Так, збірній України щастило на Євро U-21 – але місцями це було б неможливо без роботи штабу Ротаня
Долю успішного турніру вирішили не просто індивідуальні дії гравців.
Збірна України U-21 провела класний Євро-2023, яким точно можна та треба пишатися – дійшла до півфіналу та вперше в історії потрапила на Олімпійські ігри, у групі жодного разу не програла, здобувши нічию з Іспанією у матчах резервними складами, а у чвертьфіналі вибила Францію.
Окрім цього також були епізодичні проблиски командної гри та ще більшого підсилювання теми «Ротаньболу» чи «Ротаньстайлу», яка остаточно переросла в меми.
Однак доволі популярною думкою залишається твердження, що нам відверто щастило. Ба більше, щастило тоді, коли це було вкрай необхідно – тобто якесь везіння у квадраті. Йдеться про епізоди, коли лідери нашої команди отримували шанс проявити себе у зручних для цього ситуаціях, якими скористалися.
Але ні, вважати, що локальні успіхи проти фаворитів є наслідком лише індивідуальних дій – неправильно. Попри те, що три останніх гри на турнірі дійсно не вразили.
Було декілька проблем.
Перш за все, зламалася структура. Руслан Ротань після Франції сам зізнався, що все пішло не за планом. Ті напрацювання, на які сподівався тренерський штаб, не вдалося реалізувати. Сюди ж відносимо півфінал.
Все це можна поділити на підпункти:
➡️ Страждав білд-ап
Під тиском з’явилася величезна кількість необов’язкових помилок. Не можна було покладатися й на альтернативні варіанти – навіть якщо умовний Арсеній Батагов віддавав класну діагональ вперед, бо не бачив продовження для короткого розіграшу, то боротьба і підбори у більшості випадків залишалися за суперником.
➡️ Відсутність ідей попереду
Про що говорити, якщо за 90 хвилин з Францією до фінальної третини Україна доправила 14 передач, увійшовши в чужий карний тільки 6 разів.
➡️ Відсутність підстраховки позаду
1 в 1 наших захисників, як би це грубо не звучало, розривали що іспанці, що французи. Чому не було знайдено ефективне вирішення цієї проблеми – питання.
➡️ Невдалі кадрові ходи
У попередньому пункті акцентували саме на «ефективному» вирішенні, бо якісь спроби таки були. Але вони не виправдали себе – що переведення Володимира Бражка третім центрбеком для опіки форварда при позиційних атаках Іспанії (пара Таловєров-Батагов просто губила зони, бо не знала, як діяти), що роль Дмитра Криськіва хибною дев’яткою (спрацювало буквально 2-3 рази за матч), що високі позиції Костянтина Вівчаренка та Олексія Сича на флангах, що, як показала практика, було надто ризиковано.
По суті, командно успішними можна назвати тільки 2 стартові матчі в групі – і то не повністю. Бо хорвати після 0:2 нас пару разів пробачили, а румуни майже до кінця середнім блоком стримували атаки.
Втім, позитивних моментів теж було вдосталь. І всі вони – результат роботи Ротаня та його тренерського штабу.
У збірній панувала класна атмосфера, а гравці вірили в себе та не сипались у складних ситуаціях
Почнемо з позафутбольних речей. Створення відповідного середовища для того, щоб футболісти почували себе комфортно – прерогатива тренерського штабу. Так звана «хімія» у цій команді була – Ротань перебував на одній хвилі з підопічними, всередині колективу буде багато друзів, а загалом цей кістяк разом знаходиться вже декілька років у межах циклу Євро-2023.
Здається, все це перетворилося на впевненість у критичних ситуаціях, що для українських збірних є дещо незвичним.
Наприклад, проти Румунії, коли довго не вдавалося відкрити рахунок. Хоч футбол з плином часу й ставав прямолінійнішим, але жодної паніки чи метушні.
Найпоказовіші приклади – перший матч з іспанцями та особливо чвертьфінал з Францією. Пропускаючи голи, команда не опускала руки та продовжувала наполягати на своєму, ніби нічого не трапилося.
Страху, зневіри, зайвої емоційності – усього цього не було.
Індивідуальних проблисків не було б без заготовлених задумів
Так, індивідуальний клас вирішив долю важливих епізодів. Проте якщо розібратись детально, то всі вони стали результатом продуманих дій та чіткого плану.
Чи пощастило проти Франції, що Михайло Мудрик знайшов цей шедевральний пас на Георгія Судакова? Звісно, пощастило, враховуючи дефіцит гострих моментів загалом у цій грі. Однак чи можливим був би цей епізод без ролі «вільного художника» у 22-го номера? Та навряд чи.
У «Шахтарі» хавбек отримує не так багато свободи, як у Ротаня. В молодіжці він знаходиться абсолютно всюди – опускається до центрбеків за м‘ячем, пресингує у парі з форвардом при схемі 4-4-2, зміщується на правий фланг, атакує з глибини. Наочно це було помітно проти Румунії:
Створити персональну опіку для такого виконавця практично нереально. І тому його вривання після позиційного провалу французів – далеко не випадковість.
Йдемо далі – гол Артема Бондаренка у півфіналі. Що бачимо на загальній картині: Судаков віддає черговий шедевр на Мудрика, той знущається із захисника та результативно прострілює у центр.
Тепер помічаємо, що в момент передачі на чужій половині поля були лише Михайло та Данило Сікан.
А під час пасу на 11 метрів у карний встигли прибігти троє гравців та Вівчаренко з Сичем на підбиранні.
Тобто це не той епізод, коли «Ай, Мудрик побіг, зараз щось зробить». Працює механізм, гравці своєчасно вмикаються в атаку – хто знає, чи дійшов би м‘яч на Бондаренка, якби Сікан з Олександром Назаренком вдвох не стягнули опонентів на дальню штангу.
І це лише приклади забитих голів, хоча класних відрізків у виконанні збірної було вдосталь. Не на регулярній основі, звісно, але й не так мало, щоб говорити про «виключно індивідуальний клас, який зробив результат».
Ротань завжди контролював матч – замінами, перестановками, вказівками
Тренерський штаб постійно намагався реагувати на перебіг матчу – місцями виходило з прямим впливом на результат.
➡️ Максим Брагару у другому таймі проти Румунії замінив Криськіва: Судаков таким чином перейшов у центр, а сам гравець «Чорноморця» на 88-й хвилині сольним проходом вирвав мінімальну перемогу та достроково вивів збірну у плей-оф;
➡️ вихід Бражка, Кащука, Судакова та Сікана суттєво заспокоїв гру з Іспанією у групі, а Данило взагалі заробив пенальті, з якого Георгій забив свій дебютний гол на турнірі;
➡️ у другому таймі з Францією Бражко почав грати глибше, що допомогло страхувати провали на фланзі, а ще була чергова результативна заміна – Назаренко суттєво пожвавив гру та віддав асист на Бондаренка;
➡️ нехай з французами не такою ефективною виявилася роль Криськіва, про що було згадано раніше, але це додало простору для креативу Мудрику, який зміщувався у центр – окрім цього, більше зон для ривків отримав Вівчаренко, який в епізоді із заробленим пенальті відтягнув на себе одного суперника.
***
Підбиваючи підсумок, здається, що немає єдиноправильного висновку та відповіді на запитання: «Що зіграло ключову роль?». Потрібно просто констатувати – місцями на перший план вийшли гравці, їхні вміння та аномальна реалізація, а місцями – робота штабу Ротаня, яку не треба применшувати.
Фото: Оксана Васильєва/«Динамо», скриншоти трансляції «Суспільне спорт»
