«Астон Вілла» - «Ліверпуль». Дорога в Чемпіоншип

«Вам тут з дна стукають!» – щось таке мала почути команда Ремі Гарда після матчу з «Ліверпулем», але вболівальникам мерсисайдців не варто задирати кирпу після цієї гри і ось чому.

Грати в день святого Валентина та ще й у перерві між матчами «золотого» квартету неабияка відповідальність, тому команди підійшли до своєї справи відповідально, проте не всі дійшли до бірмінгемського стадіону. Не зважаючи на те, що Шкетел і Ловрен не грали в захисті, не було нікого, щоб принести проблем на голову Сако чи Коло Туре(йому на голову тільки гольову віддали), адже кращий голеадор віллан – Джордан Айю відбував дискваліфікацію. Проте, здавалося б, маючи основну лінію захисту «леви» хоча б мусять забезпечити Банну спокійне життя. До речі той з останніх 5 матчів в АПЛ 3 провів на нуль, було би приємно розвивати цю традицію, але бажання «Ліверпуля» було прямо протилежним. Основний напад мерсисайдців виявився сильнішим за основний захист «Вілли».

Але особисто мені було соромно дивитися на гру підопічних Клопа перші хвилин 15. Не дарма тренер сидів з ось таким виразом обличчя:

Коли ти граєш проти андердога, який вже однією ногою в Чемпіоншипі і не можеш зв’язати до купи 3-4 передачі, щоб не обрізатися, тоді про яку Лігу Європи можна говорити? Справді, стільки незрозумілих втрат на рівному місці. Їх можна списати на те, що Коутіньйо та Старідж і зовсім могли забути як то грати разом, адже в лазареті форму не підтримаєш на гідному рівні. Гостро відчувалася проблема зіграності в атаці червоних і це дуже дратувало, адже футбол був більше схожим на безглузду біганину без комбінацій, розумних переміщень, взагалі без нічого.

Не можу сказати, що все стало в рази краще після того, як Філіпе і Даніель показали, що вони голодні до голів і перший навісив, а другий замкнув, змінивши рахунок на табло на свою користь.

Вже через 9 хвилин Мілнер також вирішив навісити і зробив це так, що м’яч сам залетів у ворота.

Цікаво, хтось взагалі вчить «левів» як грати в захисті? Всі, абсолютно всі з шести голів, які вони пропустили, треба записувати не в актив нападникам, а в пасив оборонцям. Не дарма Ремі Гард після матчу сказав, що відчуває себе приниженим і йому шкода людей, які прийшли на гру домашньої команди. І він правий, адже гри з її  боку не було. Один з небагатьох клубів, котрі ніколи не покидали елітний англійський дивізіон нагадує кошенят, які не знають куди їм бігти і чи треба взагалі. Можна вже промовчати про напад, котрий, здавалося, окрім як взяти м’яч і мчати з ним, доки ніхто не зупинить більше нічого не знає, але стати стіною перед власними воротами можна ж? Банн розчарував не менше своїх захисників. Єдине, за що його можна похвалити, так це за сейв після удару Старіджа, тоді дійсно врятував. Але що йому заважало нормально зіграти на виході, коли він пропускав другий? Як він взагалі виходив з воріт, коли гол забивав Орігі? Так, то був вихід віч-на-віч, але так криво виходити на нападника – це рівень прем’єр ліги? Добре, то ще таке, але скотити під удар Клайну – це взагалі безумство.

Кого справді хочеться похвалити, так це Емре Джана. Всі говорять про Нгло Канте, мовляв хлопчина вигризає все, що бачить(справедливо говорять), проте в «Ліверпулі» є свій бульдог, котрий, виявляється, ще й забивати вміє. Чим виділяється німець, так це своїм спокоєм і зібраністю. При чому без різниці грає він на оборону чи на атаку – постійна впевненість в собі.

Так, Клоп має причини для радості, адже перемогти з таким рахунком приємно, до того ж за останні 20 хвилин з трибун йшли вболівальники не його команди, а суперника, проте роботи не початий край. Я впевнений, що Юрген це бачить, адже нехай навіть розгром, проте з суперником, як нинішня «Астон Вілла», він нічого не значить.