Німеччина – непереможна, Америка – не ідеальна, а Латвія – просто найкраща. Чим вразили усі чвертьфіналісти баскетбольного ЧС
Ділимось.
У неділю, 3 вересня, на чемпіонаті світу з баскетболу визначились усі чвертьфіналісти. Серед них – чимало традиційних топ-команд типу США, Сербії чи Литви, але і несподіванок також вистачає. Німеччина змогла відштовхнутись від бронзового успіху на минулорічному домашньому чемпіонаті Європи та пробилась до плей-оф, не зазнавши поки що взагалі жодної поразки на азійських майданчиках, а Латвія запалює вже на другій світовій першості у 2023-му – після суперсенсаційної бронзи хокеїстів на нагороди претендуватимуть ще й баскетболісти.
Розповідаємо, чим за попередні 10 днів вразив нас і весь баскетбольний світ кожен учасник 1/4 фіналу ЧС-2023 – і не тільки з позитивної сторони.
У Італії не летить – відсотки порівняно з Євробаскетом-2022 просто жахливі. Але Поццекко все одно знайшов свого героя
Італійці гратимуть у чвертьфіналі великого турніру національних збірних втретє поспіль – для програми, що відносно нещодавно не відібралася на два чемпіонати світу та три Олімпіади поспіль, це вже непогане досягнення. Але у Манілі команді одного з головних шоуменів баскетболу збірних Джанмарко Поццекко реально довелося виживати: цілком заслужена поразка від Домінікани у першій групі змусила цю збірну грати кожен матч другої як останній, без навіть мінімального права на помилку.
Вона впоралась, але дуже несподіваним чином – завдяки чудовому захисту від, напевно, найкращої другої п’ятірки усього чемпіонату світу. Її Поццекко знайшов, перебираючи усі можливі варіанти у поєдинку з сербами, по ходу якого Італія горіла 16 очок – а потім нею ж зламав гру у другій половині битви за життя з Пуерто-Ріко, за яку Італія (Італія!) пропустила сукупно лише 22 бали. Лука Северіні їхав на ЧС глибоким резервістом, провів на майданчику тільки 21 хвилину за весь перший груповий турнір, але у нього «+25» у двох матчах на рівні топ-16, а Джампаоло Річчі взагалі став тіньовим MVP команди. За чистим талантом він навіть не близько до інших форвардів італійської збірної, зі сторони його гра виглядає дещо незграбно (а іноді й відверто бруднувато) – але він робить неймовірно важливі плеї та й просто стабільно набирає очки.
Чому ж Поццекко взагалі довелось екстрено шукати ці резерви? Все просто: Італія на ЧМ дуже погано влучає з-за триочкової дуги, що для цієї команди завжди було грандіозною проблемою. Лише 31,4% реалізації проти 37,2% на минулорічному чемпіонаті Європи – і страшенна кидкова криза Сімоне Фонтеккйо, у якого замість 45,1% влучань з дистанції у 2022-му зараз лише 23,7%. Форвард «Юти» залишається безумовним лідером італійської команди та її першою опцією у нападі, але тепер на ньому висить тег «зірка» без навіть мінімальної недооцінки з боку суперників – за таких обставин йому поки що складно бути ефективним.
Суперник у чвертьфіналі: США (5 вересня, 15:40 за Києвом)
Сербам не вистачає гнучкості – але у них все ще дуже багато класу. Навіть без Йокича
За весь чемпіонат світу команда Светіслава Пешича зіграла лише один матч проти суперника з Європи – і програла його, віддавши 16 очок переваги у зустрічі з італійцями. Тому перед початком плей-оф по сербах, напевно, найбільше питань та невизначеності. Яка з цих збірних справжня: та, що розривала Південний Судан та Домінікану в матчах з величезним турнірним значенням для суперників, роблячи неймовірно потужні ривки у перших половинах, чи та, що колапснула, як тільки не полетіло у Богдана Богдановича – і не змогла перебудуватись (і навіть не спробувала)?
Що там насправді, з’ясуємо вже у чвертьфіналі (у ньому сербам протистоятимуть литовці, одна з двох непереможених команд ЧС-2023), але найсильніше враження поки що наступне – Сербія просто не дуже гнучка команда. У неї є базовий геймплан, що враховує найсильніші якості лідерів – скоринг Богдановича, плеймейкинг досвідченого Стефана Йовича та вміння Ніколи Мілутінова на потоці здобувати очки з фарби – і якщо він працює, балканці дійсно страшні. Але як тільки суперник починає гасити швидкий напад та мінімізувати кількість відкритих кидків для снайперів, команда Пешича втрачає ритм, збивається на індивідуальні дії, а лава просто не встигає своєчасно реагувати на те, що відбувається.
Втім, це був лише один матч – решту серби дуже впевнено забрали (але було б дивно, насправді, якби у них виникли проблеми із просто слабенькими китайцями чи набагато менш якісною Домініканою), і у цій команді дуже багато досвіду та класу навіть без Ніколи Йокича з Мілошем Теодосичем. Новачок «Філадельфії» Філіп Петрушев та один з найсильніших захисних вінгів Євроліги Марко Гудурич у Пешича навіть не стартують, та й Богданович навряд чи вдруге за турнір кине 1/13 з периметра. Тому списувати Сербію зарано – вона розійшлась по турнірній сітці з командою США аж до фіналу і матиме реальні шанси зачепитися за нагороди.
Суперник у чвертьфіналі: Литва (5 вересня, 11:45 за Києвом)
Литовська команда набагато краща, ніж всі про неї думали. Ветерани все ще в повному порядку, а Йокубайтіс стає справжнім лідером
Стримані очікування від литовської збірної перед чемпіонатом світу були пов’язані із тим, що команді порівняно з іншими топами бракує зіркової сили. Йонас Валанчюнас вже не у праймі, Домантас Сабоніс не приїхав, а половина заявки Казіса Максвітіса на турнір – гравці посереднього за європейськими стандартами рівня, перебираючи прізвища яких ви навряд чи одразу згадаєте хоча б те, за який клуб вони зараз виступають.
Однак це навпаки допомогло – коли литовці, що на Євробаскеті-2022 вилетіли вже в 1/8 фіналу, зрозуміли, що Мантас Калнієтіс та Йонас Мачюліс більше не увійдуть у ці двері, у них вималювалась міцна, рівна та бойова команда. Настільки бойова, що у другій групі хлопці Максвітіса впевнено прибили американців, серйозно поставивши під сумнів золотий потенціал зіркової молоді з НБА. Так, Валанчюнас все ще важливий для Литви, ренесанс Донатаса Мотеюнаса у «Монако» перенісся й на національну збірну, а Міндаугас Кузмінскас у свої майже 34 все ще чудово справляється з роллю запальнички з лави запасних – він третій скорер команди із всього 17 хвилинами в середньому за матч.
Однак нове покоління литовських талантів більше не чекає, що зірки зроблять усю роботу, а їм потрібно буде просто не заважати ветеранам. Тадас Седекерскіс у соло знищив збірну США на щитах, Ігнас Браздейкіс вживається у роль головного бомбардира, а 22-річний Рокас Йокубайтіс стає просто-таки фундаментальним виконавцем – якщо на чемпіонаті Європи минулого року його використовували переважно як допоміжного виконавця, що проводить значну частину часу без м’яча, тепер він головний плеймейкер та постачальник креативу у команді. Та й загалом ротація у Максвітіса широка – 10 виконавців, кожен з яких (навіть Валанчюнас!) становить загрозу на периметрі.
Єдине питання, що залишається по литовцях – хто у цій команді візьме на себе відповідальність за вирішальний кидок у близькому матчі, яких на ЧС-2023 команда фактично не зіграла жодного (так, американці майже камбекнули за рахунком, але повноцінних клатчевих володінь у Литви там майже не було – тільки фоли). Цікавішим вдвічі воно стає через те, що Браздейкіс минулого року із цим не впорався – чи збереже форвард «Жальгіріса» тренерську довіру, чи Максвітіс буде шукати інші варіанти?
Суперник у чвертьфіналі: Сербія (5 вересня, 11:45 за Києвом)
Американці помилились з вибором бігменів на ЧС – це показав Папаянніс, а потім вдало експлуатували Литва і навіть Чорногорія
Поразка від литовців не забирає у збірної США статус головного фаворита чемпіонату світу – але другий груповий раунд не просто показав, що цю версію команди Стіва Керра можна перемагати, а й написав дорожню карту, як саме це треба робити. Навряд чи цим скористаються італійці вже у чвертьфіналі (хоча цей матч теж буде по-своєму дуже цікавим завдяки персоні Паоло Банкеро, який обирав між двома країнами і зрештою пройшов повз європейську), проте у сітці світової першості залишилось чимало колективів, що охоче експлуатуватимуть головну слабкість американців.
Вперше її показав Георгіос Папаянніс – у греків проти США не було жодних шансів, але неможливо було не помітити, які проблеми американці мають із габаритними бігменами. Той матч розібрали інші європейські команди: Чорногорія затягнула збірну Керра у кінцівку, припустившись понад 20 втрат за поєдинок (такого проти американців ніби навіть в теорії бути не могло, проте факт є факт), а Литва взагалі перемогла саме за рахунок домінації у фарбі. В обох матчах другого раунду найстатуснішу команду ЧС просто вбили на підбираннях – Боян Дублевич та його банда організували собі 23 атаки другим темпом, тоді як литовці у грі, в якій у них і так фантастично летіло (52,8% з поля, 56% триочкових), підібрали рівно половину своїх промахів з поля.
Це величезна проблема, і росте вона з того, що Джарен Джексон-молодший і у ФІБА-правилах також не може стабільно залишатися у грі – проти Нової Зеландії (там Америка щит загалом не програла, але свої 11 підбирань у нападі острів’яни теж зробили) він відфолився за 16 хвилин, проти Литви – за 15, а більше чотирьох підбирань зробив лише у матчі з йорданцями, останньою за рейтингом командою ЧС. Інших чистих центрових у ротації Керра просто немає (Банкеро – це все ж не зовсім те, а Вокер Кеслер виходить лише у сміттєві хвилини), і тепер йому до кінця чемпіонату доведеться жити із не найвдалішим вибором великих – і намагатися компенсувати це якимось іншим чином.
Суперник у чвертьфіналі: Італія (5 вересня, 15:40 за Києвом)
Німеччина – справжня атакувальна машина навіть без Франца Вагнера. Але він все одно дуже потрібен команді
Головними невдахами сенсаційного матчу між Литвою та США насправді стали зовсім не американці – їм, навпаки, ця поразка у матчі, що не мав глобального турнірного значення, може дуже допомогти у плей-оф. Не пощастило Німеччині: команда Горді Герберта виграла п’ять із п’яти своїх поєдинків на чемпіонаті, показавши власну силу проти Австралії і знесши з майданчика словенців разом з Лукою Дончичем, але не зуміла розійтись з американцями по сітці – збірні, що під час підготовки до ЧС зіграли, напевно, найяскравіший з усіх виставкових матчів, можуть зустрітися між собою вже у півфіналі.
Перед початком світової першості усі сходились на думці, що Мо Вагнер та Айзек Бонга зроблять бронзових призерів Євробаскета-2022 ще сильнішими, глибшими та різноманітнішими – так воно, власне, і сталося. Втративши ще у дебютному поєдинку чемпіонату одну зі своїх зірок, форварда «Орландо» Франца Вагнера, німці все одно є найкращою атакувальною командою турніру: у трьох останніх матчах, проти Фінляндії, Грузії та Словенії, вони долали позначку у 100 набраних очок, забиваючи понад 50% з поля (менше було лише у дебютній грі з японцями), та й пул їхніх суперників був конкурентнішим, аніж у тих самих сербів, що теж мають добрі статистичні показники.
Хедлайнером німецької збірної був і залишається Денніс Шредер – під час поєдинку з словенцями у захисника на лаві виник конфлікт із Гербертом, але після нього гравець повернувся на майданчик і показав баскетбол фантастичного рівня. Проте усі ми чудово знаємо, що Шредер навіть версії збірної, у майці якої він зазвичай виглядає набагато потужніше, аніж у клубних командах, не пройде весь турнір на одному рівні – у нього або просто вилізе поганий матч (у двох групових раундах такого не було), або його нейтралізує чиясь оборона, закривши Деннісу опцію проходу під кошик і змусивши зосередитись лише на кидках з дистанції.
Тому медальний потенціал цієї команди залежить виключно від здоров’я Вагнера – без нього для німців будуть за щастя навіть бронзові нагороди, а із ним збірну Герберта варто розглядати як повноцінного контендера.
Суперник у чвертьфіналі: Латвія (6 вересня, 11:45 за Києвом)
Словенці впевнено зайшли у плей-оф, але Дончич – не у топовій формі. Чи хоче змусити суперників повірити у це?
Команді Александара Секулича вистачило одного матчу у другій групі, щоб гарантувати собі участь у чвертьфіналі – Словенія спокійно переграла Австралію у лобовому поєдинку, головною дійовою особою котрого став Майк Тобі (18 + 12 підбирань + 5 результативних передач та 80% влучань з поля). Лука Дончич провів ці матчі гірше за власний рівень – дев’ять втрат на 12 результативних передач і лише 4/17 триочкових – і не сказати, щоб якось особливо відпочив: навіть проти Німеччини у матчі, який словенці програли «-29», провів на майданчику півгодини.
Чвертьфінал проти канадців покаже, що це було – Дончич просто економив сили на поєдинки на виліт та вводив в оману майбутніх опонентів чи йому дійсно заважає пошкодження, отримане на початку першості. Яка Блажич все ще не повернувся, лава запасних у словенців неглибока та не дуже якісна (з тих, хто реально підсилює гру, там є хіба що досвідчений снайпер Клемен Препелич), тому все вирішуватимуть виключно кондиції Луки. Жодна команда з тих, що залишились на чемпіонаті, не залежить від своєї зірки настільки сильно, як ця – ми, в принципі, здогадувались, що так воно і буде, але масштаби все одно вражають.
Суперник у чвертьфіналі: Канада (6 вересня, 15:30 за Києвом)
Канада може вигравати великі матчі – напевно, вперше у новітній історії. Але сумнівів щодо цієї команди залишається чимало
Канадці були в одному триочковому кидку від провалу, який перекрив би навіть французький – рознесши всіх у першому груповому раунді, вони цілком по ділу програли у клатчі Бразилії (Яго Сантос знищив Діллона Брукса у грі один в один у вирішальні хвилини) і поступались 12 очок у другій половині поєдинку з Іспанією. Статусною, з грандіозною історію великих перемог – але далеко не оптимальною за складом і просто не настільки досвідченою та якісною для того, щоб реально боротися за нагороди і тим більше захищати титул чемпіона світу.
Подібних ситуацій у різних версій цієї збірної – і з Корі Джозефом на головній зірці, і з Ендрю Віггінсом, і ще багато з ким – було чимало, але ЧС-2023 став першим великим турніром, коли Канада у ній не розклеїлась. Реакція була зразковою: 30-очковий перформанс Шея Гілджеса-Александера проти міцного захисту, корисні не лише кількісно, але й якісно також дії Брукса на чужій половині майданчика, чудова допоміжна робота від Двайта Пауелла з Лу Дортом – і канадці забрали той матч, який вони раніше у 100 випадках із 100 віддали б, продовживши формувати переможний досвід власної баскетбольної програми.
А от виняток це чи нове правило – побачимо в плей-оф. Сітка у Канади не найтяжча у світі, але дуже вимоглива: Словенія в 1/4, і, у випадку успіху – переможець пари Литва – Сербія у півфіналі. Іноді складається враження, що з грати з американцями їм було б простіше – в обох команд все ще є проблеми з розумінням правил ФІБА (дуже показовим був момент, який потрапив у трансляцію гри між США та Литвою, коли один з арбітрів пояснював Джейлену Брансону, що можна, а чого не можна робити у фарбі – а це вже був п’ятий матч команди на турнірі), перевагами яких впевнено користуються європейці.
Ну і лава у канадців виявилась на диво короткою: в основній ротації Жорді Фернандеса у грі з Іспанією залишилось лише семеро виконавців, і якщо в плей-оф хтось з трійки Шей – Брукс – Барретт десь якось провалиться, стриманий позитив стосовно північноамериканської команди, дуже легко може змінитись негативом. Хоча Канада вже гарантувала собі участь у фінальній частині Олімпіади-2024 – для неї, попри великий пласт зіркових гравців в НБА, це все ще велике досягнення.
Суперник у чвертьфіналі: Словенія (6 вересня, 15:30 за Києвом)
Латвійці – просто фантастичні. Це той самий андердог (були аутсайдерами навіть проти Бразилії!), за якого хочеться вболівати всім
Жеребкування не пошкодувало європейських дебютантів чемпіонату світу, відправивши їх у групу з канадцями та французами. Жахливо не пощастило Крістапсу Порзінгісу – він зламався перед початком першості і залишився поза заявкою, хоча й полетів з командою в Азію і підтримує її з трибуни. Вже на турнірі (тобто, без можливості зробити заміну у складі) Латвія втратила свого головного ветерана у цьому складі, захисника Дайріса Бертанса. І їй взагалі байдуже: латвійці зносять одного суперника за одним, зібравши вже два топових європейських скальпи, і якщо за статусом поява цієї збірної у топ-8 світу – це суперсенсація, то за грою жодних питань щодо справедливості тут взагалі не виникає.
Латвія на цьому ЧС кидає виклик баскетболу збірних як такому – вона рухає м’яч, взаємодіє у нападі та приймає рішення на якомусь абсолютно космічному рівні взаємодії. Притаманному скоріше для клубних команд, що працюють разом впродовж всього сезону, а не для національних, що зазвичай мають не більше 30-40 днів на підготовку до великого старту. За тією кількістю передач, вривань та переміщень гравців по периметру не встигали навіть дуже дисципліновані іспанці – і неймовірно круту тренерську роботу Луки Банкі, який не намагається балансувати цю команду, а лише покращує її й так сильні сторони (індивідуальні дії захисників, роботу снайперів, величезну користь від андерсайз-бігменів), просто неможливо не відзначати.
У латвійців є очевидний мінус – вони слабкі у фарбі, і саме там їх можна і треба перемагати. Але це не питання кадрового потенціалу: Банкі взяв на чемпіонат світу двох класичних бігменів (Анжейс Пасечнікс насправді – гравець доволі високого рівня, що має досвід НБА, а на новий сезон підписався в Іспанії), але вже впродовж турніру звів їхні змагальні хвилини фактично до нуля. Просто так вже Латвія грає: зірками цієї команди стають креативні маленькі Крістерс Зорікс та Артурс Загарс, п’ятірку номінально закриває Давіс Бертанс, а все інше – робота універсальних форвардів, кожен з яких у будь-який день здатен влаштувати нереальний кидковий перформанс.
З п’яти матчів на ЧС-2023 Латвія у чотирьох була андердогом – навіть перед грою з бразильцями за путівку в 1/4 букмекери бачили фаворитами саме латиноамериканців. Три з цих чотирьох матчів Латвія виграла – з різними сценаріями, але за однією схемою, у якій творчий напад поєднується із неймовірними куражем та самовіддачею. У плей-оф латвійці теж не будуть фаворитами, але це та команда, за яку справді хочеться вболівати. Вона безумовно слабша за талантом, ніж збірна з Порзінгісом, що була у чвертьфіналі Євробаскета-2017 (тоді програли словенцям в одному з найвидовищніших матчів національних збірних у 21 сторіччі), але сильніша за грою – і навряд чи після перемог над Іспанією та Францією її так вже сильно лякає Німеччина.
Суперник у чвертьфіналі: Німеччина (6 вересня, 11:45 за Києвом)
Фото: World Cup 2023 / FIBA
