Головні герої майбутнього сезону в шорт-треку: володар Кришталевого Глобусу, член династії та несподіваний турок

За ким варто слідкувати в новому сезоні найнепередбачуванішого спорту на льоду

Новий сезон в шорт-треку офіційно розпочався першого липня. Хоча до початку його змагальної частини ще далеко, але вже зараз можна поговорити про те, за ким буде варто спостерігати найближчі 12 місяців. Серед них — чимало новачків або умовних новачків, а також старожили, які проявили себе в минулому сезоні.

Пак Джи Ун

До минулого сезону в Пака, як не дивно, не було титулів на чемпіонатах — лише бронза на 1000 метрів на чемпіонаті Чотирьох Континентів-2019. При цьому кореєць мав багато перемог на етапах Кубка Світу. В основному — також на 1000 метрів, на якій двічі вигравав загальний залік, але в сезоні 2019\20 виграв і 1500 метрів.

Але минулий сезон став проривом 26-річного Пака: 9 перемог на етапах Кубка Світу на дистанціях 1000 та 1500 метрів, перемоги в загальних заліках на них же та виграш першого в історії Кришталевого Глобуса за перемогу в сумарному загальному заліку КС. До цього Пак додав перемоги на все тих же 1000 та 1500 на чемпіонатах світу та чотирьох континентів, а також перші з 2020 року естафетні перемоги: три етапи КС в міксті та два — в чоловічій.

В принципі, все сказане стосується також Стівена Дюбуа. Канадець, який давно вже серед світових лідерів, мав успіхи в Кубку Світу, срібло, бронзу та естафетне золото ОІ-2022, лише в минулому сезоні виграв перший серйозний індивідуальний титул — чемпіонат чотирьох континентів на дистанції 500 метрів.

П’єтро Сігель

Вперше П’єтро Сігель привернув до себе увагу в сезоні-2020/21, коли взяв срібло чемпіонату Європи на 500 метрів та дві бронзи чемпіонату світу — на тих же 500 та 1000 метрів. Непогано, як для вчорашнього юніора, але одразу розвинути успіх італієць не зміг — в наступному сезоні виграв лише бронзу етапу КС в Дордрехті на 1000 метрів. Чемпіонат Європи тоді був скасований через коронавірус, а на чемпіонат світу в Монреаль Сігель не поїхав.

В минулому сезоні Сігель взяв дві бронзи етапів КС на 500 метрів та срібло на 1500, які допомогли йому посісти четверте місце в загальній класифікації на “п’ятисотці” та шосте в заліку Кришталевого Глобуса. А найголовніше — Сігель став чемпіоном Європи та світу на дистанції 500 метрів. Перед цим востаннє італійський шорт-трекіст ставав чемпіоном Європи на дистанції 500 метрів у 2009-му (Нікола Родігарі), а чемпіоном світу — в 1996-му (Ораціо Фаджоне) році.

До речі, П’єтро — представник відомої ковзанярської династії. Його батько Роберто Сігель — чемпіон світу-92 з ковзанярського світу в класичній комбінації (при чому дуже рідкісний випадок — взяв титул, не вигравши жодної дистанції), дід Маріо Сігель виступав на чемпіонатах Італії з ковзанярського спорту в 50-60-х роках, а старша сестра Аріанна Сігель була бронзовою призеркою ЧЄ з шорт-треку в естафеті.

Стейн Десмет

Проривом став минулий сезон для Стейна Десмета. До того бельгієць мав лише срібну медаль етапу Кубка Світу-2019/20 в Дордрехті на дистанції 500 метрів та два подіуми чемпіонату світу-2022 (500 та 1500 метрів).

А торік Стейн виграв три подіуми етапів Кубка Світу, став п’ятим в його загальній класифікації на 1500 метрів. Але найголовніше сталось в січні, коло бельгієць несподівано став чемпіоном Європи на дистанції 1000 метрів, на якій зірок з неба не хапав (та віцечемпіон — на 1500), а згодом підкріпив цей титул титулом віцечемпіон світу на «тисячі».

По завершенні минулого сезону Стейн Десмет разом зі старшою сестрою Ханною переїхав за океан, оскільки Королівський ковзанярський союз Нідерландів, у яких він тренувався раніше, суттєво обмежив можливості іноземних спортсменів працювати з нідерландцями.

Єнс ванет Ваут

21-річний Єнс ванет Ваут в минулому сезоні затвердився, як топовий спортсмен та претендент на найвищі титули. Якщо до того молодий нідерландець більше виступав, як естафетник (саме в естафетах Єнс виступив на Олімпійських іграх-2022), то торік став одноосібним лідером команди Нідерландів.

В першій половині сезону Ванет Ваут здобув свої перші перемоги на етапах Кубка Світу, при чому — на усіх дистанціях, які підкріпив бронзою на етапі в Дордрехті та сьомим місцем в загальній класифікації на 1500 метрів.

А вже після нового року нідерландець став чемпіоном Європи на найдовшій дистанції та взяв подіуми на інших, закінчивши сезон бронзою чемпіонату світу на «п’ятисотці». Аж дивно, що в загальній класифікації Кубка Світу на 500 та 1000 метрів Ванет Ваут фінішував нижче, ніж в сезоні-2021/22.

Паскаль Діон

Канадець Паскаль Діон минулого сезону здобув першу індивідуальну перемогу на етапах Кубка Світу — на 1000 метрів в Монреалі. Але, на відміну від Максіма Ляуна, який також вперше в кар’єрі виграв етап Кубку Світу (500 м в Солт-Лейк-Сіті), Діон підкріпив перемогу багатим “врожаєм” подіумів та другим місцем у підсумковій класифікації КС на цій дистанції (хоча позаторік він її виграв без перемог на етапах), а також сріблом чемпіонатів чотирьох континентів та двома бронзами чемпіонату світу (на 500 та 1500 метрів). «П’ятисотка» - перший для Діона подіум ЧС на цій дистанції.

Перемога Ляуна також важлива, хоча крім неї він нічого не показав. Все через те, що навесні 2021 року Максім повернувся у змагання після потрійного перелому ноги, тому ця перемога — лише початок.

Робертс Крузбергс

Одна з головних несподіванок торішнього розіграшу Кубку Світу. Вже на першому етапі в Монреалі Крузбергс, який до того і в топ-10 не потрапляв, виграв 1000 метрів. Згодом латиш здобув ще три подіуми (срібло в Дрездені, бронзу в Алмати та Дордрехті) і став третім в підсумковій класифікації. На додаток — завдяки цим успіхам на «тисячі» Крузбергс увійшов до топ-10 класифікації Кришталевого Глобусу попри те, що інші дистанції в нього слабші.

На чемпіонатах в Крузбергса поки що не вийшло (поки що… Після скасування загального заліку на всіх чемпіонатах спеціалізація може стати перевагою), але вийшло в іншого латиша — Рейніса Берзіньша. При чому, якщо на етапах Кубка Світу в Берзіньша бронзи на дистанції 1500 метрів, то на чемпіонаті Європи він став третім на «п’ятисотці».

Фуркан Акар

Перший в історії призер чемпіонату Європи з Туреччини Акар (не варто називати бронзу ЧЄ-2023 на 1000 метрів сенсацією — в шорт-треку в принципі сенсацій не буває) — далеко не перший, хто «вистрілював» у другій половині сезону. З нещодавніх — був вже згаданий П’єтро Сігель, який розвинув успіхи та стає одним зі світових лідерів, але був і француз Кантан Феркок, який на чемпіонаті світу на 500 метрів після торішнього срібла цього року став лише 18-м, хоча й загалом непогано виступив на чемпіонаті Європи.

Тому буде просто цікаво поспостерігати, як Фуркан зможе розвинути свій успіх та як це вплине на подальший розвиток шорт-треку в Туреччині.

З інших шорт-трекістів варто відзначити бронзового призера ЧЄ на 1500 м Фрісо Емонса з Нідерландів, який також став третім в загальній класифікації Кубка Світу на цій дистанції без жодної медалі. А також американця Ендрю Хео та канадців Вільяма Данжину і Жордана П’єр-Жиля, які здобули свої перші індивідуальні медалі на Кубку Світу та чемпіонаті чотирьох континентів.

Фото: ISU, Speed Skating Canada, Bursa Hakimiyet