Миколенко – топ, Конопля та Мудрик провалили гру: оцінки збірній України за матч з Італією
Версія Tribuna.com спільно з «Львівським».
Збірна України втратила шанс вже у листопаді гарантувати собі путівку на Євро-2024, не зумівши обіграти Італію у вирішальному матчі відбіркової групи – 0:0.
Tribuna.com за підтримки національного спонсору української збірної команди з футболу «Львівського» на противагу статистичним порталам використала свою версію оцінок футболістам. Втім, не забуваємо, що найкращого гравця матча «Лев Матчу» обирали саме вболівальники своїм голосуванням.
Щодо критеріїв наших оцінок, то відштовхуватись будемо виключно від гри на «БайАрені» – тобто без занижень через відсутність прямого виходу на Євро, адже матч видався для України непоганим. У першому таймі команда подарувала багатообіцяльний початок, потім вистояла в обороні, а у другому нарешті активізувалася попереду.
Однак відсутність перемоги вплине на інший фактор – немає мінімального базового рівня у 6 балів, як було раніше у цій рубриці.
Анатолій Трубін – 8
Трубін вкотре відзначився надійністю. Цього разу роботи в Анатолія було не так багато, тому без фантастики з серії крутих сейвів, як, наприклад, проти Північної Македонії.
Загалом їх було всього 2. Один з них – ключовий, коли легіонер «Бенфіки» у класному стилі ногою врятував після виходу Фраттеззі 1 на 1. Інший – дальній постріл Барелли внаслідок розіграшу кутового.
Попри відсутність великої кількості ударів у площину оцінку Трубіну підіймаємо до 8 через його впевнені дії на виходах – Анатолій жодного разу не помилився. Окрім цього, хороша пасова робота (27/32 – точність 84%, 7 з 11 успішних діагоналей) та комунікація із захисниками.
Юхим Конопля – 3
Те, що у Трубіна було не так багато труднощів, за логікою мало б вплинути на хороші оцінки лінії захисту. Проте це не так – моменти в Італії були, просто вони не доводили їх до точних ударів.
Україна наче добре показала себе в плані компактності та тактичної грамотності, але простежувалися епізодичні провали – загроза зі стандартів, дальні удари, хаос у карному. Найбільш проблемною зоною натомість став правий фланг Коноплі.
Юхим не встигав за К‘єзою, найкращим гравцем італійців. Вінгер «Ювентуса» не помічав спротиву, раз за разом обігруючи фулбека «Шахтаря». Трохи цифр Федеріко: 6 з 10 успішних дриблінгів, 2 ключових передачі, 2 з 4 точних навісів, 1 створений момент, 11 з 18 виграних єдиноборств, 4 зароблених фоли (один з них – жовта для Коноплі).
В Юхима повна протилежність: 2 з 13 виграних єдиноборств, 4 рази дозволив суперникам себе обіграти, 4 фоли. На додачу до цього технічний брак та вкрай невдала гра в атаці та неточні передачі у фінальній третині. Відверто слабо.
Ілля Забарний – 7
Забарний видав звичний для себе матч – стабільна гра без явних помилок та недопрацювань. Як і раніше, Ілля брав на себе функції просування м‘яча та першої передачі. Цього разу ще частіше, адже партнером по центру захисту був Сваток, який опускався найнижче у трійці центрбеків (при контролі суперника), а не Матвієнко.
Загалом у Забарного три вдалих діагоналі та 84% точності пасів. Безпосередньо захисної роботи не так багато – 3 дуелі (2 виграних), 1 відбір, 2 заблокованих удари.
Тому тут швидше потрібно брати до уваги позиціювання. Цей аспект і не дозволив отримати вищий рейтинг, адже Ілля був одним з двох гравців, які мали б страхувати провали на фланзі Коноплі. Це вдавалося не так часто, як хотілося.
Олександр Сваток – 6
Поява Сватка у стартовому складі викликала неабиякий резонанс, але на критику центрбек «Дніпра-1» точно не награв. Серйозних помилок в Олександра не було, а він у своїй ролі «ліберо» за статистикою компенсував свободу Забарного – 8 виносів, 3 відбори, 3 заблокованих удари, 5 з 8 виграних єдиноборств.
Сваток все ж отримав на бал нижчу оцінку з огляду на ряд причин. Перша з них – страх ризику та надто прямолінійні рішення. У декількох епізодах траплялося таке, що дніпрянин вважав за краще просто вибити м‘яч абикуди, щоб не створити зайвих проблем, хоча ситуація на полі цього не вимагала.
Друга причина – незграбність у діях, яка впадала у вічі. Наприклад, коли замість виносу Сваток коліном привіз кутовий. Третя та заключна – боротьба зі Скамаккою після 70-ї хвилини. Олександр начебто й не поступався, але завалювався на газон разом з форвардом, а м‘ячем заволодівали італійці на підборі.
Справжній «Лев Матчу» та відповідь на питання, чому у Трубіна тільки 2 сейви. Ребров дещо змінив роль Миколенка – він не ходив на чужу половину поля, бо при позиційних атаках Італії опускався у трійку центрбеків, а при контролі на лівому фланзі страхував зону Зінченка, який зміщувався у центр.
Так Віталій опинився у комфортних для себе умовах, де головний обов‘язок – зупиняти суперників. Фулбек «Евертона» з‘їв абсолютно всіх – Дзаніоло, Фраттезі, Політано. Підкатів назбиралося на пару хайлайтів, а цифри Миколенка підтверджують його топовий виступ: 3 відбори, 3 перехоплення, 4 з 5 виграних єдиноборств.
Показово, як Італія після стартових 15 хвилин змінила напрямок своїх атак. Спочатку Спаллетті намагався тиснути на лівий фланг української збірної, але швидко перемкнувся на зону Коноплі, бо пройти Миколенка та Зінченка не вдавалося.
У тактичному плані Зінченко майже ідеально виконав те, що від нього вимагалося, а структура команди через його переміщення жодного разу не постраждала. Мінус можна знайти хіба що у пресингу, бо Олександр фізично не встигав підійматися високо та створювати тиск.
З іншого боку, «арсеналівські» функції у збірній, яка грала не першим номером, дещо обмежили індивідуальний потенціал Зінченка. Особливо за впливом в атаці.
Якісно підтримувати партнерів попереду на регулярній основі не вийшло, не кажучи вже про створення моментів. В Олександра нуль ключових передач, нуль навісів, нуль ударів, нуль xA. Так, він трохи компенсував це показниками в обороні, але вміння Зінченка критично необхідні цій команді в інших фазах гри.
Така ситуація – не дивина, адже Україна вперше спробувала схожий експеримент, який давно напрошувався.
Тарас Степаненко – 5
У капітана Степаненка складний для оцінювання випадок. В плані роботи з м‘ячем, боротьби та пресингу претензій не так багато.
Однак є один критичний аспект, який варто відзначати – погане страхування зони Коноплі.
Такий висновок побудований на позиціюванні футболістів в атаці – Юхим переважно тримав ширину, але іноді все ж «дублював» Зінченка та зміщувався у центр, залишаючи фланг Циганкову. Левова частка моментів Італії виникла саме після перехоплень за подібних обставин – Юхим не встигав повернутися на свою позицію, а Степаненко, який опускався нижче, залишав надто багато простору К‘єзі та Дімарко.
Також Тараса не залучали до білд-апу, бо акцент було зміщено на Зінченка та лівий фланг.
Георгій Судаков – 7
Виступ Судакова можна поділити на три етапи – стартовий відрізок до 15-ї хвилини, період до 75-ї та заключна частина гри. І оцінка Георгія за кожен з них щоразу спадала.
На початку матчу хавбек «Шахтаря» на пару з Циганковим класно комбінували попереду, беручи на себе ініціативу. Дійшло й до удару – Судаков перервірив Доннарумму здалеку, але італієць витягнув м‘яч з нижнього кута.
На другому «етапі» Георгій був помітний переважно у другій третині, а не у фінальній – опускався глибше за м‘ячем, намагався розганяти атаки, допомагав у низькому блоці захисту.
І наприкінці відверто невдалі 10-15 хвилин під час фінального штурму. Судаков за відчуттями збивав темп, а декілька разів гальмував атаки неточними пасами, зокрема у спробах зіграти креативно біля чужого карного.
Це у підсумку відобразилося й на статистиці – 66% точності передач та аж 17 втрат. Втім, вище базового рівня у 6 балів завдяки хорошим 70-75 хвилинам.
Віктор Циганков – 7
У схожій ситуації опинився Циганков, але причини його спаду трохи відрізняються. Річ в ізоляції, в якій опинився Віктор внаслідок невдалої гри Коноплі та Степаненка (і відповідно провалів на правому фланзі).
Десь з 15-ї хвилини та до кінця першого тайму вінгер майже не зустрічався з м‘ячем в атаці. Після перерви знову був невеликий сплеск, потім чергове затишшя, а у результаті – заміна на 79-й хвилині (не зовсім логічна, бо Віктор знову почав отримувати паси та створювати гостроту).
Як підтвердження малої залученості Циганкова – у нього лише 17 точних пасів, 1 удар та 2 спроби дриблінгу. Парадоксально, що навіть за такого сценарію Віктор здався одним з найкреативніших гравців у складі збірної.
Михайло Мудрик – 3
Зовсім інше враження склалося від гри Мудрика на протилежному фланзі. Михайло у збірній чергує топові матчі з дуже слабкими — італійцям цього вечора пощастило зустрітися з другим кейсом.
Величезна кількість браку (погані прийоми м‘яча, незрозумілі спроби обіграшу), неправильні рішення та змарнований шанс, коли Михайло на дальній штанзі не переграв Доннарумму – ось і весь опис перформансу вінгера «Челсі».
Доробок Мудрика ще менший, ніж у Циганкова: 11 точних пасів, 1 вдалий дриблінг з 5 та 20 (!) втрат.
Звісно, все міг виправити епізод у компенсований час, якби арбітр призначив пенальті за падіння Михайла:
Збірній України знову не дали пенальті у вирішальній грі: зараз – проти Італії, торік – проти Уельсу
Артем Довбик – 7,5
Довбик ще рідше зустрічався з м’ячем, ніж Мудрик – 22 дотики, 10 пасів, нуль ударів. За що тут тоді оцінка 7,5 форварду?
Відповідь полягає у тому, як фактор Артема допомагав переходити з оборони в атаку. Він часто вигравав наземну боротьбу або верхові єдиноборства у захисників. Іноді у взагалі неочевидних ситуаціях, як, наприклад, зароблена жовта картка для центрбека Італії у першому таймі.
Довбик успішно використовував свої сильні сторони та дав великий обсяг роботи, тому заслужив виключно на похвалу. Відсутність у нього явних можливостей для ударів – це претензії швидше до інших гравців, які мали їх забезпечити. І також згадаємо, що Артем як мінімум двічі допомагав гасити пожежі у власному карному при стандартах.
Олександр Піхальонок, Олександр Зубков, Олександр Тимчик, Данило Сікан та Руслан Маліновський – без оцінки, зіграли замало.
Сергій Ребров та його тренерський штаб – 7
На бал вище, ніж базова оцінка, але не більше.
Чому не 6 чи менше:
➡️ Ребров нарешті пішов на експеримент з роллю Зінченка, ще й зробив це у надважливому матчі – і спрацювало непогано;
➡️ Україна впоралася зі спробами тиску Італії на старті, а до кінця тайму компактно та злагоджено діяла в обороні;
➡️ Передумова для попереднього пункту – зміна формації, яка очевидно було спровокована вивченням помилок першої зустрічі, де Італія мала забагато свободи на флангах.
Чому не більше, ніж 7:
➡️ Склалося враження, що можна було ризикувати раніше, ніж на 70-й хвилині – як і з поверненням на 4-3-3 та переміщенням Зінченка в атаку, так і з замінами;
➡️ Самі заміни трохи суперечливі. Чому з поля пішов Циганков, але залишився Мудрик? Італія на той час починала закриватись позаду, тому нестандартні рішення Віктора здавалися потрібнішими, ніж якості Михайла, які заточені навпаки під наявність простору.
***
З чим згодні, а з чим посперечалися б? Пишіть у коментарях 👇
Фото: Joris Verwijst/BSR Agency, Jonathan Moscrop/Getty Images, Federico Gambarini/Picture Alliance
