«Інтер» добре підготувався до фіналу – вимкнув Голанда, непогано пресингував. Але «Сіті» скористався міні-провалами міланців
Розбір фіналу ЛЧ від Олега Баркова.
1. Сімоне Індзагі щодо стартової розстановки завжди консервативний, за що йому навіть прилітає в Італії – очікувані 3-5-2, які несли перед матчем низку питань. Тріо центрбеків не обговорювалося – Дарміан, Ачербі та Бастоні грають разом регулярно. Фланги закривали Дімарко та Думфріс, а в трійці центрхавів не виявилося Мхітаряна. Індзагі обрав захисний профайл Брозовича, що цілком вкладалося в логіку матчу. Головне питання – хто зіграє у парі з Лаутаро? Здавалося б, Лукаку більше підходить під контратакуючу модель, в нього є хімія з аргентинцем, але Сімоне вибрав Джеко (як і у попередніх матчах ЛЧ). Втім, ще до матчу було зрозуміло, що тренер «Інтера» під час гри використовуємо обидва варіанти в атаці.
2. Схему Пепа щоразу все складніше відобразити в цифрах. Її можна виразити як 4-2-3-1 без м'яча, але на м'ячі 3-2-4-1. Жодних сюрпризів Пеп цього разу не зробив, ми всі чекали саме на цю схему, яка приносила успіх «Сіті» у другій частині сезону, і саме цей набір гравців. Єдиний виняток – Кайл Вокер. Англієць пропустив кілька тренувань, і незважаючи на запевнення про готовність, Гвардіола вирішив не ризикувати. Почасти це полегшило вибір Пепу на лівому фланзі оборони, не довелося обирати між Аке та Аканджі. Обидва зіграли з перших хвилин, але на різних флангах.
Якщо говорити більш детально про ролі гравців «Сіті», то без м'яча Стоунз діяв в парі з Діашем у центрі оборони, а у володінні висувався в опорну зону і складав пару Родрі. Аке, Діаш та Аканджі становили трійку захисників, а Гюндоган та де Брюйне насичували зону перед штрафним майданчиком. Ґріліш та Бернарду підтримували атаку з флангів, постійно заходячи до середини. Хто у ролі форварда, ви й так знаєте.
3. Матч можна поділити на кілька відрізків:
1️⃣ Чудовий оборонний перфоманс «Інтера» до 25-ї хвилини, у «Сіті» проблеми із самим собою;
2️⃣ З 25 по 45 хвилини – «Інтер» підсів, пропустив кілька хороших атак, «Сіті» виглядав краще;
3️⃣ З початку другого тайму і до середини – «Інтер» добре оборонявся, змушуючи Пепа нервувати;
4️⃣ У середині другого тайму «Інтер» знову трохи втомився, а «Сіті» забив;
5️⃣ Кінцівка, де «Манчестер Сіті» віддав ініціативу, а «Інтер» дивом не перевів гру в овертайм.
4. Мало хто давав хоч якісь шанси «Інтеру» у протистоянні з командою Гвардіоли. Пепу та його футболістам заздалегідь вішали медалі. Всі вважали, що Індзагі припаркує автобус і всі 90 хвилин розраховуватиме на щільну оборону та Онана. Але насправді Сімоне здивував активною грою в середньому блоці. Так, не все виходило ідеально при перебудовах у пресингу, але їхня проактивність відігравала важливу роль у структурі оборони «Інтера». Команда не стала в глуху оборону.
Трійку захисників англійців зустрічали Джеко, Лаутаро і Барелла, що висувався до них. Чалханоглу грав по Родрі, а Дарміан чи Бастоні висувалися за де Брюйне чи Стоунзом, залежно від ситуації.
Ця структура давала «Інтеру» перекривати важливі лінії передач, затискати суперника на фланзі, і хоча не завжди вдавалося якісно перебудуватися (часто Думфріс і Дарміан не могли зорієнтуватися, хто з них підтискає), проблем у італійців було мало.
5. Інша річ, що в атаці не працював головний патерн – швидкий перехід при втраті суперника. «Сіті» досить часто втрачав м'ячі на своїй половині поля до перерви, але це не стало профітом для «Інтера». Команда Індзагі завдала лише трьох ударів по воротах за перший тайм, усі три – з-за меж штрафного.
Набагато краще «Інтеру» вдавалося розгортати атаки, знаходити простір у центрі поля та виводити Дімарко для його фірмових подач зліва. І тут важливу роль грав Барелла, який робив величезний обсяг роботи: встигав створювати структуру пресингу, опускався нижче, брав участь у побудові атак. Він найбільше у своїй команді віддав передач вперед (16).
А ось чого не вистачало «Інтеру», то це взаємодії між форвардами. Джеко, м'яко кажучи, не вражав, лише один дотик у штрафному майданчику суперника за годину гри та жодного удару. Лаутаро було важко знайти момент за рахунок партнера. З виходом Лукаку все змінилося.
6. Команда Пепа ув'язала при виході з оборони, не вистачало ритму гри, м'яч дуже рідко доставляли до небезпечних зон. Це був їхній 61-й матч у сезоні, і лише десятий матч, у якому вони зробили менше 10 дотиків у штрафному майданчику суперника. Показник xG у першій половині становив лише 0,36 – лише у семи матчах у «Ман Сіті» ця цифра була нижчою. При цьому відсоток володіння становив 63%.
Як ми знаємо, Гвардіола – майстер перемудрити у важливих матчах, обіграти сам себе. Частково один із таких епізодів – позиція де Брюйне у структурі позиційної атаки «Сіті». У центрі поля в англійців виходив ромб, у основі якого був Родрі. Стоунз йшов у високу позицію, ближче до Гюндогана, а КДБ розташовувався в зоні лівого інсайду, у нижчій позиції. Це давало «Сіті» чисельну перевагу при білдапі. Барелла та Чалханоглу закривали першу лінію пресингу, а Брозович був змушений залишатися один із Стоунзом, де Брюйне та Гюндоганом. Йому допомагав хтось із центрбеків, висуваючись углиб, але «Інтер» не дозволяв обом ЦЗ йти вище, адже залишати Ачербі один на один із Голандом – авантюра.
Кевін розташовувався досить низько, у зоні лівого опорника, і допомагав команді під час переходів. При цьому він не зустрічався з м'ячем у найнебезпечнішій для себе зоні правого напівсереднього. Ефективність КДБ значно падала. Ймовірно, Пеп у перерві змінив би налаштування для бельгійця, але той зазнав травми і був замінений на Фодена.
7. Заміна КДБ перевела тумблер «схвильованість» на «нервовість» у Пепа. Не можна сказати, що «Сіті» у якихось епізодах провалювався, але кількість простих помилок та втрат була незвично високою, як для чемпіона Англії. Хоч як це не банально, але «Сіті» сковувала мрія. Вони явно нервували під тиском відповідальності за результат.
Наприклад, тут Едерсон вибиває м'яч в аут, хоча має достатньо варіантів для передач, а суперник не чинить на нього серйозного тиску.
А тут КДБ б'є у боротьбу на Голанда замість очевидного розвороту атаки.
Або ось тут, Родрі має кілька варіантів загострення, але вважає за краще зіграти надійніше, на фланг, чим користується «Інтер» і перехоплює м'яч.
8. З відходом де Брюйне структура «Сіті» дещо змінилася. Тепер до Родрі частіше опускався Гюндоган, а Стоунз ще активніше висувався вперед, ближче до Голанда. Ось як у цьому епізоді, де англійці опинилися в позиції 3 проти 2.
Стоунз взагалі провів дуже якісний матч у плані роботи на атаку, ще раз показавши, наскільки круто він вміє втілювати на полі всі ідеї Пепа. Ви здивуєтеся, але на рахунку Джона у цьому матчі 6 спроб обведення (5 успішно), більше тільки у Бернарду (9) та Ґріліша (8), але вони обидва зробили менше успішних спроб (по 4).
9. Як і в першому таймі, «Інтер» явно підсів після 25 хвилин тайму. І якщо у першій половині «Сіті» не знайшов способів реалізувати створені моменти, то у другій Родрі, герой цього матчу, забив, як виявилось, переможний гол.
У епізоді з голом Родрі варто виділити два моменти: Лаутаро не став чинити тиск на Аканджі, а Дарміан викинувся на нього, дозволивши Бернарду увірватися в зону, що звільнилася. Дімарко просто впав.
А далі «Інтер» максимально наситив зону завершення, забувши про підбір, куди й увірвався Родрі. Барелла опікав Ґріліша, але варто було закривати зону 11 метрів.
У Родрі чудова залученість до атаки «Сіті» у цьому матчі. Один удар, два створених моменти для партнера, ще двічі брав участь у побудові атак із ударами.
10. Дуже показово, що перемогу «Сіті» приніс саме Родрі. Його внесок у цей требл важко переоцінити, а докладно про це писав Сергій Барановський. Родрі провів чудовий матч, встигаючи скрізь.
А всі чекали, що героєм стане зовсім інший футболіст «Ман Сіті». Натомість ми побачили відвертий провал. Голанд показав абсолютно не ту гру, яку ми звикли бачити. У норвежця наприкінці сезону вийшов відвертий спад – лише один гол у восьми матчах.
Весь план «Інтера» на гру був націлений на те, щоб насамперед закрити норвежця, обмежити йому простір до мінімуму. Ачербі, незважаючи на свої 35 років, дуже класно грав Ерлінґом, намагаючись постійно ловити його на прийомі. А Дарміан і Бастоні за першої нагоди допомагали партнеру. У підсумку, Голанд за перший тайм лише раз зустрівся з м'ячем у штрафному майданчику (щоправда, це якраз був його єдиний момент у матчі), а за весь матч форвард здійснив лише 18 дотиків.
11. Пропущений гол змусив Індзагі реагувати – і йому вдалося загострити гру «Інтера» в атаці. Допоміг Лукаку, який набагато краще відкривався, ніж Джеко. Бельгієць за півгодини вчинив стільки ж дій, скільки боснієць за годину гри. Він чотири рази зустрічався з м'ячем у штрафному майданчику і завдав 3 ударів по воротах (плюс сейв).
Думфріс відверто провалив матч – жодного навісу та удару, лише 15 передач за 78 хвилин. З виходом Ґозенса і Белланови фланги «Інтера» додали в мобільності, а ліворуч у «нерадзуррі» з'явилася зв'язка Дімарко (він зайняв позицію лівого ЦЗ) – Ґозенс. Саме з флангів італійці створили найнебезпечніші моменти наприкінці.
12. Важливою опцією «Інтера» у побудові атак наприкінці стали передачі Онана. Лукаку і відкривався чудово, і чіплявся за м'ячі. Голкіпер італійців став третім за кількістю передач у команді з показником точності 76%.
Крім гри ногами, Онана чудово діяв на лінії. Відбити удар Родрі у нього майже не було шансів, а в решті епізодів він зіграв чудово. Як і його колега із «Манчестер Сіті». Едерсон – тіньовий герой фіналу, адже його сейви наприкінці були вкрай важливими. Я навіть сказав би, вони стали ключовими.
«Сіті» передбачувано зробив розмін: команда сіла глибше до своїх воріт, розуміючи, що вигідніше допустити деяку кількість моментів біля своїх воріт, при цьому отримати простір для Голанда і Ко, з перспективою закрити матч (Фоден був близький). І сейви Едерсона у цьому розміні врятували ситуацію.
13. Якщо ми поглянемо на підсумкову статистику матчу, то, безумовно, «Інтер» як мінімум заслужив на свій гол. Команда Сімоне Індзагі виглядала не ідеально, але гідно. І повертається до Мілана з розчаруванням, що не вдалося реалізувати нічого з 1,8 xG. «Інтер» ні в чому не поступався кількісними показниками, але міні-провали в серединах тайму дали «Ман Сіті» мінімальну перевагу. Чемпіону, одній із найкращих команд останнього десятиліття, вистачило й цього.
14. Ще у 2002-му «Манчестер Сіті» виступав у Чемпіоншипі. А сьогодні заслужено прийшов до головного тріумфу у клубному футболі. 21 рік довгої дороги, яку фіналізував Хосеп Гвардіола. Каталонець не показав визначних тренерських ходів у фіналі, але на дистанції він був бездоганний. Пеп виграв свій третій кубок ЛЧ у кар'єрі.
Фото: Maurizio Borsari/Globall Look Press
