«Динамо» вимкнуло Ракицького, а «Шахтар» – Буяльського: матч показав головні проблеми обох команд
Олександр Сажко – про найцікавіше в Класичному.
«Динамо» приймало «Шахтар» в Києві в Класичному – завершили нічиєю 1:1. Розбираємо, як це було.
Склади: Луческу здивував, Йовичевич вирішував дилему Ракицького
Запасні «Динамо»: Моргун, Малиш, Дубінчак, Боль, Шепелєв, Рамадані, Перріс, Кабаєв, Гармаш, Царенко, Діалло, Рамірес
Запасні «Шахтаря»: Шевченко, Пятов, Корнієнко, Михайліченко, Назарина, Тотовицький, Топалов, Очеретько, Борячук, Швед, Сікан, Келсі
На цей матч не було жодної дискваліфікації, але в обох командах вистачає травмованих. Тому їх і так суттєво послаблені війною склади на Класичне для багатьох виглядали дуже посередньо. Зустрічались навіть думки вболівальників, які ці склади називали найгіршими в історії Класичного – і вони мають право на існування.
Склад «Динамо» вийшов дуже експериментальним та навіть несподіваним. Вже дуже давно відсутні Бущан, Шапаренко та Лєднєв, до яких додався Караваєв. Також на лаву запасних тільки повернувся після пошкодження Кабаєв, але в старт не потрапив.
Найбільше здивувала відсутність навіть в заявці Дениса Попова (травмувався перед матчем) та Джастіна Лонвейка, які були беззаперечно основними навесні. Не потравив до основи й Шепелєв, який міг вийти й в центрі, й лівим вінгером, як це вже траплялось часто. Дубінчак також почав на лаві – Мірча віддав перевагу Вівчаренку.
З усього виглядало, що Луческу робить ставку на швидкість – особливо про це свідчив невихід Шепелєва. Беніто, Волошин, Ванат, Тимчик, Вівчаренко – це все швидкі гравці. А Андрієвській, як і Сирота, який вийшов замість Попова, при всіх їх недоліках, є гравцями, які можуть віддавати непогані середні та довгі передачі.
Тих, хто не дивився останні матчі «Шахтаря», його склад також міг здивувати. Але насправді проблема з вінгерами гірників дуже давня. І Гочолеішвілі, і Судаков/Джурасек вже грали на цій позиції. Зубков, Петряк та навіть Криськів, який закривав позицію вінгера, – травмовані. А Швед тільки повернувся на лаву після травми.
Хоч Йовичевич і має Тотовицького, Очеретька та Топалова, які всі можуть зіграти вінгера, але останні матчі показали, що хорват їм не дуже довіряє, щоб випустити в такому матчі. Тому фактично тут вибору в нього майже не було.
Значно цікавіше було рішення Ігора Йовичевича поставити Ракицького в старті та відправити Матвієнка на фланг. Ярослав демонстрував чудові навички плеймейкінгу проти аутсайдерів УПЛ, але одночасно всі розуміють його проблеми зі швидкістю та загалом грою в захисті. Проти «Динамо» це був не обов'язково правильний вибір та чимось навіть ризикований вибір.
Гри вийшла закритою: мінімум дотиків в карному майданчику та всього по два удари в площину
Можливо, це трохи дивно робити таку довгу прелюдію про склад, а потім починати одразу з підсумків статистики. Але гра була настільки неконструктивною, закритою та повільною, що рішення тренерів по стартовому складу та остаточні цифри – дійсно найцікавіше в цьому матчі, за виключенням голів та деяких суддівських рішень.
В першому таймі навіть намагався рахувати дотики «Шахтаря» в карному майданчику і, здається, якщо відкинути вкидування з ауту на Траоре та кутові, то це було буквально два епізоди. Один з яких виник під час того, як Сергію Сидорчуку допомагали за межами поля – і вдалось використати миттєве збентеження «Динамо», щоб продертись по центру, скинути на фланг та навісити в голову Коноплі, який не потрапив у ворота.
В «Динамо» ситуація з заходами в карний була дуже схожою. Решта – це були перекатування в центрі поля або спроби щось накрутити на флангах. Тому спостереження за грою будуть дуже тезовими.
«Шахтар» виглядав статично – «Динамо» вимкнуло Ракицького
«Шахтар» почав матч з м“ячем. Як і здавалось ще до матчу, «Динамо» повністю віддало ініціативу та спокійно чекало в середньому блоці, що придумає опонент. І гірникам було дуже складно в такому статичному положенні.
План в «Шахтаря», схоже, був, але він зовсім не працював. Ось дуже показовий скрін, що хотів робити Йовичевич:
Траоре опускається нижче, витягуючи на себе захисника (в цьому випадку Сироту). Якщо той вийде, то в цю зону може вбігати Бондаренко або Гочолоішвілі, який грав вінгера та розташовувався дуже широко. При цьому номінально лівий вінгер Судаков навпаки опускається дуже низько, але зазвичай дуже високо йшов Матвієнко.
Таким чином для захисника з м'ячем створюється одразу декілька варіантів в залежності від дій суперника: або відіграти коротко через Судакова, або відіграти в середину на Траоре, який добре чіпляється за м'яч, або шукати глибину. На скріні все виглядає красиво, але насправді «Шахтарю» вдалось створити мінімум таких епізодів, коли ця схема працювала.
По-перше, «Динамо» повністю закрило Ракицького, за якого ледь не персонально відповідав Ванат. Ярослав дуже рідко зустрічався з м'ячем, а без нього він перетворюється у кращому разі в посереднього гравця, якщо не гірше. Це було дуже добре видно, що «Динамо» навмисно дозволяє саме Бондарю розігрувати – і навіть не сильно тиснуло на нього, залишаючи Буяльського перекривати лінії для передач в середину.
По-друге, Гочолоішвілі не класичний вертикальний вінгер, а Бондаренко – не вертикальний інсайд. В таких позиціях вони грати не звикли – знаходити вчасні епізоди для забігань їм було б важко.
По-третє, така статика загалом традиційна проблема «Шахтаря» за відсутності вінгерів. Йовичевич намагається її вирішити, але коли в тебе в складі навіть одного, а то часто і двох вінгерів грає півзахисник, це стає суттєвою проблемою, яка виходить далеко за межі матчу з «Динамо». Всі півзахисники «Шахтаря» звикли грати в дир-дир, отримувати м'яч в ноги, а не в зону – це перетворюється в стоячий футбол, які б технічні вони не були та як би вони не домінували в центрі поля над командами УПЛ.
Вже на перших хвилинах стало зрозуміло, що ця гра може перетворитись у стояння з м'ячем, бо «Динамо» не буде висуватись і давати «Шахтарю» простір, а що робити без нього гірники не знають. Але їм допоміг випадок.
Удар Степаненка з 30+ метрів прямо по центру не повинен був закінчуватись голом, але Нещерет помилився. Воротарю «Динамо явно завадило сонце, але показово, що саме в киян було право вибору сторони поля. Сидорчук навіть перепитав Нещерета, яку обирати – і той залишився там, де стояв, з сонцем в обличчя. Очевидна помилка саме в цьому – і вона через відсутність досвіду.
Далі «Динамо» вже змушено було пресингувати агресивніше хоча б епізодично, але насправді «Шахтар» навіть так створити майже нічого не зміг.
«Динамо» ставило на швидкі фланги, але не змогло використати сильні якості Буяльського
План вичікування «Динамо» працював на нейтралізацію «Шахтаря» і до його голу, і після. Але проблема в тому, що вже на 12-й хвилині кияни поступались в рахунку та повинні були забивати. Звичайно, «Шахтар» вже не квапився так відкриватись та грав більше за результатом.
Луческу розраховував на швидкі фланги та індивідуальні дії Волошина та Беніто з подальшими ударами або навісами в штрафну. Можна навіть сказати, що якоюсь мірою це іноді працювало.
Особливо Беніто постійно тиснув на захисників та заробив дві жовті картки для суперника: Ракицький та Михайличенко збивали його, коли вже були відіграні. До того ж саме Беніто пробивав по воротах в найнебезпечнішому епізоді «Динамо» в матчі, коли м'яч спочатку потрапив в руку Ракицького (спірний епізод, де як міг бути, так міг і не бути пенальті в залежності від трактовки), а потім Трубін врятував на добиванні з декількох метрів.
Але такі епізоди роботи на фланзі занадто рідко закінчувались справжньою гостротою. Подачі перелітали гравців «Динамо», які досить агресивно по 3-4 людини вбігали в карний майданчик, а майже всі спроби розіграшів втикались в стіну гравців суперника.
В таких матчах «Динамо» часто раніше рятував Віталій Буяльський, який є гравцем епізоду та може створити момент для суперника або класно відкритись сам. Але цього разу він повністю випав з гри та майже не отримував м'яч.
Можливо, справа саме у взаємодії з вінгерами. Зв'язка Циганкова та Буяльського була найбільшим джерелом гостроти киян в першій частині сезону. Зараз Віталію складно адаптуватись без передач, які дозволять йому демонструвати свої найсильніші якості в останній третині поля. Бо Беніто – це більше про фізику та гру один в один, а не ігровий інтелект. А Волошин ще надто часто губиться на полі.
Це все стає великою проблемою, коли треба створювати самім, а не грати від суперника. Можливо, саме для взаємодії з Буяльським Луческу випускав зліва Шепелєва, який значно біль тонкий та розумний гравець. Але Володимир не вписувався в початковий план на цю гру, який зламався після швидкого голу Степаненка.
Заміна Буяльського стала сміливим, але логічним кроком Луческу. І Саме Царенко, який вийшов замість Віталія, заробив штрафний, з якого Андрієвський зрівняв рахунок.
***
Окремо хочеться зазначити, що робота арбітрів в цьому матчі потребує додаткової уваги. Не можна сказати, що рішення були катастрофічними, але декілька спірних епізодів були трактовані в один бік:
– відсутність небезпечного штрафного за фол на Буяльському, після якого тому навіть надавали допомогу;
– удар Бондаренком Сидорчука в обличчя до крові, який був між жовтою та червоною, але закінчився нічим, скоріше за все, рух був не навмисним, але факт порушення та потрапляння в обличчя був;
– потрапляння м'яча в руку Ракицького;
– ще один фол Бондаренка, який був між жовтою та червоною – враховуючи, що в Артема вже повинна була бути як мінімум жовта, то він мав бути видалений.
