Волейбольні «Кажани» сенсаційно виступають у чемпіонаті Польщі. Були першими претендентами на виліт, але зараз уже ближче до зони плей-оф
Класна робота тренера збірної України Угіса Крастіньша.
Серед всіх українських команд, які наразі виступають в чемпіонатах інших країн, своїм шляхом виокремлюються львівські «Барком-Кажани».
Якщо баскетбольний чоловічий «Прометей» чи жіночий волейбольний «Прометей» у чемпіонатах Латвії та Чехії відповідно – рішення, продиктоване війною, то у «Баркома» метч з поляками склався давно. Ще в 2020-му це питання виносилося на обговорення наглядової ради Плюс-Ліги (так називається чемпіонат Польщі), але в тому числі через ситуацію з коронавірусом цю історію тоді відклали. Але повернулися до нього через рік.
На засіданні президентів клубів 12 з 14 проголосували «за», а двоє утримались.
Чому «Кажани» пішли у чемпіонат Польщі
Президент Плюс-Ліги Артур Попко тоді сказав, що участь «Кажанів» у польському чемпіонаті «стане хорошим маркетинговим ходом та надасть українцям, котрі живуть у Польщі, можливість бачити свою команду наживо».
Власник «Баркому» Олег Баран в інтерв’ю Tribuna.com говорив наступне: «Може зрости зацікавленість в покупці трансляцій Плюс-Ліги в ще одній країні. Одна справа, коли грають Краків з Катовіце, а друга справа – Катовіце зі Львовом. Якщо це покаже, що це круто й додає додану вартість лізі, то поляки не зупиняться – можуть запрошувати чемпіонів і з інших країн».
А колишній тренер «Кажанів» поляк Ян Сух у 2020-му невдало жартував: «Давайте повернемо Львів до Польщі хоча б у волейболі».
В останньому для «Кажанів» сезоні в Україні їм серйозну конкуренцію нав’язав «Епіцентр», котрий перехопив кількох лідерів львівського клубу, а також взяв серйозних легіонерів (чемпіона світу-2018 Шалпука). І саме «Епіцентр» у тому сезоні був фаворитом.
Але в Польщі грають «Кажани», а «Епіцентр» досі виступає лише у Україні – хоча навіть зараз мають вищий фінансовий ресурс. Це і раніше виглядало нелогічно, а зараз – і зовсім.
Як все змінила війна
«Кажани» планували грати у Львові. Де було рівно 2 варіанти: 1.5-тисячна старенька «Галичина», а також нова «Боско-Арена», яка вміщала всього 600 глядачів. Так, звучить некруто – але інших залів у цьому місті просто нема.
Гучні вивіски та високий рівень суперників могли б збільшити інтерес до волейболу принаймні у Львові. Але після 24 лютого ця історія стала неактуальною. Треба було шукати зал у Польщі, а також місце для базування клубу й тренувань. Бо, враховуючи графік чемпіонату, їздити з України на матчі в Польщу - не варіант. 30 ігор, інколи двічі на тиждень – це складно логістично.
Зал був обраний у Кракові - «Suche Stawy» на 1000 місць. Але і він заповнюється далеко не завжди – хіба, коли в місто приїжджають топи.
Як команда йде у Плюс-Лізі
У Плюс-Лізі грає 16 команд. Перші 8 - потрапляють у плей-оф, остання – вилітає.
За підсумками 21-го туру «Кажани» – твердий середняк. Вони з 21 пунктом посідають 12-те місце з 16 команд. До «Ниси», котра йде восьмою, 13 очок. До «Бяльсько-Бяли», котра йде останньою, – 16 очок. Тобто, «Барком» і не вилетить, і не вийде у плей-оф.
За 21 матч «Кажани» здобули 5 перемог. Але найважливіше інше – з 16 поразок аж 7 були допущені на тай-брейку (рахунок 2:3). За такі поразки нараховується 1 бал. І саме ці 7 балів дуже допомагають «Кажанам» не хвилюватися прямо зараз.
Цей результат та багато мінімальних поразок можна назвати сенсацією. Повірити в те, що ненайкраща на той момент команда України без скаутського відділу та своєї академії зможе отак грати у Польщі й перемагати «Скру» було важко. Але «Кажани» змогли.
Тут вкотре слід відзначити Угіса Крастіньша (який паралельно тренує збірну України). Він отримав шанс всього життя попрацювати у Плюс-Лізі й скористався ним сповна. Скаутська робота – також його заслуга, а також власника клубу – для нового виклику бюджет клуб серйозно збільшили.
Що по трансферах
Влітку до команди доєдналися словацький догравальник Юліус Фіркаль (грав у Туреччині, Болгарії, Німеччині, основний діагональний збірної України Василь Тупчій (грав у Франції), норвезький догравальник Йонас Квален (вже грав у Польщі за «Ольштин», а також - у Бельгії та Туреччині), а також зв’язуючий збірної Туреччини Мурат Єніпазар. Всі вони стали основними гравцями «Кажанів». І лише Фіркалю з цього квартету 25 років. Решта є досвідченими й готовими тут і зараз - їм по 30-31.
Також підписали чималу кількість новачків з України. Але погоду робить лише один – 19-річний центральний блокуючий Владислав Щуров («Юракадемія», «Вінниця»).
Що по грі
Крастіньш традиційно грає з малою ротацією. На майданчику змінюються лише 7 гравців: догравальники Фіркаль і Квален, центральні блокуючі Щуров та Смоляр, ліберо Канаєв, діагональний Тупчій та зв’язуючий Єніпазар. Інші здебільшого виходять лише тоді, коли все втрачено.
Одразу слід відзначити Василя Тупчія – у нього 319 очок, набраних з атаки. Це найкращий показник у всьому чемпіонаті. Також він йде другим у рейтингу гравців з найбільшою кількістю очок – 362. Більше лише у тунісця Бен Тара з «Ниси» – 367.
Також приємне враження від Владислава Щурова. Він йде другим у Плюс-Лізі за кількістю блоків – 58. При тому, що Влад зіграв менше сетів, аніж Пашицький з «Закси», котрий йде у цьому рейтингу першим, а також Клос та Бєнек зі «Скри», котрі йдуть третіми та четвертими. У збірній України з’явилася солідна конкуренція Дрозду та Семенюку.
Різницю також робить Мурат Єніпазар. Турецький зв’язуючий демонструє хай-клас. Правильно і вчасно розвертає гру, виходить зі складних ситуацій після невдалого прийому і також набирає очки, скидуючи м’ячі, коли суперники чекають передачі. Зв’язуючий такого рівня не грав за українські команди на моїй пам’яті.
До інших гравців є питання - екс-гравець збірної Росії (хоча народився на Чернігівщині) Артем Смоляр не такий монолітний і стабільний під сіткою як Щуров. А догравальники Квален і Фіркал - непостійні на прийомі (на рівні з нашим Ковальовим з «Купрума», що показово). У Фіркала - майже 44% вдалого прийому, у Квалена - 46. Ще гірші показники у ліберо збірної України Канаєва - 39%.
Слід зазначити, що і Фіркаль, і Квален моментами реалібуються в атаці. До прикладу, Фіркаль набрав 21 пункт з «Любліном», а Квален видав одразу кілька матчів з результативністю в 10-12 очок.
Логічно, що їм далеко до показників Тупчія (наприклад, 29 очок в останній грі з «Купрумом). І від цього гра «Кажанів» часто є однаковою й прямо залежною від Василя. «Барком» часто атакує саме через нього й неймовірно, але з таким об’ємом роботи Тупчій справляється.
Що в підсумку
Спочатку про неминучий негатив, який виникає зокрема і через війну:
1. Матчі відбуваються у Кракові, а не у Львові.
2. Відсутність великого інтересу до цих матчів в Україні. Для мене несподіванка, що матчі чемпіонату України прямо зараз дивляться (інколи в рази) більше людей, аніж матчі «Кажанів» у Польщі. Більше того - доступу українців до офіційних трансляцій Плюс-Ліги не було (хіба з використанням VPN), а безкоштовні трансляції на ютубі з’явилися лише після критики про те, що матчі «Кажанів» на території України взагалі нема де подивитися.
3. Нерозуміння сенсу гри українського клубу в Польщі для самих поляків. Аудиторію Плюс-Ліги не збільшено. У лігу взяли команду, котра грає добре, але точно не підсилила, не підвищила рівень чемпіонату.
Але завершимо текст позитивом.
1. Ми отримали хорошу конкурентну українську команду в чемпіонаті Польщі.
2. Прекрасна тренерська та скаутська робота Угіса Крастіньша.
3. Плюс для збірної України у відкритті Щурова, крутій формі Тупчія та здобуття досвіду Канаєва.
***
Наступний матч «Барком-Кажанів» у чемпіонаті Польщі відбудеться вже у неділю, 29 січня. Українська команда зіграє проти «Белхатува». Пряму трансляцію можна буде переглянути на ютуб-каналі DIVISPORT, який також транслює і матчі чемпіоната України.
Фото: «Барком-Кажани»
