I am your father. Фінал баскетбольного ЧС-2023 – найкращий у новітній історії
Анонсуємо недільний трилер у Манілі.
23. 17. 37. 20.
Це – підсумкова різниця в рахунку у чотирьох попередніх фіналах чемпіонатів світу з баскетболу.
За різних обставин – двічі надто вже топові були американці, а ще двічі сенсаційний андердог потрапляв під монолітну Іспанію, – але бодай натяку на боротьбу та інтригу у них не було. Чемпіона знали ще до стартового вкидання: нам залишалось лише увімкнути трансляцію та зафіксувати очевидний факт.
У 2023-му все зміниться. Можливо, й не за підсумковим рахунком, але точно за очікуваннями, змістом та рівнем непередбачуваності вирішального матчу.
Пробачте, читачі, що хотіли побачити битву за золото між США та Канадою. Німеччина проти Сербії – це найкращий з можливих фіналів баскетбольного чемпіонату світу тут і зараз.
У ньому найбільше сенсів. І за ним стоїть найпотужніша історія.
***
Німці проти сербів – це команда-сенсація, що вже має найкращий результат у власній історії, проти традиційного гранда.
Німці проти сербів – це матч взагалі без фаворита. Навіть букмекери оцінюють шанси суперників на перемогу як 50/50.
Німці проти сербів – це канонічна битва стилів. Це кардинально різне сприйняття баскетболу як такого.
Не дивіться зараз на мапу чи регіональну асоціацію, від якої Німеччина вийшла на ЧС – за манерою гри це взагалі не європейська команда. Вона – це все найкраще, у що зараз роблять у баскетболі Сполучених Штатів.
П’ятірка головних зірок цієї команди має сукупно понад півтори тисячі матчів в НБА – плюс-мінус стільки ж, скільки стартова п’ятірка американців. Її головний тренер – взагалі канадець, який пройшов школу NCAA перед тим, як поїхати в Європу ще у якості баскетболіста.
Те, як саме Німеччина здолала американців у півфіналі світової першості – недосяжна для будь-якої іншої європейської команди вершина. Німці не збивали темп і не сушили американців у захисті. Не намагались перебороти їх за рахунок габаритів чи атлетизму. Не дивували якоюсь несподіваною олдскульною тактикою.
Вони просто переграли збірну США у її фірмовий – швидкий та атакувальний – баскетбол.
Мінімум затяжних комбінацій. Транзитний баскетбол. Кидки на перших секундах володінь, варто людині із м’ячем тільки відчути, що вона має хоч якусь перевагу. Експлуатація місматчів та ізоляції. Бігмени, що пасують, розтягують та атакують з дистанції. І Айзек Бонга як типове незрозуміло-що-воно-взагалі-таке сучасної НБА – номінальний пойнтгард з тілом форварда, що періодично виконує функції центрового.
Німеччина – це поки що непереможна на азійських майданчиках безжальна атакувальна машина.
Машина, яка переатакувала американців та австралійців. Машина, яка переїхала словенців. Машина, яка не зламалася проти латвійців, коли її водій провів історично жахливий матч, кинувши 4/26 з поля у баскетболі за правилами ФІБА.
Машина, яка за останній календарний рік пройшла купу краш-тестів, потрапивши на двох великих турнірах поспіль у групи смерті – і впевнено вийшовши з них взагалі без жодних проблем.
Серби – зовсім інший звір. Це все найкраще, що є в європейському баскетболі – який колись був антагоністом американського, але потім допоміг йому вийти на інший рівень, віддавши НБА все найкрутіше на фоні глобалізації ліги.
Лідерів задньої лінії цієї команди зробив топами геніальний Желько Обрадович. Лідера передньої – його, напевно, найвправніший учень Дімітріс Ітудіс. Проспектів – найуспішніший європейський агент нашого часу Мишко Ражнатович, у якого є навіть власний професійний клуб для підготовки молодих талантів до драфту НБА.
Сербія – це увага до дрібниць при підготовці до суперника та якісний геймплан по захисту. Це команда, що вимкнула Шея Гілджеса-Александера та Ігнаса Браздейкіса, а Карліка Джонса з Кайлом Андерсоном просто знищила. Сербія – це постійний тиск на м’яч та потужні ривки у перших половинах, що ламають плани опонентів.
Змушують одразу, із перших же хвилин, поспішати, нервувати, помилятись – і у підсумку програвати.
Серби – ортодоксальні, але не настільки старомодні, як здається на перший погляд. Вони, може, й хотіли б такими бути, але з бігменами якось не склалося. Класичний лише один, стереотипних важких форвардів взагалі немає, Нікола Йокич просто не приїхав – проте усе працює. Працює, тому що на майданчику завжди є два, а то й три фактичних плеймейкери. Куди тут бігти, кого тримати, звідки прийде загроза – ані литовці, ані канадці цього так і не зрозуміли.
***
Богдан Богданович цим чемпіонатом світу вчергове доводить, що він – один із найкращих на планеті гравців у баскетбол за правилами ФІБА.
Денніс Шредер – складний, дивакуватий, конфліктний та непередбачуваний, але його шлях вражає. Він і близько не Дірк Новіцкі за статусом, спадщиною та репутацією – проте він вже дістав легенду за досягненнями у якості лідера збірної. І знаходиться в одній перемозі від того, щоб їх перевершити.
Нікола Йович та Франц Вагнер – це про свіжу кров та чисту енергію у класних командах. Даніель Тайс та Нікола Милутинов – про те, наскільки велика різниця між тим, щоб бути обраним у першому раунді драфту НБА і реально стати гравцем НБА.
Особистих історій, що будуть розказані після перемоги – дуже багато. Про що думав Шредер, коли Давіс Бертанс кидав на перемогу у провальному для німця чвертьфіналі? Як себе почуває Максі Клебер, якого Денніс перед чемпіонатом ультимативно вижив зі збірної? Що там із Борисою Симаничем, якому видалили нирку після невдалого зіткнення з гравцем команди Південного Судану?
Але всі вони другорядні, бо головна людина цього фіналу – тренер сербів Светислав Пешич.
Один з найуспішніших тренерів в історії сербського баскетболу, який вигравав зі збірною і чемпіонат світу, і чемпіонат Європи.
Один з найуспішніших тренерів в історії німецького баскетболу, який здобув зі збірною її поки що взагалі єдине золото великого турніру – на Євробаскеті-1993.
Людина, яка зробила собі ім’я у Німеччині, пропрацювавши у країні майже 20 років – шість з національною командою, решту з клубними. «Альба», «Баварія» – з обома він бодай щось, та вигравав.
Людина, після якої у сербів було сім головних тренерів збірної, але жоден так і не дотягнувся до золота. Самі топи – Обрадович, Душко Вуйошевич, Душан Івкович, Александар Джорджевич, Ігор Кокошков. Проте чотири програних великих фінали та безліч розчарувань.
Людина, чий син був гравцем національної збірної Німеччини. Людина, чия донька вийшла заміж за іншого гравця національної збірної Німеччини.
Зараз Пешичу 74, і його кар’єра поступово добігає кінця. Він понад три роки взагалі не працює із клубними командами. Олімпіада-2024, куди серби вже відібрались, цілком може стати для нього останнім великим турніром у якості головного тренера.
Фінал ЧС-2023 – його персональна драма. І його велика перемога – бо у боротьбі за титул чемпіона світу зійдуться нинішня команда Пешича та стрімко прогресуюча програма, яку він колись, ще до Дірка, підіймав з самісіньких низин.
***
Фінал ЧС-2023 – вже у неділю, 10 вересня, о 15:40 за київським часом. В Україні цю гру можна буде подивитись на стрімінговому сервісі ФІБА Courtside 1891 та на телеканалі XSPORT.
Фото: World Cup 2023 / FIBA
