Навіщо Ракицький потрібен «Шахтарю» та який він зараз гравець
Ярослав серйозно регресував.
Ярослав Ракицький офіційно повернувся в «Шахтар». Контроверсійним цей трансфер є далеко не з футбольної точки зору.
У цьому ж матеріалі хотілося б поки акцентувати виключно на спортивній складовій – навіщо «Шахтарю» 33-річний захисник, що він може дати команді та що Ярослав зараз являє собою як гравець? Відповідаємо на основні запитання.
У якій формі перебуває Ракицький?
Виступи Ракицького впродовж останнього року – це про явний даунгрейд. Ще минулого сезону Ярослав був основним та ключовим гравцем гранда чемпіонату, який як мінімум не поступався УПЛ за рівнем – 15 матчів в основі, понад 1 220 проведених хвилин, 4 асисти та лише 4 жовтих картки. Він стабільно отримував місце в складі у Лізі чемпіонів: усі 6 зустрічей групового етапу розпочинав в основі, зробивши 1+2 за 499 хвилин – непогана статистика як для центрбека.
У лютому Ракицький відіграв тайм у плей-оф Ліги Європи проти «Бетіса». І хоча певні ознаки спаду можна було помітити й у 2021-му, після початку повномасштабної війни в ігровому плані взагалі все змінилося: Ярослав покинув Росію у березні, понад 4 місяці перебуваючи без команди та взагалі без практики.
Такий термін – занадто довготривалий для вікового футболіста. Після підписання контракту з турецьким «Адана Демірспором» навіть візуально було помітно, що це вже не той Ракицький, який був раніше.
Виступи Ярослава у Суперлізі тільки підтвердили песимістичні прогнози. Захисник відверто розчарував та на початку грудня розірвав контракт.
Що з Ракицьким трапилося у Туреччині?
Напевно, все, що ви чули про Ракицького у Туреччині – це історії з регулярними картками (2 червоних та 4 жовтих за 593 хвилини у 8 матчах) та привезеними пенальті. Негативна реакція вболівальників і преси стали логічним закінченням цього етапу кар’єри. Ярослав не потягнув рівень місцевої ліги, що стало певною мірою несподіванкою.
Ракицький значно поступався іншим захисникам чемпіонату за багатьма ключовими показниками, як от кількість відборів у середньому за матч – 2.54 (43-й серед усіх оборонців ліги). Але є два статистичних факти, які аж надто сильно лякають у контексті переходу в «Шахтар»:
1. 45% виграних єдиноборств;
2. 38% виграних верхових єдиноборств.
Для центрбека це майже катастрофа. Додаємо сюди слабкі цифри у контрпресингу (70-й в лізі з 2.54 поверненнями м’яча за матч) та робимо висновок, що нападники тепер не відчувають особливого тиску з боку Ярослава.
Якщо ж наживо поспостерігати за перформансами Ракицького, то стає очевидно – за останній рік він сильно втратив у мобільності, повороткості та швидкості, які й так ніколи не були його козирями. Обидва вилучення та привезений пенальті, коли він банально не встигав за суперниками, є наочними прикладами:
І це в «Адана Демірспорі», команді, яка йде четвертою у турнірній таблиці та демонструє дійсно непоганий футбол. Ракицький якимось чином випадав зі загальної картини та не задовольняв головного тренера. Це не дивно, адже були матчі, коли відсоток успішних тактично-технічних дій експредставника збірної України падав дуже низько:
◾️ «Фенербахче» (2:4) – 57,8% (26 з 45);
◾️ «Трабзонспор» (3:2) – 61% (33 з 54);
◾️ «Коньяспор» (1:1) – 70 % (44 з 62);
◾️ «Гіресунспор» (3:2) – 71,9% (69 з 96);
◾️ «Сівасспор» (3:0) – 72,4% (63 з 87).
Чи можна відзначити хоча б якісь позитивні моменти? Так – у випадку Ракицького це культура пасу. У Ярослава у середньому було 84% точних передач, що непогано на рівні інших гравців його амплуа у чемпіонаті, а також у середньому по 11.3 передачі з просуванням, що взагалі є п’ятим показником.
Проте ці паси вже не такі гострі, як були ще хоча б рік тому у «Зеніті». Це викликає чергові сумніви щодо перспектив у «Шахтарі».
Чи підходить Ракицький під стиль Йовичевича?
У системі Ігора Йовичевича, де у першій половині сезону багато чого залежало від швидкого переходу в атаку (особливо в Лізі чемпіонів з Мудриком), вміння віддати першу передачу може знадобитись. Однак річ у тому, що в «Адана Демірспорі» Ракицький цим не вражав. Загалом у 8 матчах Ярослав віддав лише чотири паси, які аналітики WyScout розцінили як успішні у перехідній фазі.
Тут слід додати, що «Адана Демірспор» – не та команда, яка пропагує гру першим номером та робить ставку на контроль м’яча. Вистачить зазначити, що колектив Вінченцо Монтелли знаходиться у нижній частині рейтингів Суперліги щодо середнього володіння та інтенсивності пресингу.
Схожа історія з картою втрат. Помічаємо, що Ракицький доволі часто помиляється на власній половині поля, а довгі діагоналі рідко знаходять своїх адресатів.
Гірники ж під керівництвом Йовичевича м’ячем намагаються дорожити, навіть якщо грають з акцентом на контратаки проти «Реала».
Ракицький – це конкурент/заміна для Матвієнка?
З огляду на попередній пункт – радше ні. Сподіватися на появу Матвієнка на лівому фланзі також не доводиться. Йовичевич у своїх інтерв’ю неодноразово зачіпав це питання в контексті травми Віктора Корнієнка та заявляв, що думав над переведенням Миколи, але відмовився на користь переваг, які отримує від виступів українця у центрі.
Якщо Матвієнко взимку залишиться у клубі, то розраховувати на ігровий час Ракицькому буде складно. Якщо ж Микола вслід за Мудриком вибереться з УПЛ, то гірники, скоріш за все, ризикуватимуть, намагаючись залатати діру саме Ярославом.
До того ж у складі «Шахтаря» Матвієнко був єдиним лівоногим центрбеком – Ракицький певним чином закриває цей недолік. При грі першим номером та проти команд з низьким блоком таким речам часто приділяють увагу, бо вони впливають на траєкторії та різноманітність передач, які можуть робити захисники. Саме тому топ-клуби намагаються, щоб лівша та правша грали в парі.
Ракицький – це підсилення під єврокубки?
Знову ж таки, ні. Якщо Ярославу не вдалося відповідати рівню чемпіонату Туреччини у складі одного з лідерів, то важко уявити, що він тут і зараз допоможе «Шахтарю» у протистоянні з «Ренном» в плей-оф ЛЄ, який розбирав на шматки Забарного та Попова у матчах з «Динамо».
Поки що жодних передумов щодо цього немає попри амбітні заяви агента Ракицького: «Співпрацю з «Аданою Демірспором» вирішили завершити, бо цей клуб – не рівень Ярослава. Ми дуже хотіли б повернення в Україну, але поживемо – побачимо».
Ракицький – це підсилення під УПЛ?
Так. Можна багато критикувати Ракицького за його гру в Туреччині та фізичну форму, але в УПЛ він досі вважатиметься одним з найкращих захисників як мінімум по роботі з м'ячем. До того ж хороших нападників в Україні фактично немає, щоб складати серйозні проблеми погіршеній якості гри в захисті у Ярослава.
Ключовим тут може стати факт, що в Україну дуже складно запросити хорошого легіонера, якісних та досвічених українців на ринку у вільному доступі просто немає, а контракт всього на пів року. «Шахтар» мало чим ризикує, крім репутації.
Підписання Ярослава для забезпечення глибини складу та ротації у другорядних матчах чемпіонату – логічне рішення. Якщо він готовий змиритися з такою роллю, то зайвим в обоймі гірників не стане. Враховуючи, у якому низькому блоці проти «Шахтаря» діють наші клуби, то цілком ймовірно, що його слабкі сторони компенсовуватимуться участю в атаках та, можливо, фірмовими гарматами, які раніше не раз ставали у пригоді проти «автобусів».
При цьому не факт, що Ракицький перекриє дорогу молодим хлопцям, як от 19-річному Едуарду Козику. Він лівша та скоріше буде підміною Матвієнка.
До того ж, якщо вірити декільком інсайдам, то новий тренерський штаб не розраховує на Сергія Кривцова, а сам клуб не планує влітку продовжувати з ним контракт. Ярослав може бути тим, хто забере хвилини як раз Кривцова.
***
Є ще декілька важливих аспектів. Наприклад, вплив у роздягальні чи те, як Ярослав ділитиметься своїм досвідом з іншими. Але все це напряму залежатиме від тих самих нефутбольних факторів – від чіткого пояснення своєї позиції та конкретних дій, на які зараз всі очікують.
Фото: «Шахтар», Getty Images
