«Шахтарю» не вистачило з «Порту» драйву Йовичевича та логіки в рішеннях ван Леувена
Олександр Сажко – про невдалий дебют тренера в ЛЧ.
Чи варто сильно розчаровуватись, що «Шахтар» програв «Порту» в Лізі чемпіонів? Звичайно, ні. Взагалі немає нічого жахливого в такій поразці. «Шахтар» і в найкращі часи міг би вийти з цього матчу з таким результатом – і це не було б сенсацією.
Ще до матчу за «Шахтар» було дуже лячно, і здавалось, що серйозний провал дуже ймовірний – настільки було багато проблем у гірників. Але, можливо, саме це питання і треба задавати: чому «Шахтар» підійшов до цієї Ліги чемпіонів майже в такому ж розібраному стані, як до попередньої, коли команду збирали в останній момент з того, що погано лежало?
Змінили хаотичного тренера на системного, підписали тільки влітку 7 (!) легіонерів, а по суті ця команда поки що, можливо, навіть гірша за минулорічну – як мінімум точно до неї дуже близька за поточним станом.
По суті між цими командами дві кардинальні відмінності:
1. Відсутність Михайла Мудрика.
2. Єврокубковий драйв Ігора Йовичевича. Ось все це навіть трохи комічне «Хто ми? Шахтарі! Егегей, понеслись!», яке робило різницю в турнірі, де налаштуватись емоційно на кожен окремий матч часто важливіше, ніж бути готовим стратегічно та тактично. Звідти і приходив фарт.
І якщо першого вже не повернути, то від другого керівництво та президент «Шахтаря» обрали відмовитись самі в міжсезоння. Гірники хотіли системного тренера, який буде суперпрофі, розвивати гравців та краще відповідати стратегії клубу – і в цьому була доля логіки. Але також і була серйозна доля ризику, який залишається і досі.
Адже, можливо, головна відмінність ван Леувена від Йовичевича – саме характер та відносини з людьми: хаотичного хорвата, який робив ставку на спілкування з гравцями, настрой команди, замінив холодний та систематичний диктатор, з якого слова яскравого не витягнеш. Перша думка після першого ж великого інтерв'ю нідерландця: айсберг, Патрік «Айсберг» ван Леувен.
І це дуже серйозна зміна для «Шахтаря» після харизматичного Йовичевича. В першу чергу для гравців, які більше не отримують цей емоційний заряд, щоб просто вигризати газон та лягати кістьми в Лізі чемпіонів – весь цей холод передається команді. Є підозра, що про цю зміну доведеться ще не раз згадувати по ходу сезону. Бо відмінність максимальна.
Можливо, на дистанції це рішення все ще буде правильним. І майже немає сумнівів, що в «Шахтаря» все буде в порядку в УПЛ – особливо після довгої зимової паузи, де ван Леувен матиме можливість довгий час попрацювати вже з усім складом. Але до цього йому ще треба дійти. І, схоже, Ліга чемпіонів постраждає в першу чергу, бо тут треба було знову збирати пазл на ходу.
З ван Леувеном дійсно треба запастись терпінням – йому потрібна дистанція. Так, немає нічого страшного, щоб програти «Порту», але все ж таки б хотілось, щоб хоча б рішення тренера були зрозумілими. І, здається, друге після драйву Йовичевича, чого не вистачило «Шахтарю», це логічних рішень тренера на конкретний матч.
Ось тільки 5 найпростіших питань по складу та замінах по ходу матчу:
1. Чому вийшов зліва в захисті Міроші на свій взагалі перший матч за «Шахтар», коли в УПЛ награвався Азаров?
2. Чому в старті не було ані Бондаренка, ані Криськіва?
3. Чому Сікан, який провалив матч, був переведений зліва так пізно? Чому він взагалі не був замінений раніше?
4. Чому після травми Лемкіна в центр захисту поставили Міроші, а Ракицького – справа в центрі, де йому зовсім незручно розігрувати? При цьому центральний захисник Козик так і залишився сидіти на лавці?
5. Чому команда догравала взагалі без форвардів? Келсі не може відіграти весь матч?
Цьому складу треба ще багато прогресувати, щоб грати в Лізі чемпіонів. Але за підсумком першого матчу здалося, що ван Леувен також був частиною проблеми та свою частину роботи провалив – як по загальній готовності команди до матчу, так і по конкретних рішеннях.
Фото: Tribuna.com/Віталій Вітлео
