«Челсі» не стане знову успішним з цими власниками. Американці занурюють клуб в хаос
Микола Решнюк хоче зрозуміти логіку рішень, але дарма.
«Челсі» не звільнив Маурісіо Почеттіно. В клубній заяві про розлучення з аргентинцем вказано, що рішення прийнято за взаємною згодою. Тобто, продовжувати співпрацю не захотіли обидві сторони.
Таке формулювання часто є евфемізмом, спробою згладити гострі кути. Але конкретно в цьому випадку вірю, що було все саме так. Підстави допускати, що Почеттіно сам також не захотів далі працювати з «синіми», є. Клуб потопає в управлінській кризі.
Придбавши «синіх» два роки тому, група американських інвесторів на чолі з Тоддом Боелі задекларувала далекоглядний та довгостроковий план з розвитку успішного «Челсі» у щось ще успішніше, грандіозне та мультиклубне за лекалами «Ман Сіті» та його City Group. «З’явилась можливість принести частку американської ментальності в англійський спорт та розвинути його», – говорив тоді Боелі.
Минуло два роки, а «сині» не лише не наблизились до рівня «Сіті», а навпаки – впали ще нижче свого. Це більше не команда левелу Ліги чемпіонів, не кажучи про плей-оф. І перспективи повернутись в цей статус на сьогодні нечіткі.
Причиною тому постійні контраверсійні кадрові рішення Тодда Боелі, Бегдада Еґбалі та інших співвласників з перших днів у клубі. Вони буквально супроводжують «Челсі» всі ці два сезони, розхитуючи клуб.
Почнемо з того, що на старті нові власники звільнили в клубі весь менеджмент часів старого (доволі влучне рішення насправді через офшорні схематози «Челсі» часів Абрамовича). Але натомість Тодд Боелі сам на деякий час взявся бути спортивним директором. Не маючи для цього жодного досвіду в європейському футболі. Але маючи американську ментальність, ну.
Згодом в клубі почали зʼявлятись й професіонали, але наче за принципом «чим більше, тим краще». Сьогодні у «синіх» два спортивних директори, а також окремі керівні посади для глобального скаутингу та моніторингу успішності. Фахівців постійно прибуває, через що не кожен може збагнути структуру всередині клубу.
І це при тому, що на вершечку ієрархії не один власник Боелі, а також Бегдад Еґбалі та інші співвласники. Що є групою з різними центрами впливу.
Такий підхід віддзеркалився і в питанні трансферів. За два роки при американцях «сині» витратили космічні 1.1 млрд євро на 28 нових гравців! Саме така незбалансована кадрова політика народила меми про нехватку місць в роздягальні й схильність американців сильно переплачувати за все, що рухається.
Та найбільш промовистим побічним ефектом такого псевдоспланованого та псевдопослідовного підходу до управління стало тасування тренерів.
Захопившись перебудовою, Боелі та компанія звільнили Томаса Тухеля просто через невдалий старт сезону, коли команда програла три матчі з семи. Цього, а також непорозуміння тренера з власниками, вистачило для звільнення тренера уже за місяць після початку кампанії. Що уже є ознакою невдалого планування.
Призначення Грема Поттера хоч і лягало в заявлену концепцію «запросимо молодого перспективного тренера, щоб він розвивав нам наші золоті таланти», але отримало мало простору і часу на те, щоб виправдати себе. З англійцем наче й хотіли працювати довго і щасливо, інакше б не підписували контракт на 5 років. «Но не получилось».
Отримавши роздутий ростер, Поттер натомість навіть не отримав змоги попрацювати з ним як слід на передсезонних зборах. Все довелось робити на ходу, тому не дивно, що Грем провалився. Взагалі невідомо, чи міг би хтось вивезти в цих умовах, коли від тебе з одного боку вимагають місця у Лізі чемпіонів, а з іншого розширюють команду до розмірів, непридатних до управління.
Рішення запросити Лемпарда і врятувати провальний сезон на емоціях перетворило його на катастрофу. Легендарності Лемпса для «Челсі» було вкрай замало, щоб розвʼязати цю задачку. Потрібен був ще тренерський хист, але цей фактор боси лондонців не врахували, вивчаючи резюме СуперФренка.
Якщо у Поттера та Лемпарда була проблема з роздутим складом, то Почеттіно змусили працювати з наймолодшою командою АПЛ. Саме тому призначення аргентинця все ж мало в собі логіку. Маурісіо проявив себе в «Тоттенгемі» як тренер, який уміє виводити молодь на новий рівень. А це ж саме те, що й треба для затареного молодими гравцями «Челсі».
Керівництво лондонців навіть врахувало минулі помилки: розчистило від вікового й зарплатного баласту склад й дало Почеттіно передсезонну підготовку та цілий сезон на те, щоб змінити динаміку. Виходить, в клубі розуміли, що зробити з дитсадка колектив буде непросто. Так і сталось.
Більшу частину сезону «Челсі» Почеттіно йшло на рівні «Челсі» Поттера. Але ж Маурісіо вирулив. Під кінець лондонці намацали внутрішньокомандну хімію і зрештою стали однією з найкращих команд другої частини чемпіонату. Що й казати, якщо жоден інший клуб АПЛ не продемонстрував більший приріст в очках у порівнянні з попереднім розіграшем, ніж «Челсі». І це при тому, що всю дорогу «синім» дошкуляли травми, за кількістю і тривалістю яких вони стали лідерами ліги.
Те, що в цих умовах Почеттіно продемонстрував прогрес та повернув команду в єврокубки, здавалось, гарантує йому продовження роботи з «Челсі». Хоча було чимало аргументів і не на його користь: рекордний для клубу сезон АПЛ за кількістю пропущених, слабкий вплив на гру по ходу матчів (до переможної серії в кінці сезону «сині» йшли 18-ми в лізі за результатами других таймів), проблеми з дисципліною та лідерство лондонців за кількістю жовтих в Премʼєр-лізі. Та все ж поступ був очевидний.
Чому навіть це не вдовольнило босів «Челсі», незрозуміло. Залишаються здогадки та чутки про розкол серед власників. Наприклад, за тиждень до кінця чемпіонату Почеттіно зустрівся за вечерею з Боелі, про що згодом сам розповів, натякнувши на приємну розмову з Тоддом. А от в компанії Бегдада Еґбалі його уже не бачили, коли інший співвласник був на «Стемфорд Брідж» та спілкувався з командою після матчу з «Борнмутом».
Не дивно, що Почеттіно, попри досягнене, просто не захотів далі працювати в цих умовах. Маурісіо вказував на це ще по ходу чемпіонату, коли коментував своє положення в клубі та чутки про пошук його наступника: «Рішення [про продовження співпраці] прийматимуть обидві сторони. Можливо, ми теж не захочемо».
В будь-якому разі ситуація знову стала наслідком кризи управління в «Челсі» та хаосу, який вона зумовила. Коли заявам про довгострокове планування суперечать непослідовні рішення. Коли власники хочуть перетасованою майже повністю командою негайного повернення нагору. Коли складається враження, що керівництво саме до кінця не розуміє, що саме воно будує, як до цього дістатись і чим пожертвувати.
З таким підходом «сині» ще не скоро знову стануть успішними та повернуться в еліту європейського футболу. Зламавши ногу, їй треба дати зростись, а не ходити на ній і вдавати, що все під контролем.
Фото: «Челсі», Nigel Keene/Global Look Press, Andy Rowland/Global Look Press
