А шо далі? На звільнення Сколарі

 Вчора бразильська федерація футболу відмовилась продовжувати контракт з Луісом Філіпе Сколарі. Думаю, це рішення не викликає здивування, адже поразка від німців ще довго буде нічним жахіттям для кожного бразильського вболівальника. Сколарі прийняв не мало складних рішень. Багато критики полилося через те, що Рональдіньо і Кака залишились поза турніром і я думаю, це було правильним вчинком, у 2008 Ліус Арагонес не взяв на Євро Рауля, при чому викликав маловідомого, але на той час забивного форварда Мальйорки Даніеля Гуісу. Шквал критики був неймовірний, але ризик  виправдав себе і після перемоги всі зійшлись на тому, що не такі далекоглядні як головний тренер збірної. Виграти Сколарі не вдалося.

  Але порівнювати ту Іспанію і сьогоднішню Бразилію некоректно. Сколарі тактично програв багато поєдинків. Він зробив ставку на Пауліньо, хоча мені пара Фернандіньо - Луіс Густаво здається більш надійною. Ця зміна сталася під час турніру (так, Ферандіньо привіз гол у півфіналі, але хто там був безгрішний?) як і зміна Дані Алвеша на Майкона, здається останній виглядав впевненіше, хоча це, можливо, на фоні команди. Думаю, головне незадоволення викликав не так Фред, як його постійна присутність у стартовому складі. Останній виглядав настільки непереконливо, що за словами Луческу Луіс Адріано виглядав би не гірше (тут можна погоджуватись чи ні, але порівняння говорить за себе). Сколарі сам поставив себе у безвихідь, адже змінити Фреда може тільки Жо. Я не великий знавець південно-американського футболу, кажуть Жо один лідерів Атлетіко Мінейро, але і він не проявив себе. Травма Неймара і дискваліфікація Сілви - це шах і мат тренеру, тепер творчих і неординарних дій в атаці можна чекати тільки від Оскара (ну і Бернарда), тут допоміг би Коутіньо, але його не взяли на турнір. Згадуючи Халка в голову приходить тільки цитата Бартона.

 Тепер всі з захопленням критикують пару Давід Луіс - Тьяго Сілва, ще місяць тому останнього називали кращим захисником світу, а тепер хіба-що лінивий не скаже пару гострих слів. А чи могли вони зіграти по-іншому? Будемо відвертими, флангові захисники Бразилії провалили чемпіонат, Марселі і Алвес - Майкон (можливо за винятком захисника Роми) залишали за собою вільні зони, мало того вони і в атаці нічого не створили. Хоча під час чемпіонату, Луіс здавалось подорослішав, змужнів.

При наявності Дані Алвеша ситуація з флангами була б симетричною

  Сколарі став заручником свого баченяння збірної, здається навіть ті декілька змін дались йому важко. Сколарі-типовий тренер-консерватор, його бачення допомогло у 2002, у 2004 фінал ЧЄ, у 2006 півфінал ЧС. Футбол змінився, футбол тепер міняється швидше ніж коли-небудь, а зміни - це прогрес. Згідно Жозе Мауріньо, хто не прогресує - той мудак. Так назвати Сколарі неправильно, тай не заслуговує він на це, але чи здатний він до прогресу? Малоймовірно. Тепер можна точно сказати, що його глава в історії бразильської футбольної збірної завершена. Його не забудуть, будуть згадувати, правда згадка про перемогу у 2002 тепер буде з неприємним присмаком. Думаю, тренерську кар'єру він ще продовжить, тренуючи якусь маловідому збірну, типу Кувейту (де він, до речі, починав), можливо середнього рівня клуб поза межеми Бразилії, хоча з клубами у нього зазвичай не складається.

Цей провал згадуватимуть ще довго, збірну вже назвали якщо не найслабшою, то однією з таких в історії бразильського футболу. Можливо, це стане хорошим уроком для бразильців, поразки загартують молодих гравців і наступний ЧС буде для них успішним і тоді хтось скаже, що Сколарі довіривши їм, виховав характер переможців.