Бубка – легенда спорту. Першим взяв висоту 6 метрів, встановив 35 рекордів і отримав пам’ятник при житті
Йому дико не щастило на Олімпійських Іграх.
Йому дико не щастило на Олімпійських Іграх.
Рекорд Сергія Бубки називали вічним. Але у 2020 році трапляються і не такі божевільні речі. 20-річний швед Арман Дюплантіс стрибнув на 6 метрів і 15 сантиметрів, що стало новим світовим рекордом. Він перевершив досягнення легендарного українця, яке трималося 26 років, на один сантиметр.
«Вітаю Армана з тим, що він побив мій рекорд. Чудовий результат. Щасливий за нього і його батьків. Вони прекрасні люди. Ще я щасливий за легку атлетику і спорт загалом, тому що у нас є така яскрава зірка на роки вперед. Всього йому найкращого і нових висот» – написав Бубка у своєму твіттері і запостив фото нового героя у світі стрибків із жердиною.
Раніше саме українець був королем неба.
На стрибки з жердиною привів шкільний друг, металева планка відколола половину зуба, перший чемпіонат світу виграв у 19 років
Сергій народився в Луганську у звичайній сім’ї без спортивного бекграунду. Батько – військовий, а мама працювала медсестрою у поліклініці. Вперше на стадіоні вона побувала, коли її син вже був рекордсменом світу.
«Я в дитинстві був шустрим. Мама дірки на штанях латати не встигала, хвіртку мотузкою намертво прив’язувала, щоб я з двору не втік. Одного разу моя непосидючість мало не обернулася бідою. У дворі під навісом стояла величезна бочка з водою, в якій солили капусту на зиму. Цікавість змусила мене заглянути туди, але я перевернувся. Якби не старший брат, то потонув би. З бочки тільки ноги мої стирчали. Вася закричав: «Сергій тоне!» Витягли, а я вже не дихав. Почали трусити, так я і повернувся до свідомості», – згадував Бубка.
До стрибків з жердиною Бубка прийшов не відразу. До 10 років Сергій спробував різні види спорту – футбол, плавання (не сподобалося після двох тренувань), спортивна гімнастика (15 хвилин пішки від дому здалися довгою дорогою), але зрештою сама доля привела його в легку атлетику. Старший брат Василь займався стрибками з жердиною. Навіть виграв срібло чемпіонату Європи, але у спортивну школу Сергія затягнув старший шкільний товариш.
«До десятирічного віку я жодного разу не бачив стрибків з жердиною. А в секцію мене привів друг. Тренер побачив мене і сказав: «Ще маленький, приводь його року через два». А друг каже: «Ні, він хороший, подивіться зараз». Так я потрапив у спорт».
Тренер Віталій Петров настільки цікаво вів заняття, що Бубка вже не думав ні про що, крім стрибків. Тим більше, хлопець швидко прогресував і показував хороші результати. Хоча не обходилося без труднощів. Одного разу металева планка сильно вдарила Сергія по зубах – передній відколовся на 50%. Після такого мама-медик просила сина завершити свої заняття спортом. Але він навіть слухати не хотів.
Через 5 років Петров переїхав з Луганська в Донецьк. Мама не відразу погодилася відпускати свого 15-річного Сергія в інше місто, але через місяць вмовлять, здалася: «Знаєш, ти все-таки їдь. Не хочу себе потім карати, якщо у тебе в житті вийде щось не так, як ти задумав». Тепер у Бубки почалося доросле життя. Він поселився в гуртожитку від заводу і почав сам давати собі раду.
«Стрибки з жердиною розвивалися лише у декількох містах Радянського Союзу. Донецьк був одним з них. Я сам собі купував продукти, готував, прав, прасував, вчив уроки, ходив у школу і їздив на тренування. Все, що я робив, я робив сам».
І перший великий успіх прийшов до Бубки вже у 19 років. На дебютний в історії чемпіонат з легкої атлетики він поїхав набиратися міжнародного досвіду. Але сенсаційно стрибнув на 5,70 метра і став чемпіоном світу. З цього моменту і почалася епоха Сергія Бубки.
Першим в історії подолав планку у 6 метрів, взяв висоту з третьої спроби, преса порівнювала цей стрибок з польотом Гагаріна в космос
Бити світові рекорди Бубка почав вже у 1983 році. Все закрутилося на змаганнях у Братиславі з висоти 5,85 метрів. Сергій додавав по кілька сантиметрів і за рік поставив ще шість рекордів у приміщенні і на відкритому стадіоні. Преса і фанати не встигали придумувати йому нові прізвиська – «Людина-птах», «Цар небес» і «Містер рекорд».
Але ніхто не вірив, що у XX столітті можна подолати планку у 6 метрів. Таку висоту називали космічною і навіть тодішній лідер світової жердини Костянтин Волков вважав, що це неможливо. Втім, 13 липня 1985 року у Парижі 22-річний Бубка стрибнув в історію. За чотири дні до змагань він вперше став батьком – дружина подарувала сина Віталія. Хлопчика назвали на честь тренера легкоатлета.
«Я мріяв про це, але ніколи публічно не заявляв, що стану першим, хто це зробить. Просто бачив свій потенціал, – згадував Сергій через 20 років. – Я стрибнув 5,70 метрів з першої спроби. Цього було достатньо, щоб виграти, але прийняв для себе нестандартне рішення. Поставив планку відразу на 6 метрів. Подолав її з третьої спроби. Це була сенсація. Преса писала, що це можна порівняти з польотом Юрія Гагаріна в космос».
Журналісти були в захваті: «Бубка – на шостому небі», «Бубка летить над Парижем», «Стрибок у XXI сторіччя», «Бубка – надлюдина жердини», «Легкоатлетичний космос підкорено», «Шестиметровий стрибок для людини – величезний стрибок для людства». А від спортсменів та їхніх тренерів пішла хвиля негативу, мовляв рекорд не повинні зараховувати, бо не проводили допінг-контролю.
«Для мене прикладом був Боб Бімон, який у 1968 році стрибнув 8,90 сантиметрів (стрибки у довжину), але після цього і близько не зміг наблизитися до цього результату і завершив кар’єру. Я не хотів повторити його шлях», – зізнавався Бубка.
І не повторив. 6 метрів – це був лише початок.
Встановив 35 рекордів, за 6,14 метрів отримав «Феррарі», а 6,15 стрибнув у Донецьку
У 1989 році Бубка подолав 6-метрову планку у приміщенні – взяв 6,03 метрів в Осаці. Всього в українця 35 світових рекордів – 17 на відкритому стадіоні і 18 у приміщенні. Спортсмен діяв за принципом: перша спроба для розминки, друга – для перемоги, третя – для встановлення нового світового рекорду.
«Період з 6 метрів до 6,10 був важким, мені там справді довелося по сантиметру брати висоту. Часто говорять, мовляв, що таке один сантиметр? Але потрібно, щоб в один день все зійшлося – емоційний, фізичний і технічний стан, погодні умови та інші фактори. Тоді ти зможеш продемонструвати той результат, який до тебе ніхто не показував», – пояснював Бубка.
Легкоатлета критикували, що він свідомо додавав до рекордів по одному сантиметру через бажання більше заробити на цьому. Навіть називали «найбільш меркантильним спортсменом світу».
«По-справжньому великі гроші я почав заробляти лише після 1991 року. Адже раніше всю валюту за виступи в комерційних змаганнях отримував Держкомспорт СРСР, а нас преміювали невеликими сумами – 100, 200, максимум 300 доларів за виступ. Багато хто дорікає мені, що світові рекорди я покращував по сантиметру. З одного боку, ніде правди діти, була комерційна зацікавленість. Але найбільше мені не хотілося стати «людиною одного стрибка», – визнає Бубка.
Свій максимум на відритому стадіоні – 6,14 метрів Сергій стрибнув в італійському Сестрієре у 1994 році. За це йому подарували автомобіль «Феррарі» вартістю 120 тисяч доларів. А організатори етапів Гран-прі були готові платити українцеві за участь у змаганнях 50 тисяч доларів. До слова, саме цей рекорд нещодавно побив Арман Дюплантіс. Рекордні 6,15 у приміщенні українець взяв у рідному Донецьку 1993-го. Цей рекорд тримався 21 рік поки Рено Лавіллені стрибнув 6,16 у тому ж Донецьку на турнірі «Зірки жердини» на очах у Бубки, який особисто привітав француза з успіхом.
Про феномен Сергія навіть писали наукові статті. В одному американському журналі було таке пояснення: Бубка використовує жердину, яка призначена для людини соліднішої комплекції, також він навчився тримати її максимально близько до кінця. Тренер Віталій Петров переконує – Бубка – унікальний талант, який міг бути успішним в різних видах спорту.
«Думаю, що вся справа в характері Сергія. Він на рідкість спокійний, незворушний хлопець. Але далеко не флегматичний. Володіє до того ж величезною вибуховою силою, а ця умова обов’язкова для стрибуна з жердиною. У Сергія найвищий, як ми говоримо, «хват» у світі – він тримає жердину на рівні, що перевищує п’ять метрів над поверхнею доріжки. А це під силу лише людям незвичайно сильним.
Ще один козир атлета – сміливість. Це теж обов’язкова якість для стрибуна з жердиною, але Бубка – просто відчайдушний. Не раз під ним ламалися ці синтетичні «катапульти». Зазвичай такі речі надовго виводять атлетів з душевної рівноваги. А Сергію хоч би що. І ще одна якість, якою повинен володіти справжній чемпіон, – товариськість, веселий та оптимістичний характер. В цьому плані Бубка, як мені здається, ідеальний», – говорив про секрет успіху свого учня Петров.
Втім, Сергію так до кінця і не вдалося реалізувати весь свій потенціал.
Бубка виграв 6 чемпіонатів світу, але йому катастрофічно не щастило на Олімпійських Іграх, завершив кар’єру в 37 років
Бубка 16 років був королем стрибків з жердиною. Але далеко не всі його старти конвертувалися в нагороди. З чемпіонатами світу все було в порядку – там Сергій взяв шість золотих медалей на відкритому повітрі і ще чотири у закритих приміщеннях. Всього у нього 45 нагород з великих змагань.
Але з Олімпійськими Іграми все вийшло складніше.
Лос-Анджелес-1984 – бойкот
Це був мегауспішний рік для Бубки, він був реальним претендентом на медалі, але збірна СРСР бойкотувала Олімпіаду в капіталістичній Америці. Навіть через десятки років після цього Сергій з жалем говорить про рішення радянських керівників.
Сеул-1988 – золото у важкій боротьбі
За золото боролися троє легкоатлетів з СРСР. На той момент світовий рекорд Бубки вже був 6,06 метрів. Але тут він не міг взяти планку на висоті 5,90. Перші дві спроби виявилися невдалими. Сергій вирішує ризикнути – бере довшу жердину. Плюс йому допомагає вітер, який дме у спину. Цього разу українець легко підкорює свою висоту. Більше того – там був запас сантиметрів 30.
Це перше і єдине Олімпійське золото одного з найкращих легкоатлетів в історії.
Барселона-1992 – сенсаційний провал
Бубка – головний фаворит на золоту медаль. Він у чудовій формі, незадовго до Олімпіади встановив черговий світовий рекорд. Але неочікувано для всіх не взяв стартову висоту у фінальних змаганнях. На стадіоні стояла гробова тиша. Це був єдиний старт Бубки за рік, де він так провалився. Пізніше зізнався, що більше думав про новий світовий рекорд, ніж про те, як стрибнути початкову висоту.
«У Барселоні складний стрибковий сектор – це не раз підтверджувалося. Але я вважаю, що головна причина була не в цьому. Сергій близько року не виступав на офіційних стартах. Він виграв чемпіонат світу в Токіо, а потім виступав тільки на комерційних турнірах, де суддівство було більш лояльним.
Якщо він або ще хтось із запрошених спортсменів, на яких приходили дивитися глядачі, не вкладався в хвилину, то їм додавали час на підготовку. А на Олімпіаді він потрапив в жорсткі рамки. Перша спроба не вдалася, друга – теж. Просто це був не його день», – пояснював головний тренер збірної СНД з легкої атлетики Вадим Зеліченок.
Атланта-1996 – травма
Перед цими Іграми Бубка знаходився в одній з найкращих своїх спортивних форм за кар’єру. І мріяв про новий світовий рекорд саме в рамках Олімпіади. Але навіть не зміг виконати жодного стрибка через травму.
«Тоді я, як ніколи, був близький до цього. Але, мабуть, моя помилка в тому, що вчасно не зміг зробити діагностику свого ахілового сухожилля. З квітня мікротравма переросла в серйозну травму. Ахіл був відірваний на 25% і за час розминки він збільшився удвічі. У мене не було шансів виконати стрибок.
Було дуже прикро і боляче. Але я намагався дивитися вперед».
Сідней-2000 – не зміг взяти стартову висоту
Під кінець кар’єри Сергія вже замучили травми. Ще перед цими Іграми він вирішив, що йде зі спорту. Досі тривають суперечки, чому 37-річний Бубка поїхав до Сіднея. На своїй останній Олімпіаді він не зміг взяти у кваліфікації початкову висоту 5,70. За однією з версій, у нього були зобов’язання перед спонсорами і комерційними партнерами. Наприклад, творцями комп’ютерної гри «Sergei Bubka`s Millenium Games». Задля її промо він мав хоча б просто з’явитися в секторі. Сам Бубка запевняв, що хотів виграти медаль.
«Моя кар’єра була дуже довгою та успішною, але у мене всього одна Олімпійська медаль. Мені дуже хотілося перемогти ще раз. Мабуть, ці надмірні емоції і бажання якраз заважали. Я близько до серця брав всі свої поразки. Ми завжди намагалися робити глибокий аналіз, щоб більше не повторювати цієї помилки».
Особистий психолог Сергія Рудольф Загайнов навіть заборонив йому подавати руку своїм суперникам під час змагань. За це йому дорікали в зарозумілості.
«Заборонив, щоб не відбувалося вторгнення в моє біополе, – пояснював Бубка. – Після змагань – будь ласка, скільки завгодно тисни руки, обіймайся, цілуйся. Цієї поради я дотримувався неухильно».
У 2000 році Сергій завершив кар’єру. Це був той випадок, коли вид спорту знали через особистість спортсмена. Він підняв популярність і комерційну привабливість стрибків із жердиною. Мріяв стрибнути на 6,20. Сучасні технології визначили, що у своїх найкращих стрибках українець був близький до позначки 6,40. Наприклад, на чемпіонаті світу-1991 в Токіо Бубка виграв зі скромним для себе результатом 5,95, а спеціальна комп’ютерна програма вирахувала, що в переможній спробі він перелетів планку на висоті 6,37.
«Плакав, коли залишав спорт. Хотілося запам’ятатися людям не тільки як спортсмен Бубка, який вище всіх стрибнув, а людиною, яка внесла щось прекрасне в цей світ».
Після Сіднея Бубка вже більше ніколи не стрибав.
Преса називала Бубку «Вже безсмертний», у Донецьку йому встановили пам’ятник, а Сергій проводив турнір «Зірки жердини»
Ще задовго до завершення кар’єри Сергій став культовим спортсменом. Авторитетний журнал про легку атлетику «Track and Fields News» придумав українцеві сильне прізвисько – «Вже безсмертний» (звучить навіть потужніше за Special One Жозе Моурінью).
Бубка користувався шаленою популярністю – глядачі стоячи вітали його на чемпіонаті світу з фігурного катання, а на Australian Open тенісисти підходили до нього за автографом. Почесний президент МОК маркіз Хуан Антоніо Самаранч назвав його найвидатнішим спортсменом ХХ століття. А також мріяв вручити Сергієві олімпійську медаль.
«Я почуваю себе винним перед Самаранчем, тому що не зміг здійснити одну його мрію. На всіх Олімпіадах, де я виступав, він завжди наполягав, щоб його поставили на нагородження чоловічої жердини. Усі знали, що він мріяв вручити мені золоту олімпійську медаль. Тільки в Сеулі Самаранч поступився місцем Прімо Небіоло, президенту ІААF, а в Барселоні, Атланті та Сіднеї ми так і не зустрілися біля олімпійського п’єдесталу», – говорив Бубка після смерті президента МОК.
Вдома теж знайшли спосіб, як вшанувати свою легенду спорту. В 1999 році в центрі Донецька Бубці встановили прижиттєвий пам’ятник з бронзи. Скульптура спортсмена з жердиною, який готується до стрибка, знаходиться на постаменті висотою – 6,15 метра (рекорд легкоатлета). А ластівка біля ноги – це символ того, що Сергій літав вище за цих птахів.
«Відчуваєш себе незручно, коли проїжджаєш біля свого пам’ятника. Коли міська рада приймала рішення, то мене заздалегідь питали, як я на це дивлюся. Як людині – мені б цього не хотілося. Але на певному етапі свого життя я зрозумів, що сам собі не належу. Погодився, тому що вважаю, що виховувати нашу молодь треба на позитивних прикладах. Цей монумент – це пам’ятник Сергію Бубці-спортсмену за його досягнення.
Спочатку я навіть намагався на нього не дивитися. Коли був у гарному настрої, то міг проїхати повз, привітатися і запитати, як справи. А він мовчав».
Бубка боявся повторити долю інших великих спортсменів, які після завершення кар’єри, не могли знайти себе потім в житті. Тому почав завчасно готуватися до завтрашнього дня. Призові за стрибки та участь в численних рекламних акціях дозволили йому відкрити свій бізнес (пекарні, банк, АЗС, компанія з управління нерухомістю та інші). Журнал «Фокус» у 2007 році оцінив його статки в 350 мільйона доларів і поставив на 56-е місце в рейтингу найбагатших українців.
Ще з 1990 році він організував у Донецьку школу стрибків із жердиною і почав проводити змагання «Зірки жердини». Власне, тут Сергій сам побив три рекорди у приміщенні. А «Бубка у спідниці» Олена Ісинбаєва встановила 8 своїх рекордів. За час існування «Зірок жердини» палац спорту «Дружба» побачив практично всіх світових зірок. З початком війни турнір перестали проводити.
Був депутатом Верховної Ради і радником Януковича, програв вибори президента МОК, потрапив у корупційний скандал
Через три дні після Олімпіади у Сіднеї проходили перші вибори діючих спортсменів до виконкому Міжнародного олімпійського комітету. Самаранч вирішив, що склад організації треба оновити. Бубка очікувано отримав найбільше голосів.
«Все, тепер у мене починається нове життя. Сподіваюся, воно буде таке ж цікаве, як було до цього. У мене купа ідей», – сказав він після цих виборів.
З 2005 року Бубка – незмінний президент НОК України (змінив на цій посаді Віктора Януковича). З часом він став віце-президентом Міжнародної федерації легкої атлетики. А у 2013-му претендував на посаду керівника МОК, але вибори тоді виграв німець Томас Бах.
Був у житті Бубки і політичний етап. З 2002 по 2006 рік він був народним депутатом України. До парламенту пройшов від партії «За єдину Україну», яку підтримував президент Леонід Кучма. Через два місяці перейшов у фракцію Партії регіонів. Займався питаннями молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму. З квітня 2010 року став позаштатним радником президента України Віктора Януковича. Саме тоді вперше заговорили, про зимові Олімпійські Ігри в Карпатах.
«Така ідея є давно, але нам не вистачало ініціативи з боку вищого керівництва держави. Тому слова Януковича історичні», – зазначив тоді Бубка. Тепер Олімпіада – це ідея-фікс Володимира Зеленського.
Минулого року розгорівся гучний корупційний скандал. Колишній губернатор Ріо-де-Жанейро Серхіо Кабрал звинуватив Бубку та інших керівників МОК в отриманні хабаря на суму 1,5 мільйона доларів. За це вони мали обрати Бразилію місцем проведення літніх Олімпійських Ігор в 2016 році. Президент НОК все заперечив.
З дружиною познайомився на стадіоні, сини пішли в теніс, Сергій Бубка-молодший був третьою ракеткою України, але його переслідувала тінь батька
У Бубки – спортивна сім’я. Він одружився в 21 рік з колишньою художньою гімнасткою Лілією. Сергій зустрів майбутню дружину на стадіоні. Він тренувався там, а вона працювала тренером з гімнастики. Дівчина тоді ще не знала, що її залицяльник вже чемпіон світу.
«Кілька днів він ходив колами, потім в кіно запросив. Мої подружки, які не залишили цей факт без уваги, наступного дня прибігли: «Ти знаєш, хто цей хлопець? Чемпіон світу!» Мені навіть якось ніяково стало від власного невігластва.
Та й не схожий він був на чемпіона світу, якими я їх собі уявляла. Простий, усміхнений, відкритий, ніякого натяку на крутизну. Чесне слово, мені непросто було повірити в його спортивну винятковість. Потім знайомі стали вирізки з газет і журналів приносити з портретами Сергія – як речові докази», – розповіла Лілія в одному інтерв’ю.
У пари народилося двоє синів – Віталій і Сергій. Обидва пішли у спорт, але не у легку атлетику, а в теніс. У старшого не склалася кар’єра і він почав займатися бізнесом. Сергій був третьою ракеткою України, регулярно грав за збірну у Кубку Девіса. Навіть отримав нагороду за відданість цьому турніру. Цей приз вручають тенісистам, які зіграли, як мінімум, 20 матчевих зустрічей своєї збірної. Серед українських гравців цю нагороду також отримав Сергій Стаховський.
У 2012 році з Бубкою-молодшим трапився нещасний випадок – він випав з вікна третього поверху апартаментів у Парижі і отримав численні переломи. Тенісист прийшов в гості до друзів, які жартома замкнули його у ванній. Він намагався вилізти через вікно і впав.
«Мені пощастило, що я залишився живий і не пошкодив життєво важливі органи. Пощастило також, що друзі знайшли мене і відвезли у хорошу лікарню», – говорив потім Бубка.
Після відновлення він повернувся у спорт. Але наслідки падіння давали про себе знати і Сергієві довелося завершити кар’єру. У 2018 році він почав працювати менеджером у команді німецького тенісиста Олександра Звєрєва. Практично, всю його кар’єру його переслідувала тінь батька.
«Зачіпає, що мене постійно порівнюють з ним, але я ж все прекрасно розумію. У тенісі немає світових рекордів, у нас все по-іншому. Він вболіває за мене, але нічого не вимагає», – скромно відповідав Сергій на численні питання про зіркового батька.
Певний час Бубка з сім’єю мешкав в Монте-Карло. Там він потоваришував з князем Монако Альбером ІІ і готувався до змагань.
«Чув розмови, мовляв, він поїхав і Україна йому байдужа. Я ніколи не рвав контактів з домом. Нічого подібного ніколи не було. У мене виходило десь 6 місяців закордоном і 6 місяців в Україні за рік. У мене одна батьківщина. Найближче і найрідніше для мене – це Україна».
***
13 липня виповнилося 35 років легендарному стрибку Сергія Бубки на висоту 6 метрів. Хоч його рекорди вже побиті, але він назавжди залишиться першим, хто підкорив цю планку.
Фото: Getty Images, НОК України
