Класичне варто було зіграти в Англії. Від матчу «Динамо» – «Шахтар» хотілося більшого
Ірина Козюпа – про нічию наших топів у Києві.
Десь тиждень тому говорила з англійським журналістом Енді Браселлом. Він пише книжку про «Шахтар», його новітню історію та про те, як грати у футбол під час війни. Заговорили про Класичне. І тут Енді видав цікаву думку. Пам’ятаєте, була така тема про те, щоб зіграти «Динамо» – «Шахтар» десь в Англії?
«Англійцям це було б цікаво. Чув, що відмовилися від ідеї, бо там багато витрат на організацію матчу і потрібно виробити візи. Думаю, навіть якби поставили високу ціну на квитки, то був би ажіотаж. Ми, англійці, такі – любимо поскаржитися, які дорогі тікети, а тоді купуємо їх і йдемо на стадіон», – пожартував колега.
Хоча, який це жарт. Цього року була на кількох матчах АПЛ і бачила, що таке матчдеї в АПЛ. Окей, я і до цього знала, що футбол в Англії і загалом в Британії дуже люблять. Але побачити на власні очі, як величезні натовпи людей йдуть на стадіон на матч «Вест Гема» – це було сильно.
Схожий вайб в Україні пригадую на Євро-2012, фіналі Ліги чемпіонів і топових матчах збірної. Тобто, на футболі найвищого рівня, який доводилося бачити в нас. А тут – «просто черговий тур АПЛ». І таких матчів в одному Лондоні може бути два в день.
Пригадую, спілкувалася в пабі Ліверпуля з однією родиною англійців. Вони не якісь активні фанати, але доволі добре орієнтуються у футболі. Не дарма кажуть, що коли в місті кав’ярня на кожному кроці, то навіть якщо ви не любите каву, то все одно зможете відрізнити флет-вайт від лавандового рафу. Так і тут – загальна висока культура спорту дуже висока.
А після тем про війну та футбол моїм ліверпульським знайомим була дуже цікавою тема Євробачення. Конкурс, який мав пройти в Україні, прийме саме рідне місто «Бітлз». Та що казати про Ліверпуль – навіть у Белфасті люди згадували про Євробачення в контексті розмови про Україну. До речі, всі квитки на конкурс розкупили за 1 годину 42 хвилини, а відкривати його буде король Чарльз III.
До чого я – сьогоднішнє Класичне було мало кому цікаве з ряду різних причин. А уявіть, якби сьогодні «Динамо» грало з «Шахтарем» у Ліверпулі на «Гудісон Парк»? «Евертон» Миколенка якраз грав на виїзді. Це була б дуже важлива та потрібна історія з купою важливих меседжів та сигналів.
Звернення Зеленського, виступ KALUSH, модульне шоу на трибунах (наприклад, як було з українсько-польським прапором), якісь спільні колаби між футболом та Євробаченням – та всього багато можна було б придумати. Наприклад, нагадати, що нам все ще дуже потрібні F-16 та інше важке озброєння, щоб виграти і швидше завершити цю жахливу війну. І не кажіть мені, що це звучить нереалістично чи надто складно в реалізації. Українці можуть все – якщо дуже цього хочуть.
За такого сценарію цей матч точно став би знаковим, а головне корисним – навіть з такою самою грою, як в Києві на стадіоні Лобановського. Я не змогла приїхати в Київ, щоб потрапити на Класичне. І не шкодую. Навряд трансляція кардинально відрізнялась від матчу вживу чи емоції були б вау.
Хоча не скажеш, що у грі зовсім не було цікавих моментів – Траоре співав гімн України з усіма, Степаненко забив класний гол, Сидорчук боровся до крові і розбитого носа, Андрієвський врятував нічию наприкінці матчу – 1:1. Але загальне враження – хороша спроба, але ніт. Класичне втратило свій статус та градус протистояння. Від такого принципового за замовчуванням матчу хочеться значно більшого, ніж поки готові запропонувати команди.
Фото: Оксана Васильєва, «Шахтар»
