Мистецтво відкритості та прозорості. Обранню Шевченка президентом УАФ присвячується
Реакція Миколи Решнюка, який був на місці подій.
То як ви ставитесь до того, що новим президентом УАФ став Андрій Шевченко? Мабуть, не помилюсь, якщо припущу – більшість з нас зайняли позицію спостереження. З одного боку добре, що влада в асоціації змінилась, з іншого – змінилась вона за сумнівних обставин, та й оцінити нового керівника потрібен час. В нас ще банально немає уявлення, яким футбольним функціонером він є.
Таке суспільне сприйняття відкриває перед Шевченком вікно можливостей. Якщо грамотно ними скористатись, це обернеться ще одним видатним карʼєрним успіхом для Андрія в абсолютно новій для нього ролі. Особливо на контрасті зі скандальною епохою правління Павелка.
Добитись цього просто і складно водночас – не повторювати помилок попереднього керівництва. Зокрема, в питанні комунікації. Шевченко та його команда це чудово усвідомлюють, судячи зі заяв на конгресі. Під час виступу перед делегатами Андрій наголосив:
«Недовіра до УАФ – через непрозору діяльність. [...] УАФ переживає кризу прозорості, кризу відповідальності. І як результат – кризу перспектив».
Одразу на брифінгу після обрання президентом Шевченко акцентував присутнім журналістам:
«По-перше, план – бути дуже прозорим перед всією українською спільнотою, фанами. Збудувати прозору систему. [...] Даю слово – у нас ще буде час поспілкуватися. Думаю, ми організуємо зустріч. Я повністю відкритий, тому будемо організовувати зустрічі».
Добре, що новий керівник визнає цей недолік УАФ. Розуміння проблеми – це уже половина шляху до її розвʼязання. Але інша половина, що складається уже з конкретних вчинків, вочевидь, буде тернистішою. Бо конкретні вчинки наразі ставлять під сумнів заявлене.
Почнімо хоча б з того, що делегати конгресу обирали Шевченка за красиві очі. Вони ознайомились із його програмою кандидата уже безпосередньо перед голосуванням, не мавши можливості заздалегідь все проаналізувати. Прийшов, побачив, проголосував.
Чергову тінь на УАФ кинуло й те, що висвітлювати конгрес не акредитували журналістів телеканалу «Еспресо». Можна, звісно, зауважити, що організацією нинішніх виборів (і запрошенням представників медіа, зокрема) займалось ще попереднє керівництво асоціації. Але ж при цьому його частина зберегла посади при Шевченку.
На виході прозоре правління Андрія в будь-якому випадку почалось із цензури. Інакше це не назвати, адже серйозно сприймати причину відмови «у звʼязку з обмеженою кількістю місць» не виходить. Як людина, яка безпосередньо працювала в зоні ЗМІ конгресу, можу запевнити – місця були. І вільні сидіння теж.
Якщо мова про безпеку та недостатню кількість місць в бомбосховищі на випадок тривоги, то не зовсім зрозуміло, чому «Еспресо» не отримали акредитацію, а 7 представників медіахолдінгу «1+1 Media» все ж отримали.
Повертаючись до слів Шевченка на брифінгу: «Ми організуємо зустріч. Я повністю відкритий». Їх новий очільник УАФ сказав на закінчення – уже після перших трьох запитань до нього від журналістів. Грубо кажучи, розмова з репортерами закінчилась, тільки розпочавшись.
Звісно, брифінг по своїй суті є коротким форматом взаємодії з пресою. Звісно, після нього президент поспішав на перший свій виконком. Але ж маємо контекст. Акцентуючи перед тим на прозорості та відкритості, Шевченко на першому ж спілкуванні з журналістами уникнув запитань до нього, яких явно було більше трьох. Зокрема, не відповів на запитання про присвоєння почесного звання Віктору Межейку, підозрюваного у розгоні Євромайдану у Запоріжжі.
Якщо орієнтир оновленої УАФ – прозорість та відкритість, то його керівництво не повинно чинити так, як Катерина Монзуль. Арбітриня потрапила в команду Шевченка, отримавши місце у виконкомі асоціації. Але опісля відмовилась взагалі давати коментарі пресі, зіславшись на «правила».
Якщо це про правила суддівського корпусу не спілкуватись із журналістами без узгодження з керівництвом, то слід розуміти – Катерина не лише арбітриня. Вона також керівниця УАФ. Якщо і для цієї ролі у Монзуль правила, то це також не про відкритість асоціації.
Микола Павлов, ще один член команди Шевченка, після конгресу жартома сказав: «Це потрібно мати таке мистецтво, щоб до дня виборів ніхто не знав, яка у нього [Шевченка] команда». Якщо це дійсно мистецтво, то на противагу йому новий бос УАФ повинен подбати про ще одне – мистецтво прозорості та відкритості. Воно точно допоможе згладити гострі кути перебудови УАФ. Без нього ж ця перебудова не матиме й сенсу.
Фото: Оксана Васільєва
