Україна - Італія. Тактичний аналіз
Перед Ребровим стояло вкрай складне завдання, зважаючи на попередню гру, було зрозуміло, що темп гри котрий пропонують італійці, наразі нам недосяжний. А рух гравців у Спалетті в третій зоні настільки добре скоординований, що знайти протидію складно. Спалетті в атаках використовує сучасне розташування 3-2-5, двійка гравців у середині зазвичай горизонтальна. Важлива роль відводиться "інсайдам" в Італії це Фраттезі і Дімарко котрий висувається у цю позицію, ситуативно Барелла і Фраттезі можуть змінюватись.
Плюс до цього Лучано один з найбільшим прихильників релятивізму у європейському футболі. Принципи цього футболу, описував нещодавно, а у грі проти України в першому таймі, була маса прикладів, як вертикального захисту, так і принципу "yo-yo" і позиційних атаках. Можливо про це пізніше, у цьому дописі, буде більше про Україну.
Ребров у першу чергу мав вирішити проблеми покриття простору в котрому працюють "інсайди". Тому у захисті Україна розташовувалась - 5-4-1
Безпосередньо у цих зонах були напевне найсильніші наші захисники - Миколенко і Забарний. Тоді як Зінченко закривав позицію лівого захисника, Конопля правий і ще один центральний Сваток.
Досить низько, десь до хвилини 65, але з високою щільністю, як між лініями, так і у лініях.
Звичайно італійці створювали моменти біля воріт Трубіна, але свідчення того, що такий варіант працював добре, можуть бути, зміни від Спалетті по перерві. Там не було змін у тактичному розташуванні, більше в індивідуальних завданнях для гравців плюс Скамака мав створювати глибину атаки, що не вдавалось Распадорі.
В атаці Україна переходила на 3-2-4-1, фактично так само, як Італія, але з нижчими позиціями від Судакова і Циганкова, тому є різниця і у вираженні цифрового позначення схеми.
Зінченко переміщався у центральну зону, Конопля займав максимально високу і широку позицію в атаках, а "ключем" до захисту італійців мали бути Циганков і Судаков і зонах виділених на малюнках. Довбик формував глибину атаки.
Чому саме через ці зони було найпростіше і найефективніше розвивати атаки. Справа в тім, що Італія веде захист у системі 4-1-4-1, і ці зони є найбільш вразливі, для цієї формації.
Тут варто наголосити, що Ребров розуміє сучасні принципи позиційної атаки, і будує команду, згідно сучасного бачення розвитку гри. Цим збірна України не могла похвалитись дуже давно.
Стосовно відсутності замін, в умовах коли Україні потрібно було вигравати. Вони отримали вираз у зміни формації команди. Приблизно з 65 хвилини, наша збірна перейшла на 4-3-3 під час володіння м'ячем. Хоча шлях до воріт Італії був тим самим, через ті ж зони між лініями захисту італійців.
У підсумку, була дуже якісна гра від України, з сенсі тактичного аналізу суперника, пошуку його слабких місць, протидії його сильним сторонам і загалом виконання тренерських ідей...
