Модрич – справжній герой Хорватії. У свої 37 вдруге вивів збірну у матч за медалі та ментально допомагає партнерам
Сьогодні може здобути другі поспіль медалі ЧС.
Модрич – один з тих футболістів, які наприкінці своєї кар’єри все ж отримали визнання, на яке заслуговували вже дуже давно. Якщо розбирати його клубний шлях, то, ймовірно, не вистачить і декількох томів – він став справжньою іконою праймового «Реала» та увійшов до когорти найвидатніших гравців усіх часів.
На батьківщині Луки його прізвище також вписано золотими літерами в історію країни. Тільки от річ у тому, що на це вплинули не лише успішні виступи хавбека за кордоном, що, беззаперечно, популяризувало Хорватію на міжнародній арені. Модрич став героєм нації зокрема й через досягнення у складі збірної, яка ніколи не вважалася європейським грандом.
А тепер хорвати мають шанс вдруге поспіль залишити ЧС з медалями – сьогодні матч з Марокко за третє місце.
Модрич з дитинства мріяв грати в центрі поля під 10-м номером, а його кумиром був Бобан
Дитинство Луки було доволі складним. Іра Козюпа раніше вже детально розповідала про початок спортивного шляху Модрича в умовах війни, яка застала його родину – сім’я вимушено стала біженцями та переїхала у Задар, де розпочалося футбольне життя майбутнього володаря «Золотого м’яча».
Ще у дитинстві Модрич вдало розставив пріоритети – мріяв грати центральним півзахисником під десятим номером, як у його кумира Звонимира Бобана. Доля склалася так, що Лука не лише здійснив мрію, а ще перевершив як особисті, так і команді досягнення Бобана в збірній.
Лука дебютував за збірну у 2006 році… проти Аргентини, коли перший гол на міжнародному рівні забив 18-річний Мессі
Протистояння з Аргентиною, майбутнім суперником у півфіналі ЧС-2022 – особливе для Модрича. Дебют за національну команду відбувся саме у грі з аргентинцями у 20-річному віці. Тоді Лука вперше зустрівся з Ліонелем Мессі, якому на той час було лише 18 років. Лео у тому матчі забив свій дебютний гол за збірну, а хорвати перемогли 3:2.
Зараз обоє футболістів є головною надією своїх країн перед однією з найважливіших ігор у їхній кар’єрі. Сюжет наче у новому серіалі від Netflix.
Щоправда, сходу основним в команді Златко Кранчара Модрич не став, але отримав цей статус уже у кваліфікації до Євро-2008 під керівництвом Славена Билича. Зараз у це складно повірити, однак в збірній Луку довго переслідували невдачі – у Швейцарію та Австрію він поїхав ключовим гравцем, але не забив пенальті у серії з Туреччиною у чвертьфіналі.
На трьох наступних турнірах Хорватія не виходила навіть в плей-оф, а на ЧС-2010 взагалі не відправилася, пропустивши в стикові матчі відбору Україну.
Можливо, це збіг, однак ситуація кардинально змінилася, коли Модрич вперше вивів команду на гру з капітанською пов’язкою – у 2015-му, тимчасово взявши на себе обов’язки Даріо Срни. Тобто, аж після 9 років виступів у збірній розпочався шлях Луки, який зробив його своїм Роналду, Мессі та Зіданом для Хорватії.
Статистика Модрича у збірній вражає. Він перевершив Шукера та Бобана
Дивлячись на показники Модрича у збірній за 16 (!) років, коментарі стають зайвими. Жоден з хорватських футболістів, напевно, ніколи не зможе хоча б якось наблизитись до нього.
Лука вже знаходиться поза конкуренцією у списку найвидатніших гравців в історії країни. Якщо до 2018 року існували сумніви, адже у хавбека «Реала» не було звершень на міжнародній арені, то після минулого ЧС все кардинально змінилося.
Модрич не просто повторив успіх колективу Мирослава Блажевича з бронзовими медалями першості 1998-го, а пішов далі, вивівши хорватів у фінал – Шукеру та Бобану цього зробити не вдалося.
Індивідуальний перформанс Модрича на ЧС-2018 – один з найкращих в історії. Вже тоді він засмучував Аргентину
Повноцінним капітаном збірної Лука став саме у циклі відбору до ЧС-2018. Напевно, легше згадати, які нагороди за підсумками турніру не дісталися Модричу, ніж які він отримав за свій сенсаційний виступ.
Вже тоді він встиг засмутити Аргентину, ставши героєм розгромної перемоги на груповому етапі. Його гол у ворота Кабальєро – шедевр, який варто переглянути знову.
Модрича визнали найкращим гравцем групової стадії, а потім він продовжив бенефіс у плей-оф – асистував партнерам в екстратаймах та забив у двох серіях пенальті, виправившись за промахи у 2008-му та у компенсований час 1/8 фіналу з Данією.
У підсумку – заслужений «Золотий м’яч» та звання людини, яка першою перервала гегемонію Роналду та Мессі. Здавалося, що це був останній акорд хорвата на змаганнях такого рівня, адже вік у 33 роки повинен дати про себе знати. Проте Модрич зміг здивувати навіть у 37, проводячи неймовірний за якістю поточний ЧС – в британській пресі його навіть почали називати «фізичним фріком», який гратиме до 50 років.
Виступи Модрича у Катарі – щось з жанру фантастики. Не лише креативить, але й «випалює» опорну зону
Ще перед турніром Модрич впевнено заявляв, що збирається завершити міжнародну кар’єру, адже у нього «немає еліксиру молодості». Історія ж повернулась так, що зараз його просять залишитись геть усі, у тому числі головний тренер Златко Далич:
«Що б я завжди не казав про Луку – цього все одно надто мало. Нехай Бог благословить його, нехай він живе довше. Я впевнений, що це не останній його турнір разом з Хорватією. Його фізична готовність, серйозне ставлення, робота та професіоналізм є для нас основоположними. Це дуже важливий гравець».
Та й сам півзахисник, здається, вже не проти змінити своє рішення: «Ні, я не залишаю національну команду. Я відчуваю, що у хорошій формі, почуваюсь дуже добре і залишусь тут, поки можу. В мене нема причин йти. Це мій вибір».
Дивлячись на гру Модрича та його ставлення, такий розвиток ситуації не дивує. Він переживає третю молодість, а до ЧС належно підготуватися допоміг власний професіоналізм. У 2021 році Лука взагалі встановив власний рекорд за голами за збірну, відзначившись 4 рази, а перед поїздкою у Катар хорват спеціально змінив процес тренувань.
Результатом цього стала статистика 37-річного хавбека, у яку складно повірити:
– єдиний гравець на ЧС, який знаходиться у топ-3 за показниками передач у фінальну третину та поверненнями володіння у другій третині (загалом 39 відборів м’яча);
– один з трьох гравців, які мають 10+ повернень володіння у захисті, у середині поля та біля чужих воріт;
– лідер за сумарною кількістю відборів та перехоплень;
– другий за кількістю фолів проти себе;
– третій за пасами з просуванням.
Цифри – це, звісно, добре, але також важливим аспектом є лідерські якості Модрича на полі та за його межами. По-перше, він знову забив свій пенальті у післяматчевій серії з Бразилією, до цього відбігавши 120 інтенсивних хвилин.
Далич навіть зізнався, що хотів замінити Луку в екстратаймах, але той запевнив, що з ним усе гаразд: «Він нереальний. Модрич не був втомлений, він ні разу не зупинився, сказав, що повністю готовий грати».
По-друге, Модрич знову показав приклад молодим партнерам по команді, коли разом з Крамаричем вийшов тренуватися у день після матчу з Бельгією в заключному турі групи – тренерський штаб тоді дав команді вихідний.
У Модрича справжній менталітет переможця, а ще він просто футбольний джентльмен
Якщо порівнювати хорвата з іншими видатними футболістами його епохи, то Луку можна вважати ледь не найсвятішим. У нього досконала репутація, на яку жодного разу не впливали скандали або конфлікти. Навпаки, Модрич своєю поведінкою завжди запам’ятовується виключно з позитивного боку. ЧС-2022 не став винятком.
Перед турніром у хорватських медіа з’явилося відео, де він проводить відверту розмову з голкіпером збірної Домініком Ливаковичем. Нехай Лука й вказував на слабкі сторони свого партнера по команді, зокрема проблеми з впевненістю, але робив це у такому тоні, як належить капітану.
Як цей діалог допоміг Ливаковичу, можна побачити вже зараз – він двічі визнавався найкращим гравцем матчів плей-оф та зацікавив «Баварію».
Інший показовий момент – те, як Модрич підтримував бразильців після чвертьфіналу. Йдеться не лише про його партнерів по команді, особливо Родріго, який не реалізував свій пенальті – Лука довго залишався на полі, втішаючи Неймара, Тіагу Сілву та інших.
***
Це характеристики не просто професійного спортсмена, але й людини зі справжнім менталітетом переможця. Впевненість Модрича передається іншим, а сам він неодноразово наголошує на необхідності битися до останнього та ніколи не опускати руки.
«Можна сказати, що у нас є ДНК «Реала», адже ми завжди боремося до самого кінця та ніколи не здаємося. Всі дивляться на великі країни, а на маленькі не звертають уваги, але для нас це не проблема. Поки інші є фаворитами, ми в тіні.
Звичайно, що хотілося б завершити матч швидше, не чекаючи на пенальті. Зробимо все можливе, щоб перемогти», – сказав Модрич перед півфіналом з Аргентиною. Не перемогли, але все одно увійшли в історію своєї країни.
Фото: Nelson Almeida/AFP via Getty Images, Sky Sports, Lars Baron/FIFA via Getty Images, Goran Stanzl/Pixsell, Clive Mason/Getty Images, Stojan Lasić/VLM, Eurosport, Jack Guez/AFP
