Нагельсманн розкрив родинну таємницю – його батько був спецагентом та наклав на себе руки
«Він справді хотів померти».
Юліан Нагельсманн – один із найбільш обговорюваних тренерів у Німеччині вже багато років. Спочатку, під час роботи у «Гоффенгаймі», він побив чимало рекордів, пов'язаних із юним віком, згодом наробив галасу із «Лейпцигом» в Лізі чемпіонів, взяв декілька трофеїв та скандально пішов з «Баварії», а нині він – одна із головних надій німецької нації напередодні домашнього чемпіонату Європи.
Нещодавно Юліан дав інтерв'ю відомому німецьку виданню Der Spiegel, в якому розкрив велику родинну таємницю.
***
У розмові з журналістами бундертренер, звісно ж, чимало говорив про футбол, національну збірну та свій досвід роботи у Бундеслізі. Нагельсманн, наприклад, дещо розкритикував керівництво «Баварії» за те, що ті не дають тренерам часу, аби збудувати новий проект, розповів про натягнуті стосунки із колишніми босами мюнхенців Хасаном Саліхаміджичем та Олівером Каном, а також пояснив, чому вирішив запросити на Євро Тоні Крооса.
Втім, він також знайшов час, щоб поговорити і про особисте – та вперше розгорнуто розповів про свого батька, який скоїв самогубство.
Виявляється, Нагельсманн-старший був агентом Федеральної розвідувальної служби Німеччини (ФРС – місцева федеральна установа, яка займається збором розвідданих за кордоном).
«Мені не можна багато розповідати, хоча я навіть не знаю, чим він займався. Знаю одне – він не був серед високопоставлених чиновників, – розповідає Юліан. – У мене були чудові стосунки та міцний зв'язок із батьком. Мені було 15 чи 16 років, коли я дізнався, що він був федеральним агентом. До цього я мало що помічав і майже не замислювався над цим.
Він часто возив мене на тренування з Ландберга, де ми жили, до Мюнхена і час від часу розмовляв про це зі мною. Мені він розповідав найбільше про свою діяльність, але все-одно це була лише крапля у морі інформації.
Йому не дозволяли розповідати що-небудь про роботу. Це також було причиною, чому він казав, що йому це все остогидло. На роботі у нього не було можливості поділитися своїми турботами та почуттями. Зрештою, це дуже тиснуло на нього».
Юліан намагався розібратися із причинами смерті свого батька, проте запитань виникало ще більше.
«Було важко. Батько не залишив ані записки, ані якого-небудь пояснення. Але те, як він наклав на себе руки, дало мені зрозуміти, що це рішення для нього було абсолютно зрозумілим. Нашій родині було непереливки, але уся ситуація загалом допомогла усвідомити, що це не був крик відчаю – він справді хотів померти. Тому я повинен поважати це рішення».
Нагельсманну було 20 років, коли його повідомили про суїцид батька.
«Я досі часто згадую той день. Я був на тренерських курсах неподалік Мюнхена, у Обергахінгу, і готувався до отримання ліцензії C. Раптом керівник курсу попросив мене вийти на вулицю – там я зустрів свого тестя, який і розповів мені про те, що батько наклав на себе руки».
Рання втрата батька допомогла Нагельсманну швидше сформуватися як особистості. За словами Юліана, йому одразу довелося піклуватися про сім'ю, розбиратися з усіма документами та вирішувати повсякденні питання, про які більшість у такому віці навіть не задумуються: «Мені довелося приймати серйозні рішення, щоб полегшити долю моєї мами, яка раптово опинилася у власному будинку без свого партнера».
Такі рішення мають інший вимір у порівнянні із тим, якого нападника випустити на поле у наступному матчі. Сами вони і сформували Нагельсманна-молодшого.
Фото: Martin Rose/REUTERS, TSV 1860 München
