Як на прикладі збірної України можна зробити сильнішим “Динамо”

Відбір на Євро-2020 дав багато інформації для роздумів. Після провального відбору на Чемпіонат Світу в Росії було обмаль надій на прогрес “синьо-жовтих”. Але команда Андрія Шевченка розвіяла всі сумніви ближче до середини відбору. Детально на цьому зупинятись не буду, лише виділю два моменти.

По-перше гра оборони, яка пропустила лише двічі. Дивлячись на гру Кривцова та Матвієнка в “Шахтарі” важко повірити, що це ті самі гравці, настільки різниця в надійності в порівнянні з клубом. По-друге – це тактична виучка команди загалом. Кожен гравець знає, що йому робити. На перший погляд банальні речі, але не кожен тренер хоче так працювати, максимально доступно доносячи свої вимоги гравцям.

Таких розмов, дивлячись на гру та результати не вистачає багатьом українським командам, але сьогодні зупинимось на “Динамо”. Після зміни тренера та приходу призабутого багатьма Олексія Михайличенка “динамівці”почали поступово приходити до тями, але деякі рішення, як то вперта довіра Кадару та невдалі спроби зліпити з вінгера Родрігеша нападника не можуть не дивувати.

Як розвивати чесноти гравців та команди загалом? Працювати над недоліками, спробувавши перекрити їх командною грою.

Якісний перший пас не завжди може перекрити огріхи в обороні

Почнемо з наболілого – гри в обороні. Тамаш Кадар може бути якісним в грі на атаку, але огріхи в обороні нікуди не поділись. Тому цікавим варіантом є зміна роботи в обороні. Попов, Шабанов та Самбрано не володіють якісним першим пасом, але за рахунок вибору позиції та швидкості перекривають цей мінус працездатністю. Перуанець не отримував шансу в основі киян, але за рахунок вдалого Копа Америка та важкої травми Бурди заслужив це право. Олексій Михайличенко не ворог собі, тому такий розвиток подій не варто виключати. Лише його відношення до роботи може “поховати” кар’єру в “Динамо”.

Зміна позицій в центрі поля

Більшість матчів в УПЛ “Динамо” володіє м’ячем, але часто не може цю перевагу перевести собі на благо. Інколи гравці просто банально незнають, що робити з м’ячем. Шапаренка та в меншій мірі Шепелєва інколи критикують за надмірну “м’якість”на полі. Чому не використати по-іншому атакувальних хавів?  Шапаренко або Шепелєв, граючи позаду Сидорчука та Буяльського можуть краще використовувати власні сильні якості та керувати грою з глибини, звільнивши таким чином центрбеків від початку атак. Водночас при позиційній атаці вони можуть сідати глибше, ледь не на одну лінію з центрбеками, дозволяючи по максимуму використовувати крайків.

Нова позиція для Циганкова

Прихід взимку Соля виглядав трансферною перемогою “динамівців”, але травма іспанця та подальша важка адаптація відкинули його в резерв. Від безнадії спочатку Олександр Хацкевич, а вже потім Олексій Михайличенко ставили попереду номінального вінгера Родрігеша, але він відверто губиться попереду. Тому повернення в основу в грі з “Колосом” Бєсєдіна було прогнозованим. Незважаючи на прямолінійність, Бєсєдін багато дає команді за рахунок працездатності, але над завершенням потрібно ще багато працювати.  Особливо згадуючи сезон 2016/17 рр., коли в останній рік каденції Сергія Реброва він забив 7 м’ячів (рекорд результативності Артема) та багато працював в підіграші партнерам. Аби урізноманітнити гру попереду та розвинути Циганкова цікавим рішенням було б використовувати Віктора на позиції нападника. Вінгери киян заточені в першу чергу на завершення, тому така “плаваюча” позиція для Циганкова дозволить розширити варіанти попереду та полегшить розкриття оборони в матчах з закритими командами.

Не потрібно зациклюватись на одній схемі та заганяти в неї гравців. Лише детальне роз’яснення власних вимог та робота з чеснотами гравців дають набагато більше для розвитку та пришвидшують прогрес гравців та команди загалом.