Баскетбольна казка Південного Судану: вийшли на ЧС з першої спроби, лідер ріс у таборі біженців, керує колишня зірка НБА
Манут Бол пишався б цими хлопцями.
Цей текст був вперше опублікований на Tribuna.com на початку березня 2023 року – коли збірна Південного Судану вперше у власній історії кваліфікувалась у фінальну частину чемпіонату світу з баскетболу.
Сьогодні вона продовжила писати історію: розгромила команду Китаю з рахунком 89:69 і здобула свою дебютну перемогу на ЧС-2023. І це – чудовий привід для того, щоб згадати непересічну історію нового гранда африканського баскетболу.
***
Африканський відбір до чемпіонату світу з баскетболу подарував нам неймовірну кількість яскравих сюжетів.
Кожен з них, за великим рахунком заслуговує окремого матеріалу. Колишній тренер дубля БК «Київ» Деян Прокич зробив івуарійців найсильнішою командою дуже конкурентної групи з Нігерією та Анголою і ще минулого літа гарантував їм участь у мундіалі. Нігерійці, що лише півтора роки тому перемагали команду США з зірками НБА у складі у виставковому матчі, провалили відбір і не поїдуть на світову першість. А нація Кабо-Верде стала найменшою в історії з тих, що коли-небудь кваліфікувалися на мундіаль. Останнє, до речі, аж ніяка не сенсація – бо острівна збірна вибудована навколо домінантного Вальтера Тавареша, найкращого центрового покоління у Євролізі, який вигравав все (і неодноразово) на клубному рівні з іспанським «Реалом».
Але найепічнішою з усіх, безумовно, вийшла історія збірної Південного Судану. Команда, що вперше у своїй історії брала участь у відборі до ЧС (а свій дебютний офіційний матч зіграла рівно шість років тому – на початку березня 2017-го), стала першою у пулі з Єгиптом, визнаними топами континенту Тунісом та Сенегалом, амбітним Камеруном і командою ДР Конго, за яку у відборі приїздив пограти Джонатан Кумінга з «Голден Стейт».
І це історичний успіх для держави, що отримала незалежність та міжнародне визнання лише у 2011-му і ледь не всі останні 40 років перебуває у стані перманентної війни. Спочатку за незалежність (відділилися від Судану через непереборні етнічні, релігійні та культурні розбіжності), а потім – за владу між двома найбільшими народами країни, етносами нуер та дінка.
Представники дінка – найвищі люди планети. Вони дали світу декількох баскетбольних зірок, але раніше в них просто не було своєї збірної
Навіть якщо ви взагалі не цікавитесь баскетболом національних збірних (тим більше, африканських), а обмежуєтесь лише НБА, то легко згадаєте принаймні чотирьох вихідців з Південного Судану. Найвідоміший з них – центровий Манут Бол, який став культовою постаттю у світі спорту завдяки спільній фотосессії із Маггзі Боггзом (у «Вашингтоні» середини 1980-х одночасно грали найвищий та найнижчий баскетболісти в історії НБА, і це було насправді епічно), але досі впевнено входить у топ-20 за кількістю блок-шотів у професійній кар’єрі, суттєво випереджаючи, наприклад, Ентоні Девіса з Руді Гобером.
Його син Бол Бол лише розпочинає власний шлях у великому баскетболі (цей сезон НБА проводить у складі «Орландо»), а в Тоні Мейкері «Мілвокі» колись бачив нового Янніса Адетокумбо – гравця зі зростом 210+, який вміє на майданчику майже все (але помилився: транзитом через чемпіонат Ізраїлю та Лігу чемпіонів десятий номер драфту-2016 докотився до чемпіонату Тайваня). А найбільш цільну та успішну кар’єру з усіх представників народу дінка побудував Луол Денг – один з лідерів построузівського «Чикаго» Тома Тібодо, який декілька років поспіль створював проблеми усій лізі регбіподібним баскетболом, та дворазовий учасник Матчу зірок НБА.
Але у попередніх зіркових південносуданських баскетболістів були дві спільні проблеми – по-перше, вони зростали за межами рідної держави, де тривали жахливі війни, і, по-друге, вони просто не мали своєї національної збірної. Тому Мейкер, наприклад, має австралійське громадянство (у циклі, що завершується, за Австралію зіграли ще двоє вихідців з Південного Судану: центровий Дуоп Ріт був у ростері олімпійської збірної, що взяла бронзу Токіо-2020, а вінг Вані Свака Ло Булук допоміг виграти минулорічний Кубок Азії), а Денг на рівні національних команд представляв Велику Британію. Але ніколи не забував про рідну країну, і ще до того, як вона отримала незалежність, був хедлайнером багатьох гуманітарних програм, спрямованих на допомогу африканським біженцям – і баскетбольних таборів НБА в Африці також.
Втім, насправді професійних гравців південносуданського походження у світі набагато більше – один навіть приїздив в українську Суперлігу (бігмен Макол Мав’єн уклав угоду із «Запоріжжям» у довоєнному сезоні, але через повномасштабне вторгнення РФ ми так як слід і не дізналися, на що він взагалі здатний на баскетбольному майданчику). Причина дуже проста – п’ятимільйонна нація дінка багатьма етнографічними дослідженнями визнається взагалі найвищою з існуючих у світі, тож цілком логічно, що з усіх видів спорту її представники найкраще проявляють себе саме у грі з помаранчевим м’ячем.
Денг – обличчя південносуданської баскетбольної програми. Очолює місцеву федерацію, а на ЧС вивів команду у якості головного тренера
Спортивні успіхи та статус одного з найбільш впізнаваних представників молодої країни у світі (Манут Бол теж був дуже помітним громадським активістом під час і після завершення кар’єри гравця, але перемоги у війні за незалежність, на жаль, не дочекався – помер у 2010-му від проблем з нирками та ускладнень алергічного захворювання, витративши ледь не все зароблене баскетболом на благодійність) цілком очікувано привели колишню зірку «Чикаго» додому – будувати баскетбольну програму своєї батьківщини. Активно цією роботою Луол зайнявся по завершенню сезону-2018/19, останнього для форварда в НБА (22 матчі за «Міннесоту»): спочатку у якості керманича місцевої баскетбольної федерації, а потім – ще й головного тренера.
Але успішна кваліфікація на ЧС, насправді – не перший солідний успіх південносуданської збірної. На першому у своїй історії Афробаскеті (було це у 2021 році) молода держава дійшла до чвертьфіналу, де у доволі конкурентній боротьбі поступилась лише майбутнім чемпіонам з Тунісу. Тоді команду тренував не Денг: завдяки власним зв’язкам у Сполучених Штатах він домовився, щоб з Південним Суданом попрацював Роял Айві, колишній гравець «Атланти» та «Оклахоми» і цілком респектабельний молодий тренер, який, як вважається, у майбутньому може побудувати солідну кар’єру. Втім, із Айві є одна проблема – він має чинний контракт із «Брукліном», де асистує Жаку Вону, тому просто фізично не може літати в Африку посеред клубного сезону (але на ЧС головним команду привіз саме він, із Денгом у якості асистента).
Тож вирішальну частину відбору ЧС-2023 Денг проводив першим тренером – а вирішальну перемогу кваліфікації здобув у протиборстві із ще одним відомим колишнім гравцем НБА, який допомагає підіймати африканський баскетбол. В історичному для країни поєдинку Південний Судан з рахунком 83:75 здолав команду Сенегала, з якою працює Десагана Діоп. Колись стартовий центр «Далласа», що доходив до фіналу плей-оф НБА у 2006-му, а зараз – тренер нашого Дмитра Скапінцева у «Вестчестері», фарм-команді «Нью-Йорка» у Лізі розвитку.
Луолу не звикати тягнути на собі команди, що видаються нейтральному вболівальнику безперспективними. Збірна Великої Британії часів виступів Денга за неї мала дуже мало гравців пристойного рівня (хіба що у передній лінії були більш-менш якісні виконавці – Роберт Арчібальд, Попс Менса-Бонсу, Джоел Фріленд та зовсім ще молодий Ден Кларк), але дуже амбітне завдання – не провалитися на домашній Олімпіаді 2012 року у Лондоні. Стрибнути вище голови не вийшло (лише одна перемога у п’яти матчах та передостаннє місце у групі), але зірковий форвард був на висоті: мав найбільше ігрового часу взагалі серед всіх учасників турніру, та увійшов у топ-10 за набраними очками і результативними передачами.
Із захисниками тоді у британців була повнісінька катастрофа, тож форварду довелося грати плеймейкера – і він впорався. Так само, як і з тренерськими функціями – у Денга просто не було іншого вибору, треба було брати та робити.
Майже всі гравці збірної Південного Судану – діти війни. Найкращий скорер команди виріс у таборі для біженців
На чемпіонат світу збірна Південного Судану приїхала у куди більш солідному вигляді – із натуралізованим чинним MVP Ліги розвитку Керліком Джонсом на позиції першого номера, бігменом Веньєном Гебрієлом з НБА (провів попередній сезон у складі «Лейкерс»), захисником Маріалом Шайоком, що пограв і у найсильнішій заокеанській лізі за «Філадельфію», і в Євролізі за «Фенербахче».
Так, із Болом Болом домовитись не вдалося – але з огляду на динаміку розвитку програми це лише питання часу, коли син головної місцевої баскетбольної легенди вдягне чорну майку із надписом «Південний Судан».
А про тих гравців, що виступали у кваліфікації ЧС, можна знімати потужну мотиваційну стрічку. Одним з баскетболістів, хто доїхав до Японії, Індонезії та Філіппін у великій ролі, став 28-річний вінг Нуні Омот – найкращий бомбардир південносуданців у кваліфікації (14,8 очка в середньому за гру з 38-відсотковою реалізацією дальніх кидків) і головний герой вирішальної баталії із Сенегалом у відборі (26+8+4 та 7/14 з поля за 32 хвилини). Це зараз він – непоганий баскетболіст, який мав тренувальні контракти із «Голден Стейт», «Нью-Йорком» та «Брукліном» і виступає у Лізі розвитку. А починалось його життя у таборі для біженців у пригороді кенійської столиці Найробі: батькам Омота довелось тікати з охопленого війною за незалежність Судану через Ефіопію до кордону із Кенією (це понад півтисячі кілометрів), а потім зберігати малюку життя в умовах антисанітарії, перенаселеності табору та відверто недостатнього харчування.
Згодом родина Омота змогла виїхати у Сполучені Штати з допомогою однієї з численних релігійних спільнот, але батька лідера збірної у країну не пустили через медичні протипоказання. Хлопця виховував старший брат, доки мати працювала на декількох роботах, а у коледж з першого дивізіону NCAA він потрапив лише у 22 роки – вік, у якому майбутні баскетбольні зірки вже мають проводити свій другий-третій сезон в НБА. Втім, все йде до того, що його особиста історія завершиться хеппі-ендом – завдяки успіхам збірної, допомозі Денга та потужному акценту НБА на Африку. Який ліга робить саме для того, щоб мати можливість інтегрувати майбутніх джоелів ембідів та паскалів сіакамів у американську баскетбольну систему у якомога молодшому віці, а не тоді, коли час на закладання фундаментальних навичок вже необоротно сплив.
Схожу з Нуні біографію має переважна більшість гравців, яких Денг задіював у ключових поєдинках відбору. Капітан збірної Квані Квані, основний плеймейкер Сандей Деч (він, до речі, не дінка, а представник іншого нілотського народу, ануак) та бігмен Бул Квол, другий за результативністю баскетболіст у відборі після Омота, у дитинстві втекли з родинами до Австралії, а стартовий центр Денг Аквот народився вже у Сіднеї у родині південносуданських іммігрантів. Фактично, Південний Судан – це команда дітей війни, які знайшли для себе розраду у баскетболі і досягли історичного для країни успіху разом. Надзвичайно потужна історія, кульмінація якої настає прямо зараз: перемога над китайцями зберігає африканській збірній шанси на вихід у другий груповий раунд ЧС до останнього туру.
Воооу! Центровий «Прометея» Балвін відправив на постер Віктора Вембаньяму в матчі відбору до ЧС-2023
Фото: Sports Illustrated, БК «Запоріжжя» / Facebook, World Cup 2023 African Qualifiers/FIBA
