Капітан «Мідтьюлланда» – син українського художника. Грав за «Селтік» і збірну Данії, ним цікавився Шевченко
А дружина Еріка Святченка – данська футболістка.
А дружина Еріка Святченка – данська футболістка.
Данський «Мідтьюлланд» вперше у своїй історії виступає у груповому етапі Ліги чемпіонів. Команда потрапила в одну групу з «Ліверпулем», «Аталантою» Руслана Малиновського та «Аяксом». Після половини дистанції справи так собі – три поразки, нуль очок і всього один забитий м’яч.
«Не на такий старт ми очікували, але команда продовжить боротися до кінця», – сказав після домашньої поразки «Аяксу» капітан «Мідтьюлланда» і син харківського художника Ерік Святченко.
Батько – відомий українсько-данський художник, Ерік допомагає йому в одному з арт-проектів
Сергій Святченко – зірка у світі мистецтва. Він народився у Харкові, у 1980-ті роки очолював Центр сучасного мистецтва в Києві, а в 1990 році отримав художній грант і разом з дружиною переїхав у Данію.
Святченка називають майстром колажа. У 2009 році він заснував власний фотографічний арт-проект Close Up and Private (сайт і друковане періодичне видання). Сам Сергій називає себе українсько-данським художником. Тут можна переглянути його роботи.
У Святченка троє дітей – сини Філіп, Ерік та донька Олександра. Ерік – не тільки капітан «Мідтьюлланда», колишній гравець «Селтіка» і збірної Данії. Він успадкував від батька почуття прекрасного і допомагає йому працювати над проектом Close Up and Private.
«Батько мав великий вплив на мене, сестру і старшого брата. Коли ми були маленькі, то подорожували до Лондона, Парижа, Мілана та в інші міста на татові виставки. Завдяки батькам ми виросли у світі мистецтва. Мені подобається фотографувати. Я не вмію малювати так, як батько, але у мене є інші ідеї. Я знаю, як зробити хорошу композицію чи портрет. Це вже у крові. На день народження, Різдво чи на Новий рік ми завжди робимо художні листівки. Футбол – це велика частина мого життя, але приємно займатися іншими речами і мати якесь хобі. Завдяки батьку у нас є зв’язок із художнім світом», – розповідав Ерік в інтерв’ю FootballHub.
Обидва Святченки стали селебріті у своїх сферах. В інтерв’ю батька-художника часто запитують про сина-футболіста. І навпаки.
«Спортсмен використовує своє тіло як інструмент в досягненні успіху. Від правильно прийнятих рішень щодо фізичного і ментального тренування, харчування, відпочинку залежить індивідуальний результат, а у випадку футболу – і колективний. Впевнений, все це творчий процес.
Я не поділяю функції батька і художника. Для мене завжди було важливим показувати дітям усі складові моєї роботи і важливість працьовитості. Це необхідно в усьому, чим ми займаємося в житті», – говорить Сергій.
Футболіст зізнається, що в Данії часто запитують: «Ерік – це син Сергія Святченка?» чи «Сергій – це тато Еріка Святченка?»
«Молодь більше знає мене, а старші люди – мого батька. Але всім у Данії відоме наше прізвище і це дуже приємно. Тато заявив про себе у художньому світі, а я – у світі футболу. Мені вдалося показати себе, як одного з найкращих футболістів у Данії», – каже Святченко-молодший.
Вплив батька-митця на Еріка помітний відразу. У нього стильний і нетиповий для футболіста інстаграм. І хороший смак в одязі. Не дарма Сергія двічі визнавали «чоловіком, який одягається найкраще всіх у Данії». Але найважливіше – саме батько відкрив для маленького Еріка футбол. Хлопчик вже з дитинства знав, хто такі Шевченко, Ребров і навіть мав футболку київського «Динамо».
«Я ніколи не був в Україні, але дуже хочу приїхати і подивитися на місця, де народилися і мешкали мої батьки. Вони виїхали в Данію в 1990 році ще в часи СРСР. Ми говорили з мамою і татом, що одного дня ми всі поїдемо в Україну. Хочу побачити Київ, Харків, Чорне море – всі ті місця, які пов’язані з моїми батьками. Ми б дуже хотіли поїхати і подивитися.
Вдома з мамою, татом і бабусею я спілкуюся російською мовою. Я все розумію і можу дати інтерв’ю російською. Це приємно», – говорив Святченко у 2018 році.
Поки йому так і не вдалося відвідувати історичну батьківщину своїх батьків.
Святченком цікавилися «Карпати», в Данії грав разом з Довбиком, про нього розпитував Шевченко
Еріку 29 років. Він центральний захисник. Ще з юнацького рівня виступає за «Мідтьюлланд», де і провів більшу частину своєї кар’єри. У 24 роки перейшов у «Селтік», але цей період навряд чи можна назвати мегауспішним. Загалом, в його резюме 5 шотландських трофеїв (три чемпіонства), але всього 63 матчі за клуб. Все зіпсувала важка травма.
«У мене завжди була мрія – одного дня поїхати з Данії і спробувати свої сили на Заході. І мені це вдалося. Я грав за «Селтік» у Лізі чемпіонів проти таких клубів, як «Манчестер Сіті» і «Барселона». Для мене це був великий крок уперед. Я здійснив свою мрію.
Але футбол непередбачуваний. Влітку я отримав травму коліна у матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Русенборга». Відновився у жовтні, але отримував дуже мало ігрової практики. Тренер довіряв іншим футболістам. А для мене дуже важливо було грати у футбол. Тому я пішов в оренду у свій попередній клуб «Мідтьюлланд». Я хотів повернутися туди, де я знаю людей, знаю, як грає команда і як влаштований клуб, а не починати все з початку», – розповідав Ерік два роки тому.
Спочатку він повернувся в Данію на правах оренди, але згодом тодішній тренер «Селтіка» Брендан Роджерс сказав, що не розраховує на захисника. Тому він підписав новий повноцінний контракт з «Мідтьюлландом» – став капітаном і вийшов з клубом в Лігу чемпіонів. Свого часу в Еріка була пропозиція з України. 19-річного Святченка запрошували «Карпати». Футболіст не приховує, що йому пропонували фінансово вигідний контракт, але він відмовився, адже мріях про топ-чемпіонат.
«У 2012 році я міг перейти в «Карпати». Тому я стежу за львів’янами. Не скажу, що кожні вихідні дивлюся матчі українських команд, але я переглядаю результати, ситуацію у турнірній таблиці і цікавлюся збірною України. Це хороша команда із сильними футболістами. Намагаюсь стежити і знати український футбол.
Мої батьки народилися в Україні, тому в мене є зв’язок з українським футболом. Коли «Динамо» грало в Лізі Європи з «Ольборгом», мене покликали на телебачення працювати експертом на матчі. Український чемпіонат входить у топ-12 чи навіть топ-10 ліг світу».
Святченко виступав за збірні Данії, починаючи з U-18. За національну команду зіграв 5 матчів і забив один м’яч. Інтерес з боку збірної України до данського захисника українського походження був на рівні розмов. За словами самого Еріка, Андрій Шевченко дізнавався про нього у власника «Селтіка».
«Навесні 2017 року я грав у фіналі Кубка Шотландії проти «Абердіна». Власник «Селтіка» знайомий з Андрієм Шевченком. Він сказав, що Шевченко дуже хотів зі мною поговорити з приводу збірної України. Але я вже грав за Данію, тому не зміг би виступати за Україну.
Я народився в Данії і відчуваю себе данцем, але кров у мене українська. Вибрати збірну Україну було б для мене не так природно, як Данію. Проте мені було дуже приємно, що така знакова для футболу особистість оцінила мою гру. Коли я був маленьким, я дивився матчі Шевченка за «Мілан» і «Челсі».
На молодіжному рівні Святченко навіть грав проти збірної України. А згодом деякий час виступав з українцем в одній команді. Мова йде про Артема Довбика, який 2018 рік провів у складі «Мідтьюлланда».
«В нього хороша швидкість і техніка. Довбик має гарно поставлений удар з лівої ноги. Клуб, команда і футболісти дуже ним задоволені. Він приємна людина. Єдине, Артем не говорить англійською мовою. Зараз він вчить її. І з кожним разом в нього виходить все краще. З Артемом практикую свою російську мову, тому вимова в мене стає кращою.
Радий, що можу йому допомогти. Він хороший хлопець. В Україні він себе добре показав, виступаючи за «Дніпро». Зараз Артему треба зробити те саме у новому чемпіонаті. В нього дуже великий потенціал», – хвалив українця Святченко.
Довбик так і не зміг адаптуватися у «Мідтьюлланді». Став чемпіоном Данії, але у наступному сезоні вже виступав в оренді за «Сеннерйюск». А влітку «Дніпро-1» викупив його у «Мідтьюлланда».
Дружина Святченка – данська футболістка, вони разом перейшли в «Селтік»
В Еріка красива історія кохання. З дружиною Енн Рудмоуз він познайомився ще підлітком. Дівчина була найкращою подругою його сестри Олександри. А зараз пара виховує двох дітей – сина Вільяма Еріка і донечку Клару.
«Ми познайомилися, коли мені було 14 років, а Енн – 15. Ми дуже добре знаємо одне одного. Енн завжди підтримує мене. Вона чудово розуміє, що таке футбол і як іноді буває важко», – говорить Святченко.
До народження дітей Енн грала у футбол – виступала за жіночу команду «Віборг» та представляла збірну Данії U-17 на чемпіонаті світу. Більше того, дівчина підписала контракт з жіночою командою «Селтіка», коли Ерік переїхав грати в Шотландію. Вона розраховувала повернутися у футбол після народження первістка.
«Коли я підписав контракт із клубом, ми почали дізнаватися чи є в «Селтіку» можливість грати для Енн. І така можливість була. Жіноча команда «Селтіка» – дуже високого рівня. Дружина провела кілька матчів, але їй потрібно було більше тренуватися, щоб грати у кожній зустрічі. А часу на тренування не вистачало. Тому ми вирішили, що футбол для неї завершується. Вона хотіла повернутися на поле, але поставила сім’ю на перше місце», – зізнався Ерік.
Шотландські таблоїди обожнювали цю пару і називали Енн ідеальною дівчиною футболіста. Тепер вона з дітьми завжди підтримують Еріка з трибун, а він грає для них.
Фото: сторінка Еріка Святченка в інтаграм, «Мідтьюлланд», Getty Images
