Серби дійшли до фіналу ЧС навіть без Йокича. Зруйнували мрію Канади захистом – а MVP-кейс Богдановича став ще міцнішим
Північноамериканського фіналу не буде.
Перед плей-оф чемпіонату світу з баскетболу, вирішальні матчі якого проходять у філіппінській Манілі, щодо реального потенціалу збірної Сербії було незрозуміло буквально нічого.
Команда Светислава Пешича спокійно пройшла у чвертьфінал, розгромивши Китай, Південний Судан, Пуерто-Ріко та Домінікану, але за два групових раунди лише одного разу зустрілась із європейською збірною. І колапснула проти традиційно незручних для себе італійців, втративши 16 очок переваги в рахунку (Богдан Богданович, наприклад, у тому матчі кинув 4/16 з поля та 1/13 триочкових).
Але серби змогли відштовхнутися від тієї поразки – у вирішальних поєдинках вони поки що виглядають дуже впевнено. Настільки, що навіть відсутність на ЧС одного з найкращих баскетболістів сучасності Ніколи Йокича (у 2023-му він вирішив відпочити від національної команди після важкого клубного сезону із «Денвером», у якому «Наггетс» вперше у власній історії стали чемпіонами НБА) не завадила їм пробитись у фінал.
На півфінальній стадії Сербія не залишила жодних шансів головному відкриттю цієї світової першості, команді Канади – впевнена перемога з рахунком 95:86 за повного контролю над грою.
🔹 Свій геймплан серби збудували від нейтралізації Шея Гілджеса-Александера – він є найкращим скорером серед усіх гравців, які ще мають шанси залишити Філіппіни із медалями (23,6 очка в середньому за гру), йде третім за кількістю зароблених штрафних кидків (9,0 за матч – більше лише у Луки Дончича та, несподівано, Рондея Холліса-Джефферсона) та має дуже пристойні 54% реалізації з гри на турнірі.
В момент зробити молоду зірку «Оклахоми» гіршим баскетболістом, ніж він є насправді, було нереально – але європейцям вдалось максимально зменшити його залученість у гру Канади. У півфіналі Шей виконав лише вісім кидків, мав проблеми із перебором персональних зауважень (три ще у першій половині) і в принципі був не надто помітним (15 очок за 34 хвилини – це другий найгірший матч захисника на чемпіонаті) на майданчику.
У цьому аспекті варто відзначати з позитивної сторони одного з ключових резервістів Пешича Алексу Аврамовича (виконав неймовірний обсяг захисної роботи, був на майданчику на усіх ключових сербських ривках і навіть у нападі не провалився – 10 очок та 3/5 з поля), і з негативної – принципи головного тренера канадської збірної Жорді Фернандеса. Північноамериканська збірна вже звично на цьому турнірі намагалася грати легкими п’ятірками, міняючи все у захисті – і проти Гілджеса-Александера регулярно опинявся, напевно, найкращий чистий центр цього ЧС Нікола Милутинов.
Тобто Шей не просто не міг регулярно забивати – через нього ще й іноді прилітало у захисті (Милутинов оформив дабл-дабл з 16 очок та 10 підбирань). Він вдруге за чемпіонат завершив зустріч мінусовим гравцем, і обидві їх Канада програла – ще був матч проти Бразилії у другій групі, який поставив команду на межу вильоту з першості.
🔹 Серби мали найбільше часу на відпочинок серед усіх півфіналістів – їхній чвертьфінал із Литвою був хронологічно першим з чотирьох, і перерва між двома плей-оф-матчами команди Пешича склала повні три доби. Для швидкоплинного турніру збірних це грандіозна перевага, яку тренерський склад посилив активною ротацією: там, де Фернандес намагався зіграти у звичні сім людей (якби не фол-трабл Діллона Брукса, з цього, може, щось би й вийшло, але одіозний форвард мав чотири зауваження вже у третій чверті), Пешич використовував 10 гравців з 11, яких взагалі мав.
Тому серби просто виглядали свіжішими – добігали до потрібних точок у нападі, майже не маючи проблем із створенням вільних кидків (62% реалізації з поля, 45% триочкових) і залишили за собою підбирання (33 проти 22 загалом, 10 проти 7 на чужому щиті). Перевага ніби й не грандіозна, але в подібній ситуації на ЧС-2023 канадці до того не опинялись взагалі – навіть з Іспанією у фарбі все було рівненько, а проти французів з латвійцями вони взагалі домінували.
Цим матчем Милутинов зробив потужну заявку на потрапляння до символічної збірної всього чемпіонату – він отримав найбільше ігрового часу у сербській команді, зміг залишатися у грі проти мобільних канадських лайнапів із Келлі Оліником на п’ятірці, та ще й забив взагалі усе, що мав (16 очок, 6/6 з поля). З усіх класичних великих у Манілі ніхто не грає настільки стабільно та якісно – хіба що німець Даніель Тейс, хоча його ігровий арсенал все ж більш різносторонній, аніж в його сербського колеги за амплуа.
🔹 Сербам не знадобився фантастичний перформанс від Богдана Богдановича, щоб переграти Канаду – але ефективність головної зірки команди у складному та важливому матчі все одно вразила. 3/4 триочкових, причому всі – у важливі моменти, три перехоплення (це більше, ніж у будь-кого з сербів, і стільки ж, скільки у головного захисного спеціаліста Канади Лугенца Дорта), і важлива після провалу з Італією готовність ділитися м’ячем та відповідальністю із партнерами.
Захисник «Атланти» відходив у сторону, коли летіло у Марко Гудурича та Огнена Добрича (безумовний ікс-фактор поєдинку, який у півфіналі зіграв свій взагалі найкращий, найрезультативніший та найзмістовніший матч на всьому ЧС), і цим тільки підкреслив власний MVP-кейс – Богданович ніби взагалі не робив на майданчику нічого зайвого і проти Канади, і проти Литви у чвертьфіналі. Якщо після групових раундів виникали сумніви, чи може Богдан взагалі ще бути настільки ж продуктивним, як на ЧС-2019, тепер вони відпали.
Навряд чи у вас з’явиться бажання симпатизувати цій сербській команді у фіналі ЧС, з ким вона б там не зустрілася – з американцями чи з німцями, які продовжують свій неймовірний похід за славою та нагородами. Хоча б тому, що двоє її важливих баскетболістів (Милутинов та ще один ключовий для Пешича резервіст Деян Давидовац) грали за ЦСКА після 24 лютого, а на попередньому чемпіонаті Європи, як і на багатьох інших спортивних змаганнях загалом, її вболівальники приносили на трибуни прапори терористичних організацій, створених на тимчасово окупованих РФ територіях України.
Однак у неї все ще є реальний шанс вперше з 2002-го виграти головний трофей баскетболу національних збірних. Як і 21 рік тому на ЧС в Індіанаполісі, із Пешичем на посаді головного тренера.
Банкеро міг зіграти за італійців на ЧС-2023 – але натомість прибив їх яскравим данком у чвертьфіналі
Фото: World Cup 2023 / FIBA
