Кухаревич грає за валлійський «Свонсі» – в англійському чемпіоншипі. Що там забули клуби з Уельсу
І що найтитулованіший клуб Уельсу робить в Англії.
От вже понад пів року Микола Кухаревич – частина валлійського клубу «Свонсі», який грає в англійському чемпіоншипі. До нього (і до «Кардіффа») в англійській футбольній системі, здається, звикли вже всі – обидва згаданих клуби ще нещодавно грали в АПЛ, а «лебеді» ще 10 років тому узагалі грали у Лізі Європи від Англії. Як звикли вже і до валлійського «Рексгема» – завдяки Раяну Рейнольдсу наймедійнішого клубу англійських низів останніх років.
Та як їх занесло в англійську футбольну систему при живому чемпіонаті Уельсу? Чому інші клуби з Уельсу грають в Уельсі? І, зрештою, чи є зворотні приклади?
Вирушаємо у футбольно-адміністративну історію, в якій є залізниці, єврокубки з сьомого дивізіону, клуб з міста засновника Донецька та стадіон прямо на кордоні двох країн.
В англійській футбольній піраміді грає 5 клубів з валлійських міст. Чотири – професійні, один – у Д7
Отже, головний предмет цієї історії – пʼять валлійських клубів, які грають в англійських турнірах. Ось вони на карті:
Коротко перезнайомимося з кожним з них, хоч більшість вже і згадали ще в першому абзаці.
«Кардіфф Сіті», який нині грає у чемпіоншипі, провів 17 сезонів в історії у вищих англійських дивізіонах, і є єдиним неанглійським клубом в історії Кубка Англії, який його виграв – у 1927-му.
«Свонсі Сіті» теж грає у чемпіоншипі, має у своїй історії 9 сезонів у вищих дивізіонах, а завдяки своїй перемозі у Кубку ліги 2012/13 (теж єдиний неанглійський переможець в історії турніру) навіть взяли участь у Лізі Європи 2013/14 як англійський клуб, дійшовши там до 1/16 фіналу.
«Ньюпорт Каунті» – один з двох валлійських клубів англійської Ліги 2 (4-й дивізіон), найвищою лігою якого був другий дивізіон у 1939/40 та 1946/47 сезонах. Клуб встиг пережити банкрутство та відновлення у 1989-му, після якого подолав шлях з низів до професіоналів, де в Лізі 2 грає от уже 10-й сезон поспіль.
«Рексгем» – найстаріший клуб Уельсу та третій найстаріший професійний клуб у світі. Грає у Лізі 2, куди піднявся минулого сезону після придбання акторами Раяном Рейнольдсом та Робом Макелгенні, усю історію провів в англійських низах.
«Мертір Таун» пережив кілька ітерацій, але усі вони в низах англійського футболу, як і зараз – у сьомому дивізіоні, де піраміда ділиться вже на чотири регіональні підгрупи. Однак у цього клубу є звʼязок з Україною – саме у Мертір-Тідвілі народився Джон Юз, який заснував Юзівку (Донецьк). У 2022-му клуб випустив форму у кольорах «Шахтаря» на підтримку України після вторгнення РФ.
Премʼєр-ліга Уельсу стартувала пізніше за Вищу лігу України – федерація відповідала лише за кубок, через який валлійці й виходили в єврокубки
Причина, з якої валлійські клуби з моменту заснування йшли в англійські турніри, банальна – в Уельсі не було свого чемпіонату. Так, хоч Футбольна асоціація Уельсу і є третьою найстарішою у світі, тамтешні клуби ще з кінця ХІХ століття просто доєднувалися до англійських ліг.
Чи не головна причина – логістична: залізницею, головним видом транспорту тих часів, було куди простіше дістатися в Англію як з півночі, так і з півдня Уельсу, аніж безпосередньо з півночі на південь. Та що там – така ситуація зберігається і нині. Щоб доїхати з Рексгема в Кардіфф, треба їхати через англійські міста Шрусбері та Герефорд. З умовного Свонсі до умовного Аберіствіта треба теж робити величезний гак.
Фрагмент актуальної карти залізниць Англії, на якому помітна недостатня сполученість Уельсу цим видом транспорту
З автомобільними дорогами у регіоні теж біда, але виправляти її почали аж після Другої світової – до того звʼязок між північчю та півднем Уельсу теж був, мʼяко кажучи, не дуже.
Утім, Футбольна асоціація Уельсу на професійному та напівпрофесійному рівнях усе ж працювала у форматі сучасного Ліхтенштейну. Тобто, організовувала свій турнір – Кубок Уельсу. У ньому тоді брали участь здебільшого клуби з країни, які грали в англійській піраміді, а також іноді на запрошення сусідні клуби з Англії. Змагання не було пріоритетним для клубів, особливо у другій половині століття, хоч здобуло свій шарм з 1960-х – завдяки путівці переможцю у Кубок кубків УЄФА.
Саме таким чином усі свої рази в історії «Кардіфф», «Свонзі» (крім сезону 2013/14) та «Рексгем» і потрапляли у єврокубки – при тому, що продовжували грати у підвалах англійської піраміди. У 1987-му «Мертір Тідвіл», тодішній «Мертір Таун», виграв кубок – і наступного сезону через бан англійських клубів був єдиним представником англійської футбольної піраміди в Європі, граючи у сьомому дивізіоні! Там вони у першому раунді навіть виграли домашній матч проти «Аталанти» 2:1, однак програли гру в Італії 0:2.
«Мертір Тідвіл» у світлій формі
Найуспішнішим з представників Уельсу в Європі був «Кардіфф» – у сезоні 1967/68 дійшов до півфіналу Кубка кубків, де програв «Гамбургу».
Валлійську Премʼєр-лігу Футбольна асоціація Уельсу заснувала лише у жовтні 1991-го – на тлі обговорень того, а чи потрібна та асоціація узагалі. Стартував чемпіонат улітку 1992-го – для розуміння таймлайну, сталося це вже після того, як в Україні відіграли перший після відновлення Незалежності піврічний сезон-1992 Вищої ліги.
Але залишалася проблема: деякі валлійські клуби не дуже-то й хотіли виходити з англійської футбольної піраміди.
Федерація сама дозволила професіоналам лишатися в Англії, а от з аматорами сварилася – останній «трансфер» в Уельс стався у 2019-му
На момент створення власного чемпіонату, у системі Футбольної ліги, тобто професійного англійського футболу, були три клуби – «Кардіфф», «Свонсі» та «Рексгем». Футбольна асоціація Уельсу вирішила, що запрошувати їх нема сенсу – ліга, що створювалася, була напівпрофесійною, а ці три клуби були повноцінно професійними, тож їхній перехід міг потягнути за собою необхідність розривати контракти з гравцями. Так ці троє й лишилися грати в Англії й досі.
Хіба що з 1995-го їм заборонено грати в Кубку Уельсу – УЄФА натисла на асоціацію, щоб у цих та інших клубів з англійської піраміди не було подвійного шансу кваліфікуватися в єврокубки і через Англію, і через Уельс (усі три клуби беруть участь у Кубку Англії та Кубку англійської ліги).
Більше головного болю валлійським чиновникам завдали вісім клубів з нижчих за Футбольну лігу дивізіонів, які прозвали «Irate Eight» («Розгнівана вісімка») – «Бангор Сіті», «Баррі Таун», «Карнарвон Таун», «Колвін Бей», «Мертір Тідвіл», «Ньюпорт Каунті», «Ньютаун» та «Ріл». Вони вважали, що лишатися в англійській системі, особливо коли близький до Футбольної ліги, вигідніше, ніж грати у потенційному наповненому 20 клубами напівпрофесійному дивізіоні – нехай і з реальнішою перспективою єврокубків. Тим паче, що «Бангор Сіті», наприклад, був одним із засновників нинішньої Національної ліги (Д5), а «Ньюпорт» та «Мертір» відносно незадовго до того грали у Футбольній лізі.
Три клуби з восьми бунтівників передумали ще до того, як перший сезон розпочався, і «Бангор Сіті» та «Ньютаун» стартували у 1992-му у вищому дивізіоні Уельсу. Третім клубом, який погодився, став «Ріл» – але зробив це тоді, коли процес ліцензування на Премʼєр-лігу Уельсу вже закінчився. Тож йому довелося починати «з низів» – тобто, з другого дивізіону.
«Бангор Сіті» святкують перемогу в Кубку Уельсу-2009/10
Іншим пʼятьом клубам асоціація поставила жорстку умову – заборонила грати у футбол в чемпіонатах Англії на території Уельсу. Тож «Баррі», «Карнарвон», «Колвін Бей», «Ньюпорт» та «Мертір» були вимушені гостювати у своїх суперників в Англії. Суть такого тиску – фактично не дати клубам заробити грошей на своїх уболівальниках, яким тепер треба було їздити не лише на виїзні матчі, а й домашні. Це подіяло на ще один клуб – з сезону 1993/94 «Баррі Таун» теж почав грати у валлійській піраміді.
Інші ж чотири клуби пішли до суду, позвавшись проти Футбольної асоціації Уельсу. Судді аж у 1995-му вирішили, що та перевищила повноваження, забороняючи клубам грати на своїх стадіонах та у своїх містах – і ті змогли далі грати в Уельсі територіально, але в Англії турнірно. Щоправда, «Карнарвон» того ж року все одно все-таки вирішив перейти до валлійського футболу.
На наступний «трансфер» клубу «розгніваної вісімки» довелося чекати аж до 2019-го. Тоді у квітні «Колвін Бей» провів голосування серед власників акцій щодо того, чи варто переходити з 8-го дивізіону Англії в чемпіонати Уельсу. Аргументація була проста – на виживання і успіхи в англійському футболі клубові не вистачає грошей. Варіанти, які озвучив клуб на голосуванні, у своєму формулюванні були красномовні:
«1. Лишатися, де ми є, і дивитися, як клуб зникне.
2. Лишатися в Англії на суттєво меншому бюджеті й постійно боротися за виживання.
3. Розпочати наново у валлійському футболі та розбудовуватися звідти до потенційного статусу клубу Премʼєр-ліги Уельсу через 3-4 роки».
Зрештою, «Колвін Бей» у 2023-му туди і вийшов – зараз бореться за виживання, йдучи передостаннім. А «Ньюпорт» і «Мертір Таун» як переродження «Мертір Тідвіла» лишаються єдиними бунтівниками, які досі не хочуть назад в Уельс.
Іронічно, але найтитулованіший клуб чемпіонату Уельсу географічно знаходиться в Англії. А це ще як?
Валлійський чемпіонат нині – це змагання одного клубу, «Нью-Сейнтс» (ТНС, від The New Saints). Починаючи з 2001-го, вони лише одного разу опускалися нижче другого місця, вигравши 15 з 31 чемпіонств в історії турніру. Сам клуб від заснування грав у валлійському селі Лантасфрайд, яке розташоване неподалік кордону з Англією.
«Нью-Сейнтс» святкують своє 15 чемпіонство у 2023-му
Паралельно у 1993-му Футбольна асоціація Уельсу прийняла до піраміди футбольний клуб «Освестрі Таун» з однойменного міста, а вже у 2000-му той доріс до вищого дивізіону. Нюанс – хоч і дуже близько до кордону, Освестрі знаходиться в Англії, і клуб від заснування у 1924-му грав в англійській піраміді.
Лантасфрайд та Освестрі на карті
У 2003-му власники «Освестрі» та ТНС (тоді це ще був клуб з геніальною спонсорською назвою Total Network Solutions) домовилися про обʼєднання – перший клуб фінансово не стягував. Вирішили оселитися у банально більшому населеному пункті – відтоді «Нью-Сейнтс» і розриває у валлійському футболі, лишаючись при цьому територіально в Англії.
Окрім усього, існує клуб, чий стадіон майже повністю знаходиться в Уельсі. Але місто і парковка – в Англії (там і грають)
Остання аномалія в англійсько-валлійських футбольних стосунках – це футбольний клуб «Честер». Його нинішня версія – відродження після того, як оригінальний «Честер Сіті» було ліквідовано у 2010-му.
«Честер» грає в англійській Національній лізі Північ (6-й дивізіон), в англійському місті Честер, на стадіоні «Дева». Його особливість – він майже повністю знаходиться на території Уельсу.
Так, саме поле та трибуни знаходяться вже в Уельсі, а от стоянка, головний вхід, деякі додаткові споруди та поштова адреса – в Англії.
Це навіть викликало юридичну колізію у грудні 2021-го - січні 2022-го через коронавірус – в Уельсі тоді стався сплеск захворювання, через який влада ввела жорстіший рівень обмежень, зокрема, на глядачів (до 50 присутніх), тоді як в Англії лімітів вже на той час не було. Після введення цих обмежень «Честер» провів два матчі у чемпіонаті – на кожному зібрав по трохи понад 2 тисячі глядачів. За це керівництво клубу викликала поліція Уельсу та місцева влада валлійського регіону, погрожуючи штрафами – мовляв, стадіон фізично знаходиться в Уельсі, тож і правил маєте дотримуватися валлійських. Зрештою, «Честеру» навіть довелося переносити наступний матч, щоб не грати без глядачів і не наразитися на покарання.
Цей же стадіон ще раніше давав марні сподівання фанатам ще старого «Честер Сіті» на порятунок клубу. У січні 2010-го той клуб потрапив під адміністрацію, і зрештою був виключений з Національної ліги за порушення фінансових правил. Тут керівництво і згадало про фізичне розташування стадіону в Уельсі – і звернулося до Футбольної асоціації Уельсу з проханням прийняти їх до себе. Однак валлійські чиновники оцінили ситуацію й відмовили у цьому, після чого клуб-«фенікс» повернувся також в англійську піраміду.
