Топ - 5 тренерів для Челсі
Після останнього матчу з «Саутгемптоном» стілець під Гремом Поттером починає хитатися, тому я хочу вам представити топ-5 тренерів без роботи на сьогодні.
Складемо рейтинг від п'ятого до першого місця на думку редакції.
5 місце - Тіте (без роботи з 31 грудня 2022 р.)
Досягнення:
«Веранополіс»
Переможець Другого дивізіону Ріу-Гранді-ду-Сул: 1993
«СЕР Кашіас»
Чемпіон Ріу-Гранді-ду-Сул: 2000
«Греміо»
Володар Кубка Бразилії: 2001
Чемпіон Ріу-Гранді-ду-Сул: 2001
«Інтернасьйонал»
Володар Південноамериканського кубка: 2008
Володар Кубку Дубая: 2008
«Корінтіанс»
Чемпіон Бразилії: 2011, 2015
Володар Кубка Лібертадорес: 2012
Власник Рекопи Південної Америки: 2013
Переможець Клубного чемпіонату світу: 2012
Чемпіон Сан-Паулу: 2013
Збірна Бразилії
Володар Кубка Америки: 2019
Останній контракт:
26 липня 2018 року Бразильська конфедерація футболу оголосила про продовження угоди з фахівцем до 2022 року. 7 липня 2019 року Тіте привів бразильців до перемоги у Кубку Америки. 9 грудня 2022 року, після поразки бразильців на чемпіонаті світу 2022 у матчі чвертьфіналу проти збірної Хорватії, залишив пост головного тренера.
4 місце - Йоахім Льов (без роботи з 31 липня 2021 р.)
Досягнення:
Командні:
«Штутгарт»
Володар Кубка Німеччини: 1996/97
Фіналіст Кубка кубків УЄФА: 1997/98
«Фенербахче»
Бронзовий призер чемпіонату Туреччини: 1998/99
«Тіроль»
Чемпіон Австрії: 2001/02
«Аустрія (Відень)»
Власник Суперкубку Австрії: 2003
Збірна Німеччини
Бронзовий призер Кубка конфедерацій 2005 (помічник Юргена Клінсмана)
Бронзовий призер Чемпіонату світу 2006 (помічник Юргена Клінсмана)
Срібний призер чемпіонату Європи 2008
Бронзовий призер чемпіонату світу 2010
Бронзовий призер чемпіонату Європи (2): 2012, 2016
Переможець чемпіонату світу 2014
Переможець Кубка конфедерацій 2017
Особисті:
Тренер року у Німеччині 2014
Тренер року ФІФА: 2014
World Soccer Magazine Найкращий тренер року: 2014
Тренер року за версією IFFHS (2): 2014, 2017
Срібний лавровий лист (2): 2010, 2014
Орден "За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина": 2010
17 жовтня 2014 року домашній стадіон футбольної команди «Шенау 08» у його рідному місті Шенау був перейменований зі стадіону «Бухенбранд» на «Стадіон Йоги Льова». Крім того, його рідне місто зробило його шостим почесним жителем в історії.
23 січня 2015 року в Баден-Бадені Йоахіму Льову було вручено премію німецьких ЗМІ. З похвальною промовою виступив міністр Петер Альтмайєр.
Останній контракт:
Напередодні чемпіонату світу 2018 року Льов продовжив свій контракт зі збірною до 2022 року. Однак на самому турнірі на німецьку команду чекав провал: чинні чемпіони світу поступилися в першому матчі групового етапу мексиканцям (0:1) і лише в доданий час зуміли вирвати перемогу у шведів (2:1) завдяки голу Тоні Крооса зі штрафного на останніх секундах матчу. Для виходу в плей-офф німцям була потрібна перемога над аутсайдерами групи — збірною Південної Кореї, проте підопічні Льова поступилися з рахунком 0:2 і завершили турнір на останньому місці в групі. Вперше при Йоахімі Льові «Бундестім» залишила великий міжнародний турнір раніше за півфінал.
На Чемпіонаті Європи 2020, проведеному в 2021 році, де збірна Німеччини вийшла з групи, але в 1/8 поступилася англійцям, Льов був високооплачуваним тренером з річним окладом € 3,9 млн.
9 березня 2021 року Льов заявив, що влітку залишить посаду головного тренера збірної, незважаючи на чинний контракт. Від тоді він безробітний.
3 місце - Луїс Енріке ( без роботи з 8 грудня 2022 р. )
Досягнення:
Командні:
«Барселона»
Чемпіон Іспанії (2): 2014/15, 2015/16
Володар Кубка Іспанії (3): 2014/15, 2015/16, 2016/17
Власник Суперкубку Іспанії: 2016
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2014/15
Власник Суперкубку УЄФА: 2015
Переможець Клубного чемпіонату світу: 2015
Особисті:
Тренер року ФІФА: 2015
Останній контракт:
9 липня 2018 року Луїс Енріке став головним тренером збірної Іспанії з футболу, змінивши на цій посаді Фернандо Йерро. Контракт підписано на 2 роки. З березня 2019 року Луїс Енріке передав керівництво збірної у трьох матчах своєму асистенту, Роберту Морено, оскільки був відсутній, переживаючи за хвору на остеосаркому 9-річну доньку Ксану (дівчинка померла 29 серпня 2019). 19 червня 2019 він офіційно залишив посаду головного тренера збірної «з особистих причин». Оговтавшись від сімейної трагедії 19 листопада Енріке повернувся на посаду головного тренера національної збірної, яка під керівництвом Морено кваліфікувалася на Євро-2020.
«Червона фурія» зуміла дійти півфіналу, де в серії пенальті поступилася збірній Італії, досягши кращого результату з 2012. Вперше до заявки збірної Іспанії на великий турнір не було включено жодного футболіста з мадридського «Реалу».
Збірна Іспанії на стадії групового етапу чемпіонату світу з футболу-2022 у Катарі обіграла збірну Коста-Ріки, а потім зіграла внічию з командою Німеччини та поступилися збірній Японії з рахунком 1:2. У підсумку, у плей-офф збірна Луїса Енріке вийшла з другого місця у групі E. В плей-офф «червона фурія» зустрілась з Марокко та сенсаційно програла в серії пенальті. Після ЧС Луїс Енріке покинув пост головного тренера.
2-1 місце - Маурісіо Почеттіно (без роботи з 5 липня 2022 р.)
19 січня 2009 року Почеттіно підписав контракт з «Еспаньолом», який на той час змінив уже два тренери протягом сезону і перебував на 18-му місці. Почеттино, вигравши сім із восьми матчів, що залишилися, посів з командою десяте місце. Першу перемогу під керівництвом Почеттіно "Еспаньйол" здобув 21 лютого в каталонському дербі над "Барселоною" (2:1). Протягом наступних трьох сезонів «Еспаньйол» показував стабільну гру, займаючи тверде місце в середині турнірної таблиці.
27 травня 2014 року підписав п'ятирічний контракт із лондонським клубом «Тоттенхем Хотспур». З Почеттіно «шпори» посідали друге та двічі — третє місце у Прем'єр-лізі, що стало найкращим результатом команди у цьому турнірі. Піком цієї команди став перший в історії клубу вихід у фінал Ліги чемпіонів, який був програний «Ліверпулю».
Досягнення
«Парі Сен-Жермен»
Чемпіон Франції: 2021/22
Володар Кубка Франції: 2020/21
Власник Суперкубку Франції: 2020
Особисті:
Тренер місяця англійської Прем'єр-ліги (4): жовтень 2013 року, квітень 2017 року, вересень 2015 року, лютий 2016 року.
Останній контракт:
2 січня 2021 було офіційно оголошено про те, що Почеттіно повернувся до тренерської роботи, очоливши «Парі Сен-Жермен», з яким підписав контракт до літа 2022. 14 січня виграв із командою Суперкубок Франції, обігравши марсельський «Олімпік» із рахунком 2:1. Цей трофей став першим для аргентинця як для головного тренера. «ПСЖ» не зумів вийти у фінал Ліги чемпіонів, поступившись у півфіналі «Манчестер Сіті», а чемпіонат Франції завершив на другому місці, поступившись чемпіонським титулом «Ліллю».
У липні 2021 Почеттіно продовжив договір з «Парі Сен-Жермен» до 2023. А 5 липня 2022 «Парі Сен-Жермен» на своєму офіційному сайті оголосив про звільнення Маурісіо Почеттіно з посади головного тренера.
2-1 місце - Зінедін Зідан (без роботи з 30 червня 2021 р.)
Досягнення:
Командні:
«Реал Мадрид»
Чемпіон Іспанії (2): 2016/17, 2019/20
Власник Суперкубку Іспанії (2): 2017, 2019/20
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (3): 2015/16, 2016/17, 2017/18
Власник Суперкубку УЄФА (2): 2016, 2017
Переможець Клубного чемпіонату світу (2): 2016, 2017
Особисті:
Тренер місяця у Ла Лізі (2): квітень 2016, травень 2017
Найкращий французький тренер року за версією France Football (2): 2016, 2017
Тренер року в Європі (2): 2016/17, 2017/18
Тренер року за версією FIFA: 2017
Найкращий клубний тренер світу за версією МФФІІС: 2017, 2018
Найкращий тренер року за версією RMC: 2017
Найкращий тренер року за версією ESPN: 2017
Найкращий тренер року за версією Globe Soccer: 2017
Приз Мігеля Муньоса: 2019/20 (поряд із Юленом Лопетеги)
Останній контракт:
11 березня 2019 року на сайті мадридського клубу було оголошено про те, що Зідан повертається на посаду головного тренера вершкових, змінивши на цій посаді Сантьяго Соларі. Решту сезону «Реалу» врятувати не вдалося і команда завершила сезон без трофеїв. Однак за підсумками наступного сезону Зідан знову привів свою команду до чемпіонського титулу, оформивши його за тур до кінця сезону.
27 травня 2021 року на офіційному сайті «Реала» було оголошено, що Зідан вирішив залишити свою посаду.
Бонус - Андрій Шевченко (без роботи з 15 січня 2022 р.)
12 листопада 2012 року ФФУ запропонувала йому вакантне місце головного тренера збірної України. Згодом Шевченко відхилив усі пропозиції щодо працевлаштування до закінчення тренерських курсів, які розпочав у квітні 2013 року та закінчив у березні 2015 року, отримавши тренерську ліцензію PRO.
16 лютого 2016 року Шевченко увійшов до тренерського штабу збірної України, у складі якого брав участь у Євро-2016.
15 липня 2016 року виконком ФФУ Шевченко був затверджений на посаду головного тренера збірної України, змінивши на посаді Михайла Фоменка. 5 вересня 2016 року у першому офіційному матчі під керівництвом Шевченка українська збірна у домашньому матчі зіграла внічию 1:1 зі збірною Ісландії. Першу перемогу на посаді головного тренера збірної Шевченка здобув 9 жовтня 2016 року, коли Україна обіграла збірну Косова з рахунком 3:0. З командою він не кваліфікувався на чемпіонат світу 2018, проте успішно пройшов кваліфікацію на чемпіонат Європи 2020 року. На самому турнірі підопічні Шевченка зуміли дійти до чвертьфіналу, де з рахунком 0:4 поступилися збірній Англії. 1 серпня 2021 року Шевченко залишив свою посаду.
Останній контракт:
7 листопада 2021 року з Шевченком було укладено трирічний контракт на посаду головного тренера найстарішого клубу Італії «Дженоа», який виступає в Серії А, але вже через два місяці, 15 січня 2022 року, його було звільнено за провальні показники: клуб здобув лише одну перемогу в 11 матчах.
Більше цікавого на нашому телеграмм каналі: Мудрик | The Blues
