці періоди (сюди ж можна і команду Брендана Роджерса записати) об’єднує те, що там були постійні спалахи та затухання, але не було жодного натяку на поступовий прогрес. Таким був «Ліверпуль» – веселим та болючим. Майже тридцять років.
Все змінилося тільки після приходу Юргена Клоппа. Вперше з 1980-х у клубі з’явилася людина, яка змогла своїм авторитетом об’єднати всіх не просто під однією метою, а під однією філософією. І коли у 2016-му клуб з Клоппом фінішував восьмим та програв у фіналі ЛЄ, у команду однаково вірили.
Віра – це слово, яке розквітло у клубі з призначенням Клоппа. Віра у філософію, віра у процес, віра у те, що навіть поразки можуть стати фундаментом для перемог. Вінтажний Клопп був вночі після поразки у фіналі ЛЧ в Києві – з блиском в очах пояснював гравцям та навіть вболівальникам, що вони повернуться і переможуть. Вистачило року.
І нетерплячим фанатам, які розганяють у твітері хештег «kloppout» варто про це не забувати. Якщо, звісно, вони вболівали за клуб ще до останніх великих перемог.
Про те, що зараз відбувається з «Ліверпулем» був великий аналітичний текст:
Але тут далі буде лише проста думка диванного вболівальника, який за «слабкий» «Ліверпуль» вболівав більше часу у своєму житті, ніж за «сильний» «Ліверпуль».
Тільки Клопп має відвести команду від прірви, у яку вона споглядає у цьому сезоні. Бо сьогоднішні лідери команди або пройшли свій пік, або ще його не досягли. Бо керівництво клубу пасивністю на трансферному ринку проспало час для м’якого перезавантаження. Бо і сам Клопп переоцінив свої можливості та вміння вдихнути життя в постарівшу команду.
Системні помилки повинні мати системне вирішення. І зміна головного тренера у такий момент – це остання історія, яка має спасти на думку власникам «Ліверпуля».
Не допоможе.
Що буде потрібно для успіху Джеррарду, Почеттіно чи навіть Зідану? Нові гравці, великі грошові вливання. Це замкнене коло, яке не вирішується в житті так, як це б можна було зробити у Football Manager за допомогою внутрішнього редактора. Ніхто з доступних тренерів не дасть клубу особливої філософії, з якою можна буде ліквідувати відрив від клубів, які здатні витрачати за трансферне вікно 200-300 мільйонів фунтів.
А у Клоппа ця філософія є. Вона не дає гарантований результат, але-але. Таких тренерів у світі з переможним резюме можна перерахувати на пальцях однієї руки. І якщо вже змиритися з тим, що великих трансферів не буде – а з кожним днем та кожним туром ця ймовірність вся менше – я радше дійсно дочекаюся продажу лідерів і навіть кілька сезонів у середині таблиці з новим ривком наверх з повністю оновленою командою.
Є, звісно, і варіант, що кілька точкових вдалих трансферів дозволять повернутися у гонку навіть у наступному сезоні. Але «Ліверпуль» привчає до гіршого, щоб тоді більше радіти кращому. Урок, який ще тільки доведеться засвоїти «свіжим» вболівальникам.
Але який би сценарій не зіграв, мій особистий кредит довіри до Клоппа – максимальний. Меншого за ці 7,5 років і бути не може.
І, якщо чесно, зараз питання варто ставити тільки так: чи готовий до нового процесу масштабної перебудови сам Клопп? Хотілося б у це вірити.
***
P.S. Багато років я ходив з цією заставкою на телефоні. Я не бачив успіхів Шенклі та Пейслі. Але Клопп подарував цілому поколінню нових фанатів таку ж віру у успіх, як і в old sweet times.
За це можна й потриматися.
Фото: Globallokpress.com/Pressefoto Rudel/Robin Rudel, The Times
