Наш блогер проаналізував 10 типових мовних помилок футбольних коментаторів і вболівальників
Говорімо правильно
Спеціально до Дня української писемності і мови ми вирішили підготувати пост про те, яких помилок найчастіше припускаються українські коментатори та вболівальники. Проаналізував всі ці моменти Євген Бриж.
Ми вже розповідали про його блог, він присвячений полтавській «Ворсклі», а також подкасти у яких він розповідає останні новини полтавського клубу. Євген протягом майже 20 років працює журналістом, останні п’ять був головним редактором телеканалів та сайтів. Зараз займається літредагуванням. Захоплюється спортом і футболом зокрема. Співпрацював із телеканалом «Футбол» та сайтом Football.ua. Вболіває за «Ворсклу».
Штрафна площа чи штрафний майданчик?
Площа — це математичний термін: площа трикутника, квадрата. «Площадь» у значенні «простір» — це і майдан, і площа. Але зменшувальні варіанти, за поясненням професора Пономаріва — лише майданчик. Отже, не штрафна площа, а саме штрафний майданчик.
Кубка чи кубку?
Словники не вказують, що це і трофей, і назва турніру, та подають лише значення «предмет», «ваза». Відповідно, закінчення -А. Однак параграф 82 п.3.2.4 нового Правопису зазначає, що назви ігор і змагань у родовому відмінку закінчуються на -У — футболу, біатлону тощо.
Отже, якщо говоримо про турнір — то кубкУ. Якщо про трофей — кубкА. Таким чином, правильно буде сказати, наприклад, так: «Ворскла» грала у фіналі Кубку, але залишилася без Кубка».
Полтавці чи полтавчани?
Полтавчани — неправильно, попри те, що в словниках це слово є. Традиційно український суфікс для творення катойконімів — -ці. Іноді історично склалося вживання -ани/-яни: кияни, львів’яни (не львівці ж). Часом буває, що -ці не утвориш, приміром, щодо жителів Вінниці, Луцька або Донецька. Тоді додається -чани.
А щодо Полтави й багатьох інших міст, зокрема, й Харкова також, то оці «чани» — це спроба уніфікувати назву жителів (і жительок) у ХХ столітті за російськомовним взірцем. У ХIX столітті навіть російською говорили й писали «полтавці», «харківці».
Антоненко-Давидович у своїй книжці «Як ми говоримо» зазначив:
Появу дивовиж полтавчанин, лубенчанин, канівчанин можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука ч треба, щоб у назві був звук к: порівняйте: м. Гребінка — гребінчанин, хоча природним є також гребінківець)».
Отже — лише полтавці. Котляревський написав не «Наталку Полтавчанку», а «Наталку Полтавку».
Червона картка: видалення чи вилучення?
Краще все ж вилучення. Адже, згідно з Тлумачним словником, видаляти — забирати звідки-небудь геть; відкидати, вирізувати, знищувати. А «вилучати» серед інших значень містить таке: виводити з числа членів якоїсь організації, колективу.
Поперечка чи поперечина?
І так, і так. Обидва слова — переклад російського слова «перекладина».
«Атакуючий хавбек»
Українській мові не властиві дієприкметники на «-учий/-ючий». Їх краще замінювати на прикметники: атакувальний хав, атаковий потенціал, нападни́й футбол, наступальна група. Або на звороти: що атакує, який атакує.
«Свисток пролунає через 15 хвилин»
Краще говорити «за 15 хвилин». Попри те, що в словниках є приклади вживання слова через на означення часу, в українській мові все ж історично склалося використання цього слова в просторовому значенні («через пів поля») або причинно-наслідковому («через помилку воротаря»).
«М’яч знаходиться на чужій половині поля»
Слово «знаходиться» — це вже як матюк: заміняє собою цілу купу слів. У старіших словниках слово «знаходитися» має одне-єдине значення: бути знайденим у результаті пошуків. Коли щось загубилося — щось і знайшлося.
А для інших способів його використання є інші слова і фрази, що більш пасують до обставин вживання. Ось вони:
стадіон знаходиться — розташований;
місто знаходиться — лежить;
ми знаходимося — перебуваємо;
у програмці знаходиться — міститься;
машина знаходиться — стоїть;
знаходився у воротах — був у воротах;
знайшовся, що відповісти — спромігся відповісти;
такого гравця більш не знайдеться — такого гравця не знайти;
ворота знаходяться в небезпеці — воротам загрожує небезпека;
знаходитися в доброму здоров’ї — матися добре;
Простріл, прострільний удар
Нічого неграмотного в цьому слові немає. Однак серед нефутбольного загалу воно асоціюється з прострілом у спині, а серед військовиків — зі зброєю. За часів СРСР спортивна термінологія пронизувалася словами з військової справи (так виникли фланги, контратаки тощо), а насправді в англійській футбольній термінології є не менш звучне слово «крос» у значенні «передача з краю поля». Думаю, з часом та глобалізацією футбольної термінології «крос» остаточно витіснить «простріл».
Удар по воротам чи по воротах?
Як пояснює доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко, фрази з прийменником «по» закінчуються у російській мові — на -ам (по воротам), у давальному відмінку, в українській — на -ах (по воротах, по ногах, по трибунах), у місцевому.
Якщо вам було цікаво, то підпишіться на телеграм-канал автора.
