«Шахтар» виграв УПЛ на рівні менеджменту. 6 ключових рішень, які привели до титулу
Олександр Сажко – про домінацію в якості прийняття рішень.
За всією брудною боротьбою та скандалами фінішу сезону УПЛ дещо губиться, наскільки велику роботу провело керівництво «Шахтаря», щоб виграти чемпіонат. Варто нагадати початкові умови: втрата майже всіх легіонерів та величезний скептицизм до команди, яка вперше за багато років починала сезон майже повністю українським складом.
Не забувайте: ніхто не ставив на «Шахтар» у боротьбі за титул, а серед вболівальників лунали навіть думки, що з «гравцями з «Маріуполя» гірники можуть не потрапити до зони єврокубків. В цьому титулі, можливо, як ніколи велика доля менеджменту клубу – його рішення дозволили вийти з дуже складної ситуації. Ось ключові з них.
1. Запрошення Ігора Йовичевича
Можливо, зараз Ігор Йовичевич не виглядає фігурою, яка здатна і далі робити «Шахтар» краще на дистанції після цього сезону. Гра гірників проти аутсайдерів далеко не завжди виглядала впевненою, а іноді просто розчаровувала – і складно зрозуміти, що Ігор може запропонувати команді в плані розвитку стилю гри та позиційного футболу в умовах УПЛ.
Але безглуздо заперечувати, що в кризовий момент Йовичевич став ключовою фігурою для здобуття результату «Шахтаря». Він не дав команді розвалитись емоційно під тиском обставин, додав енергії та мотивації молодим гравцям в перші хаотичні місяці повної перебудови. Допомогли в УПЛ й вдалі виступи в Лізі чемпіонів, які суттєво додали впевненості команді.
Тоді було не до тонких тактичних рішень та думок про довгострокові перспективи. Важливо було зберігати позитив та дати результат – це Йовичевичу вдалося. І складно йому за щось дорікнути глобально, якщо врахувати умови роботи.
А тепер згадаємо, що запрошував «Шахтар» хорвата зі скандалом: через нього посварились з головним конкурентом «Дніпром-1», а сам Йовичевич суттєво зіпсував свою репутацію. Це був агресивний хід менеджменту клубу за тренером, якого вони вважали найкращим з доступних кандидатів на заміну Де Дзербі. Доступність – важливе уточнення, бо на той момент взагалі було незрозуміло, що буде з УПЛ. І затягнути в Україну топтренера в таких умовах під час війни було неможливо.
«Шахтар» зробив ставку на Йовичевича – і не помилився.
2. Швидка реакція на втрату легіонерів
Влітку через правило ФІФА «Шахтар» втратив з десяток легіонерів – це фактично повний склад. До того ж клуб був суттєво обмежений як у фінансових можливостях (втрата легіонерів без нормального продажу призвела і до фінансових втрат), так і в виборі, кого можна запросити на заміну. Бо на той час мало хто був готовий їхати в Україну.
«Шахтарю» вдалося швидко відреагувати та номінально закрити більшість дірок у складі. Так, це була кризова робота, де фактично брали всіх, до кого змогли дотягнутись. І далеко не кожен трансфер спрацював: Петряк, Тотовицький та Тейлор так і не стали важливими гравцями команди. Хоча точково також допомогли.
Головне, що активність «Шахтаря» в кризовій ситуації витягнула клуб та дала йому хоч якусь глибину на рівні УПЛ. Зубков та Михайличенко стали основними, Назарина та Джурасек суттєво допомогли в ротації, навіть Швед приніс користь, хоч і постійно випадав через травми та мало грав.
Після літніх трансферів в команди все ще не вистачало глибини на декілька турнірів, але трансфери дозволили дотягнути до зими. До того ж є показовий зворотний приклад з «Динамо», яке влітку вирішило просто нічого не робити та ігнорувати кризову ситуацію – та закінчило сезон на четвертому місці, хоча починало фаворитом.
3. Оптимізація логістики
Логістика в УПЛ в умовах війни, де недоступні найшвидші засоби пересування літаки – один з ключових факторів боротьби за чемпіонство. Перемогла та команда, яка робила все, щоб забезпечити собі максимально можливі умови для полегшення складних переїздів.
Тут знову не обійтись без порівняння з «Динамо». Навіть Мірча Луческу говорив про помилки з логістикою, що вказує на погане планування поза футбольним полем: «Ми мали помилки, пов‘язані з логістикою: напевно, краще було залишитися в Лодзі та продовжувати підготовку там, щоб менше переїжджати». «Шахтар» весь сезон намагався таких помилок уникнути (його планування локацій для перебування команди, матчів УПЛ та єврокубків було логічним та виваженим) та навпаки робити все, щоб полегшити тренувальний процес та відновлення тренеру та гравцям.
Так, мова також йде й за домовленості з суперниками грати виїзні матчі номінально дома (у Львові). Вони дуже погано впливають на чесність боротьби в чемпіонаті – і про це треба постійно нагадувати. Але також варто спробувати подивитись на це з боку менеджменту «Шахтаря». Їх задача – використати всі можливі легальні засоби, щоб створити кращі умови для здобуття командою результату. І для цього вони постійно використовували дурний пункт регламенту УПЛ.
Тому в першу чергу треба ставити питання лізі, чому це дозволено. А «Шахтар» лише використав регламент, щоб перемогти. Це не дуже красиво? Так. Це дало результат та допомогло виграти чемпіонат і забезпечити додаткову стабільність клубу через призові ЛЧ? Також так.
4. Вдале додаткове точкове підсилення взимку
Фактично «Шахтар» остаточно виграв конкуренцію з «Дніпром-1» в УПЛ взимку. Коли гірники провели досить вдалу точкову трансферну кампанію, а дніпряни повністю провалились та не змогли підсилити дуже вузький склад.
Кевін Келсі забив 5 голів після виходів на заміну – серед них переможний гол «Львову» на останній хвилині та м'яч, який приніс нічию з «Олександрією». Георгі Гочолеішвілі допоміг більш-менш без наслідків пережити кризу травм: забив «Чорноморцю», додав ротації на позиції правого захисника та навіть закрив позицію правого вінгера в декількох матчах.
Важливо також, що ці трансфери, як і прихід Різника, не тільки підсилення команди зараз, але й робота на перспективу. Дмитро закриє воротарську позицію після відходу з клубу Трубіна, а Келсі та Гочолоішвілі – дуже молоді гравці, які ще будуть суттєво зростати разом з командою.
5. Повернення Ракицького
Окремо від решти трансферів треба говорити про повернення Ярослава Ракицького. Бо цей перехід суттєво відрізняється від решти. Його головна ціль була – допомогти команді прямо зараз проти автобусів УПЛ. І важко уявити, щоб без Ракицького «Шахтар» зміг би здобути у другій половині сезону такий самий позитивний результат. Його рокіровка з Кривцовим суттєво підсилила команду.
Підписання гравця, який декілька років грав в країні-агресорі, було ризикованим репутаційним кроком. До того ж було незрозуміло, чи зможе Ракицький дати команді достатньо, щоб компенсувати такий ризик. Як виявилось, зміг. Навіть при тому, що Ярослава вже не вистачає на повний матч навіть в УПЛ.
6. Геніальний продаж Мудрика
Звичайно, не можна говорити, що трансфер взимку Мудрика на вихід зробив команду сильніше. Але «Шахтар» навіть без нього зміг виграти чемпіонство. Тому перехід виявився виправданим навіть з точки зору результату в УПЛ.
Продаж Михайла за 70+30 мільйонів євро дозволив зосередитись на задачі виграшу чемпіонату та не хвилюватись за деякі нефутбольні речі. Він додав стабільності та фінансової впевненості в майбутньому. А це той фактор, якого не вистачає більшості клубів УПЛ під час війни.
І, так, очевидно, що Мудрик не коштував таких грошей. Щоб це зрозуміти, не потрібно було бачити виступи Михайла за «Челсі». Такий трансфер – результат роботи «Шахтаря» по розкрутці гравця.
***
Якщо підбити підсумок: «Шахтар» виграв цей титул в першу чергу на рівні менеджменту. Вам можуть не подобатись його дії, або персонально Палкін чи Срна, але важко не визнати, що з точки боку клубу вони провели дуже якісну роботу для полегшення життя гравцям та тренеру. І про такий рівень іншим клубам УПЛ поки можна тільки мріяти.
Фото: «Шахтар»
