«Челсі» досі вписується у ФФП? Шок, але схоже, що так
Не просто так вони купують молодих гравців.
Аномально великі витрати «Челсі» в епоху Тодда Боелі викликають логічне питання – а як узагалі вони досі вписуються у фінансовий фейр-плей?
Викликають вони це питання не лише у нас – The Athletic пише, що клуби-конкуренти скаржаться у Премʼєр-Лігу на витрати лондонців. Це ж видання і спробувало пояснити, яким чином «Челсі» взагалі досі вписується у ФФП.
Переповідаємо головне.
Діру з 8-річною амортизацією закрила УЄФА – однак «Челсі» все одно активно її використовує (і успішно)
Загалом за часів Боелі, вже з урахуванням приходу Ромео Лавіа, «Челсі» витратить понад 900 млн фунтів. І це з урахуванням того, що у клубу досі немає титульного спонсора та участі в ЛЧ цього сезону, яка помітно впливає на фінансовий стан навіть топклубів.
Загальновідомий факт, що ще минулого сезону «Челсі» активно використовував «діру» у правилах щодо амортизації трансферів – розподілу у фінансовій звітності витрат на придбання гравця на строк його контракту (які у «Челсі» тепер складають в основному 7-8 років). Саме так лондонці змогли безперешкодно в одне вікно підписати багатомільйонних Мудрика та Енцо.
Цю діру закрила УЄФА – з цього літа амортизація трансферів не може йти далі, ніж на 5 років, незалежно від строку контракту. Утім, це досі вагомий інструмент для витрат «Челсі».
Понад те, лондонці цього сезону не грають у єврокубках – відповідно, поки можуть особливо не переживати за правила УЄФА. АПЛ же, як пише видання, ще не вжила відповідного заходу та «дає більше свободи дій», що дає «Челсі» привести звітність до ладу перед бажаним виходом в єврокубки-24/25.
У звітностях та амортизації «Челсі» дуже допоміг розпродаж цього літа (200 млн фунтів з 250 за три вікна Боелі). Мова, в першу чергу, про продажі Кая Гаверца, Мейсона Маунта, Матео Ковачича, Каліду Кулібалі та Едуара Менді.
Усе через те, що у фінансових звітностях дохід від трансферів записується одразу, а не розтягується у часі, як витрати – лише з тим, що від доходу віднімається залишок амортизації.
І це хороші новини для «Челсі»: з продажів, гравці або мали незначний залишок амортизації через тривале перебування в клубі (як Гаверц чи Ковачич), або ж узагалі були вихованцями, як Маунт та Лофтус-Чік – у таких випадках нічого від доходу віднімати не треба.
Власне, лише продажі Гаверца, Маунта та Ковачича допомогли «Челсі» отримати близько 100 млн фунтів доходу за звітністю. У вакуумі такий дохід дозволив би клубові в межах правил витратити до 500 млн фунтів на новачків, амортизованих на 5-річні контракти (з умовою, що дохід надходитиме і далі, звісно).
За підрахунками видання, амортизовані витрати «Челсі» за останні три сезони, враховуючи початкові трансферні витрати, становить 157,2 млн фунтів, тоді як дохід за звітністю у цей період – 149,6 млн фунтів, що майже перекриває витрати.
Ще одна хороша новина для «Челсі», хоч нині й виглядає, як проблема – з нового сезону клуби вважаються «фінансово здоровими» навіть з 90 млн євро чистих збитків за трирічний період. Старий ліміт – 30 млн євро.
Проблемою виглядає вона тому, що минулого року «Челсі» у звітності вказав збитки у 121 млн фунтів, за сезон до того – збитки у 156 млн фунтів, другі найбільші в історії. Тож тепер клубові доведеться шукати джерела доходів – через продаж гравців, комерційні угоди чи повернення в ЛЧ.
Допомагає «Челсі» з економією і новий підхід до зарплат – купують молодь, бо вона просить менше
Ще одним важливим фінансовим аспектом є зарплати. Нове керівництво клубу вважало гроші, які платили за часів Абрамовича, таким собі «Челсі Premium». Боелі ж узяв стратегію на те, щоб привести зарплати до більш-менш ринкового значення, і свідомі того, що очікування по зарплатах зростають у футболістів разом з віком.
Молодші ж футболісти мають тенденцію погоджуватися на менші базові зарплати з бонусами за виступи – що дає «Челсі» простір розпочинати з доволі низьких чисел, і збільшувати їх у разі, якщо футболіст себе реалізує.
Окрім того, навіть попри закриття лазівки з амортизацією, «Челсі» продовжує давати молодим гравцям довгі контракти. Боелі вірить, що це дає гравцям більші гарантії щодо працевлаштування, а клубові – захищеність їхніх активів.
Водночас, якщо гравець не виправдає очікувань, його буде набагато легше позбутися. Величезні зарплати Ромелу Лукаку та Хакіма Зієша, яких підписали ще за часів Абрамовича, є одними з перепон у спробах «Челсі» їх позбутися.
***
Такий підхід «Челсі» – усе ще великий ризик. Якщо план з досягнення успіху майже виключно молоддю не вигорить, то «Челсі» ризикує залишитися з високими видатками по амортизації й обмеженим простором для того, щоб виправити ситуацію.
Фото: Ian Stephen, Andy Rowland/Global Look Press, «Челсі»
