0:3 від Сербії для України закономірні, але далі буде легше

Україна програла на старті чемпіонату світу Сербії - 0:3 (26:28, 21:25, 20:25). Якщо брати передтурнірні розклади, то все прогнозовано. Серби - фаворити нашої групи з Тунісом і Пуерто-Рико. І було б сенсаційно, якби Україна зачепилася за очки в цьому матчі.

Хоча серби й виступили найслабше, якщо брати до порівняння наші з ними зустрічі в 2019-му та 2021-му. Атанасьєвіч, який завжди нас рвав, провалив гру й часто сідав на лаву, Подращанін та Лісінац на двох зробили лише один блок, а склад команди той же, що і завжди (зараз змінився тільки тренер).

Щодо України, то порівняно з 2021-м у нашому старті аж 4 (!) зміни. Це більше, ніж пів команди. Тому ми побачили новий колектив, з новими гравцями, взаємодіями та помилками.

І ось чому нам не вдалося перемогти чи бодай більше покусати сербів:

• Подача. Українці зробили 19 помилок на подачі, у сербів - 12. Різниця в 7 очок суттєва. Але не слід кпинити наших. Подача - найважливіший елемент волейболу. І якщо просто перебивати м’яч на чужу половину поля, то майже гарантовано даєш супернику заробити очко. Треба ризикувати. І наші ризикували. Але стабільно вибивати з прийому Івовіча та Ковачевіча не вдавалося. Про ейси мова не йде - у нас їх лише три (2 - у Дрозда, 1 - у Плотницького). При тому, що в одного Подращаніна - 4. Окремо слід виділити Тупчія - з 8 подач, «в молоко» Василь подав аж 4.

• Прийом. Те, як почав матч Ковальов, - захват. Він не лише вдало приймав, а й був основною опцією нашої команди в атаці на певному відрізку. Та 4 пойнти в 1 сеті так і залишися єдиними набраними очками Іллі в матчі. Далі він поплив, як це вже траплялося у важливих матчах збірної. Три відвертих помилки на подачах суперника, відсутність стабільного прийому при атаках сербів. Ковальов часто вибирав не ту позицію, а якщо обирав «ту», то змушував Синицю викручуватися, щоб більш-менш зручно довести м’яч до атаки. Рішення Крастіньша поміняти Ковальова на Полуяна - єдино правильне.

Інша проблема нашого прийому - ліберо. Ця проблема не настільки значна й критична як з Ковальовим. Але також суттєва - Канаєв, який неочікувано провів весь матч на майданчику (а не Брова), зіграв непогано. Але ліберо андердога повинен рятувати. Дмитро цього не робив, й також помилявся на прийомі при подачах - ті ж 3 помилки, що й у Ковальова. До прикладу, серби на всіх зробили ті самі 3 помилки. З чим пов’язаний вихід Канаєва, а не Брови - незрозуміло

Очевидний висновок - серби цю гру виграли фактично на одному прийомі.

• Діагональний. Тупчій зіграв на рівні минулорічного Вієцького. Стабільний середній варіант, не більше того. В активі Василя лише 9 очок. Тупчія і блокували, і він помилявся сам (4 помилки в атаці). Поширеного варіанту з частим навантаженням діагонального не було. У виправдання Тупчію слід зазначити й про його взаємодію з Синицею. Юрій не так активно навантажував Тупчія, моментами прослідковувалися базові непорозуміння - з незручною передачею. При тому, що пара зв’язуючий-діагональний - основа основ набору очок будь-якої команди.

• Блок. В України за весь матч 7 блоків (по 2 у Семенюка та Дрозда), у сербів - 4. Здається, ось вона перевага. Але кількість блоків в обох команд була невеликою. І якщо ми ледь не взяли перший сет саме через вдалі дії в цьому елементі гри, то далі - жахи. Другий сет у цьому плані - повний провал. Ми не встигали за прийомом сербів і наш блок стабільно розлітався. Влучити Ковачевічу у щілину між двома гравцями - не проблема.

• Помилки. Ми багато помилялися на подачі, на прийомі, в простих атакувальних ситуаціях, на блоці. Десь помилки були значні, десь дрібні, але в підсумку саме вони вирішили хід гри. Вирішальні очки в першому сеті ми втратили через те, що Ковальов коліном зачепив трос, а Синиця заліз на чужу половину. І це був найкращий наш сет у матчі, коли була впевненість у перемозі.

Написане вище дуже нагадує матч з Росією в 1/8 фіналу Євро-2021. Але тоді цей матч був останнім для нас на турнірі, з сербами - перший. У нас є поле для маневру та розвитку, будуть 2 матчі в групі (й певен - плей-оф).

Тому слід виділити й те, що було хорошого в цьому матчі:

• Плотницький. Це банально й скучно, але треба продовжувати про це говорити. Олег - найкращий бомбардир нашої команди з 17 очками. Єдина людина й зі стабільним прийомом, й зі стабільною атакою. Це база. Тут нічого додати.

• Зв'язуючий. Юрій Синиця провів добротний матч. А в складі українців ми рідко хвалимо гравців цієї позиції. Синиця відчував гру, її темп, розміщення своїх та чужих гравців й ротував експерименти зі стабільністю. Звісно, можна докопуватися до взаємодії з Тупчієм чи малу навантаженість на перший темп, але поле для прогресу очевидне.

Далі нас чекає матч з Тунісом - 29 серпня о 21.30. З командою, яка без проблем обіграла Пуерто-Рико (3:0). І саме Україна - фаворит цього матчу. Буде аномально, якщо наші центральні блокуючі не знайдуть свою гру, помилки на подачі знову будуть навколо цифри «20», Тупчій набиратиме менше десяти очок, а прийом летітиме незрозуміло куди.

Так, Туніс - добротна команда. Десь на рівні Португалії чи Греції, яких ми перемагали на минулому Євро, з стабільним діагональним та хорошим першим темпом (на рівні Пуерто-Рико). Але це не серби. Там нема гравців у топ-чемпіонатах чи Лізі чемпіонів. Якщо ми просто зіграємо у свою гру, то все буде добре.

Фото: en.volleyballworld.com