Гвардіола вимкнув усі шляхи побудови гри «Арсенала» – у тому числі й Зінченка
Розбираємо проблеми «канонірів» на прикладі Олександра.
Не сказати, що сценарій матчу за титул АПЛ, як його охрестили у світовій пресі, став дуже несподіваним. Однак саме такої безпорадності від «Арсенала» навряд чи хтось очікував – «Манчестер Сіті» без особливих проблем вдома розбив «канонірів» та зробив кілометровий крок назустріч черговому чемпіонству.
Що стосується лондонців, то ця зустріч стала остаточним підтвердженням спаду команди – три місяці тому підопічні Мікеля Артети домінували на полі, місяць тому виривали надскладні перемоги на характері, а зараз отримали серію з трьох нічиїх та поразки. Втрата форми відображається також на виступах Олександра Зінченка, який останній часом не тішив по-справжньому топовими перформансами, а, навпаки, давав приводи для критики та пошуку помилок.
Матч з «Ман Сіті» не став виключенням – в плані відсутності звичного впливу на гру команди. Розбираємо, як українець провів свої 90 хвилин проти ексклубу.
Гвардіола змінив схему під фланги «Арсенала», а Артета нічого нового не вигадував
Те, що Хосеп Гвардіола щось готує під Зінченка, можна було здогадатися за вибором стартового складу. Річ у тому, що останнім часом «містяни» грали за незвичною схемою – з трьома центрбеками позаду та зі Стоунзом і Родрі в опорній зоні. Цього ж вечора Пеп вийшов зі звичними 4-3-3 та Вокером, який стабільним гравцем основного складу тепер точно не є.
Таким чином іспанець перестрахувався на флангах, звідки «Арсенал» впродовж сезону створює найбільше небезпеки. Звісно, це стосується не лише Зінченка, який до того ж часто зміщується в центр, а ще Мартінеллі та Сака (навіть в першу чергу саме їх). Тут баланс виглядав так – зліва більш захисний Аканджі стримував Сака, а справа більш атакувальний Вокер повинен був навантажувати зону Олександра.
Артета натомість не змінював абсолютно нічого. Ні вибір футболістів, ні налаштування в білд-апі, ні роботу захисної лінії. Тому за підсумками матчу та взагалі невдалої серії «Арсенала» вже можна починати висловлювати претензії за відсутність гнучкості – не тільки лондонці суттєво здали, а й суперники потрохи починають вивчати їхню гру.
І хто міг зробити це краще, ніж Гвардіола? Пепу потрібно віддати належне. Перемога – дійсно «тренерська». Що цікаво, він не вибудував якусь геніальну структуру, а просто ефективно нейтралізував опонента. Демонструємо на прикладі Зінченка.
«Ман Сіті» перекрив усі шляхи суперника для початку та розвитку атак – Зінченка вимкнули першим
Здається, план Гвардіоли полягав в тому, щоб ізолювати від гри 4 найнебезпечніших гравців «Арсенала» в атаці та білд-апі – Зінченка, Джаку, Едеґора та Сака. Вдалося на «ура», причому з ефектом доміно.
Вимкнув Зінченка ➡️ позбавив Джаку можливості частіше зустрічатися з м’ячем.
Позбавив Джаку можливості частіше зустрічатися з м’ячем ➡️ позбавив Едеґора можливості зустрічатися з м’ячем на чужій половині.
Позбавив Едеґора можливості зустрічатися з м’ячем на чужій половині ➡️ позбавив Сака можливості виходити на простір після передач Мартіна.
До того ж «Ман Сіті» був готовий одразу до декількох маневрів українця. У стартові 10-15 хвилин Олександр намагався діяти в опорній зоні, постійно залишаючи своє місце на фланзі.
Однак там він постійно опинявся в оточенні декількох футболістів завдяки переміщенням Родрі або ж Гюндогана:
Десь з 10-ї хвилини, вже за рахунку 0:1, Зінченко змінив тактику та почав шукати лінії для передач у напівфлангах та біля бокової лінії – це «Сіті» також передбачив. Олександра накривало одразу троє, причому усі вступали в активний відбір, скорочуючи час 35-го номера на прийняття рішень.
Для розуміння, на протилежному фланзі такого тиску не було. Якщо Вайт й стикався з активним пресингом, то хіба що від одного суперника – інші ж просто стояли поруч та чекали, куди віддасть Бен:
Апогеєм роботи по Зінченку став четвертий гол – «містяни» зберігали інтенсивність та давили навіть у компенсований час, спровокувавши українця на банальний винос м’яча, який закінчився перехопленням та результативною атакою у дві передачі:
Проте тут важливо зробити три ремарки, щоб не виставляти Зінченка винуватцем проблем «Арсенала» з виходом на чужу половину:
1. Вся команда творила бозна-що, коли йшлося про продумані комбінації (перший змістовний удар відбувся аж на 35-й хвилині);
2. Цей ланцюжок ізоляції можна побудувати й в протилежному напрямку: вимкнення Сака ➡️ пасивність Едеґора ➡️ відсутність підключень Джаки ➡️ відсутність підтримки для Зінченка на фланзі;
3. Зінченко, на відміну від трьох інших «жертв» Гвардіоли, хоча б пару разів зумів загострити.
Що стосується останнього пункту, то дуже показовою стала індивідуальна статистика першого тайму:
🔴 Едеґор – 18 дотиків, нуль обіграшів, нуль ударів, нуль навісів;
🔴 Сака – 20 дотиків, два неточних навіси, три з трьох програних єдиноборств;
🔴 Джака – 17 дотиків та лише 12 пасів.
Зінченко ж мінімум двічі вводив м’яч у чужий карний.
Відклеївся від Голанда та знайшов розрізний пас:
Небезпечно навісив, після чого лондонці заробили кутовий:
Артета взявся виправляти ситуацію Зінченка у перерві, але натрапив на чергову пастку Пепа
Після перерви функції Зінченка кардинально змінилися – він почав непритаманно для себе діяти дуже широко, майже не опускаючись в центр. Спочатку це давало свої дивіденди.
На другій хвилині тайму «містяни» проґавили вривання Олександра, який віддав передачу під удар:
А на шостій отримав пас під ситуацію 2 в 2 на фланзі (щоправда, українець пішов у дриблінг та програв дуель Вокеру):
Втім, ця стратегія швидко виявила свою слабкість. Трапилося це в епізоді з третім голом, адже при втраті м’яча Зінченко розташовувався високо та аж ніяк не міг допомогти центрбекам (як і Вайт):
Артета засвоїв урок з проблемами українця в захисті, проте забув зробити це з усіма іншими
Взагалі те, як оборонявся «Арсенал» у цьому матчі – дивина та й годі. Коли команда, яка претендує на чемпіонство, розступається наче море перед Мойсеєм, то на цьому будь-яка глибока аналітика закінчується.
А коли за Голанда особисто відповідає Голдінг, який програє йому за відчуттями 80-90% єдиноборств та завжди знаходиться на крок позаду, то тим паче.
Однак стверджувати, що Артета не провів роботу над захистом, не будемо. Як мінімум, були помітні зміни саме в контексті Зінченка. У світлі останніх подій іспанець явно перестраховувався та насичував фланг Олександра в обороні, змусивши низько опускатися навіть Жезуса:
Труднощі натомість виникли в інших зонах. В пасив Зінченка записуємо 3 моменти, коли його дії (або ж їхня відсутність) призводили до небезпеки біля власних воріт.
1. Пасивний колективний відбір разом з Голдінгом, коли Голанд з місця обіграв їх обох:
2. Невдала гра головою та подарунок під прохід Бернарду:
3. Помилка в спробі високого пресингу, яка призвела до виходу Де Брюйне на ворота:
***
Авжеж, проблеми «Арсенала» куди глобальніші, ніж наведені приклади із Зінченком, однак на тлі роботи всієї команди у захисті Олександра зі знаком «плюс» виділяти немає за що. А за перекриття повітря в атаці треба «дякувати» Гвардіолі, який дуже грамотно підготувався до матчу.
З вболівальницької точки зору шкода лише, що така перевага «Ман Сіті» перетворила останні 30 хвилин гри на формальність.
Фото: Adam Davy/PA Images via Getty Images, скриншоти трансляції Setanta
