Тенденції гри Реброва з грандами: прагматичний підхід, спроби оживити Мудрика та віра у клас, а не у тонус
Новий тренерський штаб все ще у пошуках балансу.
У червні після дебютного циклу Сергія Реброва на посаді головного тренера збірної України ми зазначали, що комплексну оцінку давати надто рано з огляду на вкрай короткий період роботи з командою.
Був прогноз, що з висновками варто почекати до вересня, бо там спарені матчі проти фаворитів групи, Англії та Італії. Втім, цей процес знову вимушено відкладається.
Все тому, що жодних конкретних відповідей на головні питання досі немає, а збірна натомість в плані успішності провела «середній» цикл – не провалилася, взявши одне очко, але й не стрибнула вище голови.
Проте ці 2 матчі стали показовими в плані підходу нового штабу до зустрічей з суперниками найвищого рівня.
Tribuna.com та національний спонсор української збірної команди з футболу «Львівське» зробили аналіз тенденцій протистоянь з двома грандами європейського та світового футболу. А також розповіли про найкращих гравців циклу. Двоє з них отримали нагороду «Лев Матчу» від «Львівського».
«Лева Матчу» обирають самі вболівальники власним голосуванням – а також важливо зазначити, що кожен голос конвертується в гривню від організаторів і буде переведено на благодійність, зокрема у фонд «Трибуна Героїв» 🏆
Ярмоленко навіть після травми показав приклад, а Забарний – єдиний, хто стабільно провів обидва матчі
Як і будь-яке вікно збірних, вересень дав привід для похвали одразу декількох гравців. Цей тиждень став унікальним, адже Україна провела два різних матчі за наповненням та реакцією публіки – і далеко не всі футболісти, які добре проявили себе проти Англії, змогли провести на хорошому рівні ще й виїзну гру з Італією. Або ж навпаки.
⚫️ Андрій Ярмоленко, наприклад, протистояння з англійцями відсидів у запасі. У капітана не було ігрової практики впродовж останніх тижнів, він отримав пошкодження коліна у матчі «Динамо» в УПЛ проти «Чорноморця», а потім на тренуванні погіршив становище. У підсумку пропустив обидві дуелі киян у плей-оф Лізі конференцій з «Бешикташем», а у таборі збірної не одразу перебував у загальній групі.
Ярмоленко провів буквально пару повних занять, але на Італію вийшов у стартовому складі, витримавши 58 хвилин. Цього вистачило, щоб стати «Левом матчу» та автором єдиного голу. Однак відзначати потрібно далеко не це – у момент, коли вся команда не могла впоратися з тиском італійців, саме Андрій став рятівною опцією в атаці та перехідних фазах. Користався він, звісно, не швидкістю, а футбольним інтелектом, роздаючи приховані передачі на партнерів, чого бракувало у Вроцлаві проти Англії.
Ярмоленко фактично створив гол України, оформивши класний пас у карний на Довбика, а потім зігравши на добиванні – після цього команда на деякий час ожила, а після перерви видала активний відрізок до перших замін. Тож присутність Андрія явно мала позитивний вплив на збірну.
⚫️ Олександр Зінченко опинився у дзеркальній ситуації. З Англією став справжнім героєм – забив гол у одній з нечисленних контратак, контролював пасову роботу у центрі, допомагав у білд-апі та забезпечив компактність у центрі і на лівому напівфланзі, завдяки чому зокрема вдалося стримати чинного лідера відбіркової групи.
А ще – лідерські якості та впевненість у діях, яка передавалася на менш досвідчених партнерів. Зокрема, на Георгія Судакова – їхня зв’язка у центрі поля здається незамінною на найближчий час (хіба що Микола Шапаренко нарешті повернеться у свої оптимальні кондиції).
Проте якщо день у Вроцлаві Зінченко пам’ятатиме ще довго (як мінімум через гол, який присвятив донечці), то вечір на «Сан-Сіро» намагатиметься якнайшвидше забути. Але виділяти з негативної сторони одного лише Олександра було б неправильно, адже уся команда могла відпрацювати краще. Натомість його перформанс проти Англії та здобутий заліковий бал у майбутньому можуть стати більш вирішальними, ніж блідий виступ у Мілані.
⚫️ Ілля Забарний, напевно, єдиний, до кого немає претензій за підсумками обох матчів. 21-річний центрбек успішно та впевнено почав сезон у «Борнмуті», а у збірній вкотре показав, що прямо зараз є українським гравцем з найбільшим потенціалом.
З Англією Забарний відпрацював на відмінно – з відривом став найкращим за поверненнями м’яча (13), заробив жовту для Джеймса Меддісона, накрутивши англійських зірок біля власних воріт, та загалом майже не допускав помилок.
Їх при цьому можна було знайти за 90 хвилин матчу з Італією – але якщо дивитись на тлі партнерів, то Ілля навіть у такому хаосі не розгубився та декілька разів врятував Україну від ще декількох пропущених, паралельно намагаючись допомогти хавбекам у просуванні м’яча.
Одним словом, маємо чергове підтвердження, що позиція правого центрбека у збірній закрита на багато років вперед.
Враховуючи, що стабільним виявився один Забарний, постає логічне питання – а чи не винен у такому різкому спаді рівня гри своїх підопічних Ребров? Адже насправді відмінності у підході до обох матчів були суттєвими.
Ребров обрав прагматичний (реалістичний) підхід, хоча раніше говорив про іншу стратегію
Проти Англії та Італії Україна з перших же хвилин усім своїм виглядом давала зрозуміти, що збирається грати другим номером на стримування фаворита. Проти Англії вдалося, хоча обраний план був дуже академічним.
У перші 20 хвилин команда майже не переходила центр поля, а потім забила свій гол та почала діяти ще обережніше. Але найголовніше – продовжила компактно розташовуватися, витримуючи позиції та перекриваючи зони.
Тому з одного боку маємо не найяскравішу статистику, як от 31% володіння, 2 удари (1 у площину), 15 позиційних атак за 90 хвилин, середнє володіння м’яча у 13 секунд тощо. З іншого – мінімізація моментів Англії та кінцевий результат у вигляді набраного очка там, де ніхто цього не очікував.
Проте це свідчить не про обережність, а про реалістичне сприйняття становища. Український футбол – далеко не на рівні англійського та італійського, хай які рожеві мрії не з’являються у вболівальників після однієї-двох сенсацій. Рівень місцевого чемпіонату падає, розвиток юних кадрів в умовах війни очевидно страждає, а наші конкуренти у той час продовжують інвестувати у цей вид спорту. Так, ми дійсно можемо давати бій – тільки не потрібно завищувати очікування, що, ймовірно, розуміє й головний тренер.
Ребров на одній з перших пресконференцій давав надію, що Україна тепер налаштовуватиметься набирати ці бали у зовсім іншому стилі, в атакувальному. Звісно, висловлювати невдоволення зараз було б не зовсім правильно, допоки ми зберігаємо шанси на прямий вихід на Євро, однак розбіжність у словах та діях коуча є.
Справедливості заради, з плином часу Ребров змінював риторику та коментував немов справжній політик – і у сьогоднішніх умовах це навпаки добре, адже у такому випадку вдається уникнути зайвого тиску на команду та гравців.
Про ставку на захист після нічиєї з Англією:
💬 «У нас був якийсь план, але Англія його зруйнувала. Ми мали атакувати більше, але дуже важко було виходити з оборони.
Але футбол — це результат. Так, англійці володіли ініціативою, але скільки вони створили моментів? Я вважаю, що ми дуже корисно грали в обороні, подякував хлопцям за це. Я казав перед матчем, що дуже важливо отримувати задоволення від гри в обороні. Вони сьогодні це виконали».
Про проблеми Італії перед очним матчем:
💬 «Я не розумію, чому Італія зараз переживає кризу? Я бачив їхні ігри. Це була дуже гарна команда, вони показують хороший рівень. Я не вважаю, що у збірної Італії зараз криза. Це дуже сильний суперник, до якого ми повинні ставитися дуже серйозно».
Про шанси на Євро після поразки у Мілані:
💬 «Шанси є навіть тоді, коли їх немає. Ми потрапили в дуже складну групу. Матчі з Італією та Англією були ключовими. Якщо дивитися на турнірне становище, то ми маємо шанси. Ми дуже серйозно готуватимемося до двох наступних матчів. Я впевнений, що в нас є шанси на вихід з групи».
Ребров послідовний у кадрових рішеннях – робить ставку на клас гравців, а не на їхній тонус
Перед вересневим збором були серйозні побоювання через відсутність стабільної ігрової практики на старті сезону у половини викликаних футболістів.
Як наслідок, до кінця не було зрозуміло, як цю проблему вирішуватиме Ребров – випускатиме виконавців, які знаходяться у тонусі, чи довіриться нехай не повністю готовим, але лідерам колективу. Усі у підсумку побачили другий варіант розвитку подій.
Віталій Миколенко, який провів тільки 1 матч за «Евертон», відіграв по 90 хвилин в обох зустрічах, хоча у резерві був фулбек загребського «Динамо» Богдан Михайліченко.
Олександр Зінченко двічі вийшов у старті, хоча нещодавно повернувся після травми у загальну групу «Арсенала».
Георгій Судаков сходу зіграв 175 хвилин проти грандів, до цього перенісши операцію на апендицит та провівши 60 хвилин в УПЛ проти «Колоса» та «Миная».
Михайло Мудрик попри відсутність місця у старті «Челсі» та невелике пошкодження вийшов проти Англії, а з Італією був першою заміною – разом з Романом Яремчуком, який знайшов новий клуб та теж стабільної довіри тренера цього сезону ще не мав.
Ну і вищезгаданий випадок з Андрієм Ярмоленком.
Є потенційні контраргументи – історія Руслана Маліновського або ж ставка на Георгія Бущана, а не на Анатолія Трубіна. Однак Маліновський ще у червні не був основним в оновленій збірній, а рівень обох голкіпер, які конкурують за статус першого номера, практично однаковий.
Тож у майбутньому нам навряд слід робити якісь прогнози щодо складу, покладаючись на актуальну форму гравців. Ребров довіряє тим, хто розуміє його вимоги та підходить під його бачення. Правильний це підхід чи ні – покаже час. У матчі з Англією він себе точно виправдав.
Ребров вірить у Мудрика та пробує його оживити – звільняє від захисної роботи та шукає ефективне застосування
Свій останній період у збірній вінгер «Челсі» закінчував на мажорній ноті – видав феєрію у грі з Північною Македонією, ставши ключовим гравцем у камбеку з 0:2. Щоправда, у вересні Мудрик прибув до національної команди знову далеко не в піднесеному настрої. Новий сезон – нові проблеми у лондонському клубі, на який ще наклався вантаж відповідальності перед Англією (де особливо хотілося себе проявити) та Італією.
Ребров намагався знову розкрити Мудрика та скористатися його сильними сторонами.
1. Проти Англії Михайла свідомо звільняли від роботи на захист
Десятку збірної сильно розкритикували за перформанс проти англійців – мовляв, не допоміг позаду Миколенку, але й в атаці нічого не показав. Однак є одразу декілька факторів, які вказують на те, що тренери навряд вимагали від Михайла активно вмикатися у відбір.
Перший – його середнє розташування на полі:
Мудрик діяв найвище. Задум цей доволі логічний – щоб при перехопленні попереду одразу був гравець, який готовий здійснити ривок та відірватись у контратаку.
Шкода, що цей план так і не було реалізовано. У першому таймі партнери не знаходили моментів для розрізного пасу вперед, а у другому українця «перекусив» не менш швидкісний Кайл Вокер.
Втім, провину Михайла також можна знайти. Епізодами він неправильно відкривався, мінімізуючи шанси на отримання хорошої діагоналі, адже його позиція здавалася невигідною для продовження атак.
При цьому були епізоди, коли і до «пасуючих» претензії не були б зайвими:
1. Зінченко не розвернув атаку наліво:
2. Судаков виконав поганий пас, хоча не був під тиском, а Мудрик відривався від повільного Маґвайра:
Другий фактор – те, що у лівий напівфланг активно зміщувався Зінченко. Якраз для того, щоб компенсувати більш високу позицію Мудрика. Тобто це підтвердження, що розташування Михайла – не про його лінь та відмову від чорнової роботи, а про вказівки тренерського штабу, які банально не спрацювали з різних причин.
2. Проти Італії Мудрика спробували випустити на втомлених захисників
Підійміть руку, якщо хоча б раз зустрічали думку, що Михайла слід випускати зі заміни, а не зі старту. Мовляв, проти втомлених оборонців йому буде легше щось зробити завдяки своїй динаміці та швидкості, а це згодом поверне йому впевненість, щоб розпочинати матчі в основі.
Можливо, саме такою логікою керувався Ребров, коли зробив вибір на користь донедавна травмованого Ярмоленка (який очевидно фізично не був готовий провести увесь матч).
Михайло на поле вийшов на 58-й хвилині. І ось комфортні умови – Джованні Ді Лоренцо на фланзі, який до цього відбігав усі 90 проти Північної Македонії, активніша гра збірної України вперед (бо треба зрівнювати) та зміщення друга Судакова до лівого флангу.
Ребров у цьому випадку зробив для Мудрика все, але вигоди вдруге поспіль не отримав. Чи продовжиться ця тенденція у жовтні – поки загадка, адже як мінімум варто почекати на розвиток подій у «Челсі».
Ребров все ще знаходиться у пошуках найкращих комбінацій гравців – 5 матчів поки мало
Останній момент, на який хотілося б звернути увагу – Ребров не стоїть вперто на своєму першочерговому виборі. Він не цурається щось змінювати, коли план не працює. Це стосується як глобально підбору виконавців на окремих позиціях, так і контролю безпосередньо по ходу матчу.
Так, гра з Італією – перша, коли щодо замін виникли запитання. По-перше, всі вони не спрацювали. По-друге, деякі напрошувалися раніше, як ось зняття Зінченка, який випав з командної гри.
З іншого боку – усі були логічні за задумом.
Не спрацювало з Довбиком? Окей, на 58-й повернувся Яремчук, а ще пізніше на полі з’явився другий форвард – Ванат, який номінально вийшов на позицію Циганкова (гравця, який здавався незамінним, що теж показово). Буяльський Зінченка теж хоч і пізно, але замінив, як і Сидорчук Степаненка.
З інших рішень – довіра до Юхима Коноплі, яку він виправдав проти Англії та залишив Караваєва без ігрових хвилин навіть за відсутності травмованого Тимчика. Або ж поступова інтеграція чергових новачків – у Вроцлаві дебютував Назарина.
Процес формування складу триває – йде пошук найефективніших зв’язок, пошук балансу (той же Циганков за 5 матчів з Ребровим зіграв на трьох позиціях в атаці) та пошук футболістів для резерву, які у майбутньому будуть здатні виконувати необхідні функції.
Тим цікавіше стежити за наступними кроками Реброва перед зустрічами з Північною Македонією та Мальтою, де ігрове середовище знову повністю зміниться.
Фото: Оксана Васильєва/Tribuna.com, Emmanuele Ciancaglini/Ciancaphoto Studio, УАФ, скриншоти трансляції MEGOGO
