Крапки над «і»

Усім доброго дня!

Минулий мій запис у блозі був сприйнятий доволі неоднозначно, викликав певну кількість негативу у тих, хто його прочитав, що можна було помітити у коментарях. Це добре. Звичайно, у будь-якого автора (або у більшості з нас) виникає прагнення до того, щоб читачі його матеріалів були згодні з кожним написаним ним словом, щоб кожний «фолловер» приємно себе торкався від його думок. Але мій запис змусив людей висловлювати думку, обґрунтовувати свою незгоду з моїми роздумами. І це свідчить, на мою думку, про дві речі – мої записи читають (а здавалося іноді, що лише ставлять «плюсів», не відкриваючи зміст і гортають стрічку далі) і вони змушують люди формувати свою точку зору, або висловлювати свою вже сформовану думку. Це радує. Так має бути.

Тепер висловлюсь щодо деяких спірних моментів, які саме і змусили не мовчати читачів того запису.

Я не жадав і не прагнув того, аби наш уряд було відправлено у відставку. Можливо, десь усередині якісь частини мене бажають перевиборів, які неминуче нас чекали б у разі «225+» голосів за недовіру Кабміну. Але, все ж таки, свідомість та реальність говорять мені про те, що перевибори не потрібні. Бо вони кардинально не змінять ситуацію у парламенті, а лише її погіршать, бо за рахунок постійного існування на телеекранах більшу кількість місць отримають вкрай популістичні сили, які відстоюють виключно інтереси своїх грошових мішків та підтримують свій рейтинг за рахунок того, що кажуть людям те, що вони хочуть чути. А хтось ще каже, що телебачення, як засіб впливу на електоральну думку стає менш впливовим. Якби то! Так, певну вагу «ящик» втратив, проте все ще є ключовим фактором впливу на суттєву кількість виборців. Проте, не відкидаю прогресу з боку Інтернету, бо він є і він дійсно дедалі авторитетніший у тих самих виборців. Manipulation is all around.

Так ось. У всьому цьому дійстві, що відбулося у стінах Ради у вівторок мене в котрий раз вразила цинічність всього того процесу, що нам довелось побачити по телеканалу «Рада» (який досі мовить у форматі зображення 4:3, що свідчить про те, що він розрахований на пенсіонерів, котрі оплачують найдешевший пакет кабельного ТБ свого міста та мають телеприймачі старого зразку з великими «задами». Проте, більшість ефірних каналів також не відрізняються прогресивністю формату зображення) в який нас занурили більшість народних обранців, уряд та чудові люди з Банкової (на яку, до речі, не пускають звичайних смертних, що мене, як не частого, але відчайдушного туриста міста Київ дуже обурює). Цілий день говорити, що «відставки уряду не минути», знаючи, що все буде, м’яко кажучи, інакше. На виході отримали ситуацію, за якої до голови спадала лише дуже влучна російськомовна фраза «у меня чувство, будто меня обманули». Цинічні, егоїстичні лицеміри та паскуди, що живуть іншою реальністю. Проте і цим діям є деяке підґрунтя, яке має кожен з нас – вони вирішують свої проблеми. Просто у кожного вони різного рівня. І кожний їх вирішує по-різному. Владні мужі вирішують їх за рахунок нас, чого як раз в силу своїх повноважень права робити не мають. Однак, це філософія ні для кого і в нікуди за нинішніх обставин.

Йдемо далі. Ще був коментар, у якому мені «дякують» за те, що я принизив жителів південно-східних регіонів, звинувативши їх у маргінальності, а також вказують на типовий образ мислення жителя столиці, який і призвів до нинішніх реалій в країні, у яких ми живемо.

У відповідь на це (хоч я відповів на коментар цей, але напишу ще раз) хочу повідомити, що я народився та досі проживаю у місті Запоріжжя, яке входить у склад тих південно-східних регіонів, про які говорив. Тому друкував я ті слова не з високої дзвіниці жителя столиці, як мене в тому звинувачували. Я відчуваю те щодня навколо. Я бачу той образ життя багатьох з жителів, я чую ті слова, ті думки, які висловлюють ті чи інші люди. Тому я маю уявлення про те, що я написав у минулому дописі. Тим не менше, я цілком можу визнати свою помилку, що маргінальність – риса лише мешканців східних регіонів. Маргінальність – поняття всеохоплююче і можуть бути абсолютно різні характеристики, відчувши і побачивши які можна сказати про людину, що вона – маргінал. З цієї точки зору я цілком усвідомлюю, що такі люди мешкають і в інших регіонах країни, у тому числі і на Західній Україні. Просто в них цей душок маргінальності може проявлятися у чомусь іншому. У чому – того вже я не знаю, бо там не мешкаю і не бував, поки що (дуже хотілося б відвідати Львів, та то таке). Однак, мені здається (і не просто так), що вихідна позиція патріотизму та відданості своїй країні у західних регіонах дещо вища, ніж у наших. Що саме, багато в чому, завдяки «западенцям» та «бЕндерам» (навіть не «бАндерам»), як полюбляють їх називати багато хто з місцевих, наша країна все ще жива, все ще тримається разом. Доводилось неодноразово чути, що було б краще розділити країну, щоби західні регіони жили окремо собі, а південні та східні регіони возз’єдналися з Росією. Це думки для невиліковних ідіотів. Так, історія була жорстокою до нас, але саме вона мала надати нам урок, що тепер, коли ми можемо бути єдині, ми маємо триматися і скріплювати цю єдність, як тільки можна, усіма можливими способами, не звертаючи увагу на імбецилів, котрі розпалюють вогнища ненависті між різними частинами країни. Не ліквідуючи, не караючи, ні. А саме ігноруючи. Бо якщо ці люди не матимуть уваги, не отримуватимуть резонанс, то в них не вийде створювати той «хайп», який їм потрібен. І тоді вони знищать самі себе. Правило, про яке нам кажуть ще батьки з малих років - не реагуй на того, хто намагається тебе дратувати. Йому просто набридне і він відчепиться. Доречі, цю істину багато у чому варто було б застосовувати і у інформаційних стосунках с Росією.

Нібито все. Свою точку зору, яку, можливо не зовсім зрозуміло та однозначно розкрив у попередньому матеріалі, я пояснив. Коментуйте текст, оцінюйте мою українську, та не будьте злюками. Усім добра! А також насичених хорошим футболом вихідних. Та  й взагалі, гарними подіями у житті кожного з нас. Хоча, історично трагічні дати, які будуть цими вихідними, диктують нам необхідність провести їх у спокійному руслі.