Інтерв'ю Віталія Вернидуба про успіх «Кривбаса»: «Коли батько «у вогні», я сам боюсь до нього підходити»
«Орієнтиром для мене є «Буде-Глімт».
«Кривбас» після 11 турів одноосібно лідирує в чемпіонаті України.
Ірина Козюпа поговорила з Віталієм Вернидубом – помічником головного тренера. У липні Вернидуб-молодший завершив кар’єру футболіста і приєднався до тренерського штабу батька в «Кривбасі». З Віталієм спілкуємося в його 36-й день народження. Уточнюю, чи точно не хоче він перенести розмову на інший день.
«Все добре – можемо поговорити. Я вже все одно на роботі», – каже Вернидуб.
Розмова переривається тільки раз – на дзвінок щодо тренування команди: «Сьогодні в нас заняття і питали по гравцях, то я міг не відповісти», – пояснює Віталій.
«Прошу гравців називати мене на ім'я, але їм ще важко звикнути. Найчастіше називають Юрійович»
– Писала пресаташе «Кривбаса» Ігорю Дробному, що хочемо записати інтерв’ю з Віталієм Вернидубом, а він відписав – Віталій Юрійович. Як вас краще називати?
– Віталій і все. У мене європейський погляд на такі речі. Юрійовичем можна не називати.
– А як до вас звертаються у команді? З багатьма футболістами ви ще недавно самі грали.
– Багато хто називає Юрійовичем, але я кажу, що мені це не треба. Ще Віктор Скрипник показав мені, що у Європі не називають по-батькові, а звертаються на ім'я. Прошу гравців називати мене на ім'я, але їм ще важко звикнути. Найчастіше називають Юрійович.
– Як ви зверталися до Скрипника у «Зорі»?
– Дуже довго називав його Анатолійовичем, але потім перебудувався. Дуже важко було, бо протягом всього мого футбольного шляху називав тренерів по батькові. Але він допоміг мені перелаштуватися, і я почав називати його на ім'я, або просто тренером.
– А хто з тренерів найбільше на вас вплинув?
– Насамперед я багато бачив роботу батька. Це основне, що на мене вплинуло. В плані підходу до футболу мені дуже сподобалось працювати зі Скрипником. Він вніс вагому лепту у мої погляди на футбол. Також Роман Йосипович (Григорчук – прим. Tribuna.com). З ним ми пройшли велику дорогу – разом працювали у запорізькому «Металурзі», а потім в Азербайджані три роки.
Це троє тренерів, які допомогли мені сформувати свої погляди на футбол. Я взяв щось у них, але не просто скопіював, а намагаюся додавати щось своє. Зараз багато нового для мене. Ми проводимо дуже великий обсяг теоретичних занять. Це роблять помічники батька, які дуже мені допомагають.
– Ви попрощалися з кар’єрою гравця у 35 років. Не думали ще пограти рік-два?
– Так сталося, що було дуже багато травм останнім часом. Я не хотів більшу частину часу проводити у кабінеті лікаря, тому прийняв рішення, що треба закінчувати. Розумів, що вже не можу давати команді такий великий обсяг роботи і не можу віддавати себе повністю у футболі.
Керівники клубу дуже допомогли мені, і я не міг їх підставляти, підписавши ще один контракт. А потім просто сидіти на лавці чи на трибуні, плескати у долоні і казати «Хлопці, давайте, я з вами» – і нічого для цього не робити. Тому прийняв рішення, що буду більш корисним для команди в іншій іпостасі.
– Вчасно піти з футболу теж треба вміти.
– Моє здоров’я підштовхнуло мене до цього. Зараз настав саме той час, коли це треба було робити. Якби я пересидів, це могло б змазати враження про мою кар’єру. Мені б так не хотілось. Я пішов тоді, коли відчував себе готовим до цього.
«Може, це комусь буде смішно, але орієнтиром для мене є «Буде-Глімт»
– Ви одразу почали працювати тренером. Наскільки вже звикли до нової ролі?
– Звісно, мені легше, я й сам це розумію. Багато хто каже мені про це. Після кар’єри футболіста небагато кому так пощастило, як мені, що я одразу при роботі. Я це дуже ціную і для мене це привілейована ситуація. Я радий цьому і розумію, що коли я грав, то з мене питали вдвічі більше, а тепер – втричі.
В жодному разі не треба зупинятись. Я дуже хочу розвиватись далі. Всі тренери, які зараз у штабі батька, дуже сильно мені допомагають. І батько також.
Дуже дякую хлопцям, з якими я ще грав торік. Вони з повагою ставляться до мене. Це дуже приємно.
– До якого тренера вам було б цікаво поїхати на стажування, якби була така можливість?
– Дивлюсь багато футболу, спостерігаю, аналізую. Може, це комусь буде смішно, але орієнтиром для мене є «Буде-Глімт», проти якого ми грали з «Зорею». Мені дуже припав до душі їхній футбол – як вони грають і як формують команду. З року в рік вони показують хороші результати у такому не слабкому, на мою думку, чемпіонаті.
Багато хто вважає, що чемпіонат Норвегії не дуже сильний, але я іншої думки. Це хороша команда, і у них дуже сильний тренер (К’єтіль Кнутсен – прим. Tribuna.com). Дай боже, коли війна закінчиться і все буде нормально, я хотів би поїхати і подивитись на роботу цього тренера. Не знаю, чи буде він ще в команді на той момент, але хотів би з ним познайомитись і пройти у нього стажування. Треба постійно чомусь вчитись.
– Оригінальний варіант. Більшість у такому випадку згадують Клоппа чи Гвардіолу.
– Можна дивитись і насолоджуватись грою їхніх команд, копіювати щось у них, але ми розуміємо, що там зовсім інші гравці та інші фінанси. А це ближче до нас. Я не вважаю, що чемпіонат Норвегії дуже далеко від нас.
Там сильний чемпіонат, звісно, але у нас гравці не гірші, а то й набагато талановитіші, ніж там. «Буде-Глімт» щороку грає в єврокубках, обігрує там топові команди. Тому для мене це показник.
«Впевнений, що Бескоровайний буде викликаний до збірної. Повірте, у нього дуже великий потенціал»
– Ви вже говорили раніше, що працюєте з захисниками. Класна гра «Кривбаса» в захисті цього сезону – ваша заслуга?
– Просто у нас такі захисники. А мій вплив мінімальний. Так, я працюю зі захисниками, у нас є індивідуальні заняття у групах з захисною ланкою. Виконуємо певні вправи, які я робив, ще коли був футболістом. Мені дуже подобались вправи у Скрипника. Щось я додавав своє.
Бачу, що хлопцям подобається. А те, що класний захист в цьому сезоні, то це хлопці, які зараз в команді, дуже солідного рівня. Їх вчити чи чомусь навчати немає сенсу. Вони й самі все вміють робити. Треба тільки якісь нюанси додати – і вони ще більше будуть поліпшувати свою гру.
– Особливо з ваших захисників виділяється Данило Бескоровайний, який забив цього сезону вже три голи. Як оціните його прогрес?
– Так, він грає на топовому рівні, але відзначав би не тільки Даню. Так, Бескоровайний – стовп нашої оборони, але він дуже добре грає у парі с Тимуром Стецьковим. Вони один одного доповнюють. У них дуже сильна, потужна пара центральних захисників.
Також у нас є Іван Дібанго, Андрій Понєдєльнік, який дуже сильно спрогресував за останній рік. Він дуже багато працює. Я бачу, що цей хлопець вміє навчатись, розвивається, а це найголовніше для футболіста.
Що стосується Дані, то я дуже радий, що з ним познайомився. Бачу, що у нього дуже велике майбутнє. Він просто повинен у найближчий рік розкрити свій потенціал. Впевнений, що він буде викликаний до національної команди, бо він на це заслуговує. Повірте, у нього дуже великий потенціал. Він дуже пристойно виглядає за всіма показниками.
– Дайте нам ще кілька прізвищ, хто цього сезону розриває за «Кривбас».
– Не хочеться когось виділяти, бо можу когось забути. Єдине, є такий футболіст, як Олег Кожушко. Цей хлопець не те що не сказав своє слово в УПЛ, він показав тільки 15-20 % свого потенціалу. Він має неймовірну швидкість. Йому тільки треба, як кажуть у футболі, розставити все по поличках, все систематизувати. Повірте, він дуже сильний футболіст.
Також у нас є Макс Луньов – це великий талант. Йому трохи перешкоджають травми, але якщо у нього це стабілізується, то… Відкриттям чемпіонату він точно не буде, бо багато експертів знають, що він сильний футболіст. Але він може дорости до дуже високого рівня. Це факт.
«Коли батько «у вогні», то я сам боюсь до нього підходити, тому що палає все»
– Бачу, що ви тренер, який кайфує не тільки від результату команди, але й від прогресу своїх гравців.
– Так. Наприклад, розбираємо якийсь момент з футболістом. Останній рік він цього не робив, не було видно цих елементів гри у нього. Я не вішаю собі медалі – розумію, що мій вплив мінімальний. Але коли ми подивились, обговорили цей момент, і у наступному матчі він зробив цей елемент, то це дуже кайфово.
Я розумію, що він прислухався, був згоден зі мною і зробив це у грі. Я дійсно від цього кайфую.
– Під час матчу помітно, що ви впливаєте на емоції батька. Як вам це вдається?
– Він і сам розуміє, що треба спокійніше реагувати. Але він така людина – дуже запальний. Десь розмовляю, заспокоюю його, але емоції іноді беруть гору. Працюємо над цим. Хочемо солідніше виглядати у цьому компоненті і будемо старатись це робити.
Сподіваюсь, що батько буде спокійнішим і не так реагувати на помилки арбітрів, дії суперника чи своєї команди. Я вважаю, що йому треба інколи берегти своє здоров’я, коли він «запалює» на бровці. Коли він «у вогні», то я сам боюсь до нього підходити, тому що палає все.
– Питання з майбутнього. Яким ви будете головним тренером?
– Однозначно стриманішим. Але я тільки почав цей шлях. Всередині себе я б хотів працювати головним тренером, а як буде – покаже час. Зараз важко сказати. Я хочу більше навчитись і більше розуміти цю гру – не на полі, а за полем.
«Бізімана трохи вивчив українську. Кожен день ходить і всіх вітає з днем народження, бо вивчив ці слова»
– Чому «Кривбас» вирішив зосередитись на африканському ринку? Як ви шукаєте там гравців?
– У нас дуже великий селекційний відділ, який працює кожного дня і кожну ніч. Вони продивляються багато футболістів. Щодо напрямку – хлопці легко інтегруються до нашого суспільства. Вони спокійні, дуже прості і голодні до футболу. Цього не вистачає деяким нашим гравцям. Вони приїжджають сюди не тільки для себе, але й команді допомогти.
Вони розуміють, що звідси у них більше шансів поїхати за хороші гроші до якоїсь команди на підвищення. Тому я вважаю, що це правильний напрямок. Легіонери з Африки – генетично сильні хлопці. Якщо вони кружку з водою піднімають, то у них вже біцепс виростає. З ними дуже легко працювати. Вони дуже порядні та нормальні хлопці.
Також вважаю, що вони дуже сміливі, бо приїжджають у такий час в нашу країну. І вони піднімають рівень чемпіонату. Якщо легіонер високого рівня приїжджає до нас, то вони роблять дуже хорошу справу для нашого футболу. Честь їм і хвала, що вони у такий час приїжджають. Це дуже сміливий вчинок.
– Якою мовою ви з ними спілкуєтесь – англійською чи хлопці вчать українську?
– Бізімана трохи вивчив українську. Кожен день ходить і всіх вітає з днем народження, бо вивчив ці слова. Він мене вже 5 чи 6 разів привітав. Я йому відповідав, що у мене не сьогодні день народження, а він все одно вітав.
Також спілкуємось англійською, але Жан-Морель По дуже добре розуміє українську і перекладає. Ваня Дібанго трохи вже розуміє. Тому ми з хлопцями дуже легко сконектились.
– Розкажіть ще кілька історій про Дібанго.
– Дуже простий хлопець. Йому 21 рік – він ще дитятко. Дуже працьовитий і відданий справі. Він вже пів року сидить у Кривому Розі. Кажу йому: «Може, візьми квиток до Києва та поїдь погуляти, сходи на шопінг, в ресторан». Але йому це не подобається. У нас три дні вихідних, він з них два дні працював самостійно.
На зборах в Ужгороді у нас була зарядка для хлопців – ми вставали о 8-й ранку. Це було за бажанням, не обов’язково. І його не було жодного разу. Питаю: «Ти де був?» А він каже: «О 8-й ранку – це ви пізно встаєте. Я вже о 7-й зробив зарядку». Дуже відданий хлопець.
– Нещодавно в нас вийшов текст про те, що Судаков – наступний великий трансфер з «Шахтаря». Чи є у «Кривбасі» гравець, який може зацікавити клуби у Європі?
– Так, я читав. Продаж гравців – це нормальна практика, так і повинно бути. Вони дуже багато дають нашій команді, і клуб відпустить на підвищення, якщо буде хороша пропозиція. Вважаю, що найближче до цього Іван Дібанго. Він приїхав до нас одним футболістом, а зараз він зовсім інший. Цей хлопець ніколи не зупиняється, а постійно працює. У нього немає ніяких поганих звичок, він повністю зосереджений на футболі. Від цього йде його прогрес.
– Вже думали, які позиції треба підсилити у зимове трансферне вікно?
– Тренери зараз більше сконцентровані на чемпіонаті і на матчах. Це, напевно, більше питання до селекційної служби. Впевнений, що вони працюють, і вже є кілька імен, які вони готові розглядати.
– А своїх гравців не плануєте продавати?
– Думаю, що ні. Якщо буде якась дуже приваблива пропозиція, то, можливо, її й треба розглянути. Але зараз дуже рано говорити про це.
«У нас далі дуже важкий календар»
– Як часто ви зараз дивитесь у турнірну таблицю УПЛ?
– Звісно, ми знаємо, де ми знаходимось. Розуміємо, що це тільки початок, і нам ще треба пройти дуже великий шлях. Ми розуміємо, як ми граємо і до чого ми прагнемо. У нас дуже багато роботи. Ми хочемо грати в той футбол, який буде нам допомагати і робити все, щоб ми були на тому місці, де ми є. Але у нас дуже багато роботи в цьому напрямку.
Вважаю, що зарано ще нам дивитись у таблицю – тільки 10-й тур пройшов. Ми повинні бути зосереджені на кожному тренуванні, кожній грі та йти, як то кажуть, step by step. Так, це приємно, але всі все розуміють. Не треба з цього робити якийсь фурор. Кілька команд не зіграли свої матчі. У нас далі дуже важкий календар. Ми сподіваємось, що будемо грати в той футбол, який буде давати нам результат. Це найважливіше зараз. У турнірну таблицю будемо дивитись трохи пізніше.
– Якось ви розповідали, що в роздягальні у «Зорі» висіли прогнози на сезон – і це допомогло команді. Цього року у «Кривбасі» нічого подібного не робили?
– Так, було таке. Це зробив наш тодішній капітан Микита Шевченко. Висіли прогнози з Tribuna.com. Це був мотиваційний момент, який спровокував хлопців до прогресу, щоб команда не збавляла темп. Все одно хочеться завжди спростовувати ці прогнози, якщо вони невтішні. А якщо вони дуже позитивні, то хочеться їх підтверджувати грою та результатами. Це був мотиваційний момент, який нам тоді допоміг.
А зараз в «Кривбасі» ми такого не робили. Я тільки читав прогнози. Нашу команду не треба чимось таким мотивувати. Тоді у нас вже була одна бронза, і ми підходили в іншому стані. Зараз хлопці зосереджені на роботі, мотивовані, і додатково накачувати чимось їх не треба. Вони зараз повинні видихнути і просто працювати.
– Що потрібно, щоб втримати лідерські позиції? І чи реально поборотись з «Динамо» та «Шахтарем», навіть якщо вони в кризі?
– Чесно кажучи, я не хотів би говорити про «Шахтар» і «Динамо», бо це їхні справи. У них зараз такий період. Вважаю, що я ще не компетентний у цьому питанні. Бажаю їм, щоб у них все налагодилось на євроарені, щоб у них все було добре.
Звісно, там найбільш відбірний матеріал у плані футболістів. Там грають найсильніші українські гравці. Тому я думаю, що у них все буде добре, вони стабілізуються і будуть показувати результати. Ці команди грають з запасом. У них десь щось не виходить, але ми розуміємо, що вони швидко можуть підняти темп і набрати очковий запас, якого їм не вистачає. Тому багато що буде залежати від нас, чи готові будуть хлопці до боротьби.
Дуже відрізняється, коли ти граєш, знаходячись у середині таблиці, і на тебе нічого не тисне. Граєш собі спокійно. А коли ти борешся за щось велике, і в тебе немає права на помилку, то це тиск. Ти розумієш, що позаду хтось дихає в спину. Тому тут трохи важко. Будемо сподіватись, що хлопці ментально сильні і готові до цього. Боротись за виживання і за щось велике дуже тяжко.
«Граємо від своєї гри, а не від таблиці і не від очкового запасу»
– Ви поки дуже обережно говорите і навіть в голос не промовляєте нічого про перше місце. Готові писати історію українського футболу?
– Зараз дуже рано про це говорити. Всі це розуміють. Зараз ми йдемо від гри до гри. Дуже легко втратити голову, коли ти не на своєму місці, як деякі вважають. Ми спокійно до цього ставимось. Граємо від своєї гри, не від таблиці, не від очкового запасу. Звісно, ми хочемо бути там, але все залежить від нас, як ми будемо до цього підходити ментально та психологічно. Це найважливіше.
А про переписування історії дуже рано казати. У нас ще великий шлях попереду. У минулому сезоні була велика інтрига у боротьбі за найвищі місця. Шкода, що ми в цьому не брали участь, а тільки дивились по телевізору. Сподіваюсь, що колись і ми там будемо. А зараз не можна занадто літати у хмарах. Одна-дві гри – і все може змінитись.
– Мій колега Діма Ватрас написав текст, що Юрій Вернидуб будує у Кривому Розі «мужиків v2.0». Як ви опишете теперішній «Кривбас»?
– Насамперед «мужики» – це інша команда. Сьогодні це інший етап. Згоден, що ці два проєкти в чомусь схожі. Він будує команду з того, що він має, з сильних якостей своїх футболістів. Тому «Мужики 2.0» не підходить, бо це зовсім інші гравці та зовсім інша команда. Можливо, пройде час, і журналісти дадуть нам якесь інше прізвисько.
– Чого бракувало команді у минулому сезоні? В поточному, здається, пазл склався.
– У тому чемпіонаті команда тільки вийшла з першої ліги. Коли вона тільки зібралась, то чемпіонат вже почався. Було тяжко, тому що склад був не сформований. Було багато проблем у грі команди, вона тільки будувалась. Важко щось казати у своє виправдання, але з цим стикається дуже багато тренерів.
Є той же «Верес». При всій повазі до Лавриненка, адже він дуже сильний тренер тактично. З «Інгульця» він витискав максимум з того, що він мав, показував нормальні результати. Зараз він у «Вересі», і йому тяжкувато. Команда формується, а на це треба час. В жодному разі не можна казати, що він провалився чи ще щось. Це я кажу для прикладу.
Те саме було й у Миколайовича. Коли команда формується, важко одразу дати якийсь результат. Ми й зараз розуміємо, що команда тільки починає давати якийсь невеликий результат, але ще багато роботи, і треба працювати. А так, щоб на швидку руку, одразу результат мало, хто з тренерів може дати, коли у тебе немає багатомільйонних футболістів за великі гроші.
Коли ти працюєш з хлопцями, які тобі перепали від попереднього тренера, і сформувати команду, коли в тебе дуже обмежений бюджет – це, звісно, важко. На це потрібен час. Тому я вважаю, що треба чекати, працювати, і все вийде.
Фото: сторінка Івана Родітєлєва у фейсбук, «Кривбас»
